Правові засади створення та оголошення курортних і лікувально-оздоровчих зон та курортів

Правовий режим біосферних заповідників.

Біосферні заповідники — природоохоронні, науково-дослідні установи міжнародного значення, що створюються з метою збереження у природному стані найтиповіших природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, змін його під дією антропогенних факторів. Рішення про створення Б. з. та відведення під них земельних ділянок приймаються Президентом України за поданням Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Б. з. є юридичною особою. Діяльністю його керує дирекція, очолювана директором. Б. з. мають спеціальні служби охорони. Правовий режим Б. з. визначається Законом України «Про природно-заповідний фонд України», положенням про відповідний заповідник, іншими актами законодавства України. Цей режим зумовлений особливостями структури Б. з., яка ґрунтується на принципі функціонального зонування. До складу Б. з. входять: а) заповідна зона, правовий режим якої визначається згідно з вимогами, встановленими до природних заповідників; б) буферна зона, що включає прилеглі території, виділені з метою запобігання негативного впливу на заповідну зону господарської діяльності. її режим та порядок створення визначаються відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників; в) зона антропогенних ландшафтів, до якої належать території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності. В межах території Б. з. можуть виділятися також зони регульованого заповідного режиму, до складу яких входять регіональні ландшафтні парки, заказники та заповідні урочища. Наукові дослідження, спостереження за станом навколишнього природного середовища та інша діяльність Б. з. здійснюються з урахуванням міжнародних програм, зокрема програм ЮНЕСКО.

При створенні природних заповідників, національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків і зоологічних парків ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються цим юридичним особам, як правило, в постійне користування. При цьому до складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Біосферні заповідники створюються на базі природних заповідників, національних природних парків з включенням до їх складу територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій та інших земель.

Регіональні ландшафтні парки організовуються, як правило, без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів, але законодавство не виключає можливості такого вилучення.

Оголошення заказників, пам'яток природи та заповідних урочищ провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. Одночасно власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених відповідними територіями чи об'єктами ПЗФ, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Оголошення парків - пам'яток садово-паркового мистецтва провадиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

Крім того, слід зазначити, що згідно зі ст. 150 ЗК України землі ПЗФ віднесено до особливо цінних земель, для яких законодавством передбачений винятковий порядок вилучення з постійного користування для суспільних та інших потреб. Такі земельні ділянки можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією. Цей порядок передбачає, що відповідні землі можуть вилучатися за згодою землекористувачів (ч. 2 ст. 149) лише на підставі постанови Кабінету Міністрів України (ч. 9 ст. 149) за згодою Верховної Ради України (ч. 2 ст. 150). Встановлено, що до розгляду питання у Верховній Раді України потрібно здійснити цілу низку узгоджень, порядок яких детально регламентовано Земельним кодексом України, зокрема, його статтею 151.

Загальний механізм вилучення таких земельних ділянок є багатостадійним, і жодну стадію не можна обминути, адже порушення встановленої законом процедури є підставою для скасування прийнятого рішення. У разі відмови хоча б одного з учасників зазначеного вище процесу, наприклад, землекористувача, сільської (селищної, міської) ради, органів державної влади, в погодженні місця розташування об'єкта ці питання вирішуються у судовому порядку.

Земельне законодавство України містить детальний перелік матеріалів, необхідних для погодження місця розташування об'єкта на особливо цінних землях, до яких належать і земельні ділянки ПЗФ

Дата добавления: 2015-05-31