Питання для обговорення. 1. Після смерті громадянина України, що сталася в м

Тести

1. Після смерті громадянина України, що сталася в м. Москві, залишилося спадкове майно: квартира в м. Москві та гараж в м. Києві. За правом якої держави регулюватимуться спадкові відносини:

А) за правом України;

Б) за правом Російської Федерації;

В) частково – за правом України, частково – за правом Російської Федерації;

Г) за правом держави, обраної спадкоємцями за угодою між ними.

2. Яка колізійна прив’язка застосовується за загальним правилом для регулювання спадкових правовідносин з іноземним елементом:

А) право держави місця останнього проживання спадкодавця;

Б) право держави, на території якої сталася смерть спадкодавця;

В) право держави місця останнього перебування спадкодавця;

Г) право держави, обраної спадкодавцем.

3. Громадянин України, перебуваючи на лікуванні в Італії, склав заповіт. Після його раптової смерті, що сталася на території Італії, виявилося, що заповіт за змістом не відповідає законодавству Італії, проте не суперечить законодавству України. Чи є такий заповіт підставою для оформлення спадщини на користь громадян України, призначених у ньому спадкоємцями:

А) є, якщо на заповіті проставлено апостиль;

Б) є, за умови підтвердження чинності такого заповіту в українському суді;

В) є, за умови підтвердження чинності такого заповіту рішенням консула;

Г) не є.

4. За правом якої держави відбувається спадкування нерухомого майна, яке знаходиться на території України, згідно вимог Закону України «Про міжнародне приватне право»:

А) тільки України;

Б) України або держави місця громадянства або постійного проживання спадкодавця на час відкриття спадщини;

В) України або держави місця громадянства або постійного проживання спадкоємця на час подання заяви про прийняття спадщини;

Г) тієї держави, до якої звернувся перший спадкоємець із заявою по прийняття спадщини.

5. Яка з наведених нотаріальних дій не належить до повноважень посадових осіб консульських установ та дипломатичних представництв України за кордоном:

А) вжиття заходів до охорони спадкового майна;

Б) видача свідоцтв про право на спадщину;

В) видача свідоцтва виконавцю заповіту;

Г) посвідчення заповітів.

Контрольні питання

1. Який правовий режим встановлюється в сфері спадкування для іноземців в Україні?

2. Яке законодавство підлягає застосуванню при спадкуванні на підставі колізійних норм вітчизняного законодавства?

3. Які колізійні норми з питань спадкування містяться в договорах про правову допомогу, укладених Україною з іншими державами?

4. Яким чином вирішуються питання, пов’язані з переходом до територіальних громад відумерлого майна?

5. Чи вправі іноземець, який не має постійного проживання в Україні, скласти і посвідчити у українського нотаріуса заповіт у відношенні свого майна, яке знаходиться за кордоном, на користь фізичних осіб, які не є спадкоємцями за чинним в Україні законодавством?

6. Чи визнаються дійсними в Україні з точки зору форми заповіти, складені за кордоном у відношенні майна, що перебуває за кордоном, якщо мова йде про власноручну (олографічну) форму заповіту, яка невідома українському законодавству?

Сімейне право

1. Джерела колізійного регулювання сімейних відносин за участю іноземного елемента.

2. Колізійні питання сфери сімейних відносин за участю іноземного елементу; їх колізійне регулювання.

3. Право, що застосовується до укладення шлюбу. Поняття консульських шлюбів. Визнання шлюбів, укладених за кордоном.

4. Колізійне регулювання правових наслідків шлюбу.

5. Колізійне регулювання майнових та особистих немайнових відносин подружжя.

6. Колізійне регулювання припинення шлюбу та визнання його недійсним.

7. Встановлення та оскарження батьківства. Права та обов’язки батьків та дітей. Аліментні зобов’язання в міжнародному приватному праві.

8. Колізійні питання усиновлення.

Нормативні акти

Конвенция о взыскании за границей алиментов 1956 г. // Международное частое право. Сборник документов. – М., 1997.

