Сутність, види, джерела формування доходів

Нерівність доходів

58.Проблема нерівності багатства — одна з найдавніших проблем у світі. Диференціація багатства — розбіжності в сумах регулярно одержуваних сім’ями номінальних доходів (у розрахунку на одного члена сім’ї) і вартості майна, що їм належить. Диференціація багатства визначається нерівністю в розподілі доходів. Аргумент на користь нерівності доходів — це необхідність використовувати їх як стимул ефективного розвитку економіки. Визнання об’єктивності нерівності в розподілі доходів передбачає визначення оптимальної межі їх диференціації і створення системи перерозподілу доходів.
Причини диференціації доходів.
1) Відмінності в здібностях. Люди мають різні інтелектуальні, фізичні та естетичні здібності, що дають їм змогу робити різний внесок у сукупний продукт, а отже, одержувати різні за величиною види доходів (заробітну плату, прибуток, ренту).
2) Освіта і навчання. Кожен член суспільства вільний у виборі освіти, але обмежений у можливостях інвестицій на ці цілі. У процесі виробництва люди виконують різні за ступенем складності й рівнем кваліфікації операції,— отже, одержують різні доходи.
3) Професійні особливості й ризик. Доходи неоднакові через відмінність в умовах роботи, можливість «сумісництва» — роботи в кількох місцях, різної готовності ризикувати.
4) Володіння власністю. Існує нерівність у володінні: окремим особам належить різна кількість ресурсів, акцій, облігацій. Право спадкування відтворює ця нерівність.
5) Удача, зв’язки, нещастя й дискримінація.

Дохід у широкому розумінні- грошові та натуральні надходження до суб'єктів господарського життя, у вузькому значенні - потік грошових надходжень в од. часу

дохід передбачає приплив грошей.

доходи класифікуються за різними критеріями:

1. 3а рівнем формування:

-мікроекономічного рівня: зарплата, рента, процент, прибуток, амортизація, валовий і чистий дохід

-макроекономічного рівня: національний дохід; сукупний особистий дохід; дохід кін.використання

2. За суб'єктами привласнення:

-доходи індивіда; -Доходи домогосподарства (сім'ї); -Доходи підприємства (фірми);

~~ Доходи галузі; -Доходи територіальної громади; -Доходи держави;

-Доходи суспільства (національний дохід).

3. Залежно від цін, в яких визначається дохід:

- номінальний дохід - визначається в цінах поточного періоду;

-реальний дохід - визначається в цінах базового року (або в цінах поточного року за вилученням рівня інфляції).

4. Для аналізу діяльності підприємства (фірми) використовують:

Валовий дохід, що дорівнює виторгу від реалізованих товарів і послуг;

Р - ціна од.виробленого товару.; Q-виручка від реалізації продукції обсягом

Середній дохід, що дорівнює валовому доходу, поділеному на кількість реалізованих товарів і послу Граничний дохід - приріст валового доходу від продажу додаткової одиниці реалізованих товарів чи послуг:

5.Залежно від включення доходу в ціну товару;

- первинні доходи включаються в ціну товару: зарплата, процент, рента, прибуток, амортизація, непрямі чисті податки; - вторинні доходи виникають у зв'язку з перерозподілом первинних доходів: прямі податки, дивіденди, трансфертні виплати державою, підприємством та домогосподарством і т. ін.

6. За джерелом отримання:

o від праці,як такої: - зарплата; - від індивід./кооперативної діяльності - підприємництво.

o від власності, яка має відособлене від власника існування: -дивіденти від акцій; - % від паю, від банківських вкладів; -доходи від облігацій; -орендна плата

o безпосередньо не пов'язані з оцінкою результатів діяльності: -безоплатна охорона здоров'я; - адресна допомога малозабезпеченим верствам населення; -благодійні послуги; -соціальні пенсії

7. утворюються внаслідок використання певних факторів виробництва (факторні доходи);

-доходи у вигляді заробітної плати або посадових окладів; -рентний дохід; -процентний дохід, або прибуток на капітал; -підприємницький дохід (прибуток) у вигляді залишкового доходу.

