Семінар 1

І.

Лю́блінська у́нія — угода про об'єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу — Річ Посполиту, що була затверджена у місті Любліні 1 липня 1569 року.

Причини

1. Тривалий досвід Польсько-Литовських союзів

2. Московська загроза.

3. Династичні зв'язки

4. Прагнення української шляхти здобути права, якими користувалися польські шляхтичі.

Умови

1. Внаслідок об'єднання Польщі і Великого Князівства Литовського утворювалася нова держава – Річ Посполита.

2. Очолювати Річ Посполиту мали: виборний король, спільний сейм, сенат.

3. Угоди з іншими державами мали укладатися від імені Речі Посполитої.

4. Українська, литовська і польська шляхта були зрівняні в правах і отримували право на володіння маєтками по всій території Речі Посполитої.

5. Ліквідовувалися митні кордони, запроваджувалася єдина грошова одиниця.

6. Литва зберігала своє право і суд, адміністрацію, військо, скарбницю, мову.

Налідки Люблінської Унії для України
Позитивні	Негативні
1.Об'єднання більшості українських земель у межах однієї держави.	1.Втрата українцями власної державності.
2. Унія сприяла культурному і політичному згуртуванню українського народу.	2. Зростання повинностей і податків.
3. Склалися передумови для оформлення української нації.	3. Українське населення зазнає національно-релігійних утисків.
4. Прискорився процес зростання українського козацтва і перетворення його на самостійну політичну силу.	4.Відбувалося обмеження політичних, економічних, станових та особистих прав українців.
5.Зростання впливу культури Західної Європи, який сприяв культурному піднесенню України.	5.Починається спольщення української еліти – князів та шляхтичів.
	6.Посилення татарської агресії, шляхетського беззаконня, безчинств коронного війська.

Загальні спільні наслідки

Об'єднання в одну державу Польщі, Литви, України поставило Річ Посполиту в один ряд з наймогутнішими країнами Європи, дало змогу отримати перемогу у війні з Московією.

ІІІ.

Брестська унія (1596) – одна з найважливіших подій в історії церковного життя в Україні та Білорусії. Укладена в Бресті в 1596 р. внаслідок чого утворилася Українська греко-католицька церква.

Безпосередніми приводами для унії були:

1. Ідея об'єднання християн після розколу в 1054 р. нп православну і католицьку в єдину церкву.

2. На думку українських єпископів, мала б вирішити проблему полонізації та покатоличення православних, вони отримали б рівноправність у Речі Посполитій з католиками.

3. Тісніше зв'язати Україну і Білорусь з Польщею і нейтралізувати вплив Москвию

4. Невдоволення руських православних єпископів тим, що у церковні справи дедалі білтше втручалося міщанство, організоване у братства.

5. Бажання єпископів звільнитися від підлеглості східним патріархам, які підтримували братства.

6. Намагання руського православного духовенства добитися рівності з католицькими єпископами, які засідали в сенаті і титулувалисьм «князі церви»,залежали тільки від Папи та почасти короля.

Для православних єпископів основними причинами для укладання унії були:

1. Невдоволення втручанням у церковны справи органызованого в братства мыщанства.

2. Бажання визволитися від своєї підпорядкованості східним патріархам, які не мали достатньої влади для захисту стану православної церкви в Речі Посполитій.

3. Необхідність зберегти своє привілейоване становище в новій державі і домогтися рівності з католицькими єпископами, які засідали в сенаті, мали титули «князів церкви» і підкорялися тільки владі Папи та короля.

4. Саму унію православні єпископи розглядали як рівнопране об'єднання церков під керівництвом Папи Римського, який після захоплення турками Константинополя залиштвся єдиним вищим церковним ієрархом, який мав реальну владу.

Основні причини укладення унії для католицьких священників і польської шляхти:

1. Необхідність ідеологічного обгрунтування захоплення польськими магнатами українських земель.

2. Можливість збільшити кількість підвласних Ватикану парафій за рахунок православної церкви при неможливості прямого насадження католицизму в Україні, яка мала стійкі довголітні традиції првослав'я.

3. Майбутня уніатська церква сприймалася, як другорядна тимчасова організація підкорених українських «хлопів», покликана зміцнити польсько-католицький вплив на приєднаних українських землях.

Те, що почалося як спроба об'єднати християнські церкви, закінчилося їхнім подальшим роздрібненням, бо тепер існувало не 2,а 3 церкви: католицька, православна, унітарна, або греко-католицька, як її згодом стали називати. Внаслідок унії греко-католицька церква підпорядковувалась могутньому і авторитетному Риму, відкривала шлях до цивілізованої Європи, часткого рятувала українське православ'я від повного окатоличення в Речі Посполитій, а в ХІХ-ХХ ст. рятувала і зберігала українство від повної полонізації і русифікації.