Конвенція про громадянство одруженої жінки від 20 лютого 1957 р. // www.rada.gov.ua

Конвенция о согласии на вступление в брак, брачном возрасте и регистрации браков 1962 г. // Международное частное право. Сборник документов. – М., 1997.

Конвенция об юрисдикции, применимом праве и признании решений об усыновлении 1965 г. // Международное частное право. Сборник документов. – М., 1997.

Конвенция о признании разводов и решений о раздельном жительстве супругов 1970 г. // Международное частное право. Сборник документов. – М., 1997.

Конвенция о праве, применимом к алиментным обязательствам, 1973 г. // Международное частное право. Сборник документов. – М., 1997.

Конвенция о заключении и признании действительности браков 1978 г. // Международное частное право. Сборник документов. – М., 1997.

Конвенция о праве, применимом к режимам собственности супругов, 1978 г. // Международное частное право. Сборник документов. – М., 1997.

Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25.10.1980 р. // www.rada.gov.ua.

Консульский устав СССР. Утвержден Указом Президиума ВС СССР от 25.07.1976 г. // ВВС СССР. – 1976. – №27. Ст. 404.

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р., схвалена Генеральною Асамблеєю ООН // www.rada.gov.ua.

Конвенция о защите детей и сотрудничестве в отношении иностранного усыновления 1993 г. // Международное частное право. Сборник документов. – М., 1997.

Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 7 жовтня 2002 р., укладена в рамках Співдружності Незалежних Держав // www.rada.gov.ua.

Германское Гражданское уложение 1896 г. // Германское право. Часть 1. Гражданское уложение / Перев. А.А. Лизунова, Н.Б. Шеленковой, Н.Г. Елисеева. – М.: Международный центр финансово– экономического развития. – 1996.

Гражданский кодекс Российской Федерации. – СПб.: Герда, 2003.

Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: гражданские и торговые кодексы. Учебное пособие / Под. ред. В. К. Пучинского, М. И. Кулагина. – М.: Изд– во УДН, 1986.

Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: законодательство о компаниях, монополиях и конкуренции / Под ред. В. К. Пучинского, М. И. Кулагина. – М.: Изд–во УДН, 1987.

Французский Гражданский кодекс 1804 г. / Перев. И. С. Перетерского. – М.: Юриздат. – 1941.

Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року // Офіційний вісник України, 2002. –№ 7. – Ст. 273; з наступними змінами і доповненнями.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Голос України. – 2003. – № 47– 48; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422; з наступними змінами і доповненнями.

Література

Богатых Е. А. Гражданское и торговое право: от древнего римского к современному российскому. – М.: ИНФРА–М, 1996.

Городецкая И.К. Вопросы усыновления в международном частном праве // Проблемы международного частного права / Под ред. Л.А. Лунца. М., 1960.

Городецкая И.К. Международная защита прав и интересов детей. М., 1973.

Дюжева О.А. Проблемы законодательства о международном усыновлении // Государство и право. 1995. – № 6.

Завражнов В. Усыновление иностранцами детей – российских граждан // Российская юстиция. – 2001. – № 7.

Зенин И. А. Гражданское и торговое право капиталистических стран: Учеб. пособие. – М.: Изд–во МГУ, 1992.

Кисіль В.І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації. – К.: Україна, 2000. – 430 с.

Косова О. Особенности международного усыновления // Законность. 2001. № 1.

Лалетина А.С. Коллизионные нормы, регулирующие имущественные отношения супругов в законодательстве иностранных государств // МЖМП. – 2004. – № 1.

Матвеев Г.К. Вопросы советского коллизионного семейного права // Правоведение. 1972. № 2.

Нечаева А. Усыновление детей иностранцами в Российской империи // Российская юстиция. – 2002. – № 10.

Орлова Н.В. Брак и семья в международном частном праве. – М., 1966.

Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно– правовое исследование / В.В. Залесский, Г.Е. Авилов, М.М. Вильданова и др. – М.: НОРМА, 1999.

Очерки международного частного права / Под ред. Проф. А.Довгерта. – Х.: ООО «Одиссей», 2007. – 816 с.

Паршуткин В., Львова Е. Особенности рассмотрения дел об усыновлении (удочерении) детей иностранцами // Российская юстиция. – 1998. – № 11.

