Серед поданих суджень, виділіть ті, які характеризують особливості морального вибору

Які чинники можна зарахувати до соціально-психологічних, організаційних та ринкових аспектів економічної культури підприємства?

Які чинники належать до чинників зовнішнього середовища безпосереднього впливу? Споживачі, постачальниками Конкурентамитр, удових ресурсів органи, державної влади,громадські професійні організації

Які чинники належать до чинників зовнішнього середовища непрямого впливу? Економічні фактори,Правові фактори, Міжнародні фактори,Наково-технічні фактори,Соціо-культурні фактори, Природні фактори або !!! а) науково-технічний прогрес; г) стан економіки; д) соціально-культурні фактори.

Якісні характеристики культури: Сама культура є якісною характеристикою людської діяльності. Самоактувалізація як якісна характеристика ціннісної культури особистості майбутнього фахівця.

а. самовизначення людини у світлі моральних цінностей та ідеалів;

б. задуми і їх втілення в конкретних діях;

в. успішність і оптимальність прийняття і виконання рішень;

г. формування моральної позиції і готовність до вчинку;

д. вибір між прекрасним і потворним, піднесеним і низьким.

Вираз "свобода є пізнана необхідність" належить:

а. Аристотелю;

б. Спінозі;

в. Канту;

г. Марксу;

д. Сартру.

Древньогрецьке слово "еthoc", від якого етимологічно походить термін "етика", означає:

а. місце перебування, сумісне житло;

б. звичай, темперамент, характер, епос і спосіб думки;

в. природа, сталий характер того чи іншого фізичного чи соціального явища;

г. усі відповіді правильні.

Специфічними рисами моралі є:

а. її імперативний характер;

б. здатність оцінювати реальність;

в. те, що вона постає як особливе відношення людини до дійсності;

г. усі відповіді правильні.

Моральна свідомість поділяється на індивідуальну та суспільну залежно від носія, в ролі якого виступає (виступають):

а. індивід;

б. суспільство;

в. соціальний клас;

г. суспільний прошарок.

Суть релігійного трактування феномену моралі виражаються у таких основних (основному) положеннях (положенні):

а. мораль має божественне походження;

б. божественні моральні приписи мають універсальний, загальнолюдський характер;

в. людині в процесі становлення моральної свідомості відводиться незначна роль;

г. усі відповіді правильні.

Основні відмінності між мораллю та звичаєм як формою регуляції індивідуальної та суспільної поведінки можуть бути викладені у таких положеннях:

а. у сфері моралі існує протиріччя між "досягненим" та "сущим", тоді як у звичаєвій практиці ці рівні людського буття співпадають;

б. мораль вимагає від людини чинити "правильно", навіть якщо це "правильно" не співпадає із загальноприйнятим (конкретним); у звичаєвій практиці - ситуація навпаки;

в. мораль не просто фіксує досягнутий прогрес у соціальних відносинах, а й відкриває перед людиною більш широку перспективу реалізації свого буття; практика звичаю - більш статичне явище;

г. усі відповіді правильні.

Вищі цінності - це:

а. гармонія зі світом і з собою;

б. добро, справедливість, повага честі та гідності людини;

в. людське життя;

г. усі відповіді правильні.

Основними роботами Аристотеля з питань етики були:

а. "Велика етика";

б. "Нікомахова етика";

в. "Метафізика";

г. "Поетика".

Із запропонованих правил відношення до моралі мають:

а. громадянин держави має поважати її закони;

б. «око за око, зуб за зуб»;

в. природу треба оберігати;

г. вимикай світло, лягаючи спати або залишаючи помешкання.

Основними функціями моралі є:

а. оцінювальна;

б. регулятивно-орієнтуюча;

в. світоглядна;

г. усі відповіді правильні.

Імператив це:

а. повеління, яке є обов'язкове для виконання;

б. побажання;

в. прохання;

г. відповідальність;

д. цінність;

е. обов'язок

9.

Структура моралі:

а. моральна свідомість;

б. моральна практика;

в. моральні почуття;

г. моральні уявлення та переконання.

До сутнісних понять моральної свідомості належать поняття:

а. добро і зло;

б. справедливість і несправедливість;

в. моральна норма і моральний припис;

г. моральна свідомість і моральна практика.

