Людська комедія Бальзака” О. Де Бальзака, структура, образи, теми, техніка “перехідних персонажів”

"Людська комедія" - це грандіозна соціальна епопея, яку знає весь світ. В ній Бальзак описав життя суспільства: процес становлення і збагачення французької буржуазії, побут, звичаї та філософію людей, що сповідають віру лише в одного бога - гроші. Він дав драматичну картину людських пристрастей, породжених багатством і бідністю, жаданням влади й повним безправ'ям і приниженням. "Людська комедія" - художня енциклопедія, яка розповідає читачу про суспільство в усіх його проявах. Оноре де Бальзак працював над створенням "Людської комедії" більше 20 років. У цих творах письменник прагнув утілити художнє узагальнення життя французького суспільства періоду 1816-1848 рр.

"Людська комедія" складається з 98 романів і новел та є історією життя Франції другої чверті XIX століття. В "Людській комедії" Бальзака міститься більше двох тисяч значних і всебічно досліджених персонажів. І ми знаємо про кожного з них все необхідне: походження, батьків, друзів, ворогів, колишні і справжні доходи та заняття, точні адреси, обстановку квартир, вміст гардеробів і навіть імена кравців, в яких зшиті костюми.

Бальзак створює світ "Людської комедії" по аналогії з дійсним світом. Він написав в "Передмові" до епопеї "Моя праця, має свою географію, свої сім`ї, свої місцевості, обстановку, діючих осіб...". Виконуючи це завдання, письменник не може залишатися безпристрасним споглядальником, - він повинен дивитися на себе, як на "вчителя людей". "Персонажі живуть тільки в тому випадку, якщо вони є повним відображенням свого часу", - вказує Бальзак. А для того, щоб розкрити в творі дійсність у всій її правді, "показати людей і матеріальне втілення їх мислення", необхідно "вивчити основи або одну загальну основу цих соціальних явищ, охопити приховане значення величезного скопища типів, пристрастей, подій". Історія бальзаківських героїв, як правило не закінчується у фіналі того або іншого твору. Переходячи в інші романи та новели, вони продовжують жити, переживаючи зльоти або падіння, надії або розчарування, радощі або муки, так як живе суспільство, складовими якого є вони. Взаємозв'язок цих "героїв, що повернулися" скріплює фрагменти грандіозної фрески, породжує багатоскладову єдність "Людської комедії" [1, c. 162].

Разом із героями автор звертається і до тем, які намічені в одному з творів і мають своє продовження в інших творах, перегукуються з основною проблематикою епопеї. Центральною темою "Людської комедії" є тема згубної влади грошей, ненаситної гонитви за наживою. Саме гроші спотворюють стосунки між людьми, роблять предметами торгу найцінніші людські якості - любов, дружбу, нівелюють роль сімї, науки, мистецтва. Людська комедія - перлина світової літератури, аналогів якій немає і не буде. Адже, щоб створити цей шедевр повинно бути генієм. Дійсно, Оноре де Бальзак мав не лише талант створити цикл романів та поєднати їх, а й був повністю відданий своїй справі. Над "Людською комедією" працював протягом всього короткого життя. Слід надати йому належне, адже, щоб створити такий грандіозний та всеохоплюючий твір, іншим не вистачило б і десятьох життів.

Коли знайомимось з визначенням "Людської комедії", найчастіше трапляються два визначення: цикл романів та епопея. Твір-епопея - роман або цикл романів, в яких зображуються значні історичні події, що висвітлюють різнобічне життя народу, класову боротьбу суспільства, складне поєднання доль багатьох діючих осіб. Цикл романів - сукупність романів, які не пов`язані між собою сюжетом. Якщо поглянемо на "Людську комедію", то багато творів не мають між собою зв`язку. Наприклад, ні сюжети, ні проблематика, ні спільні герої не пов`язують між собою романи "Шуани", "Блиск і злидні куртизанок" та "Шагренева шкіра". І таких прикладів можна навести чимало.

