Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Міжнародні канали




До міжнародних каналів належать штучні водні шляхи, що з'єднують моря і океани та використовуються для міжнародного судноплавства. Вони перебувають під суверенітетом тієї держави, по території якої пролягають. Правовий режим міжнародних каналів визначається нормами міжнародного права і національного законодавства відповідної держави. Найбільше значення для міжнародного судноплавства мають Суецький, Панамський і Кільський канали.

Суецький канал з'єднує Середземне й Червоне моря. Канал було відкрито для судноплавства в 1869 р. У 1888 р. була прийнята Константинопольська конвенція щодо забезпечення вільного користування Суецьким каналом (діє дотепер). Стаття 1 Конвенції 1888 р. проголошує, що Суецький канал як у воєнний, так і в мирний час буде завжди вільний та відкритий для всіх торговельних суден і військових кораблів без розрізнення прапора. Договірні держави взяли зобов'язання застосовувати принцип рівності в усьому, що стосується користування каналом, і визнали цей принцип однією з основ Конвенції (ст. 12).

Зважаючи на конвенційне положення про відкритість каналу у воєнний час, договірні сторони погодилися, що жодні воєнні дії не допускаються ні в каналі, ні в його вхідних портах, ні в районі 3 морських миль від цих портів, навіть якби Туреччина (Єгипет перебував тоді в залежності від неї) була воюючою стороною (ст. 4).

У 1956 р. Єгипет націоналізував Загальну компанію морського Суецького каналу, найбільшим акціонером якої була Велика Британія. При цьому не було заявлено про перегляд міжнародно-правового режиму каналу. Однак Велика Британія і Франція вбачали в націоналізації Суецького каналу загрозу його міжнародно-правовому статусу і почали проти Єгипту разом з Ізраїлем воєнні дії. Слід зазначити, що Велика Британія і Франція - учасники Конвенції 1888 р., тому блокада каналу з їхнього боку фактично суперечила положенням ст. 1 Конвенції.

Після ліквідації кризи в 1957 р. Єгипет виступив з декларацією, у якій підтвердив свій намір дотримуватися Конвенції 1888 р. Декларація була зареєстрована в Секретаріаті ООН як міжнародна угода.

Подолавши наслідки ізраїльсько-єгипетської війни 1967 р. Єгипет знову відкрив канал для міжнародного судноплавства.

При користуванні каналом судна повинні керуватися правилами, що видаються Адміністрацією Суецького каналу.

Панамський канал є міжнародним водним шляхом, що з'єднує Атлантичний і Тихий океани і проходить по території Панами. Канал скорочує мореплавцям шлях на 16 тис. км.

Ще до спорудження Панамського каналу в 1901 р. був підписаний договір між США і Великою Британією про те, що будівництво каналу відбуватиметься під протекцією США. У договорі передбачалося, що як основа режиму судноплавства й нейтралізації майбутнього каналу повинні розглядатися положення Константинопольської конвенції про Суецький канал 1888 р.

Панамський канал був побудований у 1901-1914 рр. на умовах нерівноправного договору між США і Панамою від 18 листопада 1903 р. За цим договором США одержували на вічний час право користування певними ділянками землі для будівництва, експлуатації й захисту каналу.

У1977 р. у Вашингтоні були підписані нові договори між США та Панамою щодо Панамського каналу, що є юридичною основою для відновлення над каналом і його зоною суверенних прав центральноамериканської держави. Панамський канал контролювався США до 31 грудня 1999 р., після чого перейшов під суверенітет Панами.

Договір про постійний нейтралітет і режим Панамського каналу надає право користуватися каналом суднам і військовим кораблям усіх держав як у мирний, так і у воєнний час на рівній, недискримінаційній основі (ст. III). Разом з тим договір передбачає право швидкого й нічим не обумовленого проходу американських і панамських військових кораблів через канал. Нейтралізація каналу гарантується Панамою і США.

Нільський канал - міжнародний канал, розташований на території ФРН. Він з'єднує Балтійське й Північне моря. Довжина каналу - 98,7 км, глибина -11,3 м. В1939 р. Німеччина затвердила правила плавання Нільським каналом, що з деякими змінами діють донині. Відповідно до правил, плавання каналом дозволено суднам усіх держав у будь-який час доби після сплати встановленого збору. Прохід іноземних військових кораблів допускається на основі дозволу, що запитується дипломатичними каналами.