ІІ.

Соціально-економічний розвиток України.

1. Посилилось кріпосництво, посилились втечі селян.

2. Ревізували путуючі землі у Подільському, Брацлавському і Волинському воєводствах з метою роздачі земель у вічне або ленне користування.

3. Було запроваджено комерційно орієнтовані маєтки (фільварки), допомогли суттєво збільшити в Україні виробництво та вивіз зерна. Тобто розвиток хліборобства.

4. Експорт худоби (волів) і збіжжя.

5. Зростає панщина, натуральні податки для селян.

6. Розвиток торгово-грошових відносин сприяв розвиткові промисловості на панських землях.

7. Велике значення для господарства мала сіль.

8. Розвивалися залізорудна промисловість та млинарство, броварні для варіння пива, меду.

9. Промисловість була зв’язана з шляхетським господарством, міщанство було відсунуте від промислів.

IV.

А) братський рух у боротьбі за консолідацію українського суспільства;

Поява і поширення братств як національно-релігійних організацій пов'язані з загальноєвропейською тенденцією посилення ролі суспільства під впливом ідей Ренесансу та Реформації. З другої половини XVI ст. в Україні братський рух набув самостійного значення в політичному житті, протистоячи зростаючому тиску польсько-католицьких елементів.

Поява брацтв

1. Львівське Успенське братство — засноване у 1463 р. міщанами, купцями та ремісниками при церкві Успіння Пресвятої Богородиці.

2. Луцьке Хрестовоздвиженське (1483)

3. Віленське (1485).

4. Київське брацтво (1615)

5. 1589—1615 pp. братства виникли майже у 20 містах — Кам'янці-Подільському, Рогатині, Острозі, Перемишлі та ін.

6. У 20—30-ті роки XVII ст. братства постали в містах Наддніпрянщини — Немирові, Вінниці, Лубнах.

Діяльність брацтв.

¨ Спочатку братства дбали про забезпечення церков книгами, іконами, свічками, опікувалися хворими, сиротами, бідними, зубожілими громадянами. Згодом ставали культурними і духовними осередками українського громадянства в місті або в цілому регіоні.

¨ братства запроваджували принцип виборності служителів церкви, в тому числі з достойних світських осіб;

¨ засновували власні друкарні та школи, вириваючи суспільство з під цілковитої залежності від духовенства.

¨ Львівське братство відігравало значну роль у боротьбі з польським національним і релігійним тиском, добиваючись релігійної та професійної рівноправності українського громадянства, православних з католиками.

б) сеймова боротьба – перший досвід українського парламентаризму

Починаючи з 1597 р. на засіданнях сейму та сенату Речі Посполитої українська православна шляхта вела боротьбу за захист своїх прав, проти наступу католиків та уніатів, які, користуючись підтримкою держави, отримали контроль над більшістю парафій, церковних урядів, прибирали до рук майно.

│

Безпосереднім приводом до розгляду “українського питання” на сеймі 1597 р. став арешт та знущання над екзархом Константинопольського патріарха Никифором, який активно підтримував православних у Бресті.

│

На сеймі 1599 р. вперше виступила така організована коаліція (конфедерація) православних і протестантів.

│

На сеймі 1603 р. українці підкріпили свої вимоги демонстрацією військової сили — під командуванням О. Острозького (сина К. Острозького)

│

На сеймі 1607 р. король зобов’язався роздавати посади та маєтки православної церкви лише “людям руського народу” і “чисто-грецької релігії”, скасовував судові декрети проти православних осіб духовного звання. Але протягом другого десятиліття XVII ст. помітних зрушень на краще добитися не вдалось.

│

У 1623 р. припинено судове переслідування православної церковної ієрархії, яка з’явилась у 1620 р. за підтримки козаків. Рішення сейму (конституція), за яким дозволялось відкривати нові братства, церкви, монастирі, гарантувало вільне богослужіння за грецьким обрядом, не було враховане в остаточній редакції.

│

Минуло ще шість років і сейм 1629 р. легалізував Київське церковне братство зі шпиталем і церквою.

На сеймах першого десятиріччя XVII ст. позитивні рішення щодо українських вимог можна пов’язати з певною кон’юнктурою, намаганням поляків здобути підтримку православних у боротьбі за московський престол, то успіхи 20-х років XVI ст. — цілковита заслуга консолідованого українського суспільства, провідну роль в якому на себе перебирало козацтво.

в) еволюція українського козацтва; формування суспільно-політичного

устрою Запорізької Січі;

Розвиток козацтва мав три стадії.

1. Кінець XV ст. — до 80-х років XVI ст. Протягом століття козацтво було переважно суспільно-побутовим явищем, не маючи сталої структури, організації.

