Характеристика фінансів суб”єктів господарювання різних форм власності

Особливості фінансових відносин у невиробничій сфері.

37.Характеристика методів організації фінансової діяльності підприємств (принципи, мета, зміст і роль кожного методу).

Фінансова діяльність підприємств може бути організована трьома методами:

Комерційний розрахунок

Визначальна роль у формуванні фінансових ресурсів відіграють власні кошти, котрі покривають як значну частину витрат, так і виступають забезпеченням отримання кредитів. Бюджетні асигнування і надходження з цільових та централізованих фондів виконують допоміжну роль. Метою діяльності виступає отримання прибутку.

Принципи:

повна господарська і юридична відокремленість

самоокупність (покриття витрат за рахунок отриманих доходів)

прибутковість (отримані доходи мають не тільки покрити проведені витрати, а й сформувати прибуток)

самофінансування (покриття витрат на розвиток виробництва за рахунок отриманого прибутку та залучених кредитів, які погашаються за рахунок прибутку

фінансова відповідальність

Неприбуткова діяльність. Часто здійснюється за рахунок спонсорських та інших надходжень, насамперед від засновників. Мета – забезпечення певних потреб с-ва, а не отримання прибутку

Господарська і юред обособленість

Самоокупність

Фін відповідальність

Кошторисне фінансуваня. Забезпечення витрат за рахунок зовнішнього фінансування

плановість

цільовий характер виділення коштів

виділеня коштів залежно від фактичних показників діяльності установи

підзвітність

Фінанси підприємств — це складник усієї системи відносин, але їм притаманні певні специфічні ознаки, які випливають з особливо­стей форм власності й господарювання.

Відмінності в організаційно-правовому статусі підприємств ви­значають особливості механізму управління підприємством, харак­теру майнової відповідальності й пов'язані з ними форми форму­вання і розподілу фінансових ресурсів. Це відноситься, перш за все, до джерел формування статутного фонду, розподілу прибутку та ор­ганізації взаємовідносин з бюджетом.

Так, майно державних підприємств знаходиться у власності дер­жавних органів влади. Для фінансування цих підприємств, крім вла­сних джерел (хоча й у виключних випадках), залучаються бюджетні асигнування, а також кошти в порядку внутрішньогалузевого пере­розподілу. Організація фінансів підприємств недержавної форми власності характеризується більшою самостійністю у формуванні й використанні фінансових ресурсів. У господарський оборот цих підприємств залучаються кошти засновників, акціонерний капітал, пайові внески працівників підприємств.

39. Фактори, які визначають особливості організації фінансових відносин в різних галузях народного господарства. Згідно з чинною класифікацією галузей народного господарства до сфери матеріального виробництва відносяться галузі, в яких за­трати праці знаходять свій вияв у матеріальних благах, усі інші га­лузі належать до невиробничої сфери. Тому важливою особливістю фінансів підприємств матеріального виробництва є їх безпосередній зв'язок із формуванням первинних доходів і використанням цільо­вих фондів внутрішньогосподарського призначення. Фінанси сфери матеріального виробництва безпосередньо обслуговують процес створення вартості і є умовою безперебійного кругообігу виробни­чих фондів.

Специфіка фінансів підприємств сфери матеріального виробництва значною мірою обумовлена і галуззю, в якій функціонує підприємство.

Підприємства, організації та установи, які входять до невироб­ничої сфери, залежно від характеру їхньої діяльності, методів орга­нізації управління і фінансування поділяють на три групи:

1) такі, що досить близькі до матеріального виробництва;

2) такі, що знаходяться на неповному госпрозрахунку;

3) утримувані за рахунок бюджету.

40. Фінансові аспекти приватизації державних підприємств. Перехід до економіки ринкового типу неможливий без роздер­жавлення і приватизації державного майна. Тому питання ролі й значення фінансів у цих процесах є досить важливим. Виходячи з того, що фінанси, з одного боку, дозволяють мобілізувати ресурси, необхідні для проведення приватизації, а з іншого — забезпечують надходження коштів до бюджетних фондів і Державного позабюд­жетного фонду приватизації, необхідно знати, які саме фінансові джерела використовуються при проведенні приватизації і яким чи­ном відбувається розподіл отриманих державою коштів.

