Власний капітал

План

Тема 3. Вартість та структура капіталу корпорацій

Ск

Балансовий курс є одним з чинників, який визначає інвестиційну привабливість корпоративних прав підприємства. Він може відправною точкою для встановлення ринкового курсу та може братися за основу при визначені курсу емісії корпоративних прав.

У разі здійснення додаткової емісії власники корпоративних прав можуть зазнати збитків. Ці втрати виражаються у зменшенні ринкового курсу акцій, які можуть спостерігатися і при збільшенні номінального капіталу та зменшенні рівня контролю над корпорацією.

Законодавством передбачено, що у разі збільшення СК акціонери (АТ) та учасники (ТОВ) користуються переважним правом на купівлю додатково випущених акцій.

Переважне право дає можливість власникам:

-зберегти свою частку в К, а отже і в усьому майні корпорації;

-попередити розмивання вартості свого пакета корпоративних прав у СК внаслідок емісії акцій (часток) за низьким курсом;

-зберегти свою частку голосів на загальних зборах власників;

-компенсувати збитки від розмивання частки СК тим власникам, які не скористались переважним правом на купівлю додаткових корпоративних прав, а продали його.

Розрахункова ціна переважного права визначається за формулою:

П= Кб –Ке/С+1,

де: П- грошова оцінка переважного права на купівлю нових акції;

Кб – ринковий (біржовий) курс акцій;

Ке – курс емісії нових акцій;

С – співвідношення, з яким робиться емісія.

С = СК1/ СК2-СК1,

де: СК1,СК2, - відповідно, розмір статутного капіталу корпорації до і після його збільшення.

Фактична ринкова ціна переважних прав визначається попитом і пропозицією на них, тому відрізнятися від розрахункової.

1. Поняття та економічна сутність вартості капіталу.

2. Моделі визначення вартості капіталу.

3. Структура капіталу.

4. Сутність процесу оптимізації капіталу.

5. Основні теорії ризику та структури капіталу.

1. Капітал корпорації – це накопичений шляхом збереженнязапас економічних благ у формі грошових коштів та реальних капітальних товарів, що залучається його власниками в економічний процес як інвестиційний і функціонування ресурс та фактор виробництва з метою отримання доходу, функціонування яких в економічній системі базується на ринкових принципах і пов’язане з фатом часу, ризику і ліквідності.

Вартість капіталу – це ціна, яку підприємство платить за його залучення з різних джерел.

Вартість капіталу виражається у вигляді відсоткової ставки від суми капіталу вкладеного в будь-який бізнес, яку варто заплатити інвесторові протягом року за використання.

Вартість капіталу – це альтернативна вартість, інакше кажучи дохід, що очікують одержати інвестори від альтернативних можливостей вкладення капіталу при незмінній величині ризику.

Основна область застосування показника вартості капіталу – оцінка економічної ефективності інвестицій.

Основні сфери використання даного показника такі:

1. Вартість капіталу підприємства є мірою прибутковості операційної діяльності.

2. Показник вартості капіталу використовується як критерій в процесі здійснення реального інвестування.

3. Вартість капіталу є базовим показником формування ефективності фінансового інвестування.

4. Показник вартості капіталу в розрізі окремих його елементів використовується в процесі управління структурою цього капіталу на основ механізму фінансового леверидж.

5. Рівень вартості капіталу є найважливішим вимірником рівня ринкової вартості цього підприємства.

7. Показник вартості капіталу є критерієм оцінки і формування відповідного типу політики фінансування підприємством своїх активів.

При оцінці вартості капіталу виникає необхідність з’ясування вартості кожної його складової, тобто об’єктом визначення повинна стати вартість кожного джерела фінансування.

2. Розглянемо основні моделі визначення вартості капіталу:

1. Модель визначення вартості залученого капіталу:

А) довгострокового кредиту від комерційних банків та інших підприємств;

Б) випуску облігацій, що мають заданий термін погашення і номінальну процентну ставку.

В першому випадку вартість позикового капіталу дорівнює відсотковій ставці кредиту і визначається шляхом договірної угоди між кредиторами і позичальниками у кожному конкретному випадку окремо.

В другому випадку вартість капіталу визначається величиною виплачуваного по облігації купона або номінальною процентною ставкою облігації, що виражається у відсотках до її номінальної вартості.