У більшості романів - свій закінчений сюжет, своя завершена ідея, хоча персонажі, і першорядні й другорядні, постійно переходять із роману в роман. Ми розстаємося з Ростиньяком в 1819 році, щоб зустріти його пізніше в різні роки, щоб довідатися (в "Банкірському будинку Нусингена"), як він завдяки шахрайській маніпуляції розбагатів, щоб побачити (в "Справі про опіку") його хитрі кроки до подальшого процвітання, щоб зустріти його (в "Втрачених ілюзіях") у тій самій компанії паризьких аристократів, яка всього за три роки до цього була йому недоступна.

Сміливість і масштабність задумів - ось що характеризує творчість Оноре де Бальзака. Найвидатнішим його звершенням стала епопея "Людська комедія" - велетенський цикл прозових творів. Критичне ставлення до сучасності примусило письменника наполегливо визначати дійсність, зрозуміти рушійні сили історичних змін, що відбувалися на його очах. На початку 30-х років у Бальзака виникає задум створити цикл романів, в яких він хотів змалювати сучасну йому Францію, дослідити суспільство, визначити рушійні сили його розвитку, основні типи і характери людей, яких це суспільство сформувало [6, c. 57].

Коли Бальзаку було 30 років, він прийшов до думки об'єднати в одній епопеї всі свої романи. Надалі він включив в свою серію і твори, написані раніше, переробивши їх, змінивши ряд ситуацій і імен героїв. У цих творах він планував висвітлити все життя сучасної йому Франції. В нових романах Бальзак планував звертатися до вже знайомих читачеві персонажів. Через рік він докладно описував у Чужинці, яким грандіозним монументом стане його твір, коли він завершить його. Чужинка - це лист Оноре де Бальзака, який був звернений до Евеліни Ганської. Цього загадкового листа без імені й зворотної адреси, Бальзак підписав псевдонімом "Чужинка".

Першим кроком на шляху створення "Людської комедії" стало звернення Бальзака до розроблення соціально-побутових та психологічних спостережень. Бальзак планував спершу створити "Етюди про звичаї", які зображуватимуть всі соціальні явища так, що ні одна життєва ситуація, жодна фізіономія, жоден чоловічий або жіночий характер, жоден устрій життя, жодна професія, жоден із шарів суспільства, жодна французька провінція, нічого з того, що відноситься до дитинства, старості або зрілого віку, до політики, правосуддя, війни, не буде позабуто. Коли все це буде здійснено, історія людського серця, простежена крок за кроком, історія суспільства всебічно описана. Отут не знайдуть собі місця вигадані факти, я стану описувати лише те, що відбувається всюди".

Наступним був другий ярус - "Філософські етюди", тому що після наслідків треба було показати причини. " Я покажу в "Етюдах про звичаї" розмаїття почуттів і плин життя. В "Філософських етюдах" я поясню, звідки почуття, у чому життя, які сторони та які умови, поза якими не можуть існувати ні суспільство, ні людей; і після того як я огляну поглядом суспільство, щоб його описати та винести йому вирок". Саме так, згідно з літературними джерелами, думав Бальзак, створюючи крок за кроком свій крупно масштабний твір. Таким чином можна сказати, що в "Етюдах про звичаї" укладені індивіди, перетворені в типи, в "Філософських етюдах" - ці типи зберігають індивідуальні риси. Усьому Бальзак додав життя: типу, зберігаючи в ньому індивідуальні риси; індивідові, перетворюючи його в тип. Він вдихнув думку у фрагмент, а в думку вдихнув життя індивіда.

Пізніше, після наслідків і причин, прийшла черга до "Аналітичних етюдів" (до складу яких входить "Фізіологія шлюбу"), тому що після наслідків і причин повинні були бути визначені початки речей. Характери - це спектакль, причини - це лаштунки й механізми сцени. Початок речей - це автор; але в міру того як здобуток досягає висот думки, воно, немов спіраль, стискується й ущільнюється. Якщо для "Етюдів про вдачі" було потрібно двадцять чотири томи, то для "Філософських етюдів" потрібно було всього п'ятнадцять, а для "Аналітичних етюдів" - лише дев'ять томів [6, c. 45].

