Консерватизм неоконсерватизм

Ефективність коеволюції держави і громадянського суспільства детермінується тим, що об'єктивно громадянське суспільство виникає у разі набуття його членами статусу рівних та рівноправних партнерів держави. Суспільство постійно перебуває у динаміці, що веде до його зміни і подальшого розвитку. Отже, побудова громадянського суспільства є процесом вдосконалення влади, політики і людини. Цей процес охоплює без винятку всі сторони життя, насамперед такі, як досягнення свободи, справедливості, рівності та інших політичних, соціальних, моральних і культурних цінностей. Неперервність удосконалення громадянського суспільства позитивно впливає на розвиток усієї цивілізації.

За Конституцією Україна визнається суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Стаття 5 визначає Україну як республіку, в якій суверен - народ. Він є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в країні. Це означає як участь народу в управлінні державою, так і виняткове право народу своїми вольовими рішеннями визначати і змінювати конституційний лад України.Згідно з Конституцією, народ як суверен здійснює владу, вдосконалює конституційний лад держави. За допомогою виборів делегує здійснення владних повноважень державі в особі її конституційних органів та органів місцевого самоврядування. Народ здійснює владу через всеукраїнський, місцевий референдуми, вибори, народно-законодавчу ініціативу, інші форми безпосередньої демократії. Щодо державної влади, то Конституція в категоричній формі встановлює, що ніхто не може її узурпувати, оскільки єдиним її джерелом є народ.

Коеволюція держави

Цетральною тезою є той об'єктвний факт, що в сучасних умовах в теорії і на практиці значно актуалізувались проблеми соціальної держави і громадянського суспільства, та їх взаємодії. Це зумовлено тим, що стан суспільства, який визначається цими категоріями, набув сьогодні конкретного предметно-практичного змісту, який відображає прогресивні досягнення попередніх цивілізацій. Вся історія відбита в змістові струкіурних елементів соціальної держави і громадянською суспільства, в тій логічній послідовності, в якій вони виникали в житті, Історично ідеї соціальної держави і громадянського суспільства виникли як соціально-політичні І філософські концепції. В наш час вони стали одними з головних проблем політичної науки не лише Європи, а й інших країн світу.

Необхідність глибше досліджувати головні властивості і реальні координати коеволюції держави та громадянського суспільства пояснюється об'єктивними потребами. Врахування вказаних властивостей та координат допомагає упорядкувати взаємодію між фактичними державними розробниками законів та рішень і тією частиною населення, що залишається поза межами істеблішменту і позбавляється права формувати політику. Тому все більш актуальними завданнями політичної науки є обґрунтування шляхів і факторів взаємодії політичної системи суспільства, перш за все держави з громадянським суспільством, як системою соціального регулювання влади та розробки інноваційної моделі регулятивного впливу інститутів громадянського суспільства на державну владу.

Консерватизм -політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, зорієнтована на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.
Консерватизм як тип суспільно-політичної думки та ідейно-політичної течії відображає ідеї, ідеали, орієнтації, ціннісні норми тих класів, фракцій і соціальних груп, становищу яких загрожують об´єктивні тенденції суспільно-історичного й соціально-економічного розвитку. Часто консерватизм буває своєрідною захисною реакцією середніх і дрібних підприємців, фермерів, ремісників, які відчувають страх перед майбутнім, що спричиняє невизначеність і нерідко погіршення соціального статусу. Консервативною вважають також загальноприйняту в суспільстві сукупність цінностей, форм адаптації до традиційних соціальних норм та інститутів.
Консерватизм наголошує на необхідності збереження традиційних правил, норм, ієрархії влади соціальних і політичних структур, інститутів, покликаний захищати статус-кво, пояснювати необхідність його збереження, враховуючи реалії, що змінюються, пристосовуватись до них.
Помітне місце в конструкціях сучасних консерваторів посідають проблеми свободи, рівності, влади, держави, демократії. Більшість консерваторів вважає себе захисниками прав людини і головних принципів демократії. Не заперечуючи плюралістичну демократію, вони висловлюються за критичний підхід до неї, визнаючи взаємозв´язок між капіталізмом і демократією.
Неоконсерватори наголошують, що суспільство - складна органічна цілісність, а його частини настільки взаємопов´язані, що зміна однієї з них підриває стабільність усього суспільства. У суспільно-політичній сфері не можна діяти за планом або згідно з соціальною теорією. Треба спиратися передусім на досвід. Суспільство вдосконалюється поступово за внутрішніми законами, закоріне-ними в минулому. Вирішальне значення, на думку сучасних консерваторів, мають звичаї, вподобання, традиції народу. Головним критерієм суспільного розвитку представники цього ідеологічного напряму вважають зміну звичок, традицій і характеру людей.
Основні течії консерватизму - традиціоналістська й патерналістська - виступають на захист сильної влади й держави, вбачаючи в них засіб забезпечення традицій, національної своєрідності.
Неоконсерватори - прихильники елітарної демократії - вважають, що партійна демократія за умов постійної боротьби за владу призводить до того, що громадяни стають неслухняними, розбещеними. Не заперечуючи таких норм політичного консенсусу, як свобода, правова держава, федералізм, вони виступають за політичну централізацію, проголошують концепцію «обмеженої» демократії.
Неоконсерватори критикують лібералів, які, на їхню думку, завдали суспільству великої шкоди, сподіваючись, що свобода ринкових відносин стане економічними, соціальними й політичними важелями розвитку. Наріжним каменем соціальної політики сучасні консерватори вважають заохочення особистих досягнень, ініціативи. Соціальний захист у державі повинен поширюватись лише на тих, хто не має змоги працювати. Неоконсервативна свідомість непримиренна до споживацтва. Кожен крок у бік соціальної справедливості сучасні консерватори розглядають як зрівнялівку, послаблення свободи. Коли громадянин сподівається, що держава мусить забезпечити йому комфортне існування, знімаючи чинники ризику, це протиприродне і небезпечно для держави. Адже розвиток суспільства відбувається за рахунок ініціативи й відповідальності. Природним, на їхню думку, є те, що в суспільстві існують слабкі (аутсайдери) і сильні особистості.

Дата добавления: 2015-05-26