Ціна капіталу корпорації розраховується за формулою:

ЦК = ЧП+ПК/ВКс,

де: ВКс- ціна капіталу;

ЧП-чистий прибуток

ПК – відсотки за користування позиковими джерелами.

2. Модель визначення вартості власного капіталу.

Вартість власного капіталу – це грошовий дохід, що хочуть одержати власники звичайних акцій.

А) Модель прогнозовано росту дивідендів:

Розрахунок вартості власного капіталу визначається за формулою:

Ке= Д1/Р +д,

де: К – вартість власного капіталу;

Р- ринкова ціна однієї акції;

Д1 – дивіденд за перший рік реалізації інвестиційного проекту;

д- прогнозований щорічний ріст дивідендів.

Б) Цінова модель капітальних активів.

Використання її найбільш поширено в умовах стабільної ринкової економіки при наявності великого числа даних, що характеризують прибутковість роботи підприємства.

Розрахункова формула має вигляд:

Кд = Кр + (Км-Кр) * в,

де: Кр – показник прибутковості для беззризикового вкладання капіталу;

Км – середній по ринку показник прибутковості;

в- фактор ризику.

В) Модель прибутку на акцію.

Цей показник відображає реальний дохід, одержуваний акціонерами, незалежно від того, чи виплачується він у вигляді дивідендів або

реінвестується для того, щоб принести інвесторам вигоди в майбутньому.

Кд = П/Р,

де: П – величина прибутку на одну акцію;

Р – ринкова ціна однієї акції.

С) Модель визначення вартості привілейованих акцій.

Прибутковість привілейованих акцій розраховується за формулою:

Кр=Д/Р,

де: Д- величина щорічного дивіденду на акцію;

Р – ринкова ціна однієї акції.

Д) середньозважена вартість капіталу.

Вона являє собою середнє з вартостей окремих компонентів, в залежності від їх частки в загальній структурі капіталу.

Розрахунок зваженої середньої вартості капіталу здійснюється за формулою:

WACC = Wd *Kd * (1-T) + Wp *Kp + We * Ke,

де: Wd, Wp, We – відповідно частки позикових коштів, привілейованих акцій, власного капіталу;

Kd, Kp, Ke – вартість відповідних частин капіталу;

Т – ставка податку на прибуток.

Е ) Гранична вартість капіталу - визначається як вартість залучених нових фінансових ресурсів при видозміненій структурі капіталу.

Гранична вартість капіталу зростає від повного зростання капіталу.

ГВК = WACC/К,

де: WACC – приріст середньозваженої вартості капіталу;

К – приріст суми капіталу, що додатково залучається підприємством.

3. Поняття структури капіталу – характеризується як співвідношення всіх форм власних і залучених фінансових коштів, що використовуються підприємством в процесі своєї господарської діяльності для фінансування активів.

Еволюційно дане поняття можна розглядати наступним чином:

Рис. 2. Огляд основних варіантів співвідношення різних видів капіталу підприємства при визначені його структури

Розглянемо формування структури капіталу, яке нерозривно пов’язане з врахуванням особливостей кожної із його складових частин.

Утворення власного капіталу відбувається за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел власних коштів.

До зовнішніх джерел формування власного капіталу належать, кошти, що формуються як за рахунок особистих внесків, так і за рахунок можливостей фінансового ринку, а саме: (кошти засновників, що вкладають у статутний капітал, кошти, що надходять за рахунок випуску (емісії) акцій, пайові внески учасників і членів трудового колективу) та кошти, що формуються у порядку розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економічної системи держави, а саме: (фінансові ресурси державного та місцевого бюджетів, що використовуються на безоплатній основі, фінансові ресурси цільових позабюджетних фондів, що використовуються на безоплатній основ кошти асоціацій, концернів, холдингів, страхові відшкодування кошті за ризиками, що виникають, кошти галузевих цільових грошових фондів, що використовують на безоплатній основі, інша безоплатна фінансова допомога).

До внутрішніх джерел формування власного капіталу належать:

1. Доходи від виробничо-фінансової діяльності:

-прибуток від основної операційної діяльності;

-прибуток від іншої операційної діяльності;

-прибуток від фінансово-інвестиційної діяльності;

- прибуток від позареалізаційної діяльності.

2. Надходження від господарської діяльності:

-амортизаційні відрахування за основними фондами і нематеріальними активами;

-індексація основних та оборотних активів;

-цільові надходження.

Дата добавления: 2015-05-26