Приклад відповіді

Свердловини 2 … 20).

Приклад побудови геологічного розрізу по лінії свердловин № 2 - 20. Розріз рекомендується будувати на міліметровому папері формату А-4 у такому порядку:

· Вибираємо горизонтальний і вертикальний масштаб. Вибір горизонтального масштабу провадиться аналогічно побудовам топографічних карт (курс геодезії). Вертикальний масштаб приймається в такий спосіб: установлюється максимальна різниця оцінок у межах геологічної карти, для цієї цілі від максимального значення топографічної поверхні в межах розрізу вичитаємо мінімальне значення відмітки забою свердловин (відмітка забою свердловин розраховується як різниця між відміткою устя свердловини і глибиною до забою свердловини). У розріз потрапляють свердловини № 2.6, 11, 16, 20. відмітки забою яких будуть відповідно: сверд. № 2 (106,4-65,0= 41,4м) 41,4м, сверд. № 6 - 19,3м, сверд. № 11 - 44м, сверд. № 16 - 65,4м, сверд. № 20 - 46м., мінімальне значення відмітки забою свердловини в межах геологічного розрізу буде складати 19,3м., а максимальна відмітка топографічної поверхні 127м. У такий спосіб на форматі а-4 необхідно розмістити 108м по вертикалі. Звідси вертикальний масштаб буде Мв 1: 1000.

· Побудова розрізу. Будувати розріз рекомендується на міліметровому папері в такому порядку. У нижній частині листа роблять три графи для характеристики свердловин і указівки відстані між ними. Намічають початок і довжину розрізу в прийнятому масштабі. У початку розрізу будують шкалу абсолютних відміток, із таким розрахунком щоб максимальна відмітка була декілька вище верхньої точки рельєфу, а мінімальна нижче забою найглибшої свердловини.

· Далі приступають до побудови топографічного профілю. Відкладають у заданому масштабі відстані від початку розрізу до його перетинання з кожною горизонталлю, точками відмічаючи абсолютні відмітки відповідних горизонталей. З’єднав усі точки плавними лініями, одержують топографічний профіль поверхні землі по заданому напрямку.

· Вертикальними штрихами завдаємо на розріз стовбури свердловин, вказуючи номери й абсолютні відмітки устя свердловин. На нижньому кінці відрізка відповідної нижчої точки пробуреної свердловини (забою) ставлять короткий поперечний штрих. Справа від штриха записують абсолютну відмітку забою, що обчисляється як різниця між відміткою устя свердловини і глибиною свердловини. Наприклад для свердловини 2, 106,4-65,0=41,4м. Уздовж лінії свердловини позначають край прошарків і проставляють абсолютні відмітки, що обчисляють як різницю між відміткою устя свердловини і глибин залягання відповідних прошарків. Наприклад у свердловині 2 абсолютна оцінка межі між четвертим і п'ятим прошарками дорівнює: 106,4-34,9=71,5м. У інтервалі кожного прошарку (на смузі шириною 1см) умовними позначеннями узятими зі стратиграфічної колонки, відзначають олівцем склад і вік порід.

· Наносимо на топографічний профіль поверхні землі стратиграфічні межі виходу гірських порід на поверхню, відмічаючи олівцем зліва і справа від точок перетинання вік гірських порід.

· Відновлюємо загалом геологічну історію розвитку даної ділянки. Найбільше древні породи розкриті свердловинами є нижньопротерозойські граніти. Між ними і що залягають вище верхньодевонськими аргілітами є стратиграфічна перерва, під час якого відбувалося руйнацію гранітів і формувався ерозійний рельєф. Це підтверджується тим, що стріха гранітів у розрізі має різні абсолютні позначки. На верхньодевонських аргілітах без стратиграфічної перерви залягають нижньокаменоугольні вапняки. Межа між ними є майже горизонтальною. У після кам'яновугільний час аж до початку четвертинного періоду опадонакопичення на даній ділянці не було, утворилася стратиграфічна перерва. У ранньому плейстоцені Q1 по знижених частинах аналізованої території проходив потік вод завмираючого льодовика, що частково розмив нижньокам’янновугільні вапняки і навіть верхньодевонські аргіліти. Цей потік лишив відкладення у виді пісків із гравієм і галькою (fgQ1). У верхньому плейстоцені почав вироблятися діл ріки. Ріка в цей час частково розмила флювіогляціальні відкладення і лишила свої (аQ3). У голоцені (Q4) рівень ріки декілька разів змінювався, у результаті чого були частково розмиті верхньоплейстоценові осадки, а потім відкладені сучасні (аQ4), що були згодом частково розмиті.

· Зробивши цей аналіз починають побудову розрізу, використовуючи як межі прошарків, так і стратиграфічні межі виходів гірських порід. Побудова розрізу ведуть знизу нагору, від більш древніх порід до сучасного.

2 Визначення різновидів підземних вод. Обчисляємо абсолютні позначки рівнів підземних вод. Для цього від абсолютної позначки поверхні землі вичитають глибину залягання відповідного рівня. Якщо напірний рівень вище поверхні землі, то береться не різниця, а сума. Наприклад, для свердловини 2 абсолютна оцінка рівня ґрунтових вод дорівнює 106,4-5,0=101,4м, а напірного рівня артезіанських вод - 106,4+12,2=118,6м. Обчислені позначки записують справа від свердловини і проводять рівні ґрунтових вод суцільною лінією синього кольору, а напірних - пунктирної червоного. По абсолютних позначках рівня підземних вод і літологічного складу порід установлюємо тип підземних вод і проводимо їхній опис по такій схемі:

· Тип підземних вод, поширення, області живлення, розвантаження.

· Опис літологічного складу порід, що водо вміщують, (колекторів) і водо упорів.

Дата добавления: 2015-05-26