Цілі курсу

ВСТУП

Принятие наследства

Под открытием наследства понимается наступление фактов, ввиду которых принадлежавшее собственнику имущество становится наследственным и может быть принято лицами, для которых оно в этом качестве предназначено. Нормы римского права связывали открытие наследства со смертью наследодателя.

С точки зрения принятия наследства все наследники подразделялись на две категории:

1.Свои наследники, т.е. проживавшие с наследодателем до момента его смерти; переход к ним имущества означал оставление его в той же семье, поэтому закон обязывал этих лиц к принятию наследства и исключал возможность отказа от него. Их называли поэтому обязательными наследниками.

2.Все прочие наследники. Они именовались внешними или посторонними наследниками, так как они находились вне подвластности наследодателя и не образовывали совместно с ним единой семьи. Поскольку переход к наследникам этой категории выводил имущество за пределы данной семьи, закон не обязывал их к принятию наследства. Поэтому они именовались добровольными наследниками.

Претор признавал наследников принявшими наследство, если они обращались с просьбой о вводе их во владение наследственным имуществом. Уложение Юстиниана для принятия наследства считало достаточным простое изъявление воли, совершенное путем подачи магистрату соответствующего письменного заявления.

Наследник считался принципиально ответственным за долги наследства неограниченно, как за свои собственные. Избежать этого он мог только посредством непринятия наследства, если его пассив превышает актив. В праве Юстиниана было установлено, что если наследник не позднее трех месяцев после открытия наследства произведет опись и оценку наследственного имущества, то ответственность наследника по долгам наследства ограничивается размерами актива наследства. При этом принятие наследства приводило к слиянию имущественных масс наследника и наследодателя, и теперь кредиторы как наследника, так и наследодателя могли искать удовлетворение из всего объединенного имущества.

Следствием приобретения наследства было также погашение взаимных обязательств, существовавших между наследником и наследодателем, и прекращение сервитутов, которые имел наследодатель на имущество наследника или наоборот.

Римське право належить до тих унікальних витворів людського генія, котрі на кшталт семи чудес світу є найвищими досягненнями цивілізації – віхами на шляху прогресу.

Довершеність цієї системи права, що грунтувалася на ідеях природного права, засадах справедливості, порядності, доброчесності, обумовила періодично повторювані спроби відродити дух римського права, використати його найбільш вдалі знахідки та рішення. Ці спроби, що отримали у сукупності найменування „рецепція римського права”, є одним з найяскравіших доказів того, що воно й через багато років після падіння Римської імперії зберегло свій потенціал, внаслідок чого і стало „материнським” щодо практично всіх європейських правових систем.

Курс „Основи римського приватного права” має вагоме значення для розуміння сучасного правового розвитку суспільства, пов’язаного з розширенням приватновласницьких відносин, які потребують належного правового регулювання, а також для науково-дослідної та законотворчої роботи, пов’язаної із вдосконаленням вітчизняної правової систем.

У результаті вивчення „Основ римського приватного права” студент

повинен знати:

- юридичну термінологію, поняття і зміст основних інститутів римського права;

- поняття, предмет та систему римського права;

- джерела римського права;

- основні принципи римського права;

- рецепцію римського права в Україні та у всьому світі;

- функції римського судового процесу;

- речові права;

- основні види зобов’язання;

- засади сімейного та спадкового права;

- особливості правового положення суб’єктів приватного права.

повинен вміти:

- користуватися джерелами римського права;

- відмежовувати цивільно-майнові відносини від майнових відносин іншого виду;

- правильно тлумачити і застосовувати норми цивільно-процесуального права;

- самостійно поповнювати і поглиблювати свої знання, визначати, обґрунтовувати і відстоювати свою правову позицію, захищати права, свободи і законні інтереси громадян, юридичних осіб, інтереси суспільства і держави.

Дисципліна „Основи римського приватного права” пов’язана з теорією держави і права, з історією держави і права, з сімейним правом, трудовим правом, міжнародним приватним правом. Разом з теорією держави і права вона покликана висвітлити базові правові поняття. Ознайомлення з особливостями приватного права Римської імперії полегшить сприйняття студентами таких ґрунтовних дисциплін як цивільне право, міжнародне приватне право, сімейне право, які за навчальним планом будуть вивчатися після вивчення „Основ римського приватного права”. Дисципліна „Основи римського приватного права” має суттєве значення для підготовки фахівців, спроможних забезпечити входження України в світове співтовариство.

У процесі вивчення курсу передбачається досягти такі цілі:

- одержати знання щодо джерел право творення, основних систем, ознак та видів суб’єктів, поняття та особливостей римського приватного процесу, основ сімейних правовідносин, змісту батьківської влади, прав та обов’язків суб’єктів договірних правовідносин, поняття спадкового права;

- навчитися аналізувати джерела римського приватного права, розв’язувати задачі пов’язані із сімейними правовідносинами, аналізувати правові ситуації, використовуючи джерела римського приватного права, порівнювати зобов’язання в римському приватному праві та сучасному цивільному праві.

Дата добавления: 2015-05-31