41.Об’єктивна необхідність, сутність і функції податків. Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави- управлінської, оборонної, соціальної та економічної.Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Однак, якщо їх розглядати сукупно, то ці прикмети плати і відрахувань видно досить чітко.

Податок -ек.-фін. відносини які виникають державою та фіз.і юр. особами з приводу примусовоговилучення доходів фіз.та юр. осіб на користь держави для виконання своїх ф-цій,-мат.-обовязкові платежі фіз.та юр. осіб до бюджету, мат. основою виступає реальна сума гр. коштів яка мобілізується державою.-прав.-обовязковий платіж який надходить до бюджету різних типів в визначений законодавством обсягах і встановлених строках.

Функції податків Фінанси в цілому виконують 3 функції- фіскальну(за доп. податків держава перерозподіляє частину ВВП на власну користь для виконання своїх ф-цій) і контрольну(в процесі податкових відносин держава регулює госп. суб’єкти), стимулююча.

42 Елементи податку.

Суб'єкт податку юридичні і фізичні особи, які зобов'язані платити даний податок.

Об'єкт податку предмет або майно, що підлягає оподаткуванню.

Джерело податку прибуток суб'єкта, з якого сплачується податок (джерело може співпадати з об'єктом).

Одиниця оподаткування одиниця вимірювання об'єкта.

Податкова ставка величина податку на одиницю обкладення. Вона може бути:

твердої (встановлюється в абсолютних сумах на одиницю обкладення);

пайовий (встановлюється певна частка податку, наприклад, 1/8 частина від прибутку) + %.

Ставки бувають:

а). пропорційні (діють в єдиному проценті до об'єкта обкладення незалежно від його величини);

б). прогресивні (об'єкти групуються).

Податкові пільги повне або часткове звільнення суб'єкта від податку.

Валютне регулювання – регламентація держави в порядку проводення вал. операцій і м/н розрахунків, а також питань контролю за валютними операціями, впливу на валютний курс нац валюти, обмеженя використання іноземних валют.

Валютне регулювання здійснюється на рівнях нац., міждерж., регіональном

Валютний контроль та валютне регулювання є елементом валютної політики

43. Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій полі­тиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками.

За економічним змістом: податки па доходи, податки на споживання, пода­тки на майно.

Залежно від рівня державних структур:загальнодержавні і місцеві,

За способом стягнення: роз­кладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розклада­ють (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.

За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі по­датки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо плат­ників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподатку­вання. Прямі податки поділяються на дві групи: особисті та реальні. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подуш­ний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зов­нішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, про­мисловий, на грошовий капітал.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.Існують три види непрямих податків: ак­цизи, фіскальна монополія і мито. Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергу складаються з універсального та спе­цифічних акцизів і мита. У податковій практиці існують три форми універсальних акци­зів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздріб­ної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів.

Фіскальна монополія — це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціно­утворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію.

Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспорту­ванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стяг­нення мита має за мету не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної" структури експорту і імпорту.

44. За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі по­датки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо плат­ників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподатку­вання. Прямі податки поділяються на дві групи: особисті та реальні. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подуш­ний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зов­нішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, про­мисловий, на грошовий капітал.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.Існують три види непрямих податків: ак­цизи, фіскальна монополія і мито. Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергу складаються з універсального та спе­цифічних акцизів і мита. У податковій практиці існують три форми універсальних акци­зів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздріб­ної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів.

Фіскальна монополія — це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціно­утворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію.

Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспорту­ванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стяг­нення мита має за мету не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної" структури експорту і імпорту.

45 Податки – обовязкові внески платників до бюджету і позабюджетних фондів, розміри і терміни сплати яких регламентуються податковим законодавством.

