Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Формування портфелю фінансових інвестицій




Політика управління фінансовими інвестиціями являє собою частину загальної інвестиційної політики підприємства, що забезпечує вибір найбільш ефективних фінансових інструментів вкладення капіталу і своєчасне його реінвестування.

Політика управління фінансовими інвестиціями

З урахуванням особливостей і форм фінансового інвестування організується управління ними на підприємстві. При досить високій періодичності здійснення фінансових інвестицій на підприємстві розробляється спеціальна політика такого управління.

Формування політики управління фінансовими інвестиціями здійснюється за наступними основними етапами.

1. Аналіз стану фінансового інвестування в попередньому періоді. Основною метою проведення такого аналізу є вивчення тенденцій динаміки масштабів, форм і ефективності фінансового інвестування на підприємстві в ретроспективі.

На першій стадії аналізу вивчається загальний обсяг інвестування капіталу у фінансові активи, визначаються темпи зміни цього обсягу і питомої ваги фінансового інвестування в загальному обсязі інвестицій підприємства в передплановому періоді.

 

На другій стадії аналізу досліджуються основні форми фінансового інвестування, їхнє співвідношення, спрямованість на рішення стратегічних задач розвитку підприємства.

На третій стадії аналізу вивчається склад конкретних фінансових інструментів інвестування, їхнього динаміка і питома вага в загальному обсязі фінансового інвестування.

На четвертій стадії аналізу оцінюється рівень прибутковості окремих фінансових інструментів і фінансових інвестицій у цілому. Він визначається як відношення суми доходів, отриманих у різних формах по окремих фінансових інструментах (з її коректуванням на індекс інфляції), до суми інвестованих у них засобів. Рівень прибутковості фінансових інвестицій підприємства зіставляється із середнім рівнем прибутковості на фінансовому ринку і рівнем рентабельності власного капіталу.

На п'ятій стадії аналізу оцінюється рівень ризику окремих фінансових інструментів інвестування і їхнього портфеля в цілому. Така оцінка здійснюється шляхом розрахунку коефіцієнта варіації отриманого інвестиційного доходу за ряд попередніх звітних періодів. Розрахований рівень ризику зіставляється з рівнем прибутковості інвестиційного портфеля й окремих фінансових інструментів інвестування (відповідність цих показників ринковій шкалі «дохідність-ризик»).

На шостій стадії аналізу оцінюється рівень ліквідності окремих фінансових інструментів інвестування і їхнього портфеля в цілому. Оцінка цього показника виробляється на основі розрахунку коефіцієнта ліквідності інвестицій на дату проведення аналізу (в останньому звітному періоді). Розрахований рівень ліквідності зіставляється з рівнем прибутковості інвестиційного портфеля й окремих фінансових інструментів інвестування.

Проведений аналіз дозволяє оцінити обсяг і ефективність портфеля фінансових інвестицій підприємства в попередньому періоді.

2. Визначення обсягу фінансового інвестування. Цей обсяг на підприємствах, що не є інституціональними інвесторами, звичайно невеликий і визначається розміром вільних фінансових засобів, накопичуються заздалегідь для здійснення майбутніх реальних чи інвестицій інших витрат майбутнього періоду. Позикові засоби до фінансового інвестування підприємства звичайно не залучаються (за винятком окремих періодів, коли рівень прибутковості цінних паперів істотно перевершує рівень ставки відсотка за кредит).

Визначений обсяг фінансового інвестування диференціюється в розрізі довго- і короткострокових періодів його здійснення. Обсяг довгострокового фінансового інвестування визначається в процесі рішення задач ефективного використання інвестиційних ресурсів для реалізації реальних інвестиційних проектів, страхових і інших цільових фондів підприємства, формованих на довгостроковій основі. Обсяг короткострокового фінансового інвестування визначається в процесі рішення задач ефективного використання тимчасово вільного залишку грошових активів (у складі оборотного капіталу підприємства), утвореного в зв'язку з нерівномірністю формування позитивного і негативного грошових потоків.

3. Вибір форм фінансового інвестування. У рамках плануємого обсягу фінансових засобів, виділюваних на ці мети, визначаються конкретні форми цього інвестування, розглянуті вище. Вибір цих форм залежить від характеру задач, розв'язуваних підприємством у процесі своєї господарської діяльності.

