Виробництво сільськогосподарської продукції у рослинництві

За період 1990 – 2010 рр. в Україні відбулося зменшення посівних площ сільгоспкультур на 16,8 % (табл. 3); у 4,6 разу знизились посівні площі кормових культур, що негативно вплинуло на розвиток кормової бази тваринницької галузі. За цей період значно зросли посіви високорентабельних експортоорієнтовних культур: соняшнику – у 2,8 разу, ріпаку – більш ніж вдесятеро, що порушує систему сівозмін і призводить до виснаження ґрунтового покриву. Посівні площі картоплі і овоче-баштанних культур зменшились на 5 %; нині вони зосереджені переважно у господарствах населення.

Зростання посівних площ зернових і зернобобових культур, а також вдалий за природно-кліматичними умовами 2008 р. сприяли рекордному валовому збору зерна в 53290,1 тистонн при урожайності 34,6 ц/га (табл. 4).

Зменшення площ, з яких збирали урожай цукрових буряків, логічно призвело до зменшення валових зборів цієї культури, навіть при збільшенні урожайності. Крім того, починаючи з 2006 р., спостерігається стабільна тенденція до зниження як посівів цієї культури, так і її валових зборів.

Урожайність основних сільськогосподарських культур зростає. Якщо в 2000 р. урожайність зернових і зернобобових в середньому становила 19,4 ц/га, то вже у 2009 р. – 29,8, щоправда вона і досі нижча за 35,1 ц/га, одержаних у 1990 р. По інших культурах урожайність зросла як по відношенню до 2000 р., так і до 1990 р.

Разом тим, Україна в 2010 р. за показником урожайності поступалась провідним виробникам аналогічної продукції по всіх основних сільгоспкультурах (табл. 5).

Сільгосппідприємства віддають перевагу вирощуванню сільгоспкультур зернової та технічної груп. При цьому вони значно скоротили виробництво картоплі та плодоовочевих культур (табл. 6).

Натомість, господарства населення при збільшенні виробництва зернових стають основними виробниками плодоовочевої продукції, у них зосереджено виробництво 90 % картоплі та овочів. Отже, основний тягар щодо забезпечення населення продуктами харчування лежить на фінансово менш потужних, порівняно з сільськогосподарськими підприємствами, господарствах населення. Орієнтація сільськогосподарських підприємств до вирощування рентабельних зернових культур, а також олійних культур не сприяє збалансованому постачанню на ринок різноманітної продукції харчування. Як наслідок, останнім часом спостерігається недовиробництво окремих малорентабельних або збиткових сільськогосподарських культур, зокрема круп’яних, що призводить до зниження пропозиції їх на ринку, появи ажіотажного попиту та стрімкого зростання цін на товари.

Основні проблеми рослинницької галузі полягають в наступному:

- розширення посівних площ під вирощування культур, що виснажують грунт – соняшнику та ріпаку;

- зниження посівів культур кормової групи, окремих круп’яних культур (просо, гречка), зернобобових та цукрового буряку;

- низька урожайність сільськогосподарських культур у порівнянні з іншими країнами, у яких висока урожайність забезпечується використанням сучасних інноваційних і ресурсозберігаючих технологій;

- зосередження виробництва плодоовочевої продукції у господарствах населення, які не мають відповідних сховищ для її зберігання; відсутність інфраструктури реалізації такої продукції через плодо- та овочебази;

- висока енерго- та ресурсозатрачуваність виробництва рослинницької продукції;

- відсутність інноваційних підходів щодо обробки ґрунту та вирощування сільгоспкультур (системи No-Till, органічного виробництва, крапельного зрошування);

- дефіцит висококваліфікованих працівників, які здатні працювати на новітніх засобах праці та виконувати високотехнологічні операції з вирощування сільгоспкультур.

Дата добавления: 2015-05-26