Структура правових відносин та її елементи

Правові відносини — це форма соціальної взаємодії суб’єктів права, що виникає на підставі норм права, учасники якої мають суб’єктивні права і несуть юридичні обов’язки, забезпечені державою.

Правові відносини мають складну структуру, яка характеризується взаємозв’язаністю всіх її складових компонентів. До них відносять суб’єктів правовідносин, об’єкти правовідносин та юридичні факти.

Суб’єкти — це учасники правових відносин, які мають суб’єктивні права та юридичні обов’язки і наділені специфічними юридичними властивостями.

Об’єкти — це те, на що спрямовані інтереси суб’єктів, це те, з приводу чого вони вступають в правові відносини.

Юридичні факти — це юридичні підстави виникнення, зміни або припинення правовідносин.

Між цими елементами існує нерозривний зв’язок. Суб’єкти правовідносин вступають в них з метою задоволення своїх інтересів і потреб, які опосередковують об’єкти правових відносин. Виникнення у суб’єктів взаємних прав і обов’язків можливе лише на підставі настання певних юридичних умов (юридичних фактів, закріплених у гіпотезах правових норм).

10.3. Зміст правовідносин

Виходячи з того, що правовідносини є поєднанням фактичних суспільних відносин і юридичних норм (які надають фактичним суспільним відносинам правової форми) розрізняють фактичний і юридичний зміст правовідносин.

Фактичний зміст правових відносин — це фактичні економічні, політичні, культурні, управлінські, сімейні та інші відносини, які отримали через опосередкування правовими нормами свою юридичну форму. Вони зберегли свій фактичний зміст, але завдяки правовим нормам набули нових якостей.

Юридичний зміст правових відносин — це взаємозв’язок зафіксованих в нормах права суб’єктивних прав та юридичних обов’язків учасників правовідносин. Кожному суб’єктивному праву, зафіксованому в нормі права, відповідає (кореспондує) певний юридичний обов’язок, і навпаки.

Суб’єктивне право — це передбачені для уповноваженої особи вид і міра можливої або дозволеної поведінки, забезпечені відповідними юридичними обов’язками інших (зобов’язаних) осіб. Суб’єктивне право — складне явище, що включає в себе ряд повноважень:

• право на юридичні дії, на прийняття юридичних рішень (власник речі може її продати, подарувати, закласти, заповісти тощо);

• право вимагати від іншої сторони виконання обов’язку, тобто право на чужі дії (кредитор має право вимагати повернення грошей боржником);

• право привести в дію апарат примусу держави проти зобов’язаної особи, тобто право на примусове виконання обов’язку (в примусовому порядку може бути повернений борг);

• можливість користуватись на основі цього права певними соці-альними благами.

Юридичний обов’язок — це передбачена для зобов’язаної особи та забезпечена можливістю державного примусу вид і міра необхідної поведінки, яку потрібно виконувати в інтересах уповноваженої особи, яка має відповідні суб’єктивні права.

Юридичний обов’язок налічує чотири основні компоненти:

• необхідність здійснювати певні дії або утримуватись від них;

• необхідність відреагувати на законні вимоги уповноваженого суб’єкта;

• необхідність нести відповідальність за невиконання цих вимог;

• необхідність не перешкоджати уповноваженому суб’єкту користуватись тим благом, щодо якого він має право.

Юридичні обов’язки забезпечують інтереси суспільства і держави, є гарантіями суб’єктивних прав.

Більшість правовідносин за своєю юридичною природою такі, що в них кожний з учасників одночасно володіє правом і виконує обов’язки (трудова угода, договір купівлі-продажу), тобто сторони взаємно уповноважені і зобов’язані, їх права та обов’язки реалізуються взаємно, адже будь-яка норма права, що регулює суспільні відносини, має надавально-зобов’язальний характер.

Дата добавления: 2015-05-31