Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві

У випадку травмування працівників, професійних захворю­вань або аварій на виробництві власник або уповноважений ним орган повинен провести розслідування. Порядок прове­дення розслідування регулюється Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. в редакції постанови від 17 червня 1998 року № 923.

Дія цього Положення поширюється на підприємства всіх форм власності, на громадян, у тому числі на іноземців та осіб без громадянства, які є власниками вказаних виробництв, і на кожного, хто виконує на них (підприємствах) роботу за трудо­вим договором або контрактом, проходить практику чи залуче­ний працювати тут з інших підприємств. Розслідування нещас­них випадків (профзахворювань) з працівниками під час відрядження за кордоном та з іноземними громадянами під час їхньої праці в Україні, також провадиться за цим Положенням, якщо іншого не передбачено міжнародними угодами України.

Норми Положення не поширюються на осіб, котрі працю­ють або проходять службу і з якими не укладаються

трудовий договір на підвідомчих підприємствах та у військових части­нах, підрозділах Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Служби безпеки України. В них розслідування нещасних випадків погоджується з Комітетом по нагляду за охороною праці. Відповідний порядок такого розслідування щодо учнів і студентів призначається Міністерством освіти України.

Розслідуванню підлягають травми, гострі професійні захворювання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом та блискавкою, ушкод­ження внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з тваринами, комахами та ін.

За результатами розслідування на облік беруться нещасні випадки, які сталися: під час виконання трудових обов'язків (у тому числі під час відряджень), а також дій в інтересах підпри­ємства без доручення власника; на робочому місці, на тери­торії підприємства або в іншому робочому місці роботи протя­гом робочого часу, включаючи встановлені перерви; протягом часу, необхідного для приведення в порядок знаряддя вироб­ництва, засобів захисту, одягу перед початком або після закін­чення роботи, а також для особистої гігієни; під час проїзду на роботу або з роботи транспортом підприємства або сторонньої організації, яка надала його згідно з договором (заявою), а та­кож власним транспортом, який використовувався в інтересах виробництва; під час аварій (пожеж) і ліквідації їх наслідків на виробничих об'єктах; під час надання підприємством шефської допомоги; на транспортному засобі, стоянці транспортного за­собу, в порту заходу судна, на території вахтового селища з працівниками, які перебували на змінному відпочинку (про­відник, працівник рефрижераторної бригади, шофер-змінник, працівники морських і річкових суден, а також ті, що працю­ють за вахтово-експедиційним методом); у робочий час при пересуванні пішки, на громадському, власному транспортному засобі або засобі, який належить підприємству чи сторонній організації, з працівником, робота якого пов'язана з переміщен­ням між об'єктами обслуговування; під час пересування пішки або на транспортному засобі до місця роботи чи назад за разо-бим завданням власника або уповноваженого ним органу без оформлення посвідчення про відрядження.

Про нещасний випадок, внаслідок якого працівник згідно з Медичним висновком втратив працездатність на один день і більще або виникла необхідність переведення його на іншу, легшу роботу терміном не менш як на один день, складається акт за формою Н-1.

Такій акт не складається і не береться на облік нещасний випадок, що стався внаслідок отруєння алкоголем і наркотич ними речовинами або внаслідок їх дій, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах чи непра-вильним їх зберіганням і транспортуванням. Факт отруєння повинен бути письмово підтверджений висновком медичного закладу.

Власник підприємства, одержавши повідомлення про нещас­ний випадок, наказом призначає комісію з рослідування у складі керівника (спеціаліста) служби охорони праці підприємства (го­лова комісії), керівника структурного підрозділу або головного спеціаліста. До комісії входить також представник профспілко­вої організації, членом якої є потерпілий, а в разі гострих про­фесійних отруєнь — спеціаліст санепідемстанції. Якщо потер­пілий не є членом профспілки, до складу комісії входить упов­новажений трудового колективу з питань охорони праці.

Комісія з розслідування протягом трьох діб з моменту події зобов'язана: обстежити місце нещасного випадку, опитати оче­видців і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення по­терпілого, якщо це можливо; розглянути відповідність умов праці та засобів виробництва проекту і паспортам, а також дотримання вимог нормативно-технічної документації з експлуатації устат кування і нормативних актів з охорони праці; установити обставини і причини нещасного випадку.

До акту додаються пояснення очевидців, потерпілого, а та­кож У ризі необхідності паспорти, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця із зазна­ченням небезпечних і шкідливих виробничих чинників, медич­ний висновок про наявність алкоголю в організмі потерпілого.