Саме так, крок за кроком, глибоко аналізуючи кожний крок, кожне питання, кожного персонажа Бальзак поступово наближався до своєї мети створення крупномасштабного твору, який мав стати шедевром не лише у сфері літератури, але й історії вцілому.

Семантика "Людської комедії"

Кожна книга автора - це лише глава грандіозного роману про суспільство. Щоб надати єдність всій споруді "Людської комедії", Бальзак використовує різні прийоми, але найважливіший - "перехідні персонажі": Одні й ті самі герої виступають у різних романах і повістях то як головні, то як другорядні. Так створюється неперервність дії. Сюжети окремих романів, повістей, що складають "Людську комедію", відступають на задній план, а на передній виходять саме життя, його рух, хаотичний, але закономірний. Частини "Людської комедії" у більшості випадків писались окремо, пізніше Бальзак вирішив об'єднати їх у грандіозну епопею. Деякі твори, згідно плану "Людської комедії", він переробив, деякі залишив без змін.

Зв`язки прози Бальзака з реальним життям Франції епохи реставрації складні й багаточисельні. Письменник уміло переплітав згадки про історичні деталі та реальні події з прізвищами героїв "Людської комедії" і описаними в ній подіями. Але, Бальзак не мав на меті відтворити точну копію дійсності. Він не приховував, що на тому якою постає в "Людській комедії" Франція, лежить відбиток його уявлень про сенс і зміст людського життя та історії цивілізації вцілому.

Але можна сказати, що він послідовно реалізував у своїй творчості гуманістичний погляд на історію цивілізації. Історія моралі, яку написав Бальзак, - це історія, побачена через людей з усіма їхніми мріями, пристрастями, горем і радощами.

Ми бачимо, що "Людська комедія" має свою історію створення. Частини "Людської комедії" написано було окремо, пізніше Бальзак вирішив об'єднати їх у грандіозну епопею. Деякі твори він переробив, деякі залишив без змін. Ми повинні завдячити Оноре де Бальзаку, який мав терпіння та неабияке бажання здійснити свій грандіозний задум. Його не спиняла постійна тяжка праця, зауваження зі сторони критиків, політиків. Він невпинно йшов до своєї мети [8, c. 136].

Адже, Бальзак прагнув, щоб буржуазія поглянула на своє єство та прояви зі сторони, щоб суспільство завжди пам`ятало про такі моральні якості як доброта, чесність, гідність. Він прагнув показати всім, що "влада золота" є руйнівна сила, що спотворює людські душі, стає таємною силою, яка править людьми.

Структура "Людської комедії"

"Людська комедія" складається з трьох частин, кожну з яких Бальзак назвав етюдами: "Етюди про звичаї", "Філософські етюди", "Аналітичні етюди".

Найбільша частина "Людської комедії" - "Етюди про звичаї", які письменник розділив на сцени приватного, провінційного, паризького, політичного, військового та сільського життя.

. "Етюди про звичаї" поділяється на "Сцени приватного життя", "Сцени воєнного життя", "Сцени сільського життя".

Саме у цих етюдах автор подає детальний опис усiх людських типiв. Цей роздiл мав свiй власний план i подiл його на пiдроздiли невипадковий. По-перше, це дало змогу авторовi показати панорами суспiльства. По-друге, у структурi роздiлу виявився бальзакiвський погляд на розвиток суспiльства i людини.

На думку Бальзака, суспiльство i кожна окрема людина проходять схожi стадiї у своєму розвитку: вiд народження до старостi.

"Сцени приватного життя" символiзують таку добу у життi людини, коли їй властивi iдеали i iлюзiї. Пору зрiлостi символiзують iншi пiдроздiли. До таких сцен відносяться такі твори як "Дім кішки, що грає в м`яч", "Бал у Со", "Подружня згода", "Побічна сім`я", Силует жінки", "30-річна жінка", "Полковник Шабер", "Покинута жінка", "Шлюбний контракт", "Обідня безбожника", "Дочка Єви", "Беатриса", Перші кроки в науку".

