Ланцюги живлення

АЛЬТЕРНАТИВНЕ землеробство

Власно «АЛЬТЕРНАТИВНЕ землеробство» - це раціональне використання землі із систематичним підвищенням родючості ґрунтів природними засобами за мінімальних затрат праці на вирощування високих урожаїв екологічної безпечної продукції. Органічне землеробство базується на розумінні того, як взаємодіють компоненти природи. Науково-технічний прогрес у країнах з високим рівнем хімізації сприяв виникненню різних видів альтернативного землеробства (органічного, органо-біологічного, екологічного тощо). Основні його принципи (3.К. Благовєщенська та ін., 1990) такі:
• заміна сучасного землеробства його “екологізацією” і “біологізацією”, тобто створення землеробства, не шкідливого для зовнішнього середовища, яке забезпечувало б людину і тварин біологічно повноцінними продуктами харчування;
• ведення землеробства на основі максимальних реутилізації і рециркуляції всіх відходів господарств;
• підвищення рентабельності господарства.

Ланцюги живлення — це послідовності особин одного виду, їхніх решток або продуктів життєдіяльності, які є об'єктом живлення організмів іншого виду, тобто ряд видів організмів, пов'язаних між собою трофічними зв'язками, що складають певну послідовність у передаванні речовин і енергії. ряди взаємопов'язаних видів, в яких кожний попередній є об'єктом живлення наступного, називають ланцюгами живлення.
Розрізняють ланцюги живлення різних типів. Тип ланцюга залежить від початкової ланки. Початковою ланкою в ланцюгах живлення можуть бути рослини, мертві рослини, рештки чи послід тварин. Наприклад:
Ш рослини - попелиці - дрібні комахоїдні птахи - хижі птахи;

117Назвіть основні шляхи екологізації сільськогосподарського виробництва.

Екологізація сільськогосподарського виробництва представляє собою процес активізації Великого і Малого кругообігу речовин в природі, створення максимально сприятливих умов для вирощування сільськогосподарських культур і розведення продуктивної худоби. Створення максимально сприятливих екологічних умов для сільськогосподарського виробництва можлива на основі гідротехнічної меліорації земель (осушення заболочених і зволоження пересушити, хімізацію землеробства її посування засолених і вапнування кислих ґрунтів, внесення науково обґрунтованих норм мінеральних і органічних добрив), розробки і впровадження екологічно стійких земельних і внутрішньоземельних ландшафтно - меліоративних систем ведення сільського господарства, розвитку лісової меліорації, створення закінченої системи полезахисту лісонасаджень, заліснення ярів, балок, пісків, та інших низькопродуктивних земель, корінного поліпшення лук і створення довгорічних культурних пасовищ, здійснення комплексу протиерозійних та інших заходів. Весь їх комплекс має створити більш сприятливі екологічні умови для розвитку землеробства і тваринництва.В сучасних умовах на більшості території України необхідне впровадження біологічної системи землеробства. Суть її заключається у максимальному насиченні сівозмін зернобобовими культурами, багаторічними і однорічними травами. Вони нагромаджують у грунті велику кількість азоту, а їх пожнивні останки - гумусу. На основі розширення посівної площі зернофуражних і зернобобових культур, багаторічних і однорічних трав стає можливим розвиток тваринництва, а відповідно і збільшення виробництва органічних добрив. Внесення їх у ґрунти підвищених норм сприяє значному збільшенню в ньому гумусу і поліпшення фізико - хімічних властивостей, що сприяє значному підвищенню врожайності всіх сільськогосподарських культур.

118 кожен ланцюг споживання містить, як правило, не більше 4-5 ланок

кожен ланцюг споживання містить, як правило, не більше 4-5 ланок, тому що вна-слідок втрати енергії загальна біомаса кожної наступ-ної ланки приблизно в 10 разів менша за попередню. Ця закономірність називається правилом екологічної піра-міди.
Екологічна піраміда буває трьох типів:
1) піраміда чисел - показує чисельність окремих організмів на кож-ному рівні, причому загальне число особин, що беруть участь у ланцюгах живлення, з кожною ланкою зменшу-ється;
2) піраміда біомаси - кількісне співвідношення органічної речовини; при цьому сумарна маса рослин виявляється більшою, ніж біомаса всіх травоїдних організмів, маса яких, у свою чергу, перевищує масу всіх хижаків;
3) піраміда енергії (продукції) - кількість енер-гії в харчах кожного рівня, причому на кожному наступному трофічному рівні кількість біомаси, що утворюєть-ся за одиницю часу, більша, ніж на наступному.