Нещасні випадки, що оформлені актом за формою Н-1, реє­струються на підприємстві в спеціальному журналі.

Власник підприємства протягом доби після закінчення роз­слідування затверджує п'ять примірників акта. Акт надсилаєть­ся потерпілому або особі, яка представляє його інтереси; кері­внику цеху або іншого структурного підрозділу (головному спе­ціалісту), де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам; державному інспекто­рові з нагляду за охороною праці; профспілковій організації підприємства, де стався нещасний випадок; керівникові (спе­ціалісту) служби охорони праці підприємства, якому акт над­силається разом з іншими матеріалами розслідування.

Нещасний випадок, про який потерпілий своєчасно не по­відомив свого безпосереднього начальника чи власника підприє­мства, або якщо втрата непрацездатності від нього настала не відразу, розслідується за заявою потерпілого чи особи, яка пред­ставляє його інтереси, якщо з моменту події пройшло не більше одного року, протягом десяти діб від дня подання заяви. Пи­тання про складання акта за формою Н-1 вирішується комі­сією з розслідування.

У разі відмови власника скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого або іншої зацікавленої особи із змістом акта питання вирішується у порядку, передбаченому законо­давством про розгляд трудових спорів. Органи з розгляду тру­дових спорів у разі необхідності одержують відповідний висно­вок представника органу державного нагляду за охороною праці, або органу державного управління охороною праці, або проф­спілкового органу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 1998 р.№ - 923 Комітетові по нагляду за охороною праці і Міністерству охорони здоров'я України надано право роз'яснювати вимоги Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях.

Порядок розслідування та облік нещасних випадків неви­робничого характеру, тобто не пов'язаних з трудовими відно­синами, які трапилися з громадянами на території України втратою працездатності не менше ніж на один день, визначе­ний Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. № 421.

Розслідуванню підлягають нещасні випадкі з тяжкими для здоров'я наслідками. Якщо такі нещасні випадки сталися з гро­мадянами під час прямування на роботу чи з роботи (пішки, на громадському чи власному транспорті), а також під час вико­нання громадського обов'язку щодо рятування людей, під час участі в спортивних іграх на офіційних змаганнях, розсліду­ються організацією, де працює потерпілий, або організацією, яка зобов'язана забезпечити чи відповідає за безпечну життє­діяльність людей на відповідній території незалежно від ступе­ня тяжкості травми. Результати розслідування використовуються в разі призначення потерпілому допомоги у зв'язку з тимчасо­вою непрацездатністю і пенсії за інвалідністю.

Кожний нещасний випадок невиробничого характеру реє­струється лікувально-профілактичними закладами в окремому журналі за формою, затвердженою Міністерством охорони здо­ров'я України. Протягом доби лікувальний заклад зобов'яза­ний надіслати місцевому органу виконавчої влади повідомлен­ня за встановленою формою.

Рішення про необхідність розслідування нещасного випад­ку приймається керівником відділу (служби) охорони праці місцевого органу виконавчої влади, який реєструє повідомлен­ня лікувально-профілактичного закладу і надсилає своє рішен­ня і копію повідомлення організації, що повинна проводити розслідування.

Керівник організації не пізніше наступного дня після над­ходження рішення зобов'язаний утворити комісію з розсліду­вання нещасного випадку у складі не менше трьох осіб. до участі в роботі комісії можуть залучатися представники відпо­відного лікувально-профілактичного закладу та страхової орга­нізації, якщо потерпілий був застрахований, а також представ ники організації, відповідальної за додержання умов безпе на території, об'єкті, де стався нещасний випадок.

Розслідування нещасного випадку провадиться протягом 10 календарних днів після утворення комісії, і його результати оформляються актом за формою Н-1. Акт складається у трьох примірниках, підписується головою і членами комісії і затвер­джується керівником організації.

Облік нещасних випадків в цілому ведеться відділом (служ­бою) охорони праці місцевого органу виконавчої влади за відпо­відними формами державної статистичної звітності за підсум­ками кожного кварталу і за рік.

Організація, відповідальна або зобов'язана забезпечити без­печну життєдіяльність людини на території чи об'єкті, де став­ся нещасний випадок, здійснює запропоновані комісією захо­ди щодо усунення причин подібних випадків. Про здійснення зазначених заходів керівник організації у письмовій формі по­відомляє відділ (службу) охорони праці місцевого органу вико­навчої влади в термін, зазначений в акті за формою НТ.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відпо­відно до законодавства відшкодувати працівникові шкоду, за­подіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків (ст. 173 КЗпП).

Дата добавления: 2015-05-31