Повість "Гобсек" - частина грандіозного задума Бальзака. За її допомогою ми маємо можливість дізнатися про сучасне письменникові суспільство. Усі образи реалістичні та надзвичайно "живі". Повість розгортаються на тлі суспільних та політичних перетворень у Франції початку XIX століття.

"Гобсек" розкриває "владу золота" як руйнiвної сили, що спотворює людськi душi, стає таємною силою, яка править людьми. Гроші у Оноре - це не тільки економічна сила, а й матеріалізоване вираження особистої вигоди й хижого егоїзму,гірших нахилів і пристрастей людини, які не стримуються, а, навпаки, стимулюються буржуазним суспільством.

Типовість образів має велике значення для реалістичного змалювання тогочасної дійсності. Певна загадковість є у самому образі головного героя - Гобсека. Ми не маємо жодних відомостей про його минуле, його теперішнє також сповнене загадок та таємниць для нас.

"Батько Горіо" - в цьому романі розкривається сутнiсть буржуазних стосунків: все продається, все купується, навіть любов до дiтей та батькiв, а коли батьки не мають чим платити, вони стають непотрiбними.

"Сцени провінційного життя": "Уславлений Годисар", "Провінційна муза", "Життя холостяка", "Стара діва", "Втрачені ілюзії" та ін.

Яскравим романом творчості Бальзака є "Ежені Гранде". Предметом зображення в ньому виступає буржуазна буденність.

Головний герой роману - Батько Ежені. Фелікс Гранде - образ провінційного багача. Жадоба до грошей заполонила його душу, знищила в ньому всі людські почуття.

Він байдужий щодо звістки про самогубство брата, йому також байдуже подальше життя осиротілого племінника. Доньку і дружину залишає без найнеобхіднішого. Фелікс Гранде економить свої заощадження на сімейному побуті, на візитах лікаря. Він навіть байдужий до помираючої дружини, але схаменувся, коли зрозумів, що смерть дружини загрожує розподілу майна. І її частка дістанеться Дочці Ежені.

"Сцени паризького життя": "Історія тринадцяти", "Фочино Кане", "Ділова людина" та ін.

"Блиск і злидні куртизанок" - змалювання розпусти, морального розкладу в різних його проявах. В усіх сферах суспільства діють одні і ті ж закони егоїзму й наживи, одна й таж цинічна мораль чи, вірніше аморальність.

Велику увагу приділяємо образу барона Юло, керівника департаменту воєнного міністерства; його розбещеність, гонитва за чуттєвими насолодами зрештою набувають маніакального характеру. На утримання коханок йому потрібні величезні суми грошей, і барон Юло не зупиняється ні перед розоренням своєї сім"ї, ні перед злочином. Цей процес поширюється й на Кревеля, спадкоємця Бірато, який розбагатів і став мільйонером. Образ Кревеля, один з найпримітніших і найрельєфніших у романі, несе в собі велике соціальне узагальнення.

Пані Марнеф. Героїня зневажає будь-який труд і уявляє життя, як суцільну насолоду, яка до того ж мала діставатися їй без будь-яких зусиль. Вона належить до прикованих, заміжніх куртизанок, які, кидаючись у розпусту, розраховують легко, ніби граючись, нажити багатство, відзначаються особливою жадобою до грошей, причому майже всі вони, як і пані Марнеф, мають вербувальника й помічника в особі свого чоловіка. В змалюванні Бальзаком пані Марнеф характерне породження розтлінного середовища, де нормою життя стали аморальність і жадоба до наживи.

Необхідно підкреслити, що Бальзак у цьому романі всебічно досліджував буржуазне суспільство і нищівне його викриття. В романі "Кузен Понс" буржуазне суспільство теж постає в глибоких соціальних контрастах, світові багатства й розкоші протиставляється в ньому світ бідності й злиднів.