Рішення стратегічних задач розвитку операційної діяльності пов'язано з вибором таких форм фінансового інвестування, як вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств і придбання контрольного пакета акцій окремих компаній, що представляють стратегічний інтерес для цілей диверсифікованості цієї діяльності.

Рішення задач приросту капіталу в довгостроковому періоді зв'язано, як правило, з його вкладеннями в довгострокові фондові і грошові інструменти, прогнозована прибутковість яких з урахуванням рівня ризику задовольняє інвестора.

Рішення задач одержання поточного доходу і протиінфляційного захисту тимчасово вільних грошових активів пов'язано, як правило, з вибором короткострокових грошових чи боргових фондових інструментів інвестування, реальний рівень прибутковості яких не нижче сформованої норми прибутку на інвестує мий капітал.

4. Оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів. Методи такої оцінки диференціюються в залежності від видів цих інструментів; основним показником оцінки виступає рівень їхньої прибутковості, ризику і ліквідності. У процесі оцінки докладно досліджуються фактори, що визначають інвестиційні якості різних видів фінансових інструментів інвестування — акцій, облігацій, депозитних внесків у комерційних банках і т.п. У системі такого аналізу одержують відображення оцінка інвестиційної привабливості галузей економіки і регіонів країни, у якій здійснює свою господарську діяльність той чи інший емітент цінних паперів. Важливу роль у процесі оцінки грає також характер звертання тих чи інших фінансових інструментів інвестування на організованому і неорганізованому інвестиційному ринку.

5. Формування портфелю фінансових інвестицій. Це формування здійснюється з урахуванням оцінки інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів. У процесі їхнього добору у портфель враховуються наступні основні фактори, тип портфеля фінансових інвестицій, сформований відповідно до його пріоритетної мети; необхідність диверсифікованості фінансових інструментів портфеля; необхідність забезпечення високої ліквідності портфеля й інші. Особлива роль у формуванні портфеля фінансових інвестицій приділяється забезпеченню відповідності цілей його формування стратегічним цілям інвестиційної діяльності в цілому.

Сформований з урахуванням викладених факторів портфель фінансових інвестицій повинний бути оцінений по співвідношенню рівня прибутковості, ризику і ліквідності для того, щоб переконатися в тім, що по своїх параметрах він відповідає тому типу портфеля, що визначений цілями його формування. При необхідності посилення цілеспрямованості портфеля в нього вносяться необхідні корективи.

6. Забезпечення ефективного оперативного управління портфелем фінансових інвестицій. При істотних змінах кон'юнктури фінансового ринку інвестиційні якості окремих фінансових інструментів знижуються. У процесі оперативного управління портфелем фінансових інвестицій забезпечується своєчасна його реструктуризація з метою підтримки цільових параметрів його первісного формування.

Розроблена політика управління фінансовими інвестиціями підприємства визначає основні параметри інвестиційної діяльності підприємства в цій сфері і її найважливіші критерії.

 

 

Визначення цілей фінансового інвестування і типу інвестиційного портфеля, що реалізовує вибрану політику, дозволяє перейти до безпосереднього формування інвестиційного портфеля шляхом включення|приєднання| в нього відповідних фінансових інструментів. Ефективність цього формування забезпечується використанням двох альтернативних теоретичних концепцій, відомих як «традиційний підхід до формування портфеля» і “сучасна портфельна теорія».

Традиційний підхід до формування портфеля використовує в основному інструментарій технічного і фундаментального аналізу і припускає|передбачає| включення|приєднання| в нього найрізноманітніших видів фінансових інструментів інвестування, що забезпечують його широку галузеву диверсифікацію. Хоча такий підхід до формування портфеля дозволяє вирішувати|рішати| стратегічні цілі його формування шляхом підбору відповідних фінансових інструментів інвестування за показниками рівня їх прибутковості і ризику, ефективний взаємозв'язок між окремими з|із| цих інструментів в процесі підбору не забезпечується. Не дивлячись на|незважаючи на| широку галузеву диверсифікацію фінансових активів портфеля, що забезпечує зниження рівня його ризику, цей ризик не диференціюється в розрізі систематичного і несистематичного його видів.