Податкова система - сукупність різних видів податків, у побудові й методах обчислення яких втілюються певні принципи. Прямі всановлюються безпосередньо на дохід або власність платника податків, а непрямі включаються у вигляді надбавки до ціни товару(тарифу на послуги) і сплачуюються споживачем.

Податкова політика- це політика, яку проводить держава що до податкової системи, яка спрямована на більш ефективну та досконалу діяльність полаткової системи. Всі ці три економічні категорії чччч чзвязує те що вони мають на меті стягнення, вдосконалення стягнення, методи стягнення податків з юридичних і фізичних осіб в бюджет держави.

46.Сутність і наукові принципи побудови податкової системи. ЇЇ місце в економічній системі держави.

Податкова система-це сукупність установлених у країні податків та механізму їх справляння. Науковий підхід до створення податкової системи передбачає, по-перше, системність, по-друге, встановлення визначальної бази цієї системи, по-третє, формування правової основи і, в-четверте- вихідних принципів.

Вимога системності полягає в тому, що всі податки мають бути взаємоповязані між собою, органічно доповнювати один одного, не вступати в суперечність з системою в цілому та окремими її елементами. Системний підхід означає, що мають реалізовуватись обидві функції податків.Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг бюджетних видатків.Збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки.Правову основу системи доходів бюджету становлять відносини власності. По-перше, права держави на доходи залежать від форми власності- державної чи приватної. По-друге, форма власності відбивається на формування доходів відповідних юридичних і фізичних осіб.

Принцип використання податків як фінансових регуляторів вимагає проведення державою зваженої та обгрунтованої податкової політики.Кожна держава для забезпечення виконання нею своїх функцій повинна мати відповіднікошти, які концентруються в бюджеті.Податкова система кожної країни відображає її спецмфічні умови. К світі немає держав з тотожними податковими податковими системами.

47. Податкова система — це сукупність різних видів податків, які справляються в державі. Побудова податкової система повинна спиратись на наукові основи, які передбачають застосування та­ких вимог, як системність, встановлення визначальної бази цієї системи, формування правової основи і вихідних принципів. Ви­мога системності полягає в тому, що податки повинні бути взає­мопов'язані між собою, органічно доповнювати один одного, не заходити в суперечність із системою в цілому та іншими її еле­ментами. Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг коштів, якого потребує держава для виконання покладених на неї функцій. Правову основу системи доходів держави ста­новлять відносини власності, а вихідними принципами побудо­ви податкової системи є: стимулювання підприємницької вироб­ничої діяльності та інвестиційної активності, обов'язковість, рівнозначність і пропорційність, рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, соціальна справедливість, стабільність, економічна обгрунтованість, рівномірність сплати, єдиний підхід, доступність.

48.Становлення податкової системи України. Нині можна стверджувати, що в Україні створено податкову систему, яка дає змогу мобілізувати кошти в розпорядження держави, здійснювати їхній розподіл та перерозподіл на цілі економічного і соціального розвитку. На сьогодні в Україні порядок обчислення та сплати різних видів податків і відрахувань регулюється 28 законами. Усього за чинним законодавством передбачено 20 загальнодержавних податків і відрахувань та 14 місцевих податків та зборів. Податкова система України встановлена Законом (Про систеиу оподаткування), який був прийнятий вперше у 1991р. У 1994р цей Закон був прийнятий у новій редакції з урахуванням змін та доповнень, які мали місце в 1992-1993рр. Нині діє редакція з доповненями до закону, прийнята в 1997р. До нього включуно як податки, та інші обовязкові платежі, що справляються в Україні, з поділом їх на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні податки та обовязкові платежі включають чотири групи: прямі й непрямі податки, платежі за ресурси та інші обовязкові платежі, внески у цільові фонди.До місцевих податків та зборів належать: податок з реклами, готельний збір, курортний збір, ринковий збір, та інші.

49. В Україні використовуються три види непрямих податків: акциз­ний збір (специфічний акциз), податок на додану вартість (універ­сальний акциз), ввізне (імпортне) мито.

