Структура та структурні зрушення в розвитку економіки

Державне регулювання інвестиційної діяльності.

Державне регулювання структурних зрушень в економіці.

Структурний ефект та його вимірювання.

Структура та структурні зрушення в розвитку економіки.

Тема 4: Структурна та інвестиційна політика

Процентна ставка в умовах міграції капіталу

Які ж будуть наслідки переміщення капіталу?

1 Внутрішній обсяг виробництва країни А скоротиться на величину, що відповідає площі фігур (g + k), а в країні Б зросте на (n + q).

Оскільки (q = h + g + k), а (h + g + k>g + k), то можна зробити висновок, що світовий обсяг виробництва (тобто в даному прикладі країн А і Б) зросте на (h +n), що відображено на рис. 6.2 заштрихованими зонами. Приріст обсягу світового виробництва буде мати місце на фоні скорочення внутрішнього продукту країни А. Однак резиденти країни А, перевівши (ДО¹_Б - ДОº_Б) капітал у країну Б, одержують на цей капітал процентну ставку і¹_Б. Отже, площа фігури q являє собою суму доходів, що резиденти країни А одержать у формі позичкового відсотка, прибутку й дивідендів від своїх закордонних активів. Тому можна стверджувати, що ВНП країни А зросте на «q», тобто на (h + g + k), і це зростання ВНП перекриє зниження обсягу внутрішнього продукту країни А на величину (g + k). Таким чином, ВНП країни А в цілому зросте на «h», тому що (g + k) < q.

ВНП країни Б також зросте, але тільки на величину, що відповідає площі фігури «n». Це пояснюється тим, що із загального приросту внутрішнього продукту (n + q) обсяг «q» надійде за кордон у вигляді прибутку, дивідендів і відсотків.

2 Капітал, який матиме у розпорядженні країна А, тобто К' А, дасть ту саму норму прибутку, що й у країні Б. Загальний прибуток на капітал ДО¹ А становитиме (f + j). Площа «e» відбиватиме внутрішній продукт країни А, отриманий від фактора праці. Що ж стосується бізнесу країни Б, то він одержить прибуток менший, ніж «m». Однак згодом суспільний добробут кожної країни зрівняється з її національним продуктом (ВНП) і, отже, обидві країни одержать вигоду від міжнародного переміщення капіталу: країна А підвищить свій добробут на «h», а країна Б - на «n». Все це свідчить про те, що переміщення капіталу веде до вирівнювання процентних ставок в обох країнах.

3 Прибуток від міжнародної міграції капіталу може набрати форми вирівнювання рівнів споживання.

Однак ці висновки не можна абсолютизувати з огляду на умовність даного аналізу. А факти реальної дійсності навіть їх відкидають: відмінності рівнів споживання в розвинених країнах і країнах, що розвиваються, продовжують змінюватися не на користь останніх.

Економіка будь-якої країни як об’єкт досліджень є складною системою, тобто сукупністю якісно визначених елементів або підсистем, між якими існує закономірний зв’язок. Провідною з таких підсистем є виробнича. Системі притаманні специфічні оз­наки. Головними ознаками економіки є її цілісність, ієрархічна побудова, екзогенний характер та безперервність розвитку.

Співвідношення, які відбивають взаємозв’язки та взаємозалеж­ності між окремими частинами економіки в процесі її розвитку, характеризуються поняттям структури економіки .

Структура економіки має велике значення для збалансованого розвитку народного господарства, його ефективного та стабільного зростання.

Структура економіки — багатопланове поняття, яке відображає співвідношення різних елементів економічної системи. Залежно від характеру елементів та змісту економічних явищ, зв’язки між якими відображаються в пропорціях, на макроекономічному рівні розрізняють такі основні види структурних співвідношень: відтворювальні, соціальні, галузеві, регіональні, зовнішньоекономічні.