В романі "Сезар Білото" автор змальовує середовище паризьких торгівців з його своєрідним життєвим укладом, його найтиповіших представників. Дуже виразно показується в романі, що основна вершина життя в цьому середовищі - жадоба, збагачення, нажива, і навіть "мученик комерційної честі": Сезар Бірото аж ніяк не позбавлений її.

Сезар Бірото - власник парфумерної крамниці, помічник мера другого округу Парижа, кавалер ордену Почесного легіону. Мученик комерційної чесності Бірото стає у Бальзака не апологією світу комерсантів, а скоріше його викриттям.

"Сцени військового життя": "Пристрасть у пустелі". В "Шуанах" йдеться про події останнього року XVIII ст. Дія розгортається в Бретані, охоплена контрреволюційним заколотом, погасити який повинен посланий сюди урядом Директорії республіканський загін, очолюваний Гюло. Адже, шуани намагались всупереч ходу історії відновити трон і феодальні привілеї дворянства в Бретані. Бальзак фактично виносить вирок сучасної йому монархії, спричинені Липневою революцією 1830 р. Симпатії автора безумовно на стороні республіканців, про що красномовно свідчать з любов'ю виписані образи суворого солдата революції Гюло, самовідданого Республіці, життєлюбного і мужнього Мерля, людини з широким кругозором Жерара. З табором республіканців пов'язана і героїня романа Марі де Верней.

Слід відмітити, що Бальзак далекий від ідеалізації буржуазної Директорії, що змінила якобінську республіку. Не випадково одна з найогідніших фігур в романі - шпигун Корантен, знаходиться в загоні Гюло шефом урядової поліції Фуше. Неоднорідний і табір контрреволюції в "Шуанах". Перш за все це егоїстичні, жадні, злісні і жорстокі дворяни і церковники, що мстять Республіці не стільки за страченого короля і за здійснений удар на релігію, скільки за багатства, що відняли у них, і привілеї. Це також і знедолені убогі селяни, обдурені своїми пасторами і панами.

"Сцени сільського життя": "Сільський лікар", "Сільський священик","Селяни"."Сцени сiльського життя" вiдповiдають тому перiоду життя, коли людина пiдводить пiдсумки, осмислює пережите.

В соціальному циклі романів О.Бальзака "Людська комедія" тема падіння моралі в усіх розповідях про: банкірів, лихварів, скупників, спекулянтів тощо, причому ці розповіді набувають особливої викривальної гостроти. Залізна закономірність набуття великого богатства нечесним шляхом невіддільно від аморальності.

. "Філософські етюди".

До таких етюдів відносяться "Шагренева шкіра", "Прощений Мельмонт", "Невідомий шедевр", "Гамбара", "Червоний готель", "Кат", "Марании", "Прощай", "Пошуки Абсолюту" та ін.

. "Аналітичні етюди".

До таких етюдів відносяться "Фізіологія шлюбу", "Дрібні знегоди подружнього життя".

Можна сказати, що головною темою, яка об'єднує ці різні твори в одне ціле, було прагнення пояснити закономірності діяльності. Бальзак дуже зацікавився науковими відкриттями,особливо в царині природничих наук. Щоб надати єднiсть всiй спорудi "Людської комедiї", Бальзак використовує рiзнi прийоми, але найважливiший - "перехiднi персонажi": однi й тi самi герої виступають у рiзних романах i повiстях то як головнi, то як другоряднi.

Сюжети окремих романiв, повiстей, що складають "Людську комедiю", вiдступають на заднiй план, а на переднiй виходить саме життя, його рух, хаотичний, але закономiрний.

2.5"Людська комедія" як відображення французького суспільства

О. де Бальзак - "секретар суспільства". Письменник зрозумів суть епохи: грандіозний, рішучий і безповоротний перерозподіл багатств, власності. Його цикл романів "Людська комедія" - панорама суспільного французького життя. Бальзак зосередив увагу на темах занепаду сімї, влади золота над людьми, продажності політиків і журналістів, моральної загибелі людини. Бальзака називають "енциклопедією життя Франції першої половини XIX ст.": у цій величезній (понад 100 творів) епопеї французьке суспільство описане з такою повнотою, що за нею можна вивчати побут, звичаї, світогляд, духовні й моральні цінності, економіку, політику, фінансову систему країни у першій половині ХІХ ст.

