Правовий статус підприємств та організацій, створених кооперативами та їх об’єднаннями

В організаційно-правовій структурі кооперативу простежується його подвійна природа як об'єднання громадян і підприємства, оскільки він займається господарською діяль­ністю, що визначається його кооперативною метою – забезпечен­ням економічних інтересів своїх членів. Проте підприємством у вузькому значенні цього слова законодавець називає лише виробничі кооперативи: виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності (ст. 95 ГК України) [6].

В окремих випадках обсяг матеріально-технічних і фінансо­вих ресурсів, виробництва та послуг, кількість членів кооперативу та інші об'єктивні і суб'єктивні фактори дозволяють кооперативу та/або об’єднанню кооперативів створити самостійне, відокремлене від нього за предметом діяльності підприємство, організацію, установу.

Законом «Про кооперацію» [2] право кооперативів створювати підприємства безпосередньо не закріплено. Разом з тим, у ст. 19 Закону зазначено, що одним із джерел формування майна кооперативу є кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій.

Закон України «Про споживчу кооперацію» [4, ст. 11 п. 2] передбачає, що споживчі товариства та їх спілки, виходячи із статутних норм, мають право створювати (реорганізовувати, ліквідовувати) для здійснення своїх статутних завдань будь-які підприємства, установи, організації, комерційні банки, фінансово-розрахункові центри, страхові товариства, біржі та інші об'єкти, діяльність яких не суперечить законам України. Згідно з п. 8 ст. 111 ГК України [6], підприємствами споживчої кооперації визнаються унітарні або корпоративні підприємства, утворені споживчим товариством (товариствами) або спілкою (об’єднанням) споживчих товариств відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів з метою здійснення статутних цілей цих товариств, спілок (об’єднань).

Для виконання статутних завдань сільськогосподарські кооперативи та їх об'єднання у відповідності із ст. 27 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію» [5] також можуть створювати підприємства різних видів. Такі підприємства функціонують відповідно до їх статутів, затверджених кооперативами (об'єднаннями) – засновниками. Кооператив (об’єднання) несе відповідальність за зобов’язаннями свого підприємства в межах статутного фонду підприємства.

Кредитним спілкам ст. 3 п. 4 Закону «Про кредитні спілки» [3] заборонено бути засновником (співзасновником) або учасником суб’єкта (суб’єктів) підприємницької діяльності, крім місцевого кооперативного банку, як на території України, так і за її межами. Разом з тим, асоціаціям кредитних спілок ст. 24 п. 2 дозволено бути засновником (співзасновником) суб’єктів підприємницької діяльності для виконання своїх статутних завдань.

Основоположні нормативні приписи щодо правового статусу підприємств містяться у Господарському кодексі України.

Підприємство – це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом та іншими законами (ст. 62 ГК України) [6]. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів (ст. 63 ГК України): приватне підприємство; підприємство колективної власності; комунальне підприємство; державне підприємство; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності); інші види підприємств, передбачені законом. До підприємств колективної власності, згідно зі ст. 93 ГК України, належать корпоративні або унітарні підприємства, що діють на основі колективної власності засновника чи засновників (виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації та інші підприємства, передбачені законом).

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства:

- унітарні (підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства);

- корпоративні (підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Окремий кооператив чи кооперативне об’єднання може створити унітарне підприємство. Корпоративними є виробничі кооперативи та інші кооперативні підприємства (створені двома чи більше кооперативами та/або їх об’єднаннями одного чи різних рівнів), підприємства, що створюються у формі господарського товариства. Оскільки це не заборонено законодавством, то у створенні корпоративних підприємств поряд з кооперативними організаціями можуть брати участь й інші фізичні та юридичні особи України та іноземних держав, але такі підприємства вже не будуть належати до системи кооперації і матимуть інший правовий статус. Корпоративні підприємства, створені у формі господарських товариств, також не можуть входити в систему кооперації.