Непрямі податки включають у ціни товарів, що реалізуються; робіт, що виконуються; послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на за­гальний рівень цін.

У відпускну ціну продукції підприємств виробничої сфери мо­жуть бути включені два непрямі податки: акцизний збір і податок на додану вартість.

Акцизний збір, що включається в ціну, розраховується у твердих ставках в ЕКЮ, або виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника продукції, включаючи акцизний збір.

Податок на додану вартість, що включається в ціну, розрахову­ється виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника і суми акцизного збору, включеного в ціну.

Ввізне (імпортне) мито встановлюється у твердих ставках в ЕКЮ з одиниці товарів, що імпортуються, або у відсотках до оборо­ту з придбання імпортних товарів.

.Митна вартість придбаних товарів включає витрати: на їх придбання (контрактна вартість); на транспортування, вантаж­но-розвантажувальні роботи, страхування до перетину митного кордону; на сплату брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, митних зборів.

Щодо окремих податків, провідне місце займають податок на додану вартість і податок на прибуток (доходи) підпри­ємств, які становлять разом більше 40% надходжень до бюджету ПДВ – 8130,3 мле грн у 1999 (1992 р. — 42,6%, 1998 р. — 50%). Збільшується відсоткове значен­ня прибуткового податку з громадян (1992р. — 8,4%, 1998 р. — 19,6%), що є наслідком зростання питомої ваги фонду заробітної плати у ВВП. Поступово збільшується роль акцизного збору в доходах бюджету (1992 р. — 3,3%, 1998 р. — 4,8%). Це пояснює­ться тим, що за останні роки було внесено ряд змін до законодав­ства щодо стягнення акцизів у напрямку гармонізації' ставок ак­цизних зборів, а також зміною механізму стягнення акцизних зборів з алкогольних і тютюнових виробів, що дало змогу держа­ві посилити контроль за сплатою цих податків.

50. Податок на прибуток підприємств, який стягується в Україні, має дуже значне фіскальне значення, чим відрізняє­ться від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Податок на прибуток підприємств крім значного фіскального значення має й широкі можливості для регулювання і стимулю­вання підприємницької діяльності. Цеп вплив може здійснюва­тись як завдяки диференціації ставок оподаткування по різних видах діяльності, так і завдяки наданню пільг у виробництві прі­оритетних товарів- Але в нашій країні можливості щодо викорис­тання податку на прибуток як регулюючого фактора дещо обме­жено ного великим бюджетним значенням.

Платниками податку на прибуток є:

1. З числа резидентів — суб'єкти і несуб'єкти господарської ді­яльності, а також їх філії, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

2. З числа нерезидентів — фізичні або юридичні особи, які отримують доходи з джерелом їх походження з України.

Виключені з числа платників Національний банк України та його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку), а також установи пенітенціарної системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шля­хом зменшення суми скориговапого валового доходу звітного пері­оду на суму валових витрат платника податку і суму амортиза­ційних відрахувань. Тобто, для визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток спочатку необхідно визначити відповідно су­му скоригованого валового доходу, суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. Розглянемо, як вони визначаються.

Ставки оподаткування прибутку. Основну ставку податку встановлено в розмірі 30% до об'єкта оподаткування. Крім того, пе­редбачені й інші ставки оподаткування. Так, за оподаткування стра­хової діяльності застосовуються такі ставки:

— 3% валового доходу (крім доходу від страхування й перестра­хування життя);

— 6% валового доходу за дострокового розторгнення договору про страхування життя;

— 15% валового доходу нерезидентів від перестрахування ризи­ків на території України.

У розмірі 50% від основної ставки оподатковується прибуток від ре­алізації інноваційного продукту, заявленого в інноваційних центрах.

Суми прибутків нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплата вартості фрахту транспортних засобів, оподатковується за ставкою 6%.

Прибутки нерезидентів, що не здійснюють підприємницької діяль­ності в Україні (не мають тут постійного представництва), але отримані з джерел на території України, оподатковуються за ставкою 15%.

Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа наступного місяця.. Платники податку не пі­зніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають по­даткову декларацію про оподатковуваний прибуток за звітний квар­тал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінан­сового року.

Він займає одне з провідних місць щодо надходжень до бюджету.

51. Прибутковий податок з громадян стягується безпосеред­ньо з доходів платників — фізичних осіб.. В Україні питома вага цього податку в •юсязі доходів незначна, що є наслідком відповідних пропорцій розподілу ВВП на фонд заробітної плати і прибуток. До переваг цього податку відносять його соціальну справедливість, оскільки він ставить рівень оподаткування в пряиу залежність від обсягу доходу платників. Крім того, за допомогою прогресивних ставок і пільг в оподаткуванні можна зменшувати податковий тягар для малозабезпечених верств населення і посилювати для осіб з високими доходами. А недоліком є значні можливості для платників у заниженні оподатковуваного доходу і в ухиленні від сплати податку. Платниками прибуткового податку в Україні е фізичні особи незалежно від віку, громадянства, статі, раси, національності, сімейного, соціального й майнового стану, приналежності до громадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії. Це громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства — як ті, що постійно проживають (не менше ніж 183 дні у календарному році), так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

1)17 не оподатковується

2)18 – 85 10% від суми, що перевищує розмір одного неоподаткованого мінімума.

3)86 – 170 2) + 15% від суми, що перевищує розмір 5 неоподаткованих мінімумів.

4)176 – 1020 3) + 20% від суми, що перевищує розмір 10 неоподаткованих мінімумів.

5)1021 – 1700 4) +30% від суми, що перевищує розмір 60 неоподаткованих мінімумів.

6)1700 > 5) + 40% від суми, що перевищує розмір 100 неоподаткованих мінімумів.

Прибутковий податок на доходи громадян, одержаний за місцем основної роботи нараховується, утримується і перераховується до бюджету підприємствами. Оподаткування доходів, отриманих не за місцем основної роботи, провадиться по ставці 20%. Громадяни повинні до 1 березня подати декларацію про одержані доходи.

52. Платниками податку на промисел є виключно фізичні особи, незалежно від громадянства та постійного місцепроживання, які не зареєстровані як субєкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більш як 4 рази протягом року, продаж виробленої, переробної та купленої продукції, речей, товарів. Обєктом оподаткування є сумарна вартість товарів, які належать до продажу за ринковими цінами.

Якщо товари підлягають продажу протягом 3 календарних днів, ставка податку становить 10% їх вартості. При збільшенні терміну продажу до 7 днів ставка податку подвоюється. Сума по­датку на промисел не може бути меншою за розмір одного не­оподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Податок на промисел сплачується у вигляді придбання однора­зового патенту на торгівлю. У разі, коли продаж товарів здійснює­ться протягом календарного року більш як 4 рази, ці громадяни повинні зареєструватись як суб'єкти підприємницької діяльності.

53. Платежі за ресурси, які стягуються в Україні, включають] кілька видів. Стягнення цих платежів обумовлюється тим, що природні ресурси є власністю держави, і за їх використання вона стягує плату, основне призначення якої — покрити видатки на відтворення, ефективне використання цих ресурсів тощо. Суттєвого бюджетно­го значення ці платежі не відіграють.

Розглянемо наступні види платежів за ресурси та послуги: збір за спеціальне використання лісових ресурсів (лісовий дохід); збір за спеціальне використання водних ресурсів (плата за воду); збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету; рентна плата за нафту і газ; відрахування від плати за транзит природного газу, нафти і аміаку; платежі за користування надрами: державне мито; єдиний збір. який справляється у пунк­тах пропуску через державний кордон України; гербовий збір.

Лісовий дохід. Основним призначенням збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ді­лянками лісового фонду (лісового доходу) є мобілізація коштів для відтворення лісового фонду, поліпшення його якісного скла­ду, забезпечення правильної експлуатації лісів.