119 Пестици́ди

Пестици́ди -хімікати, використовуються в сільському господарстві і садівництві для боротьби зішкідниками (шкідливими або небажаними мікроорганізмами, рослинами і тваринами). Хімічна сполука, яка використовується для захисту рослин, сільськогосподарських продуктів і боротьби з переносниками небезпечних захворювань. Усі без винятку пестициди при ретельному вивченні виявляли або мутагенну, або інші негативні дії на Живу природу і людину. Навіть разові контакти людини з такими пестицидами, як діелдрін, паратіон, призводять до зміни біотоків головного мозку (енцефалограми). А вплив сучасних органофосфатних пестицидів, які швидко розкладаються, загрожує розвитком депресій, роздратування, розладом пам'яті, іншими нейропсихологічними порушеннями.

120Етологія

Етологія — польова дисципліна зоології, що вивчає поведінку тварин. Термін введений у 1859 французьким зоологом І. Жоффруа Сент-Ілером. Тісно пов'язаний з зоологією,еволюційною теорією, фізіологією, генетикою, порівняльною психологією, зоопсихологією. Етологія є одним з найважливіших розділів біологічних наук. Вона вивчає всі напрямки поведінкових актів тварин, взаємозв'язку і зміни їх у різних умовах навколишнього середовища і при різному стані організму. Досягнення етології постійно використовуютьсязоотехніком і ветеринарією, де для неї широке поле докладання. Зоотехнія і ветеринарія, у свою чергу, поповнюють етологію надзвичайно цінними даними.
Вивчення відхилень у поведінці тварин при неадекватних умовах годівлі, утримання та експлуатації тварин, захворюваннях тварин сприяє розумінню ролі окремих факторів у визначенні поведінки тварин, механізмів багатьох нормальних поведінкових актів.

121Екологічна роль Карпатського регіону

У Карпатах зосереджена третина лісових запасів України, лісистість цієї території одна з найвищих у країні – 53,5 %. Тут росте 2110 видів квіткових рослин (50 % генофонду судинних рослин України), багато цінних видів дерев і лікарських рослин.

Ученими встановлено, що Українські Карпати щорічно випаровують близько 20

кубічних кілометрів вологи, що західні повітряні потоки переносять у рівнинні райони Львівських, Чернівецьких, Вінницької областей, що позитивно

впливає на їхнє сільське господарство. Карпати розташовані на Європейському вододілі між басейнами Балтійського (р. Сан) і Чорного (ріки Дністер, Прут, Тиса) морів. З Тиси 30% водних ресурсів попадають у Дунай. Дві великі закарпатські річки – Латориця й Уж несуть свої води в Словаччину. Отже, порушення гідрологічного режиму у верхів'ях цих рік позначається Й у сусідніх країнах – Словаччини й Угорщини. Тому важлива водо- і ґрунтозахисна роль карпатських лісів здобуває міждержавне значення.

122Як можна схарактеризувати екологічну ситуацію в Українських Карпатах?

Сучасна екологічна ситуація в Українських Карпатах визначається природними властивостями їх ландшафтів — з одного боку, та характе­ром господарської діяльності — з другого,

Загострення в останні десятиліття екологічних проблем Українських Карпат, зумовлене нераціональним веденням лісівництва, полонинського господарства, гірничовидобувних робіт, спонукало до еколого-ландшафтознавчих досліджень. Важливою їх передумовою було вивчення антропогенних змін у ландшафтних комплексах і їх екологічних наслідків (Койнов, 1960; Міллер, 1963; Воропай, Куниця, 1966; Трохимчук, 1968; Коржик, 1992; та ін.) Найбільший доробок на сьогодні пов’язаний з ландшафтознавчим вивченням негативних стихійних явищ, таких як ерозія, селі, зсуви, паводки, вітровали, буреломи, лісопатологічні явища тощо. В результаті з’ясовано загальні закономірності територіального поширення цих явищ, розроблено методику їх ландшафтознавчого картографування і аналізу, накреслено заходи щодо їх стабілізації і уникнення (Геренчук і ін., 1971; Міллер, 1966, 1974, 1980; Оліферов, 1984; Кратко, 1984; Третяк, 1977; Федірко, 1988; і ін.).

Окремо слід звернути увагу на геохімічний напрям в еколого-ланд­шафтознавчих дослідженнях Українських Карпат, що стосується вивчен­ня екологічних наслідків забруднення ландшафтів шкідливими хімічними речовинами, основи якого закладено В.М. Гуцуляком (1994).

Дата добавления: 2015-05-26