61. НЕОБХІДНІСТЬ, ЗМІСТ І ДЖЕРЕЛА КРЕДИТУ. ПРИНЦИПИ КРЕДИТУ.

Кредит - надання грошей, товарів чи послуг у борг з наступним поверненням позички та сплатою певного відсотка за користування нею; система відносин з приводу акумуляції та використання тимчасово вільних грошових засобів на основі повернення та платності у формі позичкового відсотка.

Джерела кредитних ресурсів

1. грошовий капітал, що вивільняється в процесі кругообороту промислового та торговельного капіталу. Вивільнення зумовлене: - характером обороту осн.капіталу, який переносить свою вартість на заново створювані продукти й повертається до підприємця частинами, а використовується за цільовим призначенням (на оновлення основного капіталу) тільки після закінчення амортизаційного періоду; - характером обороту оборот.капіталу. Так, заробітна плата видається раз або двічі на місяць, між реалізацією товарів і закупівлею нових матеріалів, сировини тощо теж проходить певний час, в який відбувається нагромадження тимчасово вільних грошових засобів; - акумуляцією частини прибутку на розвиток та модифікацію виробництва, вирішення соц.завдань. Протягом певного періоду часу ця частина прибутку має цільове призначення і використовується як тимчасово вільний грошовий фонд.

2. рух бюджетних засобів, цільових фондів та резервів.

3. грошові доходи і заощадження приватних осіб.

Наявність тимчасово вільних грошових засобів, з одного боку, та наявність суспільної потреби в їхньому використанні - з іншого, зумовлюють об'єктивну необхідність існування кредиту.

Принципи кредиту

1) Повернення. Тимчасове вивільнення грошових засобів робить можливим тільки тимчасове кредитування. 2) Платність. Платою позичальника за право тимчасового використання позиченого капіталу є позичковий %, який є для нього витратою. Для кредитора ж % за кредит є платою за те, що він ризикує своїм грошовим капіталом, який надає в позику. 3) Строковість. Позика має бути повернена у строк, визначений угодою.

62. Міжнародні економічні відносини(МЕВ): зміст та структура.

МЕВ - система відносин, що виникають між суб'єктами з різних країн з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів, послуг, капіталів, ідей в умовах обмеженості ресурсів і міжнародного поділу праці в рамках світового господарства.

Сучасні МЕВ є системою економ.зв'язків, які характеризуються:

- виходом за межі національних господарств;- взаємодією фіз.іюр.осіб, держав і міжнародних організацій; - різними рівнями глибини існування,функціонування, здійснення.

Рівні МЕВ можна традиційно розбити на: макрорівень - рівень державних і міждержавних міжнародних процесів, метарівень - міжнародні зв'язки галузевого й регіонального значення, мікрорівень - рівень зв'язків між фірмами різних країн.

За ступенем розвитку стосунків між суб'єктами МЕВ, за ступенем тривалості дії угод і переплетеності економік виділяють такі чотири рівні: 1. Міжнародні економічні контакти — найпростіші, одиничні,

випадкові економ.зв'язки, що мають епізодичний характер і регулюються переважно разовими угодами. притаманні юр.і фіз.особам 2. Міжнародна економічна взаємодія - налагоджені економ.зв'язки, які базуються на міжнародних економічних угодах і договорах, залучених на доволі тривалий період часу.

3. Міжнародне економічне співробітництво - міцні й тривалі зв"язки кооперативного типу,в своїй основі мають спільні, наперед вироблені і узгоджені наміри, закріплені в довгострокових економічних договорах і угодах. Даному рівневі притаманне партнерство суб'єктів МЕВ. 4. Міжнародна економічна інтеграція вищий рівень розвитку МЕВ,характеризується переплетенням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами. Кожен вищий рівень не протиставляється нижчому, а є його усталеним і розвиненим продовженням, тобто вищий рівень містить у собі більшість ознак нижчого.

У структурі МЕВ виділяють такі їх наступні форми: 1) міжнародна торгівля товарами і послугами;

2) міжнародна кооперація та науково-технічне співробітництво; 3) міжнародні валютні відносини;

4) міжнародний рух капіталів; 5) міжнародна міграція робочої сили.

