Екологічне маркування і СЕУ

В теперішній час підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства та збільшення прибутку – головне завдання та мета функціонування суб’єкту господарювання. Одним зі шляхів досягнення вказаної мети може виступати екологічне маркування.

Вперше використання екологічного маркування було рекомендовано на Світовому саміті в Ріо-де-Жанейро в 1992 році, а його впровадження підтримано усіма серйозними міжнародними організаціями, такими як ООН, Світова Організація Торгівлі, а також Європейський Союз.

Екологічне маркування – це комплекс відомостей екологічного характеру щодо продукції, процесу чи послуги у вигляді тексту, окремих графічних, кольорових символів (умовних позначень) та їх комбінацій. Він наноситься в залежності від конкретних умов безпосередньо на виріб, упаковку (тару), ярлик, етикетку чи в супровідну документацію.

Ціль створення екомаркування – повідомлення споживачу інформації, яка дозволяє обирати ту продукцію, яка робить найменший негативний вплив на навколишнє середовище; стимулює виробників екологічно безпечної продукції, забезпечення безпеки продукції на всіх стадіях її життєвого циклу; призупинення або припинення реализації продукції, яка не відповідає встановленним екологічним вимогам; сприяння збуту продукції з кращими екологічними характеристиками; запобігання ввезення в країну недоброякісних з екологічної точки зору іноземних товарів; оцінка відходів виробництва з точки зору екологічної безпеки та утилізації.

Основою критерію екологічності виступає оцінка впливу на навколишнє середовище на усіх стадіях життєвого циклу подукції. Ретельне вивчення стадій життєвого циклу дозволяє визначити критерії, які враховують вимоги до ряду факторів, що виявляються екологічно небезпечними. Якщо продукція відповідає встановленним критеріям, в такому разі ій надається знак екологічного маркування.

Для того щоб отримати екомаркування підприємство повинно не тільки сплатити проведення експертизи для оцінки екологічної безпеки продукції, життєвого циклу її виробництва, але й впроваджувати та розвивати нові технології, які підтримують та підвищують рівень екологічної безпеки продукції. Безумовно, такі дії підприємства вимагають постійних серйозних фінансових вкладень, що пояснює велику собівартість продукції, що має екомаркування в порівнянні з аналогічною несертифікованою продукцією. В той же час виникає питання: «що отримує виробник, який здійснив екологічне маркування власної продукції»? Відповідь є очевидною: по-перше, підтвердження ексклюзивної якості своєї продукції з урахуванням її екологічної безпеки; по-друге, обґрунтоване підтвердження наявності екологічної політики на підприємстві; по-третє, полегшення взаємодії із компаніями-партнерами, особливо іноземними (деякі західні компанії можуть просто відмовитись працювати з продукцією, якщо вона не пройшла екологічну сертифікацію); по-четверте, підвищення продажей (за рахунок підвищення попиту покупців на продукцію); по-п’яте, репутацію підприємства, яке турбується про стан навколишнього середовища; і в заключення - підвищення конкурентоспроможності продукції.

В залежності від інформації, яку несе екологічне маркування, існує 3 основні типи:

1) інформація про екологічність продукції загалом, яка враховує увесь життєвий цикл її виробництва;

2) інформація про екологічність окремих властивостей продукції. Сюди також відносяться знаки, які відображають відсутність речовин, які призводять до зменшення озонового шару Землі; знаки на предметах споживання, які відображають можливість їх утилізації з найменшою шкодою для навколишнього середовища, і багато інших;

3) інформація для ідентифікації натуральних продуктів харчування (органічне виробництво).

Підтримка екологічного маркування різними країнами світу.

На Заході система екомаркування продукції активно розвивається та охоплює вже практично усі групи товарів. Найбільш популярними представниками цієї системи є 2 лейбли нехарчової продукції - північний («Північний лебідь») та європейський («Європейська квітка»).

8 жовтня 2004 року Україна була прийнята в Глобальну Мережу Екологічного Маркування (GEN), яка утворена в 1994 році ассоціацією незалежних організацій, що здійснюють заходи щодо екологічного маркування, а національний знак екологічного маркування “Екологічно чисто та безпечно” внесений у міжнародний реєстр GEN. Сьогодні GEN поєднує екологічне маркування країн Європи, а також понад 35 країн, що не входять до ЄС.

В Україні одним з перших з проведення екологічного маркування стало підприємство “Криворіжсталь” - перше металургійне підприємство, яке отримало право використовувати національний знак екологічного маркування “Екологічно чисто та безпечно” у своїй документації. Однак досягнення таких результатів крупним промисловим підприємством країни потребувало значних зусиль, зокрема, виконувалась робота по усім основним екологічним напрямкам, в тому числі щодо зниження шкідливих викидів, утилізації відходів, впровадження нових енергозберігаючих технологій та оздоровлення навколишнього середовища; а також прагнення до розробки системи екологічного менеджменту у відповідності до вимог міжнародного стандарту ISO 14001.

Таким чином, необхідно відмітити, що екомаркування сьогодні – це запорука успіху діяльності будь-якого підприємства в майбутньому; в той же час - це зниження негативного впливу на навколишнє природне середовище, а, отже, й зменшення негативної дії на здоров’я населення.

Дата добавления: 2015-05-26