Інформаційне законодавство ФРН

Окремі аспекти правового регулювання суспільних інформаційних відносин у західноєвропейських країнах

У Німеччині було прийнято низку Федеральних Законів у сфері суспільних інформаційних відносин:

• 27 січня 1977 р. — "Про захист персоніфікованої інформації від протиправних дій у процесі обробки даних";

• 3 серпня 1977 р. — "Про порядок опублікування інформації";

• 9 лютого 1978 р. — "Про порядок ведення інформа­ційних регістрів";

• низка інших актів інформаційного законодавства.

З метою систематизації положень інформаційного зако­нодавства та його інкорпорації у ФРН було прийнято 20 грудня 1990 р. новий Федеральний Закон ФРН "Про удосконалення обробки даних і захист інформації". За цим Законом втратили чинність названі вище Закони. Він, по суті, регулює основні різновиди суспільних відносин, які виникають у процесі збирання, обробки і розповсюдження персоніфікованої інформації.

У контексті нашої системи права за змістом цим зако­ном кодифіковано законодавство, об'єктом регулювання якого є суспільні інформаційні відносини в умовах інфор-

матизації. Основний родовий об'єкт правового регулюван­ня — це юридичний захист інформаційних прав громадян.

Для реалізації публічно-правового захисту суспільних інформаційних відносин у сфері прав людини третій підрозділ Закону від 20 грудня 1990 р. закріплює статус і форми діяльності Федерального уповноваженого щодо за­хисту даних.

У лютому 1986 р. Бундестаг Німеччини прийняв Дру­гий Закон щодо боротьби з економічною злочинністю, зав­дяки чому було закладено правову базу для ефективного кримінально-правового переслідування економічних пра­вопорушень нового типу, перш за все злочинів, об'єктом або знаряддям яких є ЕОМ. Низка нових статей, які впро­ваджено цим законом, містить спеціально сформульований склад комп'ютерних злочинів. Закон було введено у дію 1 серпня 1986 р.

Стосовно комп'ютерних злочинів, законодавство ФРН

складається з кількох умовно визначених блоків:

А. Економічне кримінальне законодавство: протиправні комп'ютерні маніпуляції; комп'ютерний саботаж; комп'ю­терне шпигунство; несанкціонований доступ до комп'ютер­них систем або мереж.

В. Законодавство про охорону прав інтелектуальної влас­ності: протизаконне використання робіт, захищених ав­торським правом; незаконне виробництво топографій мік-роелектронних напівпровідників.

С. Законодавство щодо захисту державної інформації регулює ступінь відповідальності за злочини, пов'язані з протизаконним розголошенням захищеної державної інформації.

D. Процесуальне законодавство: регламентує склад зло­чинів, пов'язаних з протиправним втручанням до комп'ю­терних систем у зв'язку з проведенням процесуальних дій.

Розділ 7

Міжнародні аспекти інформаційного права

Правопорушення, пов'язані з комп'ютерами та визна­чені Законом, зібрано в статтях Кримінального кодексу:

• інформаційне шпигунство (нелегальне здобування да­них) — ст. 202а;

• комп'ютерне шахрайство — ст. 263а;

• фальсифікація даних і речових доказів — стаття 269;

• обман у правовій діяльності у зв'язку з проведенням процесуальних дій — ст. 270;

• заміна інформації — ст. ЗОЗа;

• комп'ютерний саботаж — ст. ЗОЗЬ.

Зловживання, пов'язані з руйнуванням інформації та вне­сенням комп'ютерних вірусів, регламентуються статтями 202а, ЗОЗа, ЗОЗЬ Кримінального кодексу (КК) Німеччини.

Інші комп'ютерні правопорушення регламентуються такими законодавчими актами:

• протизаконне використання робіт, захищених автор­ським правом, — ст. 106 Закону "Про авторське право";

• нелегальна передача технології — ст. 34 Закону "Про зовнішню торгівлю";

• протизаконне розголошення захищеної інформації — ст. 43 Закону "Про захист державної інформації";

• незаконне виробництво топографій мікроелектронних напівпровідників — ст. 10 Закону "Про захист напівпро­відників".

Розглянемо детальніше зміст складу злочинів, що міс­тяться у КК Німеччини.

Ст. 263а Кримінального кодексу Німеччини регламен­тує склад протизаконних дій, які становлять форми ком-

п'ютерних маніпуляцій і пов'язані із заподіянням шко­ди. Вона передбачає кримінальну відповідальність за не­правомочний вплив на кінцеві результати процесу оброб­ки інформації шляхом протизаконного використання не­правильних та неповних програм і відомостей, технічних засобів.

(Аналогічні статті стосовно кримінальної відповідаль­ності за комп'ютерне шахрайство передбачено законами Фінляндії, Данії, Австрії, Швейцарії та інших країн.)

Склад злочину ст. 269 КК Німеччини, передбачає кримі­нальну відповідальність за протиправне введення даних до комп'ютера (ЕОМ) чи повну заміну їх іншими дани­ми (фальсифікація інформації) з метою сприйняття фаль­сифікованої інформації у хибному вигляді або подання зміненої інформації у документальному вигляді, викорис­тання такої інформації.

Ст. 270 КК Німеччини передбачено відповідальність за порушення допустимих параметрів у зв'язку з проце­сом обробки шляхом обману.

Зазначимо, що порівняльний аналіз свідчить: поняття обману у правовідносинах розвинутих країн збігається за змістом з поняттям несанкціонованого втручання в процес обробки інформації. Спосіб втручання не визначається як істотний у кваліфікації злочинів.

Аналіз показує, що в законодавстві Німеччини про ком­п'ютерні злочини, як і в більшості європейських країн (на­приклад Нідерландах, Швеції), комп'ютерне шахрайство та комп'ютерний підлог поєднані в блок — комп'ютерні

Дата добавления: 2015-05-31