До міжнародних належить також Коринфський канал, що сполучає Егейське й Іонічне моря і проходить по території Греції через Коринфський перешийок. Він широко використовується суднами, що прямують у порти Адріатичного моря з Егейсько-Чорноморського басейну і навпаки. При цьому маршрут скорочується приблизно на 200 морських миль. Режим судноплавства в Коринфському каналі регулюється виключно грецьким законодавством. Канал відкритий для торговельних суден усіх держав.

13.12. Міжнародний район морського дна (Район)

ПІ Конференція ООН з морського права затвердила новий інститут міжнародного морського права - міжнародний район морського дна (Район) і визначила режим його використання, що відобразилось у Конвенції ООН з морського права 1982 р. (частина XI). Пов'язано це було з успіхами в науково-технічному розвитку, які дали змогу освоювати не тільки ресурси континентального шельфу, а й глибоководні райони Світового океану.

Під терміном "Район" розуміється дно морів і океанів та його надра за межами дії національної юрисдикції, тобто за межами континентального шельфу. Термін "ресурси" Району означає всі тверді, рідкі або газоподібні мінеральні ресурси, включаючи поліметалеві конкреції, на його морському дні або в його надрах (ст. 133). Діяльність у Районі здійснюється з метою розвідки і розробки його ресурсів. Після того як ресурси видобуті, вони розглядаються як корисні копалини.

Район і його ресурси оголошені загальною спадщиною людства (ст. 136). Тому жодна держава не може претендувати на суверенітет або суверенні права чи здійснювати їх щодо будь-якої частини Району чи його ресурсів, і жодна держава, фізична або юридична особа не може привласнювати яку б то не було їх частину. Жодні домагання такого роду або здійснення суверенітету чи суверенних прав і жодне таке присвоєння не визнаються (п. 1 ст. 137).

Усі права на ресурси Району належать усьому людству, від імені якого діє Міжнародний орган з морського дна (Орган). Ці ресурси не підлягають відчуженню. Проте корисні копалини, що видобуваються в Районі, можуть відчужуватися, але лише відповідно до положень частини XI Конвенції 1982 р. і норм, правил та процедур Органа (п. 2 ст. 137).

Відповідно до ст. 140 діяльність у Районі здійснюється на благо всього людства і з особливим урахуванням інтересів та потреб держав, що розвиваються, і народів, які не досягли повної незалежності або у іншого статусу самоврядування. Орган забезпечує справедливий розподіл фінансових та інших економічних вигід, одержуваних від діяльності в Районі, через відповідні механізми на недискримінаційній основі.

Район відкритий для використання виключно в мирних цілях всіма державами, як прибережними, так і тими, що не мають виходу до моря (ст. 141). При цьому в Конвенції 1982 р. передбачається, що діяльність у Районі повинна здійснюватися з урахуванням необхідності захисту морського середовища (ст. 145) та інтересів усіх держав у сфері торговельного і військового судноплавства та рибальства (ст. 147).

За положеннями ст. 139 держави-учасниці зобов'язуються забезпечити, щоб діяльність у Районі, яка ведеться ними, їхніми державним підприємствами, фізичними або юридичними особами, що мають національність або перебувають під ефективним контролем цих держав-учасниць або їхніх громадян, здійснювалася відповідно до частини XI Конвенції 1982 р. Якщо недотримання цих положень призведе до завдавання збитків, держави-учасниці відповідають за це.

Відповідно до положень Конвенції 1982 р. Орган покликаний організовувати й контролювати діяльність з розвідки й розробки ресурсів Району, здійснювану Підприємством Міжнародного органу з морського дна (Підприємством), або державами-учасниця-ми, або державними підприємствами, що перебувають під їхнім контролем, або фізичними чи юридичними особами на основі контрактів на розвідку й розробку ресурсів Району, які видаються Органом. Підприємство, як і власники контрактів, здійснює свою діяльність у Районі на підставі затверджуваних Органом планів роботи і несе перед Органом ті самі зобов'язання, що і власники контрактів. Розвідка й розробка ресурсів Району Підприємством можуть здійснюватися разом з державами, що розвиваються, або в рамках спільних підприємств з освоєння ресурсів Району. Ця система розробки ресурсів Району одержала назву паралельної, тому що в ній поряд з Підприємством можуть брати участь держави - учасниці Конвенції 1982 р. і суб'єкти господарської діяльності цих держав.

