ІІ. Інструктивно-методичні матеріали. Тема Відшкодування шкоди

І. План заняття

Тема Відшкодування шкоди

Практичне заняття № 14.

1. Загальні положення про відшкодування шкоди.

2. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

3. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).

Визначеннязобов'язання з відшкодування шкоди, предмет, учасники зобов'язання та підстави відповідальності показані у схемах до теми. Основна функція таких зобов'язань – компенсаційно-відновлювальна, яка забезпечує особі, що зазнала шкоди, відновлення її майнових і особистих немайнових прав і благ.

Суб'єктом відповідальності є особа, яка заподіяла шкоду (громадянин, юридична особа).

Необхідно звернути увагу наознаки деліктної відповідальності:

їх дія розповсюджується як на майнові, так і на особисті немайнові правовідносини, хоча відшкодування шкоди завжди має майновий характер;

вони виникають внаслідок порушення абсолютних прав як майнових (права власності), так і особистих немайнових (життя, здоров'я тощо);

такі зобов'язання мають позадоговірний характер, вони виникають на підставі закону;

незалежно від особи – заподіювача шкоди або потерпілого, а також від змісту шкоди завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. В деяких випадках розмір шкоди може бути збільшений (ст.1208 ЦК).

Підставами деліктної відповідальності є:

наявність шкоди (розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому). Визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для поновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК). Шкода відшкодовується у повному обсязі, включаючи і неодержані доходи, з урахування індексу інфляції (повідомлення в «Урядовому кур'єрі»);

протиправність, яка може виражатися у протиправних діях або протиправній бездіяльності. Заподіяння шкоди правомірними діями за загальним правилом не спричиняє відповідальності. Однак законом передбачені випадки відшкодування шкоди і в разі заподіяння шкоди правомірними діями (наприклад, рятівниками при здійсненні права на самозахист, в стані необхідної оборони, крайньої необхідності тощо);

причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди і шкодою. Для встановлення існування причинного зв'язку слід доказати, що:

а) протиправна поведінка передувала настанню шкідливих наслідків;

б) шкідливі наслідки є результатом протиправної поведінки;

в) вина, форма вини заподіювача шкоди при розгляді спорів значення не має, винятки із цього можуть випливати лише із закону (наприклад, відшкодування шкоди завданої органами державної влади, органом влади АР Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами при здійсненні ними своїх повноважень). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується.

Студенти повинні звернути увагу на відмінності договірної відповідальності від позадоговірної:

позадоговірна відповідальність виникає з імперативних норм, що виключає можливість їх зміни на розсуд сторін і спрямована на боротьбу з правопорушеннями та усунення наслідків правопорушень;

позадоговірна відповідальність виникає із правоохоронних відносин, а договірна – із регулятивних;

основним принципом деліктного зобов'язання є принцип повного відшкодування шкоди, зменшення розміру відшкодування шкоди може відбуватися як виняток і лише за рішенням суду; в договірних зобов'язаннях розмір відшкодування збитків може бути обмеженим як умовами договору, так і за законом;

шкода є обов'язковою умовою виникнення позадоговірної відповідальності, відповідальність за порушення договору, якщо він забезпечений неустойкою, може наступати навіть і за відсутності збитків у майновій сфері кредитора;

деліктні зобов'язання не знають відповідальності за чужу вину; навіть якщо батьки несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неповнолітніми дітьми, має бути доказана вина батьків у правопорушенні, що сталося. Договірна відповідальність може застосовуватися до боржника за правопорушення, скоєне третьою особою (гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником);

відшкодування шкоди в позадоговірних зобов'язаннях, як правило, відбувається на солідарних засадах, що викликано необхідністю створення більших гарантій відшкодування шкоди, заподіяної поза договором, у договірних – використовується часткова відповідальність, яка викликана потребою справедливого розподілу обсягів відповідальності до кожного з правопорушників відповідно до вини кожного у скоєному правопорушенні;

при відповідальності за договором, як і при позадоговірної відповідальності, законодавство виходить з принципу наявність вини контрагента, або особи, яка заподіяла шкоду.

Класифікація зобов'язань з відшкодування шкоди може бути проведена:

За суб'єктами – залежно від того, ким заподіяно шкоду, а також залежно від особи потерпілого (держава, територіальна громада, фізична чи юридична особа).

За об'єктом зобов'язання з відшкодування шкоди – шкода заподіяна особі чи майну потерпілого;

За окремими умовами відповідальності:

зобов'язання, що виникають при винному заподіянні шкоди;

зобов'язання, виникнення яких не залежить від вини.

Сфера їх дії точно визначена законом, що виключає можливість застосування аналогій або розширеного тлумачення щодо спеціальних деліктів. За відсутності спеціального делікту завжди застосовується загальна норма. Прикладами спеціальних деліктів є:

відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, їх посадовими або службовими особами (ст.ст. 1173-1176 ЦК);

відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою (ст. 1172 ЦК). Безпосереднім заподіювачем шкоди в цьому випадку є:

працівник (службовець); підрядник;

учасник (член) підприємницького товариства чи кооперативу.

Однак відповідальність покладена на:

юридичну або фізичну особу, з якою він перебуває у трудових відносинах;

замовника за цивільно-правовим договором підряду;

підприємницькі товариства, кооперативи, учасником (членом) яких він є. Суб'єкт відповідальності має право зворотної вимоги (регресу) до безпосереднього заподіювача;

- відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою особою або фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена (ст.ст. 1178 - 1186 ЦК);

-відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (ст.ст. 1187, 1188 ЦК);

-відшкодування ядерної шкоди (ст.1189 ЦК).

- відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст.ст. 1195 -1208 ЦК);

- відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) (ст.ст. 1209 -1211 ЦК).

Окремо виділені зобов'язання щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Предметом вимоги можуть бути лише речі, визначені родовими ознаками, майнові права, гроші, цінні папери на пред'явника. Вказані положення застосовуються також до вимог про:

повернення виконаного за недійсним правочином;

витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула або зберегла майно у себе за рахунок іншої особи.

Відшкодуванню підлягають і доходи, набуті від цього майна. Особа, яка набула майно або зберегла його, має право на відшкодування витрат на його утримання. Не піддягають поверненню безпідставно набуті:

заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо виплата проведена фізичною чи юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності набувача;

інше майно, якщо це встановлено законодавством.

Також окремими ст.ст. 1167, 1168 ЦК регулюються питання відшкодування моральної шкоди.

Дата добавления: 2015-05-31