Прямі й непрямі податки: поняття, характеристика, порівняння, місце в системі оподаткування України

Прямі (прибутково-майнові) податки справляються у проце­сі отримання й накопичення матеріальних благ безпосередньо з доходів чи майна платників. Загальною підставою для їхнього справляння є отримання платником відповідних доходів (прибут­ку) у грошовій чи іншій матеріальній формі або наявність певно­го майна. Кінцевим платником прямих податків є власник майна (доходу). Прямі податки справляються на основі платоспромож­ності, тобто більше платять ті, хто має вищий дохід. Такий підхід в оподаткуванні вважається найсправедливішим.

Непрямі (на споживання або адвалорні) податки справля­ються у процесі витрачання коштів. Підставою для справляння непрямих податків є придбання споживачем певних товарів чи послуг, у ціну яких і включаються суми цих податків. При цьо­му фактичним (кінцевим) платником є споживач товару, на яко­го податок перекладається шляхом надбавки до ціни, а юридич­ним (формальним) платником є продавець. Розмір податку на одиницю товару для окремого платника не залежить від його доходів. В абсолютному розмірі більше платить той, хто більше споживає, а отже, у кінцевому підсумку, той, хто має вищі до­ходи.

Принципові відмінності прямих податків, які орієнтовані на обкладання доходів підприємств чи населення, від непрямих, які спрямовані на кінцеве споживання: Прямі податки: • платить і несе на собі одна особа; • включаються в ціну на стадії виробництва у виробників; • стягуються за декларацією і за кадастрами; • стягуються з виробництва цінностей: доходу і майна. Непрямі податки: • сплачує одна особа, а податкове навантаження несе інша; • включаються у ціну тільки на стадії реалізації як надбавка до ціни товару; • стягуються за тарифами; • стягуються зі споживання цінностей: витрат і користування речами.

Отже, непрямі податки - цс податки, які не залежать від доходів або майна окремого платника, а визначаються розміром споживання. Непрямі податки включаються в ціни як надбавка (або складова), і їх сплачує кінцевий споживач. Переважно їх сплачують платники, які більше споживають, тобто ті, які мають більші доходи.

Прямі податки є базисом податкових систем держав з розвиненою ринковою економікою.

Серед прямих податків провідне місце займає податок на прибуток. Оподаткування прибутку забезпечує залежність державного бюджету від процесів матеріального виробництва. Та надає широкі можливості здійснення заходів державного регулювання економіки.

Головним у системі прямих податків, які справляються з фі­зичних осіб, є прибутковий податок. Розвиток ринкових відносин створює передумови зростання особистих доходів громадян. У цих умовах в світовій практиці застосовується переважно про­гресивне оподаткування, яке дозволяє у міру зростання доходів громадян стягувати з них грошові кошти в більших розмірах.

Незва­жаючи на справедливість прямих податків, податкова система не може обмежитися тільки ними.

Непрямі податки відіграють значну роль у формуванні доходів держави та податковому регулюванні. Історично основним видом непрямих податків був акциз, коли об'єктом оподаткування, як правило, виступала вартість товарів, що мали певну специфічну особливість (тютюн, алкогольні напої, предмети розкоші), або рі­вень споживання яких значно залежав від зміни цін. Сьогодні в більшості країн у підакцизні групи товарів включено: алкогольні напої, тютюнові вироби, бензин, легкові автомобілі, коштовності, інші предмети розкоші. Розвиток непрямого оподаткування при­звів до появи податку з обороту (своє рідного універсального акци­зу), який у деяких країнах трансформувався у податок з продаж або податок на додану вартість.

Дата добавления: 2015-05-31