Поняття ліцензії та вимоги до потенційних ліцензіатів

Історія започаткування і розвитку суспільного мовлення

У 1997 році Верховною Радою України приймався Закон «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України», проте він так і не запрацював.

Дискусії про утворення суспільного мовлення пожвавилися у 2005 — після Помаранчевої революції та приходу на НТКУ команди Тараса Стецьківа та Андрія Шевченка. Була утворена Коаліція громадських організацій «Суспільне мовлення», яка напрацювала пакет законодавчих та організаційних пропозицій. Рух затих після відхилення Верховною Радою відповідного законопроекту 22 грудня 2005 у другому читанні.

Згідно з законопроектом — «суспільне телебачення і радіомовлення України — це система незалежного, неупередженого, об'єктивного, суспільнокорисного некомерційного загальнонаціонального теле-і радіомовлення на території України та за її межами.

Парламентська Асамблея закликала органи влади України перетворити державні телерадіокомпанії в канали суспільного мовлення згідно з відповідними стандартами Ради Європи.

На підставі затвердженої 30 вересня 2010 року Концепції створення і діяльності Національної громадської телерадіокомпанії України Громадською гуманітарною радою при Президентові України було підготовлено проект Закону України «Про Національну громадську телерадіокомпанію України».

На час прийняття Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» (17 квітня 2014 року), з європейських країн суспільні мовники були відсутні лише в Україні та у Республіці Білорусь.

15 травня 2014 року Закон набрав чинності.

Ліцензія — це письмове повноваження, котре надається особою, що має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіаром), іншій особі (ліцензіату), про надання їй права на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері.

У патентній справі — дозвіл на використання винаходу або іншого технічного досягнення, який видається на основі ліцензійної угоди або судового чи адміністративного рішення компетентного державного органа

Ліцензія може бути виключною, одиничною, та невиключною:

- Виключна ліцензія надається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

- Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

- Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Ліцензуванню підлягають:ефірне мовлення; кабельне мовлення; проводове (кабельне) мовлення; супутникове мовлення; ретрансляція програм (передач) вітчизняних телерадіоорганізацій;ретрансляція програм (передач) іноземних телерадіоорганізацій.

Під ретрансляцією програм (передач) маються на увазі одночасне приймання і передача однією телерадіоорганізацією аудіовізуальної інформації, яка поширюється іншою телерадіоорганізацією без змін та доповнень.

Ліцензія Національної ради вручається керівнику телерадіоорганізації, її засновнику або уповноваженому ним представнику на підставі письмового доручення. Вручення ліцензії іншим юридичним і фізичним особам не допускається. Копія ліцензії зберігається в Національній раді.

Дата добавления: 2015-05-31