Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці забруднення грунту. Методи санітарно-мікробіологічного дослідження ґрунту

Мікрофлора грунту. Роль грунту у передачі інфекційних захворювань. Фактори, які впливають на виживаність патогенних мікроорганізмів у ґрунті.

Роль ґрунту як фактора предачі збудники захво­рювань не така основна, як це вважалося бо в ґрунті патогенні мікроби стикаються рядом несприятливих для їх розвитку умов:

1) недостатня кількість поживних речовин

2) антагонізм сапрофіте, найпростіших {в грамі ґрунту іх від 500 до 5000) та інших мі-кробіа;

3) висихання;

4) дія сонячного світла;

5) дія фагів тощо.

У грунті зустрічається три групи мікроорганізмів: Перша група мікробів об'єднує постійних меш­канців ґрунту, які здатні в ньому зберігатися про­тягом необмеженого часу (паличка ботулізму, збудники глибоких мікозів, актиноміцети, багато фітопатогенних мікробів (бактерій, грибів).

Друга група - це патогенні мікроби, які пред­ставлені споровими бактеріями; характеризуються тим, що ґрунт для них не першоджерело, а тільки вторинний резервуар, у якому збудники інфекцій зберігаються на протязі тривалого часу. Спори си­бірки зберігаються в ґрунті скотомогильників і полів десятиріччями. У ґрунтах, в які потрапляє фекаль­не забруднення, постійно знаходяться збудники правця й анаеробної р ін<шої інфекції.

Третя група - це і-і.иіенні мікроби, які потра­пляють у ґрунт із випорожненнями людини і тва­рин, але зберігаються від кількох годин до кількох місяців (сальмонели, шигели, вібріони, бруцели, францісели, мікобактерії, лептоспіри, ентеровіру-си та інші) Всі ці патогенні мікроби не утворюють спор і тому швидко гинуть під дією різних фізичних та біологічних факторів.

Наявність патогенних мікробів у ґрунті являє со­бою потенційну епідемічну загрозу.

Для проведення поточного санітарного нагляду необхідно здіснювати санітарно-мікробіологічний контроль ґрунту Для санітарно-мікробюлопчного контролю може бути використаний скорочений чи повний аналіз.

При скороченому аналізі ґрунту визначають за­гальне число сапрофітних бактерій, титр БГКП (колі-титр), титр анаеробів (перфрінгенс-титр), титр термофільних бактерій.

При повному аналізі визначають загальне число ґрунтових мікроорганізмів, титри амоніфікаторів, нітрифікаторів, протея, сапрофітних аеробів, тер­мофілів, ентерококів та інших груп бактерій. До­датково сюди входить визначення кількості і про­центного відношення спор до загальної кількості мікроорганізмів, кількості актиноміцетів, грибів.

Оцінку санітарного стану ґрунту проводять з урахуванням наступних показників: підраховують

загальну кількість сапрофітних мікроорганізмів, ви­значають присутність санггарно-показових мікро­організмів (БГКП, фекальні ентерококи, Clostridium perfringens, термофільні мікроорганізми, Proteus). При необхідності вивчають склад нітрифікуючих та амоніфікуючих бактерій, азотфіксаторів, актиномі­цетів, грибів, целюлозолітичних мікроорганізмів, спорових бвктерій та ін. Також, досліджують токсич­ність ґрунтів для мікроорганізмів. За епідемічними показаннями виявляють збудників кишкових інфек­цій, патогенні ентеробактерії, ентеровіруси. Якщо пряме визначення ентеробактерій та ентеровірусів у ґрунті неможливе, то проводять орієнтовну оцінку за СПМ. Так, ґрунт вважається чистим при відсутності патогенів та індексі СПМ до 10 клітин на 1 г ґрунту. Індекс БГКП та ентерококів сягає 10 і більше клітин на 1 г ґрунту при забрудненні його сальмонелами. На забруднення ґрунту вказує також концентрація колі-фага в 10 і більше БУС на 1 г.

Важливим критерієм санітарного стану ґрунту та його здатності до самоочищення є перфрінгенс-титр (мінімальна кількість ґрунту, у якому ще визна­чаються Clostridium perfringens). При фекальному забрудненні ґрунту вже через 4-5 місяців ешерихії зникають, а клостридії виявляють у титрі 0,01 г.

На свіже фекальне забруднення вказують: вияв­лення ентерококів, велика кількість БГКП при відсут­ності нітрифікуючих бактерій і термофілів, відносно високий вміст вегетативних форм клостридій. Ви­значення термофільних бактерій допомагає оціни­ти забруднення ґрунту гноєм, компостом або стіч­ними водами і стадію розкладання їх органічного субстрату. Поява нітрифікуючих бактерій вказує на розвиток процесів самоочищення. Для повнішої оцінки процесу самоочищення визначають групи мікроорганізмів, які швидко руйнують органічний субстрат: бацили, актиноміцети, гриби. Виходячи із санітарно-мікробіолопчних показників, розроблена схема санітарної оцінки ґрунту (табл. 28.2). Низькі титри БГКП свідчать, що самоочищення закінчене, ґрунт вільний від патогенних ентеробактерій та ор­ганічних забруднень. Отримані дані порівнюють із гельмінтологічними та хімічними показниками.

Дата добавления: 2015-05-26