Ухвали та рішення суду касаційної інстанції

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Згідно з ч. З ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а у ст. 212 ЦПК встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Судові рішення суду касаційної інстанції викладено у 2 формах: ухвали суду та рішення суду.

Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу при реалізації таких повноважень (ст. 336 ЦПК): 1) відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін; 2) скасування судового рішення із направленням справи на новий розгляд; 3) скасування судового рішення і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду; 4) скасування судового рішення і залишення у силі судового рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції; 5) відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін; 6) зміни ухвали або скасування ухвали та вирішення питання по суті; 7) скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і передання справи для продовження розгляду до суду першої або апеляційної інстанцій (ч. 1 ст. 344 ЦПК).

Ухвала суду касаційної інстанції постановляється у письмовій формі, за змістом має відповідати вимогам ст. 345 ЦПК і містити: 1) вступну частину — час і місце її постановлення; найменування суду; прізвище та ініціали головуючого, суддів, секретаря судового засідання; найменування справи та осіб, які беруть участь у справі; 2) описову частину — короткий зміст вимог касаційної скарги і оскаржених судових рішень; узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, а також доводи та заперечення інших осіб, які беруть участь у справі; встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини; 3) мотивувальну частину — мотиви і положення закону, якими суд касаційної інстанції керувався при постановленні ухвали; 4) резолютивну частину — висновок суду касаційної інстанції; розподіл судових витрат; строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

74. Умови і підстави перегляду судових рішень у зв"язку з нововиявленими обставинами

Підстави перегляду судових постанов у зв'язку з нововиявленими обставинами закріплені в систематизованому вигляді в ст. 347 ЦПК. Ними є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі заявникові;

2) завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягло за собою постановлення незаконного рішення, встановлені вироком суду, що набрав законної сили;

3) злочинні дії сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, або їх представників чи злочинні діяння суддів, вчинені при розгляді даної справи, встановлені вироком суду, що набрав законної сили;

4) скасування рішення, вироку або ухвали (постанови) суду чи постанови іншого органу, що стали підставою для постановлення даного рішення, ухвали;

5) визнання неконституційним закону, який був застосованийсудом при вирішенні справи.

Однак в чинному законодавстві відсутнє узагальнене визначення ново-виявлених обставин, що викликає їх різне тлумачення в теорії і практиці цивільного процесу і призводить до помилок при їх застосуванні, а, отже, й до порушення прав осіб, які брали участь у справі.

За своєю юридичною природою нововиявленими обставинами є не тільки ті, які мають істотне значення для справи матеріально-правові факти, що входять до складу підстав позову або висунутих проти нього заперечень, а й будь-які юридичні факти, що мають істотне значення для справ позовного і окремого провадження, а також справ, які виникають з адміністративно-правових відносин.

Нововиявленими обставинами можуть бути юридичні факти, що породжують процесуальні наслідки, тобто такі, які є причинами і умовами, що сприяли порушенню закону, прав та інтересів осіб, які брали участь у справі, та викликають наслідки кримінально-правового, дисциплінарного і громадського характеру.

Виходячи з аналізу процесуальних норм, що регулюють цей спосіб перевірки законності та обгрунтованості судових рішень, можна виділити такі ознаки нововиявлених обставин:

1) наявність характеру істотності, тобто можливості впливу цих юридичних фактів на висновки суду про права та обов'язки сторін й інших осіб, що брали участь у справі, на законність та обгрунтованість постановленого без їх урахування судового рішення. Цим вони відрізняються від засобів їх доказування — джерел, доказів, які підтверджують такі обставини. Вони відрізняються і від нових доказів (нових, додаткових матеріалів), які можуть бути подані до апеляційної та касаційної інстанцій для підтвердження чи скасування скарги або протесту;

2) наявність їх в об'єктивній дійсності під час розгляду і вирішення справи. Якщо вони виявляються після розгляду справи, то це вже будуть нові або змінені обставини, які не є підставами для перегляду рішення суду вказаним способом;

3) невідомість цих фактів для суду та осіб, які брали участь у справі, з незалежних від них причин. У ст. 347 ЦПК вказано на невідомість обставин заявнику, а оскільки ним можуть бути всі особи, які брали участь у справі, то треба мати на увазі, що вони були невідомі їм, а не одній із сторін. З урахуванням того, що справу вирішує суд й інформацію про її обставини він може одержати з інших джерел, треба визнати, що істотні для справи обставини невідомі і йому. Тому нововиявлені обставини — це ті, що не були відомі ні особам, які брали участь у справі, ні суду,

4) виявлення таких фактів особами, які брали участь у справі, після набраної рішенням законної сили.

Самостійну групу підстав для перегляду судових рішень у зв'язку з ново-виявленими обставинами становлять злочинні дії сторін та інших осіб, які брали участь у справі, або їх представників чи злочинні діяння судців, вчинені при розгляді справи (п. З ст. 347 ЦПК). Ці обставини мають однакову спеціальну ознаку з проаналізованою вище групою (п. 2 ст. 347 ЦПК), але не відміну від них створюють безумовність перегляду справи незалежно від викликаних ними наслідків.

Дата добавления: 2015-05-31