Теоретична моральна свідомість цілеспрямовано складається під впливом:

а. появи інституту держави;

б. поділу праці на фізичну та розумову;

в. появи професій, представники яких спеціально займалися розглядом різних проблем морального життя, навчання та виховання;

г. усі відповіді правильні.

Антична етика репрезентована такими основними напрямками, як:

а. гедонізм та евдемонізм;

б. аскетизм;

в. стоїцизм;

г. усі відповіді правильні.

Специфіка норм моралі полягає у тому, що:

а. її приписи мають універсальний, загальнолюдський характер;

б. моральні норми спираються на авторитет суспільної думки та моральні переконання окремої людини;

в. моральні норми здатні вступати у протиріччя одні з одними;

г. усі відповіді правильні.

Евдемонізм - це напрямок античної етики, в межах якого вище благо трактується як:

а. справедливість;

б. щастя, блаженство;

в. добро;

г. розум.

Справедливість фіксує:

а. характер відношення інших людей до даної людини;

б. міра розподілу різних благ;

в. життєво важливі Інтереси людей;

г. усі відповіді правильні.

Структурні поняття моральної свідомості виражають:

а. суть основних компонентів моралі;

б. характер відношення між основними структурними частинами моралі;

в. історичний характер феномену моралі;

г. усі відповіді правильні.

Характерними рисами християнської моралі є:

а. рівність всіх людей перед Богом, незалежно від соціального стану та національної приналежності;

б. раціоналістична переконливість в корисливості моралі;

в. абсолютизація в людському бутті природних інстинктів;

г. перевага емоційно-чуттєвих компонентів над раціональними;

д. сакралізація моральних вимог.

Субстанційність зла передбачає:

а. руйнацію добра;

б. самодостатню реальність, яка корелятивно співвідноситься з добром;

в. заперечення добра і зла;

г. ту основу, яка має власні витоки в бутті.

Мораль - це:

а. предмет етики;

б. сукупність норм, правил і принципів поведінки людей;

в. приземлені, історично мінливі форми поведінки;

г. сукупність норм і принципів поведінки людей, що зорієнтовані на вищі цінності та допомагають людині оцінювати світ через дихотомію добра і зла, а також фактична поведінка людей, їх реальні відносини.

Антична етика репрезентована такими основними напрямками, як:

а. утилітаризм;

б. християнська етика;

в. еволюційна етика;

г. усі відповіді неправильні.

У трактуванні питання про походження моралі вирізняються такі основні (основний) підходи(підхід),як:

а. релігійний;

б. натуралістичний;

в. соціологічний;

г. усі відповіді правильні.

Обов’язок це:

а. необхідність здійснення вчинку через повагу до закону;

б. життя по наперед створеному шаблону, життя "для галочки";

в. формальне виконання індивідом вимог, що висуваються перед ним суспільством та іншими людьми;

г. переживання відношення людської особистості до інших (ближніх та далеких), до суспільства, світу через призму вищих моральних цінностей.

Принципами професійної моралі є:

а. принцип універсальності;

б. принцип гуманізму;

в. принцип професійного оптимізму;

г. принцип нігілізму.

Моральна свідомість поділяється на індивідуальну та суспільну, залежно від носія, в ролі якого виступає (виступають):

а. індивід;

б. суспільство;

в. соціальний клас;

г. суспільний прошарок;

Гедонізм - це напрямок античної етики, в межах якого вище благо трактується як:

а. задоволення;

б. страждання;

в. особиста свобода;

г. вірність батьківщині.

Суть релігійного трактування феномену моралі виражаються у таких основних (основному) положеннях (положенні):

а. мораль має божественне походження;

б. божественні моральні приписи мають універсальний, загальнолюдський характер;

в. людині в процесі становлення моральної свідомості відводиться незначна роль;

г. усі відповіді правильні.

Завданнями етики є:

а. трактування і обгрунтування принципів норм моралі;

б. запровадження стандартів моральної поведінки;

в. фіксація та аналіз реально Існуючих суспільних нравів;

г. запровадження репресивних заходів щодо порушників норм суспільної моралі;

д. гуманізація суспільства та окремої людини.

