Ієрсинії-збудники псевдотуберкульозу і ентероколіту,властивості,діагностика

Сучасні методи лабораторної діагностики інфекц.захворювань.

Хелікобактер пілорі.Відкриття,біолог.влстивості,патогенез.Метода мікробіолог.діагностики.Сучасні методи лікування

Вид патогенний для людини. Встановлення його значення у патології шлунка і дван.уишки – Маршал та Уорен 1982р. відзначено Нобел. Премією.

Має характерну морфологію – напівзігнуті, дугопод. Гр- палички.Виявляється поліморфізм – від палички до кокопод.форми

Патогенез. Інкуб.період 7 днів.проникають через шар слизу і прикріплюються до епітеліальних клітин. Захворювання проявляється нудотою, блюванням, кишковими розладами. В основному гелікобактерна інфекція носить виразковий хронічний характер.Основні клініцні синдроми – виразкова хвороба шл. І дван.кишки,хрон.атрофічний гастрит. Бактерії адгезуються на стінках шлунку…

Мікробіологічна діагностика.

Використовують біоптат шлунка.Дослідження починають з виявл. Уреазноі активності.У подальшому готують мазки відбитки або гістологічні зрізи.Препарат фарбують за Грамом,Роман.-Гімзою,фуксином, імпрегнація сріблом.Для виділ чистої культури біоптат гомогенізують і засівають на спец. Середовища. Колонії зявляються через 2-3доби,ідентифікація проводиться за характерною морфологією та уреазою активністю.Цитотоксичну активність культур виявляють кА культурі кл.еритроцитів. До неінвазивних методів діагностики належать дихальний тест із сечовиною.Серологічні методи є допоміжними,оскільки АТ виявляються у більшості дорослих.

Лікування. Антибіотики(ампіцилін,кларитроміцин,фторхінотони)у поєднанні з препар. Що знижують кислотність шлункового соку. Нітрофурани і метронізадол.

Мікробіологічна діагностика:

-мікроскопічний

-культуральний

-біологічний

-серологічний

-алергологічний

Культуральний метод є провідним,оскільки він дозволяє виділити і ідентифікувати мікроб збудник.

Ієрсині

Y.pseudotuberculosis

Y.enterocolitica

Гр- палички. Добре ростуть на простих поживних середовищах.

Збдники не стійкі у довкіллі,гинуть при висизанні субстрату

Мікробіолог.діагностика.

-Бактеріолог.метод- виявлення збудника у фекаліях,сеча,кров,харкотиння,вміст абсцесів

-серологічний метод- реакц.аглютинації та не прямої аглютинації.

45.Патогенні гриби і актиноміцети (збудники канидозу,дерматомікозу, їх характеристика). Принципи МБ діагностики

Патогенним грибам характерний вискокий рівень клітинної організації, складні життєві цикли, статеві і безстатеві уикли розмноження. Гриби можуть існувати у вигляді одноклітинних організмів (дріжджі, дріжджеподібні гриби) або у вігляді міцел. Особливості метаболізму, хімічного складу і морфо функціональної організації грибів визначають своєрідність інфекцій, що викликаються цими мікроорганізмами. Види патогенних грибів - збудників мікозів. Збудники поверхневих мікозів з урахуванням клініко-патогенетичних особливостей викликається захворювання, тканинного тропізму, своєрідності паразитарного морфогенезу та рівня патогенності умовно поділяються на групи: збудники кератомикозов, дерматофіти, гриби з «справжнім» паразитарним морфізмом, умовно-патогенні дріжджоподібні та плісняві гриби - збудники опортуністичних інфекцій.

Актиноміцети – ГР(+) нерухомі, аспорогенні, облігатно або факультативно анаеробні бактрії. Віризняються невибагливістю до складу середовища завдяки аисоким власним біосинтетичним можливостям. Ферментатична активність різнаманітна. Кінцевими продуктами ферментації глюкози є молочна,оцтова,мурашина кислот без утворення газу. Багато актиноміцетів здатні до продукції вітамінів групи В. Серед актиноміцетів зустрічаються супрепродуценти антибіотиків. Але попри корисні властивості окремих актиноміцетів,збільшення іх концентрації у біотопах людини слід розглядати як патологічні зміни у складі мікробіоти,оскільки серед актиноміцетів є досить багато патогенних для людини видів. (Actinomyces israelii, A.albus, A.bovis, A.naeslundii). Практично всі патогенні актиноміцети вирізняються наявністю протеолітичної, амілазної та ліполітичної активності, здатні розщеплювати білки крові і тканин людини.

Збудники дерматомікозу 3 роди: Epidermophyton, Microsporum, Trichophyton. Хвороби викликані дерматомікозами: мікроспорія, трихофітія, епідермофітія. Утворюють септований міцелій. Види розрізняють по пігментації і формі колоній. Трихофітонам характерні зернисті колонії з великою кількістю мікронідій, що розміщені на термінальних гіфах. Мікроспоруми утвор.товстостінні або тонкостінні макронідії. Їх колонії пофарбовані у жовто-оранжевий колір. Епідермофітонам характерні булавовидні конідії.

Кандидоз. Збудниками являються види роду Candida. (Albicans). В уражених тканинах гриб існує у вигляді клітин,що брунькуються і псевдоміцелію. Розмноження вегетативних клітин грибі супроводжується вираженою гнійно-запальною реакцією.

МБ діагностика.. Посів на кровяний агар и глюкозний агар Сабуро. Серодіагностика:РСК, р-я преципітації, р-я аглютинації, ІФА, ПЛР.

Дата добавления: 2015-05-26