Сучасна портфельна теорія, принципи якої вперше|уперше| були сформульовані в 50-х роках Р. Марковіцем, а потім розвинені Д. Тобіном, В. Шарпом і іншими дослідниками, є заснований на статистичних методах механізм оптимізації формованого інвестиційного портфеля по критеріях співвідношення рівня його очікуваної|сподіваної| прибутковості і ризику, що задаються, з урахуванням|з врахуванням| забезпечення корелятивного зв'язку прибутковості окремих фінансових інструментів між собою. У складі статистичних методів оптимізації портфеля, що розглядаються|розглядуються| цією теорією, особлива роль відводиться визначенню середньоквадратичного| відхилення (або дисперсії) прибутковості окремих фінансових інструментів інвестування; коваріації і кореляції, що вимірюють|виміряють| характер|вдачу| зв'язку між показниками прибутковості цих інструментів; коефіцієнту «бета», що вимірює|виміряє| систематичний ризик окремих фінансових активів і ін.

Хоча в сучасній інвестиційній практиці використовуються обидва підходи до формування інвестиційного портфеля, останніми роками перевага віддається сучасній портфельній теорії. Саме вона одержує|отримує| на сучасному етапі весь більший розвиток. У зв'язку з цим розглянемо|розгледимо| детальніше основні концептуальні положення|становища| сучасної портфельної теорії.

Початковими|вихідними| положеннями|становищами| сучасної портфельної теорії є|з'являються,являються| наступні|слідуючі| припущення:

1. Всі види інвестиційних рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань|, пов'язаних з формуванням портфеля, приймаються тільки|лише| на один період часу, так званий «період володіння».

2. Інвестиційний ринок у всіх його сегментах є|з'являється,являється| ефективним; всі інвестори мають однаковий доступ до інформації, що дозволяє їм прогнозувати очікувану|сподівану| величину доходів, середньоквадратичне| відхилення розподілу її вірогідності|ймовірності|, а також коваріацію і кореляцію між доходами для будь-якої пари даних фінансових інструментів інвестування.

3. При формуванні портфеля здійснюється відбір тільки|лише| ризикових фінансових інструментів інвестування; | середньоквадратичне (стандартне) відхилення прибутковості повною мірою характеризує ризик звернення|звертання,ставлення,обігу| кожної з них (ризик придбання|надбання| їх інвестором).

4. Інвестиційні рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування|, пов'язані з відбором окремих фінансових активів у формований інвестиційний портфель, базуються на трьох критерійних показниках: а) рівні очікуваного|сподіваного| доходу; б) індивідуальному рівні ризику (вимірюваному середньоквадратичним | відхиленням або дисперсією доходів); в) характері|вдачі| коваріації і ступеня|міри| кореляції прибутковості даних фінансових активів.

5. В процесі формування портфеля трансакційні| витрати і податки, пов'язані з покупкою|купівлею| або продажом окремих фінансових інструментів інвестування, не враховується.

Розглянуті|розгледіти| допущення, використовувані в сучасній портфельній теорії, прийняті для того, щоб виключити вплив інших чинників|факторів| на механізм оптимізації інвестиційного портфеля.

Основоположним принципом сучасної портфельної теорії є|з'являється,являється| принцип переваги інвестора. Він полягає в тому, що за інших рівних умов інвестори віддають перевагу більшому доходу меншому, а також менший ризик більшому. Це означає, що в процесі формування інвестиційного портфеля кожен інвестор повинен оцінювати рівень прибутковості і ризику портфеля, а потім, грунтуючись на співвідношеннях цих показників, вибрати кращий його варіант.

З урахуванням|з врахуванням| розглянутих|розгледіти| принципових положень|становищ| сучасної портфельної теорії здійснюється формування портфеля фінансових інвестицій конкретного підприємства. Процес цього формування складається з наступних|таких| основних етапів.