Пергамент А.И. Некоторые коллизионные вопросы семейного права в СССР // Вопросы международного частного права. – М., 1976.

Савельев В.А. Гражданский кодекс Германии (история, система, институты). – М.: Юрист, 1994.

Сакович О.М. Правоотношения супругов по зарубіжному законодательству // Журнал российского права. – № 10. – 2003.

Толстых В.Л. Международное частное право: коллизионное регулирование. – СПб.: Изд–во Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 526 с.

Хазова О.А. Брак и развод в буржуазном семейном праве: сравнительно-правовой анализ / Отв. ред. А.А. Рубанов. М., 1988.

Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Частное право. Цивилистика: Учеб. пособие. – К.: АСК, 2001.

Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 1, 2. – К.: Ін Юре, 2003.

Цивільне право України: Підручник: У 2–х кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2004.

Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо– Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – Т. 1. – 480 с.

Чернега К.А. Правовые аспекты легализации «нетрадиционной семьи» в России // Гражданин и право. – 2003. – № 4.

Швыдак Н.Г Международная унификация коллизионных норм семейного права // Право и экономика. – 1999. – № 15–16.

Шебанова И.А. Семейные отношения в международном частном праве. М., 1995.

Методичні вказівки

Враховуючи ту обставину, що фізична особа є одним із основних учасників приватноправових відносин, що регулюються нормами міжнародного приватного права, важливим є вивчення кола колізійних питань сфери сімейних відносин за участю іноземного елементу. До таких слід віднести питання щодо: права на шлюб, форми та порядку його укладання, дійсності шлюбу, правових наслідків шлюбу, шлюбного договору, майнових прав подружжя, припинення шлюбу та визнання його недійсним, прав та обов’язків батьків та дітей, усиновлення.

При вивченні даної теми студентам необхідно, насамперед, керуватися вимогами Закону України «Про міжнародне приватне право» положеннями Сімейного кодексу України, правилами міжнародних конвенцій. Водночас, студенти повинні звернути увагу на специфіку та вимоги зарубіжного законодавства щодо врегулювання сімейних відносин з участю іноземного елементу у відповідній державі.

Сімейні правовідносини у міжнародному приватному праві, як і інші відносини сфери міжнародного приватного права, характеризуються спеціальним колізійним регулюванням; уніфікованим та внутрішнім національно-правовим.

Так, основними колізійними прив’язками, що застосовуються для врегулювання сімейних відносин за участю іноземного елементу є особистий закон фізичної особи (закон громадянства або закон постійного місця проживання) та закон місця укладення шлюбу.

Застосування даних колізійних прив’язок знайшло своє відображення на рівні національного законодавства. Так, ст. 55 передбачено, що право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. У випадку укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства форма і порядок укладення такого шлюбу визначаються правом України (ст. 56 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Слід звернути особливу увагу, що поряд із зазначеними колізійними прив’язками, до врегулювання окремих питань сімейних відносин, у випадках передбачених законом, можуть бути субсидіарно застосовані інші колізійні принципи; зокрема, принцип автономії волі сторін та принцип найбільш тісного зв’язку, закон звичайного місця перебування, закон місцезнаходження майна, закон останнього спільного місця проживання подружжя.

Так, відповідно до українського законодавства принцип автономії волі сторін закріплено, наприклад ст. 59 Закону України «Про міжнародне приватне право», якою визначено, що сторони шлюбного договору можуть обрати право, що застосовується до шлюбного договору, відповідно до частини першої статті 61 Закону. У даному випадку вибір права законодавцем обмежено застосуванням: особистого закону одного з подружжя або права держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, застосуванням права держави, у якій це майно знаходиться.

Не менш важливим є питання щодо умов дійсності шлюбу в міжнародному приватному праві. Умови дійсності шлюбу поділяються на такі, що відносяться до форми шлюбу (умови форми), та умови, що відносяться до шлюбної право– та дієздатності (матеріальні умови). Умови форми шлюбу – це вимоги, що пред’являються до процедури оформлення шлюбу. Матеріальні умови – це обставини, з наявністю або відсутністю яких закон пов’язує питання щодо дійсності шлюбу. Проте необхідно знати, що право різних держав може не співпадати навіть щодо питання про те, як кваліфікується та або інша вимога.

