Поняття системи законодавства України та її структура

Можливі два трактування законодавства: широке і вузьке.

Широке трактування включає в поняття законодавства: акти законодавчих органів і підзаконні акти (акти органів управління та ін.), вузьке - акти законодавчих органів: закони і постанови парламенту про введення цих законів у дію.

Нині перевага віддається вузькому трактуванню законодавства.

Законодавство держави — це система всіх упорядкованих певним чином законів даної країни, а також міжнародних договорів, ратифікованих парламентом.

Не обов'язково, щоб нормативні акти, що входять до складу законодавства, мали форму закону. Важливо, щоб у конституції була вказівка на них як таких, що мають силу закону. До складу законодавства припустимо включати нормативно-правові акти президента, уряду, видані в порядку делегування їм законодавчих повноважень, тобто переданих законодавчим органом (парламентом) відповідно до конституції. Це так зване «делегування законодавство» (Франція, Великобританія та ін.).

Законодавство»— форма життя права. Саме законодавство надає нормам права формальну визначеність (одна з ознак права).

Система законодавства * це складне соціально-правове утворення, що характеризується через склад, співвідношення і внутрішню структуру нормативно-правових актів, залежить не тільки від змісту відповідних правових настанов, але і від прямого розсуду суб'єктів правотворчості, які при прийнятті нормативно-правових актів виходять з цілої низки різноманітних факторів. Життєдіяльність системи законодавства і її складових елементів забезпечується безліччю компонентів.

З точки зору ієрархічної структури система нормативно-правових актів має пірамідальну побудову (так звана "піраміда Кельзена"). Найвищу юридичну силу мають норми Конституції України, яким повинні відповідати закони - як конституційні, так і звичайні - що регулюють найважливіші суспільні відносини. Певна частина суспільних відносин, пріоритетний характер правового регулювання яких закріплено у ст. 92 Конституції України, можуть регулюватися тільки законами. Найнижчий "щабель" у ієрархічній структурі нормативних актів займають підзаконні нормативні акти, які можуть прийматися парламентом, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами правотворчості. Як правило, сфера дії підзаконних нормативних актів є обмеженою у просторі або за колом осіб, хоча це правило і не має імперативного характеру.

Галузева структура системи нормативно-правових актів є вторинною по відношенню до системи права і визначається, насамперед, саме нею, поряд із суб'єктивними прагненнями правотворчих органів. Розглянуті у дипломному дослідженні науково-теоретичні погляди та об'єктивні факти правотворчої практики дозволили зробити висновок про необґрунтованість тверджень щодо детермінуючого впливу системи законодавства на систему права, але разом з тим про наявність системоутворюючого впливу кодифікованих актів на формування правової системи.

Зворотній плив правової системи на систему нормативно-правових актів виявляється в тому, що система національного права визначає склад основних галузевих систематизованих актів. Крім того, характер зв'язку між галузями національного права визначає найбільш доцільну послідовність видання систематизованих нормативних актів. Така послідовність об'єктивно обумовлена зв'язками між підсистемами національного права (конституційне право, матеріальне право, процесуальне право).

Дата добавления: 2015-05-26