2. 80—90-ті роки XVI ст. У цей час козацтво зростає чисельно, виникає два його різновиди: низове і городове, формуються організаційні структури (Запорозька Січ, козачі реєстрові загони).

3. Перша половина XVII ст. Козацтво перетворюється на провідника, оборонця і захисника інтересів українського суспільства, православ’я, стає політичною силою Речі Посполитої та Східної Європи. З ним починають рахуватись монархи Туреччини, Австрії, Московії.

Козацтво як нову українську політичну силу характеризували такі особливості:

1. Поява козацтва започаткувала формування якісно нового типу людини в Україні.

2. Козацтво засвідчило новий рівень політичної самосвідомості народу.

3. З появою козацтва розпочалося формування української політичної теоретичної думки.

4. Політична структура козацтва у форму Запорізької Січі стала ядром боротьби за національне визволення.

5. Українці в особі козаків повернулись на міжнародну політичну арену як захисники християнського світу від мусульманської загрози.

Семінар 2.

І.

Перше велике козацьке повстання 1591—1693 pp., спрямоване проти існуючих польсько-шляхетських порядків в Україні, було пов'язане з іменем " заслуженого козака ", дрібного шляхтича з Підляшшя Криштофа Косинського.

Хід повстання.

¨ Зазнавши кривди від білоцерківського старости князя Януса Острозького, у кінці грудня 1591 р. на чолі козацького загону Косинський напав на Білу Церкві.

¨ Протягом 1592 р. фактично по всій території України прокотилися антишляхетські заворушення.

¨ У червні 1592 р. повстанці почали облогу київського замку.

¨ Восени 1592 р. і на початку 1593 р. повстання поширилося на волинське і брацлавське воєводства. Козацько-селянський рух набував загрозливих масштабів.

¨ У лютому 1593 р. Косинський зазнав невдачі у битві проти шляхетського війська під П’яткою і повернувся на Запоріжжя.

¨ У травні 1593 р. він на чолі 2000 загону козаків рушив під Черкаси. Але розвинути успіх Косинський не зумів. Під час переговорів з Вишневецьким він був підступно убитий шляхтою.

Не минуло й року, як в Україні спалахнуло нове грізне повстання 1694— 1596 pp., яке очолив Северин Наливайко.

Хід повстання.

¨ Початком повстання стало захоплення козаками м. Брацлав у 1594р.

¨ Наприкін. 1595 — на поч. 1596 р. повстанські загони під проводом Наливайка, Лободи та Шаули вже контролювали все українське Правобережжя та Південно-Східну Білорусь.

¨ У травні 1596р. на р. Солонині під Лубнами (теперішня Полтавщина) повстанці потрапили в оточення переважаючих сил польського війська, яке налічувало понад 5 тис. жовнірів та декілька тисяч обслуги.

¨ Жолкевський хитрістю змусив козаків віддати полякам Лободу, а потім довів війська Наливайка та Шаули до таких умов, що вони зв'язали їх і віддали польському командиру. Ім відрубали голови і четвертували.

ІІ.

Повстання Жмайла (1625) — козацько-селянське повстання в Україні під керівництвом Марка Жмайла проти шляхетського свавілля.

Передумови

Занепокоєний масовим покозаченням селянства після Хотинської війни 1620-1621 років, уряд Речі Посполитої у вересні 1625 року послав на Південну Київщину військо на чолі з польським гетьманом Станіславом Конецпольським.

Події

Урядове військо 1 жовтня підійшло до Канева. Козацька залога вийшла з міста й після бою з каральним загоном під Мошнами відступила до Черкас.

Разом з місцевими козаками канівські козаки відійшли до гирла річки Цибульника, де збиралися інші козацькі загони. Невдовзі сюди прибули з артилерією запорожці під керівництвом Марка Жмайла. З’єднавшись із козаками, Жмайло очолив повстанське військо.

15 жовтня відбувся запеклий бій. Повстанці завдали значних втрат ворогові, але під натиском переважних сил були змушені відступити до Курукового озера. Спроби розгромити тут козаків не мали успіху, і Конецьпольський був змушений почати переговори, під час яких угодовська частина козацької старшини 5 листопада 1625 року скинула Жмайла з гетьманства і уклала з урядовим командуванням невигідний для козацтва Куруківський договір.

ІІІ.

Навесні 1630 р. на Запоріжжі почалося нове повстання під керівництвом Т.Федоровича

Хід повстання

Тарас Федорович на чолі 10-тисячного війська рушив на Правобережжя. Він звертався до народу з універсалами, що закликали вступати в його загони, «добувати козацькі вольності» і «захищати православну віру». Повстання швидко розповсюджувалося. Біля Корсуня до запорожців приєдналися міщани і більшість реєстровців, які охороняли місто. Разом вони розгромили польські загони. Для об'єднання розрізнених повстанських загонів перед лицем польського війська коронного гетьмана С. Конєцпольського, Трясило перейшов на Лівобережжя.