До спеціального використання лісових ресурсів належить:

•заготівля деревини під час рубок головного користування;

•заготівля живиці;

•заготівля другорядних лісових матеріалів (пень, луб, кора, деревна зелень тощо);

•побічні лісові користування (випасання худоби, розміщення пасік, заготівля сіна тощо).

Плата (збір) справляється за встановленими таксами або у ви­гляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісо­вих ресурсів на конкурсних умовах.

Державні та громадські лісозаготівельні організації й підпри­ємства сплачують плату за відпуск деревини на пні вісім разів на рік: 15 лютого — 15%, 15 березня — 10%, 15 квітня — 10%, 15червня — 10%, 15 липня — 10%, 15 вересня — 15%, 15 листо­пада — 15% і 15 грудня — 15% річної суми платежу. Колективні, "риватні підприємства і громадяни вносять до бюджету ці платежі при одержанні лісорубного квитка (ордера).

Плата за воду. Платниками збору є підприємства установи та організації незалежно від форм власності, а також громадяни – субєкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і вдного транспорту.

Обєктом обчислення збору за спеціальне використання води є фактичний обсяг води, який був використаний з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання. Нормативи збору за спеціальне використання води встановлюється в копійках за кубометр, для потреб гідроенергетики в копійках за 100 кубметрів води. Розрахунок збору подається до ОДПІ щоквартально наростаючим підсумком з початку року до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 80% зараховується до державного бюджету і 20% до місцевого.

Збір за геологорозвідувальні роботи.Надрокористувачі, які виконували геологорозвідувальні роботи частково за рахунок власних коштів, сплачують збір за геологороз­відувальні роботи, застосовуючи до нього коефіцієнти залежно від обсягу виконаних на відповідних родовищах пошукових робіт.

Якщо надрокористувачі видобувають більше одного виду ко­рисних копалин, що залягають окремо, збір за виконані геолого­розвідувальні роботи обчислюється за кожний їх вид окремо.

Збір за виконані геологорозвідувальні роботи справляється з дати видобутку корисної копалини.

Суми збору за виконані геологорозвідувальні роботи віднося­ться до валових витрат реалізованої продукції (робіт, послуг).

Збір за виконані геологорозвідувальні роботи сплачується до бюджету авансовими платежами щодекадно або щомісячно, в за­лежності від суми збору за минулий місяць. Якщо сума збору за минулий місяць становила більш як 10 тис. грн., авансові платежі сплачуються до 13, 23 числа поточного місяця і до 3 числа насту­пного місяця — виходячи з кількості видобутих корисних копа­лин за кожну минулу декаду.

При сумі збору менш як 10 тис. грн. авансові платежі спла­чуються до 15 числа наступного за звітним місяця, виходячи з фактичної кількості видобутих корисних копалин за кожний ми­нулий місяць.

Після закінчення кварталу, півріччя, 9 місяців і року користу­вачі надр обчислюють повну суму збору за виконані геологороз­відувальні роботи наростаючим підсумком з початку року, вихо­дячи з фактичної кількості видобутої мінеральної сировини. Перерахунок провадиться в п'ятиденний термін з дати, встанов­леної для подання бухгалтерських звітів.

Рентна плата за нафту і газ.

Нафтогазовидобувні підприємства (крім держав­ної акціонерної компанії «Чорноморнафтогаз») вносять до Дер­жавного бюджету України рентну плату по таких ставках:

•за нафту власного видобутку в розмірі, еквівалентному 3 до­ларам США за 1 тонну;

•за природний газ власного видобутку в розмірі, еквівалент­ному 5 доларам США за 1000 куб. метрів.

Рентна плата включається до оптової відпускної ціни на нафту і природний газ (без податку на додану вартість) у національній валюті України за офіційним валютним курсом до долара США на дату відпуску продукції нафтогазовидобувними підприєм­ствами.

Рентна плата включається до бази оподаткування при визна­ченні податку на додану вартість.

