Суб'єктами права приватної власності на землю є

Громадяни та юридичні особи на землі приватної власності

Територіальні громади на землі комунальної і державної власності

Держава усіх форм власності

Іноземні юридичні особи на землі усіх форм власності

12. Право власності на землю — це право:

володіння і користування землею

володіння і розпоряджання землею

володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками

використовувати корисні властивості земельної ділянки.

13. Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року земельні ділянки:

Повертаються в розмірі норм земельного законодавства

Повертаються

Не повертаються

Не повертаються, але компенсується вартість землі при умові представлення відповідних документів

Не повертаються, але компенсуються затрати, якщо були такі

14. Об’єктом права власності на землю є:

Визначена владою одинична територія

Земельна ділянка

Землеволодіння

Угіддя

Землекористування

15. Земля в Україні може перебувати:

лише у державній власності

лише у комунальній власності

лише у приватній власності

у державній, комунальній і приватній власності.

16. Суб’єктами права комунальної власності на землю є:

Громадяни України,

Держава

Землекористувачі

Територіальні громади сіл, селищ, міст

Юридичні особи засновані громадянами України та іноземні юридичні особи

Іноземні громадяни та особи без громадянства

17. Суб’єктами права державної власності на землю є:

Громадяни України,

Держава

Землекористувачі

Територіальні громади сіл, селищ, міст

Юридичні особи засновані громадянами України та іноземні юридичні особи

Іноземні громадяни та особи без громадянства

18. Право власності на землю в Україні іноземні громадяни:

Не мають

Мають на всі землі

Мають на землі без забудови за межами населених пунктів для підприємницької діяльності

Мають на землі сільськогосподарського призначення

Мають на земельні ділянки під об’єктами підприємницької діяльності, які є у їх власності

19. Право власності на землю в Україні особи без громадянства:

Не мають

Мають на всі землі

Мають на землі без забудови за межами населених пунктів для підприємницької діяльності

Мають на землі сільськогосподарського призначення

Мають на земельні ділянки під об’єктами підприємницької діяльності, які є у їх власності

20. Власники земельних ділянок мають право:

продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку

самостійно господарювати на землі

споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди

змінювати цільове призначення земельної ділянки.

21. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах:

лише на поверхневий (ґрунтовий) шар

лише на водні об'єкти

лише на ліси і багаторічні насадження на ній

на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження які на ній знаходяться.

22. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є:

Громадською власністю

Комунальною власністю

Муніципальною власністю

Спільною власністю

23. У державній власності перебувають:

Усі землі України

Усі землі України, крім земель іноземних держав

Усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності

Усі землі України, в тому числі землі іноземних держав

24. Суб’єктами права спільної власності на земельні ділянки територіальних громад можуть бути:

Громадяни

Юридичні особи

Районні та обласні ради

Сільські, селищні, міські ради

25. Однією з форм власності на землю є:

колективна

акціонерна

сільськогосподарська

державна.

26. Спільна власність на землю може бути:

Спільна сумісна

Спільна виробнича

Спільна часткова

27. У спільній частковій власності перебувають земельні ділянки:

Подружжя;

Співвласників жилого будинку;

Членів фермерського господарства;

Прийняті у спадщину двома чи більше особами.

28. Суб'єктами спільної сумісної власності на земельні ділянки можуть бути:

подружжя

підприємства

державні органи

сільські, селищні, міські ради. (ст.89 Земельного кодексу України)

29. Суб’єктами права власності на землі державної власності є:

Держава в особі органів виконавчої влади

Держава та юридичні особи державної форми власності

Держава та релігійні організації

Держава, юридичні особи державної форми власності, релігійні організації

30. Іноземні громадяни та особи без громадянства приймати земельні ділянки у спадщину:

Не можуть

Можуть

Можуть окрім земель сільськогосподарського призначення

Можуть окрім земель сільськогосподарського призначення та земель лісогосподарського призначення

31. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є:

комунальною власністю

державною власністю

приватною власністю

колективною власністю.

32. Суб’єктами права комунальної власності на земельні ділянки можуть бути:

Виконавчі комітети сільських, селищних міських рад

Сільські, селищні, міські ради

Районні та обласні ради

Верховна Рада України

33. Право припинення приватної власності на землю відбувається у разі:

прийняття рішення органа місцевого самоврядування

передачі її в оренду

з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб

у випадках вчинення кримінального злочину.

34. Підставами припинення права державної власності є:

передача земельної ділянки державної власності у комунальну власність

забруднення землі

її конфіскація

рішенням суду.

35. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, підлягають відчуженню:

протягом року

протягом 6 місяців

протягом 3 місяців

протягом 2 років.

36. Право на безоплатну передачу із земель державної та комунальної власності мають:

іноземні громадяни

громадяни України

юридичні особи

особи без громадянства.

37. Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності:

Громадянам

Громадянам та юридичним особам приватної форми власності

Громадянам та органам місцевого самоврядування

Органам місцевого самоврядування та місцевим органам виконавчої влади

38. Громадяни України можуть бути суб’єктами права власності на землю за таких обставин:

за наявності у них іншого майна

при відсутності кредитів

при погашеній або знятій судимості

за наявності у них цивільної правоздатності.

39. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам:

без відшкодування затрат, що їх зазнали за час незаконного користування ними

з частковим відшкодуванням затрат, що їх зазнали за час незаконного користування ними

з повним відшкодуванням затрат, що їх зазнали за час незаконного користування ними

з відшкодуванням половини затрат, що їх зазнали за час незаконного користування ними

40. Самовільно зайняті земельні ділянки повертають:

місцеві державні адміністрації

Кабінет Міністрів України

сільські, селищні, міські, районні та обласні ради

за рішенням суду.

41. Передаються у постійне користування земельні ділянки:

які перебувають в користуванні сільськогосподарських підприємств

які перебувають у державній та комунальній власності

які перебувають у власності фізичних осіб

які перебувають у власності юридичних осіб.

42. Право оренди земельної ділянки посвідчується:

Державним актом

Усною домовленістю

Договором оренди

Проектом відведення

Рішенням органу місцевого самоврядування

Розпорядження органу виконавчої влади

43. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

Громадяни України

Юридичні особи України

Громадські організації інвалідів України

Іноземні громадяни

Особи без громадянства

Іноземні держави

44. До прав землекористувачів належать:

продавати земельні ділянку

право змінювати цільове призначення землі

самостійно господарювати на землі

передавати земельну ділянку у користування будь-ким особам на необмежений строк.

45. Право постійного користування земельною ділянкою – це право:

Володіння

Користування

Володіння і користування

Розпорядження

Оренди

46. Форма орендної плати за земельні ділянки комунальної власності:

Натуральна

Відробіткова

Грошова

Поєднання різних форм

47. Орендодавцями землі є громадяни і юридичні особи, в яких перебувають земельні ділянки:

на праві повного господарського відання

на праві довічного користування

у власності

у суборенді.

48. Право оренди земельної ділянки може:

Переходити до спадкоємців

Набуватись на земельних торгах

Даруватись

Вноситись до статутного капіталу на строк до 55 років

49. Довгострокова оренда земельної ділянки встановлюється терміном:

До 25 років

До 50 років

Від 50 до 100 років

Більше 100 років

50. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути:

Кабінет Міністрів України

фізичні особи, що мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві

сільські ради

будьякі фізичні і юридичні особи.

51. Найдовший строк надання землі в оренду чинне законодавство передбачає (у роках):

до двадцяти п’яти

до п’ятдесяти

до сімдесяти п’яти.

52. Орендодавцями земельних ділянок є:

Їх власники

Уповноважені особи їх власників

Родичі їх власників

Органи законодавчої влади

53. Орендована земельна ділянка або її частина може передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (в суборенду):

За згодою орендодавця

За згодою уповноваженої особи

Без згоди орендодавця

Лише за згодою органів влади

54. Договір оренди земельної ділянки припиняється у разі:

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря

хвороби орендаря

вступу його на військову службу

відмови орендодавця від умов договору.

55 Форми орендної плати:

Короткострокова, довгострокова;

Грошова, натуральна, відробіткова;

Строкова, безстрокова;

Відсоткова, натуральна.

56. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб називається:

Сервітут;

Концесія;

Емфітевзис;

Суперфіцій.

57. Право користування чужою земельною ділянкою для потреб будівництва називається:

Сервітут;

Концесія;

Емфітевзис;

Суперфіцій.

58. Охоронні зони створюються навколо таких об’єктів:

Уздовж лінії електропередачі.

Навколо джерел водопостачання.

Навколо об’єктів, що виділяють шкідливі речовини.

Навколо об’єктів культурної спадщини.

5. В усіх названих випадках.

59. Право земельного сервітуту виникає:

з моменту його державної реєстрації

з моменту підписання сторонами договору

з моменту прийняття рішення суду

з моменту досягнення домовленості між сторонами.

60. Санітарно-захисні зони створюються навколо об’єктів:

Які використовуються під об’єктами транспорту.

Які є джерелами підвищених рівнів шуму і вібрації.

Військових об’єктів збройних сил України.

Уздовж державного кордону України.

61. Дія земельного сервітуту підлягає припиненню у таких випадках:

Невикористання земельного сервітуту протягом 1 року.

Невикористання земельного сервітуту протягом 3 років.

Рішення суду про його скасування.

Систематичне несплата власникам ділянки земельного податку.

62. У межах санітарно-захисних зон забороняється:

Діяльність, яка може призвести до завдання шкоди відкритим джерелам водопостачання

Будівництво об’єктів соціальної інфраструктури пов’язаних з постійним перебуванням людей

Будівництво гідрометеорологічних станцій

Будівництво ліній зв’язку

63. Зони санітарної охорони створюються навколо:

Об’єктів культурної спадщини

Об’єктів які є джерелами виділення шкідливих речовин

Об’єктів оздоровчого призначення

Військових об’єктів

Особливо цінних природних об’єктів

Дата добавления: 2015-05-31