Стадії правозастосування

Ознаки правозастосування

Характеристика суб’єктів правозастосування

Поняття та види правозастосовчих актів.

Правозастосовчий акт -це спосіб зовнішнього прояву формально-обов'язкового правила поведінки індивідуального характеру, яке підтверджує, встановлює, змінює або скасовує юридичні права і обов'язки персоніфікованих суб'єктів у конкретній життєвій ситуації.

Акти застосування права класифікують за різними критеріями:

за суб'єктами прийняття: а) акти державних органів (акти глави держави; суду, контрольно-наглядових органів, акти уповноважених органів громадських об'єднань; б) акти недержавних органів (рішення органів місцевого самоуправління);

за значенням: а) основні (вирок суду); б) допоміжні (готують видання основних, напр., постанова про притягнення особи в якості обвинуваченого);

за характером правового впливу: а) регулятивні (наказ про підвищення по службі); б) охоронні (постанова про відкриття кримінальної справи);

за формою: а) окремий документ (укази, вироки, рішення, накази та ін.) - це юридична форма; б) резолюція на матеріалах справи; в) усна форма та письмова форма;

за характером юридичних наслідків: а) правоконстатуючі (правопідтверджуючі); б) правовстановлюючі;

в) правозмінюючі; г) правоприпиняючі.

Правозастосування є однією з форм реалізації права, втілення в життя абстрактних норм закону, їх конкретизація. Особливістю правозастосування є здійснення його спеціально уповноваженими суб'єктами, у визначених формах та порядку, з обов'язковим результатом у вигляді владного рішення.

здійснюється органами чи посадовими особами, які наділені функціями державної влади;

має індивідуальний характер

направлене на встановлення конкретних юридичних наслідків — суб'єктивних прав, обов'язків, відповідальності;

реалізується в спеціально передбачених процесуальних формах;

завершується винесенням індивідуального юридичного рішення.

Застосування права — складний процес, що включає декілька стадій. Нижче вони подані на прикладі розслідування факту загибелі людини органами внутрішніх справ[2].

1. Установлення кола фактичних обставин.

Збір доказів. Установлення особи злочинця, часу, місця, способу вчинення злочину, мотивів тощо.

2. Юридична оцінка фактичних обставин — юридична кваліфікація.

Кваліфікація вчиненого злочину як умисного вбивства, або умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, — залежно від обставин.

3. Винесення рішення в юридичній справі.

Складення обвинувального висновку.

Дата добавления: 2015-05-26