До основних вартісних пропорцій, що характеризують розвиток економіки на всіх стадіях процесу відтворення, належать співвідношення: між заміщенням використаних засобів виробництва (фондом заміщення) та новоствореною вартістю (чистою продукцією), між нагромадженням (фондом нагромадження) та споживанням (фондом споживання).

Перша пропорція (між заміщенням використаних засобів виробництва та новоствореною вартістю) характеризує співвідношення вартості зношених засобів праці (амортизація) і вартос-
ті спожитих у виробництві предметів праці (проміжний продукт), що в сукупності становить фонд заміщення, та величини ново­створеної вартості (чистої продукції) за рік. Друга пропорція (між нагромадженням та споживанням) виражає співвідношення частин чистої продукції, які спрямовуються на виробниче нагромадження та створення резервних фондів (в сумі вони становлять фонд нагромадження) і вартості матеріальних благ, що використовуються на особисте споживання робітниками та виробниче споживання підприємствами (в сумі вони становлять фонд споживання).

Співвідношення між споживанням та нагромадженням залежить від багатьох факторів, що з них головними є: величина доходів та податків; вартість факторів виробництва — матеріальних ресурсів, робочої сили, капіталу (рівня процентної ставки); обсяги нематеріальних активів (інформація, технології і т. п.); співвідношення між попитом і пропозицією; стабільність грошового обігу; стабільність політичної ситуації й законодавства; стан навколишнього природного середовища тощо. Що більшою є частка нагромадження, то меншою стає частка споживання. Проте за певних умов збільшення ВВП співвідношення між споживанням та нагромадженням може залишатися незмінним, тобто абсолютна сума споживання й нагромадження може зростати одночасно. Пропорція між споживанням та нагромадженням, з одного боку, визначає темпи економічного зростання, а з іншого — рівень споживчого попиту, можливості задоволення поточних потреб у межах національної економіки.

Розвиток економіки, її ефективність безпосередньо залежать від стану та рівня розвитку інфраструктури. З іншого боку, розвиток інфраструктури потребує великих капітальних вкладень і, як правило, не дає швидкої віддачі. Однак скорочення інвестицій в інфраструктуру, що призводить до занепаду цієї сфери, негатив­но позначається на ефективності виробництва, темпах науково-технічного прогресу, якості продукції. Тому в більшості промислово розвинутих країн світу динамічний розвиток інфраструктури є одним з головних напрямків державної інвестиційної політики.

Визначальна роль у структурній характеристиці економіки належить галузевій структурі. Характер галузевої структури економіки пов’язаний із сучасним станом суспільного поділу праці, тобто з процесами диференціації та інтеграції в структурних перетвореннях промисловості на шляху від централізованої до ринкової економіки. Це означає, що традиційний підхід до аналізу галузевих пропорцій, відповідно до якого досліджувалася динаміка співвідношення між промисловістю та сільським господарством, між важкою та легкою промисловістю і т. п., втрачає колиш­ню актуальність. Основу галузевої структури сьогодні становлять макропропорції між секторами економіки, між групами галузей, що мають однакові економічні характеристики.

Важливою характеристикою економічної системи є її соціальна структура. Соціальна структура відображає розподіл народного господарства за формами власності, за організаційно-правовими формами підприємництва, за рівнем доходів певних верств населення.

Соціальна структура характеризується диференціацією доходів різних верств населення. Ринкова економіка допускає велику різницю в рівні доходів. Ступінь диференціації доходів робітників неоднаковий в різних країнах.

Своєрідним дзеркалом стану економіки є структура зовнішньої торгівлі. Для індустріально розвинутих країн характерна висока питома вага експорту промислової продукції, особливо кінцевої, з високим технологічним рівнем, наукомісткої. В експорті більшості країн, що розвиваються, переважають сировина та матеріали. Індустріально розвинуті країни імпортують переважно сировину, енергоносії, продукти екологічно шкідливих виробництв, обладнання, машини, транспортні засоби тощо. Наприклад, частка цієї продукції в імпорті США становила наприкінці 80-х р. близько 40%, Великобританії — 32%.

Дата добавления: 2015-05-26