Білет № 11

1. Корисність продукту в економічній теорії. Свої потреби люди задовольняють через товари і послуги. Здатність товарів або послуг задовольняти потреби називається споживчим благом. Корисність речі робить її споживчим благом. Корисність речі, послуги – це здатність задовольняти ту чи іншу потребу людини. Корисність багатьох речей, послуг знаходиться в прямій залежності від їх природних властивостей. Це об’єктивна сторона процесу, але користність має суб’єктивну сторону: вона залежить від того, що потреби людей безмежні, а в кожній конкретній ситуації потреби зростають. Сучасна теорія корисності органічно пов’язана з теорією граничної корисності додаткової одиниці благ. Під граничною корисністю розуміють додаткову корисність або задоволення, одержане людиною від споживання нею додаткової одиниці конкретного продукту. Закон: падіння граничної корисності в міру споживання людиною кожної додаткової одиниці певного продукту, прийнято називати законом спадної корисності. Цей закон має велике значення для виробництва товарів. Має значення для споживацької поведінки людей.

2. Конкуренція і монополія. Антимонопольне законодавство і практика. Сучасна конкуренція державно регульована. Державне регулювання конкурентних відносин полягає в дотриманні оптимального поєднання монопольно-регулюючих та конкурентних сил на тих чи інших ринках. Засобами державного впливу є законодавство про правила створення, функціонування та припинення діяльності підприємтсв і регулярний вибірковий контроль з боку виконавчої влади, в тому числі через аудиторську систему.

Антимонопольне законодавство визначає правові основи обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за його дотриманням. Монопольним вважається таке становище підприємця, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35% і він має змогу самостійно або разом з іншими обмежувати тут конкуренцію. У всіх країнах контроль за виконанням антимонопольних законів здійснюють спеціальні державні антитрестівські органи. До їх компетенції входять: визначення монопольного становища на ринку; здійснення контролю за дотриманням антимонопольних вимог при створенні, реорганізації чи ліквідації монопольних утворень; прийняття рішення і розпоряджень про припинення порушень антимонопольного законодавства та про відновлення початкового стану.

3. Національне багатство і його структура. Національне багатство безпосередньо пов'язане і з виробниц­твом національного доходу та його відтворенням. Воно збільшу­ється передусім за рахунок вказаного доходу, який відтворюється на розширеній основі.

Національне багатство — це загальний результат постійно повторюваного процесу суспільного виробництва, тобто сукуп­ність нагромаджених матеріальних і духовних благ за всю істо­рію функціонування національної економіки. Існує два концепту­альні підходи до його розуміння і визначення.

По-перше, згідно з концепцією балансу народного господарс­тва національне багатство — це сукупність матеріальних благ, якими розпоряджається суспільство та які створені працею лю­дей за попередній період свого розвитку.

По-друге, за системою національних рахунків національне ба­гатство визначається як сума чистого власного капіталу всіх гос­подарюючих суб'єктів, тобто в нього включаються, крім матеріаль­них благ і ресурсів, також невиробничі матеріальні активи (ав­торські права, ліцензії і т. п.), фінансові активи (проте вирахову­ються фінансові зобов'язання).

Структура національного багатства складається з таких ключових елементів:

• основних виробничих і невиробничих фондів;

• оборотних виробничих фондів і матеріальних запасів та ре­зервів;

• природних ресурсів, які включені за народногосподарського обороту або розвідані й оцінені та можуть бути включені до ньо­го в найближчій перспективі.

Збільшення національного багатства є результатом розвитку суспільного виробництва і матеріальною основою підвищення добробуту населення.

Дата добавления: 2015-05-26