Із зазначеного випливає, що корпоративні підприємства поділяються за своїм правовим статусом на такі, які утворюються:

- в системі кооперації (їх засновниками і учасниками є лише кооперативи та їх об'єднання; вони засновуються у відповідності із спеціальними законами про кооперацію; на них поширюються внутрішньокооперативні нормативні акти, прийняті органами управління відповідних кооперативних об'єднань);

- за участю кооперативів та їх об'єднань, але поза системою даного виду кооперації (їх засновниками і учасниками можуть бути не тільки кооперативні організації, а й інші фізичні та юридичні особи; вони створені у відповідності із Законом «Про господарські товариства»; на їх діяльність не поширюються внутрішньокооперативні акти об'єднань кооперативів) [108, с. 122].

Правовий статус підприємств, створених кооперативами чи їх об'єднаннями, відрізняється від правового статусу підприємств-кооперативів. Відмінність полягає як у порядку їх створення і ліквідації, так і в майнових, господарських відносинах, в управлінні господарською діяльністю та розподілі доходів.

Так, управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. Кооператив як власник здійснює свої права по управлінню кооперативом-підприємством безпосередньо органами управління кооперативу (загальними зборами, правлінням, головою). Свої права по управлінню заснованим відокремленим підприємством кооператив здійснює через створені ним органи підприємства. Таким органом, як правило, виступає директор (дирекція) підприємства. При найманні кооперативом (об'єднанням) або уповноваженим ним органом керівника підприємства з ним укладається трудовий договір у формі контракту, в якому визначаються строк дії, права, обов'язки і відповідальність керівника підприємства перед кооперативом як власником, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом та законодавством України [108, с. 118].

Правовий статус підприємства значною мірою визначається участю його трудового колективу в управлінні. Повноваження трудового колективу визначаються колективним договором, який укладається на всіх підприємствах, де використовується наймана праця. Колективний договір укладається між кооперативом (об'єднанням) як власником (або уповноваженим ним органом) і трудовим колективом (або уповноваженим ним органом) і не може суперечити чинному законодавству України. Ним регулюються виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства, питання охорони праці, соціального розвитку, участі працівників у використанні доходів (прибутку) підприємства, якщо останнє передбачено статутом підприємства [108, с. 118-119].

Виходячи з цілей, для яких засновано підприємство, воно відповідно до статуту самостійно:

- визначає структуру управління, встановлює штати;

- планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, фонд оплати праці, встановлює форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників;

- здійснює матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва;

- реалізує свою продукцію, надає послуги за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі [108, с. 119-120].

Відносини підприємства з кооперативом (об'єднанням) – засновником здійснюються в порядку і на умовах, передбачених статутом, а з іншими юридичними та фізичними особами в усіх сферах господарської діяльності – на основі договорів. В межах, передбачених статутом, підприємство на договірних засадах реалізує свою продукцію, надає послуги кооперативу (об'єднанню) та його членам. Решта продукції (послуг) реалізується підприємством самостійно як в Україні, так і за кордоном, якщо це не забороняється законодавством України. При цьому в статуті підприємства зазначається, що його продукція (роботи, послуги) в першу чергу надаються кооперативу-засновнику та його членам [108, с. 120].

Істотна відмінність між різними кооперативними підприємствами (як унітарними, так і корпоративними) зумовлюється тим, що згідно з ГК України [6, ст. 62 п. 2], підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Кооперативне підприємство, що створене кооперативом (об’єднанням), не належить до підприємницьких структур і вважається неприбутковим, якщо його господарська діяльність спрямована на задоволення економіч­них інтересів членів кооперативу і працівників підприємства. Кооперативне підприємство, що створене коопе­ративом (об’єднанням) або за участю кооперативу (об’єднання), вважається комерційним (підприємницькою структурою), якщо його го­сподарська діяльність спрямована на отримання прибутку, більша частина якого використовується для розподілу між членами коопе­ративу і працівниками, а не для розвитку виробництва і розширен­ня діяльності кооперативу, і якщо послугами підприємства користу­ються переважно нечлени кооперативу.

Глосарій: правосуб’єктність, правоздатність, статутна (спеціальна) правоздатність, дієздатність, деліктоздатність, правовий статус кооперативу, правове становище кооперативу, юридична особа, товариство, підприємницьке товариство, непідприємницьке товариство, державна реєстрація кооперативів, установчі документи, статут, установчий договір, кооперативне об’єднання, об’єднана кредитна спілка, підприємство, підприємство споживчої кооперації, унітарне підприємство, корпоративне підприємство, некомерційне підприємство.

Дата добавления: 2015-05-31