Результат повстання вирішився в тритижневих боях з поляками під Переяславом у травні 1630 р. («Тарасова ніч»). Козаки, що мали кількісну перевагу, виявили уміння і хоробрість. В одному з боїв, прорвавшись усередину польського табору, вони цілком знищили т.зв. «золоту роту».

Результати

Правильно оцінивши ситуацію, С. Конєцпольський запропонував козацькій старшині припинити війну на умовах Куруківської угоди. Старшина погодилася. Відповідно до Переяславського договору між поляками і старшиною козацький реєстр збільшувався до 8 тисяч, козаки одержували право самим обирати собі гетьмана. В іншому цей договір підтверджував умови попередньої Куруківської угоди. Тарас Федорович не визнав домовленостей старшини з поляками. З великим загоном повстанців він відійшов на Запорожжя, а звідти - на Дон.

Але 1635 р. Річ Посполита вдалася до нових методів приборкання непокірних козаків. На Дніпрі на північ від Січі, поляки збудували грізну фортецю Кодак, що мала стояти на перешкоді запорожцям. Але за кілька місяців до закінчення її спорудження загін козаків на чолі з Іваном Сулимою зруйнував фортецю й знищив усю її залогу. Проте жменька реєстрових козаків, прагнучи вислужитися перед поляками, видала Сулиму королівським властям, які засудили його до страти.

ІV.

Повстання Павла Павлюка — козацьке повстання у 1637 році в Україні під керівництвом Павла Павлюка проти шляхти.

Причини: Поштовхом до повстання був виступ запорізьких нереєстрових козаків. У травні 1637 р. вони, виступивши із Запоріжжя, захопили артилерію реєстровців у Корсуні і вивезли її на Запорізьку Січ.

Хід подій

¨ У серпні 1637 р. повстанський загін, керований Павлюком, вирушив із Запорізької Січі на Київщину.

¨ 12 (22) серпня 1637 року Павлюк звернувся до селян, реєстрових козаків і міщан з універсалом, у якому закликав заарештовувати реєстрову старшину — прихильників шляхетської Речі Посполитої і вступати до повстанських загонів.

¨ Незабаром повстанці стратили гетьмана реєстрових козаків Саву Кононовича і кількох старшин-зрадників.

¨ Найширше повстання розгорнулося на Лівобережній Україні. Повсталі здобували міста, руйнували шляхетські маєтки. Шляхта тікала зі своїх маєтків.

¨ В Кумейківському бою 1637 р. повстанське військо на чолі з Павлюком зазнало поразки.

V.

Причини

Головною причиною козацько-селянських повстань 30-х років 17 століття було посилення феодально-кріпосницького гніту на території Подніпров'я і всієї південно-східної України. У цей час здебільшого уже закінчилися або закінчувалися строки "слобод", "волі", які давалися селянам на 20 — 40 років польськими та українськимимагнатами при захопленні ними українських земель наприкінці 16 століття. Тепер усі селяни мали стати кріпаками, виконувати панщину. Козаки-випищики також були невдоволоні своїм становищем, тому хвилі протестів не закінчилися і після поразки повстання під керівництвом Павлюка.

Хід повстання

¨ Навесні 1638 р. – повстання на Лівобережжі під керівництвом Д.Гуні і Я.Острянина.

¨ В ході запеклих боїв козаки захопили Чигирин, Кременчуг, загрожували Києву. Тоді на допомогу полякам прийшов Ярема Вишневецький. Козаки завдавали значних втрат ворогу.

¨ Вночі 22 липня їм вдалося проникнути в польський табір. Однак становище козаків було тяжким. Реєстрова старшина підбурювала козаків на угоду з Потоцьким.

¨ Д.Гуня з частиною козаків залишили табір і прорвалися на Запоріжжя.

¨ На козацьких радах у вересні та грудні 1638 р. реєстрові козаки були змушені визнати ординацію 1638 р.

¨ Польські загони за наказом Потоцького рушили на українські села і міста чинити розправу над мирним населенням.

¨ У 1639 р. було відбудовано Кодак і збільшено гарнізон.

На початку 1638 р. варшавський сейм ухвалив „Ординацію війська Запорізького реєстрового”.

Умови

1. Реєстр зменшувався до 6 тис. І навіть реєстрові козаки втрачали право на самоврядування.

2. Скасовувалася посада гетьмяна, а натомість вводилася посада польського старости, затверджуваного королем.

3. Козацькі полковники та осавули тепер малі обиратися із шляхти.

4. Суворо обмежувалася територія розселення козаків, а кожний, хто без дозволу намагався втекти на Січ, карався на смерть.

5. Тисячі козаків, не внесених до реєстру, оголощувалися кріпаками.

Дата добавления: 2015-05-26