1. Формулювання цілей та вибір типу формованого інвестиційного портфеля. На цьому етапі в першу чергу|передусім,насамперед| формулюються цілі формування інвестиційного портфеля підприємства, що визначають зміст|вміст,утримання| його портфельної стратегії. Ці цілі формулюються з урахуванням|з врахуванням| взаємозв'язку показників рівня очікуваної|сподіваної| прибутковості і рівня ризику формованого портфеля.

З урахуванням|з врахуванням| сформульованих цілей портфельної стратегії здійснюється потім вибір типу формованого інвестиційного портфеля. Оскільки|тому що| в сучасних умовах більшість формованих інвестиційних портфелів є|з'являються,являються| комбінованими портфелями, визначається пріоритетність окремих ознак типізації портфеля.

В першу чергу|передусім,насамперед| здійснюється типізація портфеля за цілями формування інвестиційного доходу (портфель зростання|зросту| або портфель доходу).

У другу чергу здійснюється типізація портфеля по рівню ризиків, що приймаються (агресивний, помірний або консервативний портфель).

У третю чергу типізація портфеля здійснюється по рівню його ліквідності (високо-|, середньо- або низьколіквідний| портфель).

У четверту чергу в процесі типізації портфеля враховуються інші ознаки його формування, що є|з'являються,являються| істотними|суттєвими| для інвестиційної діяльності конкретного підприємства (інвестиційний період, спеціалізація портфеля і т. п.).

Результатом цього етапу формування інвестиційного портфеля є|з'являється,являється| повна|цілковита| його ідентифікація за основними ознаками типізації і визначення параметрів рівня очікуваної|сподіваної| його прибутковості і ризику.

2. Оцінка інвестиційних якостей фінансових інструментів інвестування за показниками рівня прибутковості, ризику і взаємної коваріації. Відповідно до положень|становищ| сучасної портфельної теорії ці показники є|з'являються,являються| найбільш істотними|суттєвими| характеристиками інвестиційних якостей фінансових інструментів інвестування.

Оцінка рівня очікуваної|сподіваної| прибутковості окремих фінансових інструментів інвестування здійснюється з урахуванням|з врахуванням| специфіки на основі відповідних моделей|.

Оцінка рівня ризику окремих фінансових інструментів інвестування здійснюється шляхом розрахунку показників середньоквадратичного | (стандартного) відхилення або дисперсії їх прибутковості. В процесі оцінки рівня ризику, він диференціюється на систематичний і несистематичний.

Оцінка взаємної коваріації окремих фінансових інструментів інвестування здійснюється на основі використання відповідних статистичних методів. Коваріація є статистичною характеристикою, що ілюструє міру схожості (або відмінності) двох даних величин в динаміці, амплітуді і напрямі|направленні| змін. В процесі оцінки вивчається коваріація зміни (коливання) рівня інвестиційного прибутку по різних зіставних|порівнянних| видах фінансових інструментів.

Результатом цього етапу формування портфеля є визначення переліку фінансових інструментів інвестування|обертаються|, що повністю відповідають обраному його типу по всіх найважливіших параметрах.

3. Відбір фінансових інструментів у формований портфель з урахуванням|з врахуванням| їх впливу на параметри рівня прибутковості і ризику портфеля. Цей етап пов'язаний з обґрунтуванням інвестиційних рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| щодо|відносно| включення|приєднання| в портфель конкретних фінансових інструментів, відповідних його параметрам, а також пропорцій розподілу капіталу, що інвестується, в розрізі основних видів фінансових активів (тобто формуванням структури портфеля).

Основними початковими|вихідними| передумовами, пов'язаними з обґрунтуванням інвестиційних рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| щодо|відносно| включення|приєднання| в портфель конкретних фінансових інструментів, є|з'являються,являються|:

• тип і основні параметри формованого інвестиційного портфеля;

• загальний|спільний| обсяг|обсяг| капіталу, направленого|спрямованого| підприємством на формування портфеля;

• широта пропозиції|речення| фінансових інструментів інвестування, що обертаються|обертаються| на ринку, повністю відповідних найважливішим параметрам вибраного типа портфеля (по сформованому в результаті|унаслідок,внаслідок| їх оцінки переліку);

• конкретні значення показників рівня прибутковості, рівня ризику і коефіцієнта кореляції, включених в перелік окремих фінансових інструментів інвестування;

В процесі відбору конкретних фінансових інструментів у формуємий портфель необхідно враховувати їх вплив на задані параметри загального|спільного| рівня його прибутковості і ризику.