Орган повинен проводити таку політику щодо діяльності в Районі, щоб запобігати її монополізації й сприяти розширенню участі в освоєнні ресурсів усіх держав, незалежно від їхніх соціально-економічних систем і географічного положення.

Згадані вище принципові положення щодо Району повинні бути розвинені й конкретизовані в нормах, правилах і процедурах діяльності Органу.

Головними інституціями Міжнародного органу з морського дна є асамблея, що складається з членів Органу; рада, що обирається асамблеєю й нараховує 36 членів; секретаріат. У початковий період після набуття Конвенцією 1982 р. чинності ефективна робота головних інституцій забезпечується такими допоміжними структурами Органу: юридичною й технічною комісією, фінансовим комітетом.

Загальна політика Органу визначається асамблеєю в співробітництві з радою. За загальним правилом рішення в Органі приймаються консенсусом. Рішення асамблеї або ради, що мають фінансові або бюджетні наслідки, приймаються на основі рекомендацій фінансового комітету.

Дискусії стосовно положень частини XI Конвенції 1982 р. були, напевно, найгострішими у процесі роботи III Конференції ООН з морського права. Суть дебатів зводилася до такого: держави, що розвиваються, тлумачили концепцію спільної спадщини людства щодо Району так, що його ресурси можуть розроблятися тільки під контролем спеціального міжнародного органу, який би здійснював їх видобуток і реалізовував продукцію через свій виробничий підрозділ. Підприємство і розподіляло б доходи з особливим урахуванням інтересів країн, що розвиваються. Водночас індустріально розвинуті держави, насамперед США, що володіли необхідними технічними засобами для розвідки й розробки ресурсів дна Світового океану, тлумачили концепцію спільної спадщини людства в тому розумінні, що вона передбачає вільний доступ і експлуатацію ресурсів дна на основі свобод відкритого моря.

В остаточному підсумку було вироблено компромісне рішення, що і було покладене в основу частини XI Конвенції 1982 р. Однак положення цієї частини не задовольнили США, ФРН, Велику Британію. З цієї причини зазначені держави не підписали Конвенцію 1982 р., а в серпні 1984 р. разом з п'ятьма іншими західними державами уклали сепаратні угоди з метою створення режиму розробки ресурсів Району поза Конвенцією 1982 р.

Названі суперечності істотно гальмували процес набуття Конвенцією 1982 р. чинності й ускладнювали її ефективне виконання. У зв'язку з цим 29 липня 1994 р. на сесії Генеральної Асамблеї ООН було прийнято Угоду про здійснення частини XI Конвенції ООН з морського права від 10 грудня 1982 р. У ст. 2 цього документа говориться, що положення угоди і частини XI Конвенції 1982 р. тлумачаться й застосовуються спільно, як єдиний акт. У випадку будь-якої невідповідності між угодою і частиною XI переважну силу мають положення угоди. У нормах угоди були враховані результати розгляду доповіді Генерального секретаря ООН про підсумки проведених у 1990-1994 рр. неофіційних міждержавних консультацій з невирішених питань, що стосуються частини XI та суміжних положень Конвенції 1982 р., і політико-економічні зміни, включаючи орієнтовані на ринок підходи, що позначилися на здійсненні частини XI. До набрання чинності угода підлягає тимчасовому застосуванню (п. 1 ст. 7). У цілому угода спрямована на створення більш сприятливих умов для діяльності в Районі індустріальних держав за рахунок скорочення переваг і пільг держав, що розвиваються, передбачених у частині XI Конвенції 1982 р.

У 1996 р. Міжнародний орган з морського дна розпочав виконання своїх функцій. Секретаріат Органу перебуває в Кінгстоні (Ямайка),




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-31; Просмотров: 395; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.024 сек.