63.Міжнародна валютно-фінансова система: зміст, структура та етапи її розвитку.

Важливою ланкою світового господарства є міжнародні валютні відносини(МВВ), пов'язані з обслуговуванням усього напрямку економічних зв'язків, що розвиваються між окремими країнами, приватними особами та юридичними суб'єктами ринку. МВВ виникли з початком функціонування грошей у міжнародному платіжному обороті. Інтенсифікація міжнародних обмінів, руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили супроводжувалася зростанням обсягів грошових мас, що переміщалися з країни в країну. Потреба впорядкувати ці рухи привела до формування міжнародних (регіональних) валютних систем і світової валютної системи.

Валюта - в широкому розумінні -грошова одиниця країни; у вузькому - грошові одиниці іноземних держав. Якість валюти визначає, чи може нац.валюта використовуватись у міжнародних розрахунках.У цьому плані валюти поділяються на: - вільноконвертовану - національну валюту, яка вільно й необмежено обмінюється на інші іноземні валюти, є об'єктом купівлі-продажу на світових валютних ринках;- частково конвертовану валюту - національну валюту, яка обмінюється не на всі, а на деякі іноземні валюти і використовується як платіжний засіб не по всіх операціях і не для всіх власників;- неконвертовану (замкнуту) валюту - національну валюту, яка функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється на іноземні валюти.

Функцію резервної валюти - валюти, яка використовується для обслуговування міжнародних розрахунків по зовнішньоторгівельних операціях, іноземних капіталовкладеннях і при визначенні світових цін - виконують сьогодні долар США, євро, ієна Японії, швейцарський франк, англійський фунт стерлінгів.

Валютні відносини - Це відносини, які складаються між учасниками міжнародного обміну при функціонуванні грошей у міжнародному обороті (обігу), які мають вплив на забезпечення збалансованості й економічної рівноваги світогосподарських зв'язків.

Національна валютна система становить частину грошової системи країни, в рамках якої формуються і використовуються валютні ресурси, здійснюється міжнародний платіжний оборот.

На базі національних валютних систем функціонує світова валютна система — форма організації міжнародних валютних відносин, що склалась на основі розвитку світового ринку і закріплена відповідними міждержавними угодами, виконання яких забезпечується утвореними на колективній основі міжнародними валютно-фінансовими закладами. її складовими елементами є: 1) світовий грошовий товар як міжнародний платіжний засіб; 2) механізм встановлення і підтримки валютних курсів; 3) порядок балансування міжнародних платежів; 4) умови конвертованості валют;5) режим міжнародних валютних ринків і ринків золота; 6) статус міжнародних інститутів, що регулюють валютні відносини у світі.

Етапи: Першим світовим грошовим товаром виступило золото. Період, коли засобом міжнародних розрахунків було винятково золото, називався золотим стандартом. Історично сформувався у 20-х роках XIX сторіччя, а юридично був оформлений на Міжнародній конференції 1867 р. у Парижі. зруйнований під час І Св.війни, але частково проіснував до ІІсв. Друга світова валютна система оформлена міжнародною угодою на Генуезькій конференції 1922 р. За нею як засіб міжнародних розрахунків використовувалось золото, а також валюти 30 країн. отримала назву золото-девізного стандарту. Третя валютна система, - Бреттон-Вудська, отримала свою назву від міста в США, де у 1944 році підписано угоду. Як засіб міжнародних розрахунків, використовувалися золото, долар США та англійський фунт стерлінгів, які отримали особливий статус резервних валют. Оскільки фунт виконував цю функцію тільки частково і незначною мірою, а основна частина розрахунків проводилась у доларах, то валютна система була названа „золотодоларовим стандартом".

Четверта, діюча і по сьогодні, валютна система оформлена Ямайськими угодами (1976-1978 рр.). Золото перестало бути світовим грошовим товаром, ним почали виступати валюти провідних країн і спеціальні валюти. Ця система отримала назву багатовалютного стандарту. Колективною валютою, яка застосовується у міжнародних розрахунках, виступають СПЗ (спеціальні права запозичення).

Дата добавления: 2015-05-26