Рентна плата вноситься до Державного бюджету України що-декадно авансовими платежами, виходячи з фактично оплачених споживачами обсягів нафти і газу за минулу декаду, 15-го і 25-го числа поточного місяця — відповідно за першу і другу декаду, 5-го числа наступного місяця — за решту днів звітного місяця.

Платники подають податковим органам за місцезнаходжен­ням розрахунки з рентної плати за нафту і природний газ (окре­мо) щомісячно, до 20 числа місяця, наступного за звітним. Оста­точна сплата до бюджету сум рентної плати, обчислених за розрахунком за звітний місяць (з урахуванням фактично сплаче­них авансових платежів за звітний місяць), проводиться платни­ком до 25-го числа місяця, наступного за звітним.

Відрахування від плати за транзит нафти, природного газу та аміаку.

Платниками було визначено суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють транспортування трубопровідним транс­портом через територію України нафти, природного газу та аміаку. Вони вносять до Державного бюджету України:

•відрахування від прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, які здійснюють транспортування нафти магістраль­ними нафтопроводами, в розмірі, еквівалентному 0,059 долара США за 1 тонну нафти, що транспортується, на кожні 100 кіло­метрів відстані її транспортування;

•відрахування від плати за транзит природного газу в розмірі еквівалентному 0,29 долара США за 1000 куб. метрів газу на ко­жні 100 кілометрів відстані;

•відрахування від плати за транзит аміаку в розмірі, еквіва­лентному 0,23 долара США за 1 тонну на кожні 100 кілометрі;

відстані.

Внесення зазначених платежів здійснюється щодекадне аван­совими платежами 15-го, 25-го числа поточного місяця, 5-гс числа наступного місяця, виходячи з обсягів газу, нафти та амі­аку, транспортованого через територію України за минулу де­каду, та курсу долара на день, що передує сплаті авансовогс платежу.

Платники щомісячно до 20 числа наступного за звітним міся­ця подають до Державної податкової інспекції за місцем свого знаходження розрахунок відрахувань.

54. Місцеві податки З прийняттям в лютому 1997 року Закону України «Про систему оподаткування» встановлено 16 видів платежів: два місцеві податки (комунальний податок і податок на рекламу); 14 зборів (за право використання місцевої символіки; за парковку автотранспорту; за видання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі; за право проведення конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок; за проїзд територією прикор­донних областей автотранспортом, що прямує за кордон).

Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. По­датки і збори, названі вище, сплачують юридичні особи. Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому.

1. Місцеві податки і збори включаються до складу валових ви­трат, які виключаються з валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

2. Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування

їхнього прибутку.

Комунальний податок. Платниками податку є всі юридичні особи. Від сплати податку звільняються сільськогосподарські під­приємства, планово-дотаційні організації, бюджетні установи.

Об'єктом для розрахунку податку є фонд оплати праці. Останній обчислюється множенням середньоспискової кількості працівників на місячний неоподаткований мінімум доходів громадян. Гранич­ний розмір ставки податку — 10% від об'єкта оподаткування (фон­ду оплати праці).

Податок сплачується щомісяця до 15 числа, виходячи з суми, що

оподатковувалася у попередньому місяці.

Податок з реклами. Платниками податку є суб'єкти підприєм­ницької діяльності, що рекламують свою діяльність (власну продук­цію, послуги).

Податок з реклами стягується зі всіх видів комерційних оголо­шень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса), афіш, плакатів, рекламних щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті);

друкуються на спортивному одязі чи майні.

Об'єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і роз­міщення реклами. Ставки податку визначені в таких розмірах: 0,1% від вартості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розмі­щення стаціонарної реклами на тривалий час; 0,3% за рекламу на майні, товарах, одязі.

Рекламодавці сплачують податок під час сплати послуг. Вироб­ники реклами сплачують податок щомісяця (до 15 числа місяця, на­ступного за звітним).

Збір за право використання місцевої символіки. Платниками збору є юридичні особи, що використовують символіку з комерцій­ною метою. Об'єктом оподаткування є вартість виробленої продук­ції, виконаних робіт, наданих послуг. Ставка збору не повинна пе­ревищувати 0,1% від вартості об'єкта оподаткування.