Повсякденна моральна свідомість є складовим компонентом:

а. суспільної моральної свідомості;

б. індивідуальної моральної свідомості;

в. теоретичної моральної свідомості;

г. моральної практики.

Евтаназія це:

а. наука про смерть;

б. норми і правила, які регулюють відносини в суспільстві;

в. вчення про прекрасне;

г. свідоме позбавлення життя важко хворої людини;

д. єдність доброго і прекрасного, внутрішнього і зовнішнього.

Головними проблемами прикладної етики є:

а. моральні мотиви;

б. смертна кара;

в. цінності;

г. ідеал;

д. евтаназія;

е. аборти.

Послідовниками гедонізму були такі мислителі древності, як:

а. Демокріт;

б. Епікур та Арістіпп;

в. Сократ та софісти;

г. Аристотель.

Суть натуралістичного трактування феномену моралі виражається у таких (такому) основних (основному) положеннях (положенні):

а. мораль виводиться із природи людини, з попередньої еволюції тваринного світу;

б. людина посідає найбільш високий рівень в процесі морального поступу, що розпочався ще у тваринному світі;

в. усі відповіді є правильними.

Сумління (совість) це:

а. самооцінка особистості своїх думок, почуттів, вчинків через призму вищих моральних цінностей;

б. "грізний судія" людини, голос морального закону;

в. підтримка людини в тих випадках, коли вона зазнає несправедливих образ та обмовлянь.

г. усі відповіді правильні

Теоретична моральна свідомість цілеспрямовано складається під впливом:

а. появи інституту держави;

б. поділу праці на фізичну та розумову;

в. появи професій, представники яких спеціально займалися розглядом різних проблем морального життя, навчання та виховання;

г. усі відповіді правильні.

Специфічними рисами моралі є:

а. імперативний характер;

б. здатність оцінювати реальність;

в. те, що вона постає як особливе відношення людини до дійсності;

г. усі відповіді правильні.

Канву моральної практики формують:

а. моральні відносини;

б. різноманітні дії і вчинки людей;

в. моральні ідеї та уявлення;

г. моральні почуття.

Евдемонізм - це напрямок античної етики, в межах якого вище благо трактується як:

а. справедливість;

б. щастя, блаженство;

в. добро;

г. розум.

Суть соціологічного трактування феномена моралі виражається у таких (такому) основних (основному) положеннях (положенні):

а. мораль має соціальну природу;

б. моральні цінності складаються в процесі розвитку соціальних відносин, визначаються ними;

в. мораль визначається культурними традиціями того чи іншого народу і не може мати універсального, загальнолюдського характеру;

г. усі відповіді правильні.

Субстанційність зла передбачає:

а. руйнацію добра;

б. самодостатню реальність, яка корелятивно співвідноситься з добром;

в. заперечення добра і зла;

г. ту основу, яка має власні витоки в бутті.

Із наведених суджень виберіть ті, які виражають специфіку поняття
"сенс життя"

а. це регулятивна форма суспільного буття;

б. поняття, яке збігається лише з вибором професії і мотивами трудової
діяльності;

в. це так звані вічні питання: чим людина є, для чого їй жити і як їй
жити?

г. це щось ефемерне і недосяжне;

д. це найвища ідея, яка сприяє моральнісному становленню людини.

Кардинальний поштовх для розвитку проблеми сенсу життя в філософії
був даний в епоху:

а. античності;

б. середньовіччя;

в. Відродження;

г. Просвітництва;

д. в період ХІХ-ХХ ст.

Вираз "свобода є пізнана необхідність" належить:

а. Аристотелю;

б. Спінозі;

в. Канту;

г. Марксу;

д.Сартру.

Гедонізм це:

а. моральний принцип, який передбачає безкорисливе служіння ближньому;

б. суб'єктивне відношення до вчинків і переконаність лише у власній правоті;

в. моральний принцип корисливості, який проголошується головною метою

моральної діяльності;

г. зведення моральних вимог до отримання насолоди;

д. поведінка людини лише зовні відповідає вимогам моралі, а по своїй суті

грунтується на аморальній системі мотивів.

Дата добавления: 2015-05-26