Ступінь|міра| впливу рівня прибутковості окремого фінансового інструменту інвестування на показник рівня очікуваної|сподіваної| прибутковості портфеля може бути розрахований по наступній|слідуючій| формулі:

ВРП = РПф - РПп,

де ВРП — ступінь|міра| впливу рівня прибутковості окремого фінансового інструменту інвестування на рівень очікуваної|сподіваної| прибутковості портфеля;

РПф — очікуваний|сподіваний| рівень прибутковості даного фінансового інструменту інвестування;

РПп — задане значення рівня очікуваної|сподіваної| прибутковості інвестиційного портфеля, що формується підприємством.

Дана різниця характеризує перш за все|передусім| спрямованість впливу даного фінансового інструменту інвестування на рівень прибутковості портфеля (при позитивному її значенні даний фінансовий інструмент збільшує можливість|спроможність| виходу на заданий параметр рівня прибутковості портфеля, а при негативному|заперечному| — знижує цю можливість |спроможність|). Крім того, дана різниця, зіставлена із|із| заданим рівнем прибутковості портфеля, характеризує кількісну оцінку міри внеску|вкладу| окремого фінансового інструменту інвестування у формування заданого параметра портфеля.

 

Ступінь|міра| впливу рівня ризику окремого фінансового інструменту інвестування на показник рівня ризику портфеля може бути розрахований по наступній|слідуючій| формулі:

,

де ВРР - ступінь|міра| впливу рівня ризику окремого фінансового інструменту інвестування на рівень ризику портфеля;

Кфп — коефіцієнт кореляції коливань прибутковості даного фінансового інструменту і прибутковості портфеля, що відображає|відбиває| характер|вдачу| їх коваріації;

— дисперсія прибутковості портфеля (значення рівня його ризику, що задається);

— середньоквадратичне | (стандартне) відхилення прибутковості портфеля.

В процесі оцінки впливу рівня ризику окремого фінансового інструменту інвестування на показник рівня ризику портфеля, слід врахувати, що якщо їх несистематичний ризик може бути понижений|знижений| шляхом диверсифікації портфеля, то систематичний їх ризик диверсифікацією не усувається. У зв'язку з цим в процесі оцінки необхідно визначати чутливість реагування фінансового інструменту на загальні|спільні| коливання кон'юнктури ринку (ця чутливість вимірюється показником бета по кожному фінансовому інструменту інвестування).

Таким чином, процес відбору фінансових інструментів інвестування у формуємий портфель направлений|спрямований| на вирішення наступних|слідуючих| задач:

• забезпечення заданого рівня очікуваної|сподіваної| прибутковості портфеля

• забезпечення заданого рівня ризику портфеля

• створення|створіння| можливості|спроможності| диверсифікації портфеля в цілях зниження рівня несистематичного ризику;

• формування сукупності фінансових інструментів інвестування з|із| негативною|заперечною| взаємною кореляцією;

• формування сукупності фінансових інструментів інвестування з|із| найменшим рівнем систематичного ризику;

• забезпечення інших параметрів формованого портфеля відповідно до вибраних ознак його типізації.

4. Формування структури портфеля (пропорцій розподілу капіталу, що інвестується, в розрізі основних видів фінансових активів) здійснюється в такій послідовності. В першу чергу|передусім,насамперед| визначається загальне|спільне| співвідношення пайових|подовжніх| і боргових фінансових інструментів інвестування в портфелі. Потім в розрізі кожній з цих груп визначається частка|доля| окремих видів фінансових інструментів інвестування (облігацій, привілейованих акцій, простих акцій і т.п.). І нарешті|урешті|, по кожному з видів визначається співвідношення коротко-| і довгострокових фінансових інструментів інвестування.

Результатом цього етапу формування інвестиційного портфеля є|з'являється,являється| визначення його видової структури, а також стартового його складу по конкретних фінансових інструментах інвестування.