55. Бюджет держави –складова ланка державних фінансів. Суть бюджету – фінансове забезпечення виконання державою її функцій: економічної, соціальної, управлінської та оборонної.

Слід підкреслити, що бюджет розглядається як самостійна еко­номічна категорія. Ця категорія, будучи частиною фінансів, харак­теризується тими ж ознаками, що притаманні фінансам у цілому, але одночасно має свої особливості, які відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин, а саме:

1) бюджет є особливою економічною формою перерозподільчих відносин, пов'язаних із вилученням частки національного доходу державою, і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства та окремих адміністративно-територіальних формувань;

2) за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національ­ного доходу, рідше — національного багатства, між окремими галу­зями народного господарства, адміністративно-територіальними формуваннями, сферами суспільної діяльності;

3) пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мі­рою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються потре­бами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які стоять пе­ред суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;

4) сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що зумовлено ключовим значенням бюджету порівняно з іншими ланками.

Звідси можна зробити висновок щодо специфічного суспільного призначення бюджету — задоволення потреб суспільства та його адміністративно-територіальних формувань.

За своєю економічною сутністю бюджет — це грошові відноси­ни, які виникають між державою, з одного боку, та юридичними і фізичними особами — з іншого, в процесі перерозподілу національ­ного доходу (частково і національного багатства) у зв'язку із фор­муванням і використанням бюджетного фонду, призначеного для фінансування народного господарства, соціально-культурних захо­дів, потреб оборони і державного управління.

56. Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через розподільну (перерозподільну) і контрольну функції. Завдяки розпо­дільній функції відбувається концентрація грошових коштів у руках держави та їх використання з метою задоволення загальносуспільних потреб. Контрольна функція дозволяє дізнатись, наскільки своєчасно й повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, яки­ми фактично є пропорції у розподілі бюджетних коштів, чи ефектив­но вони використовуються. Основу контрольної функції складає рух бюджетних ресурсів, який відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень і видатків.

Зміст цих функцій, сфера та об'єкт їхньої дії характеризують специфіку бюджету як економічної категорії. Так, зміст розподіль­ної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінан­сових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Жодна інша ланка фінансової системи не здійснює такого різнома­нітного і багаторівневого перерозподілу коштів, як бюджет. Сфера дії розподільної функції визначається тим, що у відносини з бюд­жетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва.

Специфіка контрольної функції бюджету полягає в тому, що бюд­жет об'єктивно — через формування і використання фонду грошо­вих коштів держави — відображає економічні процеси, які відбува­ються в структурних ланках економіки.

57. Бюджет виконує функції перерозподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, перерозподіл у часі при використанні державних позик. З точки зору послідовності розподілу ВВП існують два варіанти: 1)в умовах ринкової економіки (спочатку розприділяється між виробниками а потім централізує за допомогою податків); 2)у межах адміністративної економіки(спочотку держава централізує а потім розприділяє. Два способи вирішення фінансових протиріч: 1)встановлення оптимальних пропорцій розподілу ВВП та його централізації в бюджеті; 2)зростання ВВП. Доходи всіх зростають. Суми грошей які потрібні державі для виконання своїх функцій залишаються сталими, звідси частка в загальних доходах зменшується.

58. Державний бюджет бюджет являє собою розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої влади у вигляді закону. Як фінансовий план бюджет відображає економічну, соціальну, військову, міжнародну політику держави.

Видатки на економічну діяльність визначаються двома чинниками: 1)масштабами державного сектора економіки: 2)економічною політикою держави. Доходи бюджету характеризують податкову політику держави. В україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включають фонди цільового призначення. Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками: -рівновага доходів і видатків; -бюджетний надлишок – перевищення доходів над нормативними видатками; -бюджетний дефіцит – перевищення видатків над постійними доходами. Причиною дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості.

Дата добавления: 2015-05-26