Визначити особливості негаторного позову

Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має свою річ у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно її використовувати або розпоряджатися нею. Характерною особливістю цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачеві майна на праві власності чи іншому титулі.

Позивачем цього позову може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем — лише особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користуватися чи розпоряджатися річчю.

Речово-правовий характер негаторного позову полягає в тому, що цей вид позову може бути поданий лише щодо інди-відуально-визначеного майна, яке є об'єктом права власності як абсолютного права, від порушення якого повинні утримуватися усі оточуючі особи.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Крім того, негаторний позов має на меті усувати тривалі порушення зазначених повноважень власника, а не ті, що мали місце у минулому, що зумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності.

Триваючий характер правопорушення та наявність його в момент подання позову є однією з умов подання негаторного позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинились, то відпадає підстава для пред'явлення негаторного позову. Власник має право в даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права.

Потреба у застосуванні власником засобів негаторного захисту виникає тоді, коли, наприклад, інші особи зводять споруди, саджають дерева, чим унеможливлюють підходи і під'їзд до будинку власника, спричиняють зсуви і обвали; одноособове займають приміщення, що мають перебувати у спільному користуванні всіх співвласників; здійснюють ремонт своєї квартири чи частини будинку таким чином, що це спричиняє перешкоди чи небезпеку для проживання інших співвласників. Безперечно, позов власника (титульного володільця) може бути задоволений лише тоді, коли такі дії відповідача є неправомірними (наприклад, коли все це вчинялося без належного дозволу, з порушенням правил забудови).

Негаторний позов може бути поданий на осіб, які самовільно зайняли нежилі чи жилі приміщення власника або які продовжують їх займати після припинення правової підстави, що раніше давала їм можливість користуватися ними.

Предметом негаторного позову може бути також вимога про виселення особи, яка безпідставно займає житлові приміщення власника (співвласника).

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користуватися і розпоряджатися майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

13. ОХАРАКТЕРИЗУВАТИ ПРАВО ОБМЕЖЕНОГО КОРИСТУВАННЯ ЧУЖИМ МАЙНОМ (СЕРВІТУТ)

Сервітути – речові права, які забезпечують особі безпосереднє користування чужою річчю і нерозривно пов’язані з певною земельною ділянкою (земельні сервітути) або конкретною особою (особисті сервітути). Аналогічно визначається сервітут у ст. 401 ЦК України.

Правовідносини з приводу встановлення сервітуту можуть виникнути за наявності двох суб’єктів, одним з яких є власник або володілець майна, яке має бути обтяжене сервітутом, іншим – майбутній суб’єкт сервітутного права на це майно – особа, яка вимагає встановлення сервітуту (сервітуарій).

Ст. 401 ЦК України передбачає два види сервітутів: земельний та особистий.

Земельний сервітут – це право власника або землекористувача однієї земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Відповідно до ч. 2 ст. 98 Земельного кодексу України земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Приблизний перелік земельних сервітутів встановлено у ст. 99 Земельного кодексу України, а саме:

а) право проходу або проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право покладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

д) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

е) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до до природної водойми;

є) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

ж) право прогону худоби по наявному шляху;

з) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

и) інші земельні сервітути.

Об’єктом сервітутного користування може бути не лише земельна ділянка, але й інше нерухоме майно.

Дата добавления: 2015-05-31