В основі норм, що регламентують питання укладення шлюбу у більшості країн світу, за виключенням багатьох мусульманських держав, закладено принцип моногамії. Тому головною матеріальною умовою укладення дійсного шлюбу є відсутність будь-кого із майбутнього подружжя у стані іншого шлюбу. Іншою матеріальною умовою вступу до шлюбу є досягнення особами, які мають намір укласти шлюб, визначеного віку – шлюбної дієздатності. Причому такій вік в різних державах різний: в одних він може бути низьким, в інших – більш високим, в третіх – для укладення шлюбу з особами, які не досягли повноліття, вимагається згода батьків, опікунів або інших осіб. Ще однією матеріальною умовою укладення шлюбу є положення про відсутність між особами, які мають намір укласти шлюб, кровних (споріднених) відносин. Необхідно також враховувати спеціальні матеріальні вимоги, що вимагаються законодавством різних держав (наприклад, «траурний термін» в Японії, відсутність серйозної душевної хвороби – у деяких штатах США тощо).

Вивчаючи дану тему студентам необхідно детально розібратись із правовими наслідками шлюбу в міжнародному приватному праві, зокрема із колізійним регулюванням даного питання, причому не лише за законодавством України (ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право») і на прикладі зарубіжного законодавства (РФ, Німеччини, Швейцарії, Польщі тощо). Звертає увагу та обставина, що вітчизняний законодавець при вирішенні даного питання обмежує автономію волі подружжя при виборі ними права лише тими колізійними прив’язками, що визначені Законом України «Про міжнародне приватне право».

Не менш важливим є питання регулювання майнових відносин подружжя у міжнародному приватному праві. Дані відносини наділені суттєвими особливостями правого регулювання в залежності від того, про яку систему права та про яку державу буде йти мова. Найбільш типовими відмінностями є режим спільності майна подружжя, з однієї сторони, та режим їх роздільної власності – з іншої, та окрім того такий, що встановлений законом або передбачений договором між подружжям. За українським законодавством для регулювання майнових наслідків шлюбу подружжя може обрати право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходить (ч. 1 ст. 61 Закону України «Про міжнародне приватне право»), що у свою чергу вимагає звернення до законодавства відповідної держави та врахування зазначених вище особливостей.

Питання про припинення шлюбу в різних державах вирішується по-різному. При цьому можна виділити три основні підходи: розлучення дозволяється (Іспанія, Аргентина, Колумбія); розлучення допускається лише за наявності строго визначених підстав, при цьому взаємна згоді подружжя до таких підстав не включена (Італія); розлучення допускається за наявності легальних умов та підстав, у тому числі і за взаємної згоди подружжя (Англія, Німеччина, Бельгія, Данія, Норвегія, РФ).

Щодо колізійного регулювання припинення шлюбу та правових наслідків такого припинення слід підкреслити, що дані питання визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу (ст.63 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Актуальним у міжнародному приватному правіє питання встановлення та оскарження батьківства, права та обов'язки батьків і дітей, аліментні зобов’язання. Національне законодавство для врегулювання даних питань застосовує, насамперед, особистий закон та принцип найбільш тісного зв’язку (див., ст.ст.65, 66, 67 Закону України «Про міжнародне приватне право»), що у свою чергу вимагає звернення до законодавства зарубіжних держав.

Велика різноманітність матеріально-правових норм у внутрішньому праві держав характерна і для сфери усиновлення, що обумовлює появу колізій. Колізії стосуються, передусім таких питань, як: вік, з якого дозволено усиновлення; вимог до особи, яка може бути усиновлювачем; можливості усиновлення повнолітньої особи; необхідність згоди на усиновлення самої дитини; конкретних обставин, що слугують підставою для усиновлення тощо. Для вирішення даних питань вітчизняний закон застосовує таку колізійну прив’язку, як особистий закон (ст.69 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Дата добавления: 2015-05-31