Варто підкреслити, що всі твори Оноре де Бальзака, особливо його зрілі творіння, - це постійне відображення людської сутності. Соціум є дослідженим в романах Бальзака настільки детально, що, навіть, сучасні економісти та соціологи вивчають стан суспільства за його романами. Бальзак показував взаємодію між людьми не на фоні Бога, як це робив Шекспір, він показував взаємодію між людьми на фоні економічних відносин. Суспільство в нього виступає у вигляді живої істоти, єдиного живого організму. Ця істота постійно рухається, змінюється, як античний Протей, але суть її залишається незмінною: сильніші поїдають слабкіших. Звідси й парадоксальність політичних поглядів Бальзака: глобальний реаліст ніколи не приховував своїх роялістських симпатій і іронізував над революційними ідеалами. В нарисі "Дві зустрічі за один рік" (1831) Бальзак нешанобливо відгукнувся на революцію 1830 р. і на її досягнення: " Після бійки наступає перемога, після перемоги наступає розподіл; і тоді переможців виявляється набагато більше ніж тих, кого бачили на барикадах". Подібне ставлення до людей взагалі є характерним для письменника, який вивчав людство так, як біологи вивчають тваринний світ.

Бальзак любив повторювати: "Самим істориком повинно бути французьке суспільство. Мені залишається лише служити його секретарем." Ці слова вказують на матеріал, на об'єкт вивчення творчості Бальзака, але замовчують засоби його обробки, які "секретарськими" не можна назвати. З одного боку Бальзак спирався в ході створення образів на те, що бачив у реальному житті (імена практично усіх героїв його творів можна знайти у газетах того часу), але на основі матеріалу життя він виводив певні закони, за якими існувало (та й, на жаль, існує суспільство). Він робив це не як вчений, а як художник. Тому такого значення набуває в його творчості прийом типізації (від грецької typos - відбиток). Типовий образ має конкретне оформлення (зовнішність, характер, доля), але одночасно він втілює певну тенденцію, яка існує в суспільстві на певному історичному відрізку. Бальзак створював типові образи по-різному. Він міг бути націленим тільки на типовість, як наприклад, у "Монографії про рантьє", а міг загострювати окремі риси характеру або створювати загострені ситуації, як наприклад, у повістях "Євгенія Гранде" і "Гобсек". Ось наприклад опис типового рантьє: "Практично всі особі цієї породи мають на озброєнні тростину або табакерку... Подібно усім особам із роду "людина" (ссавці), він має сім клапанів на обличчі і, скоріше за все, володіє повною кістковою системою... Його обличчя бліде і часто має форму цибулини, воно не має характерності, що і є його характерною ознакою". А от набитий зіпсованими консервами, ніколи не топлений камін в будинку мільйонера-Гобсека, безумовно, є рисою загостреною, але саме ця загостреність підкреслює типовість, викриває тенденцію, яка існує в реальності, граничним виразом якої виступає Гобсек. Варто також відмітити, що "Людська комедiя" є неповторною у своєму жанрі. Її можна порівняти хіба що з епопєю Еміля Золя про Ругон-Маккарів. В обох творах, що складаються з ескізів та оповідань використані спільні прийоми для змалювання образу суспільності в різних її верствах, у різних змаганнях, працях, заробітках, стражданнях, поривах, ілюзіях та настроях.

Одним з найiстотнiших моментiв усiєї творчостi видатного французького реалiста Оноре де Бальзака було прагнення вiдтворити цiлiсну картину епохи. Майже всi його твори, за задумом письменника, були частинами великої епопеї "Людська комедiя", що мала охопити всi можливi явища тогочасного життя.

6. Теорія і практика натруалізму Е.Золя.

Дата добавления: 2015-05-29