Тема 1. Загальна характеристика

ВСТУП

РВВ ДНУ

Дніпропетровськ

РИМСЬКЕ ПРАВО

В.М. КАЛАШНИКОВ

Ім. Олеся Гончара

Легаты и фидеикомиссы в наследственном праве Древнего Рима.

Легат (завещательный отказ) - распоряжение, которое делалось в завещании наследодателем и состояло в предоставлении определённому лицу какого-либо права или иной выгоды за счет наследственного имущества. Легат должен быть прямо указан в завещании. Легат можно было установить только в завещании, нельзя было возложить на наследников по закону. Виды легатов: 1. легат по вендикации – устанавливал право собственности легатариев на определённую вещь завещателя, легатарий защищал свои права при помощи вендикационного иска. 2.легат из обязательства – предоставлял легатариям обязательственное право требования от наследника исполнения воли завещателя.

Фидеикомиссы - поручение наследодателя наследнику передать какое-либо имущество третьему лицу. Фидеикомиссом часто именовалось и само имущество, которое надлежало передать. Возникал Фидеикомисс в случае когда легат был составлен с нарушением норм римского права и следовательно не имел юридической силы. Фидеикомисс имел ряд преимуществ перед легатом (отказом по завещанию): 1.мог быть возложен не только на наследника по завещанию, но и на наследника по закону. 2.мог быть установлен в любой форме и не обязательно в самом завещании, например в виде письма к завещанию. 3.мог быть установлен ранее или позднее самого завещания.

Ухвалено вченою радою університету

як навчальний посібник

ББК 67.2я73

К 17

Рецензенти:д-р істор. наук, проф. К.А. Марков

канд. юридичних наук, доцент Т.В. Чернишова

К 17 Калашников, В.М. Римське право [Текст]: нав. посіб. / В.М. Калашников. – Д.: РВВ ДНУ, 2010. – 88 с.

Висвітлено загальні положення правової системи Стародавнього Риму, основні принципи, категорії та головні поняття римського приватного права.

Для студентів юридичного факультету ДНУ.

Темплан 2010, поз. 118.

Навчальне видання

Віктор Михайлович Калашников

Редактор А.А. Гринченко

Коректор А.А. Гринченко

Техредактор Л.П. Замятіна

____________________________________________________________________

Підписано до друку 25. 03. 10. Формат 60 х 84/16. Папір друкарський. Друк плоский. Ум. друк. арк. 5,0. Ум. фарбовідб. 5,0. Обл.- вид. арк. 6,. Тираж 150 пр. Зам. №

____________________________________________________________________

© Калашников В.М., 2010.

Докорінна зміна економічних, політичних, соціальних і культурних відносин у пострадянській Україні призвела до відтворення духу римського права. Існує думка, що воно належить до найвищих досягнень цивілізації, важливих для розбудови української держави на основі ринкової економіки. Але вплив римського права на цивільне право у сучасному світі досить обмежений. Воно не впливає на право соціалістичних країн, де приватна власність є вторинною (порівняно з державною), на ісламську цивілізацію, де панує безвідсотковий кредит, на традиційні правові системи країн Африки і навіть лише опосередковано допомагає вирішувати цивільні суперечки в країнах з англосаксонською правовою культурою. Загальнолюдські цінності, такі, як «ринок», «приватне право», відо­мий ще римському праву принцип «дозволено все, що не заборонено законом», були відновлені на найвищому ідеологічному рівні у країнах з романо-германською правовою культурою. Лише там можна стверджувати, що довершеність системи римського права, яка ґрунтувалася на ідеях природного права, засадах справедливості, порядності, доброчесності, обумовила періодичні спроби відро­дити дух римського права у ряді країн Європи та Америки, використати його найбільш вдалі знахідки та рішення.

Зрозуміло, що багато понять і термінів української правової культури є прямими запозиченнями з римського права, як от: «конституція», «мандат», «позов», «віндикація», «облігація», «сервіс», «вексель», «контракт» та ін. Нам прийнятний юридичний порядок, що забезпечує свободу людини у галузях ділового парт­нерства і підприємництва шляхом максимального обмеження втручання держави. З позицій принципу верховенства права, непорушнос­ті природних прав людини маємо вирішувати пи­тання правового статусу фізичних осіб. Нині слід вдосконалювати процес викладання і вивчення студентами вищих юридичних навчальних закладів римського пра­ва, адже його внутрішні якості виступають як класичній орієнтир завжди, коли виникає суспільна необхідність.

Дата добавления: 2015-05-31