5. Оптимізація портфеля, спрямована|спрямована| на зниження рівня його ризику при заданому рівні очікуваної|сподіваної| прибутковості. Вона грунтується на оцінці диверсифікації інструментів портфеля на основі кореляції.

Диверсифікація фінансових інструментів інвестування забезпечувана вибором їх видів з|із| негативною|заперечною| взаємною кореляцією дозволяє зменшити рівень несистематичного ризику портфеля, а відповідно і загальний|спільний| рівень портфельного ризику. Чим вища кількість фінансових інструментів з|із| негативною|заперечною| взаємною кореляцією, включених в портфель, тим нижче при незміненому рівні інвестиційного прибутку буде рівень портфельного ризику.

Пасивний стиль управління, тобто орієнтація на поточну господарську діяльність із поступовим зростанням показників прибутковості за умови розвитку ринку відповідної продукції. Керівник не ініціює розроблення масштабних інвестиційних проектів та формування портфелю фінансових інвестицій.

Активний стиль управління інвестиціями: «униз» або «нагору».

Керівник, що використовує стиль управління «униз»:

оцінює загальну економічну ситуацію;

прогнозує її стан у найближчому майбутньому періоді;

приймає рішення про схему інвестування.

Керівником аналізується насамперед відносна привабливість секторів ринку капітальних інвестиційних товарів та фінансового ринку. На підставі такого аналізу виділяється найбільш вигідний сектор щодо вкладення капіталу. Після виділення таких секторів керівник остаточно формує портфель інвестицій.

Керівник, що використовує стиль управління «нагору» навпроти, основну увагу приділяє аналізу індивідуальних властивостей інвестицій і менше уваги приділяє економічним характеристикам ринку. Використовуючи комп’ютерні технології або послуги фінансових аналітиків-консультантів, керівник має можливість відшукати ті активи, які володіють визначеними ним характеристиками, наприклад, висока капіталізація, низький рівень ризику, оптимальне співвідношення ціни та інвестиційного прибутку.

Керівник підприємства має наступні варіанти дій у сфері фінансових інвестицій при застосуванні активного стилю управління інвестиціями.

По-перше, купити не­дооцінені акції, які котируються нижче справжньої ціни, та продати їх за цією чи більш високою ціною. У цьому випадку доцільно використовувати моделі дисконтування дивідендів, показники відношення ціни до прибутку на акцію, несподіваного прибутку й інші показники, що зас­новані на схожих принципах. Такі портфелі, як правило, мають відносно низьке значення рівня ризику, низькі значення показників відношення ринкової ціни до балансової вартості та високу дивідендну при­бутковість.

По-друге, якщо директор може визначити поточну фазу стану економіки та передбачити наступну, він може обрати ті економічні й індустріальні сектори, що одержують переважний розвиток. Наприклад, якщо економіка (чи галузь) знаходяться у стані переходу від спаду до підйому, керівник почне скуповувати акції у відповідних секторах ринку (кре­дитно-фінансовому, споживчих товарів, технологій і транспорту) та визначених галузях бізнесу (будматеріали, заощадження і кредити, автомобілебудування, електроніка і вантажні перевезення), що є най­більш чуттєвими до підйому економіки. Таким чином, в інвестиційному портфелі зосередяться акції невеликого числа галу­зей промисловості, які є найперспективнішими.

По-третє, передбачити момент, коли фондовий ринок піде (або буде продовжувати йти) нагору чи вниз. У цьому випадку інвестиційний портфель не завжди складатиметься тільки зі зви­чайних акцій, оскільки він діє як на фондовому ринку, так і поза ним, у залежності від економічних, аналітичних та технічних обста­вин. Вміння пред­ставити майбутню поведінки ринку є істотним моментом у рішенні проблеми розміщення інвестицій.

По-четверте, сформувати портфель акцій таким чином, щоб найбіль­шою мірою контролювати інвестиційний ризик (хеджування). Один з найбільш розповсюджених методів хеджування передбачає одночасну купів­лю акцій та опціону на продаж цієї акції. Опціон на продаж встановлює нижню межу збитків за цією акцією у випадку падіння ціни, при цьому потенційний прибуток у випадку її зро­стання зменшується тільки на вартість опціону.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 1710; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.068 сек.