КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Лекція 11. Методологія наукового пізнання
1. Специфіка і структура наукового знання. 2. Методи і форми наукового знання. 3. Класична, некласична та постнекласична парадигми розвитку науки. ■ 1. Наука – сфера людської діяльності, спрямована на виробництво і теоретичну систематизацію об’єктивних знань про дійсність. Основа цієї діяльності: збір фактів, їх оновлення, систематизація, критичний аналіз та синтез нових знань чи узагальнень.
► Особливості наукового знання: - Вияв об’єктивних законів дійсності. - Передбачення майбутнього. - Системність. - Побудова спеціальної мови. - Методологічна рефлексія. - Мета – об’єктивна істина. - Відтворення знання (фіксація в мові). - Матеріальні засоби (прилади, інструменти…) - Строга доказовість.
► Структура наукового знання – єдність стійких взаємозв’язків між елементами певної системи. - Фактичний матеріал. - Першопочаткові узагальнення. - Основані на фактах проблеми і гіпотези. - Закони, принципи, теорії. - Філософські установки. - Світоглядні основи. - Методи та ідеали наукового пізнання. - Стиль мислення.
■ 2. Метод – шлях до чогось, спосіб діяльності суб’єкта в б/я її формі. Поділяються на: 1. Теоретичні: - Формалізація – відображення змістовного знання в знаково-символічному вигляді. - Аксіоматичний метод – метод побудови теорій, відповідно до якого в доказах дозволяється користуватися лише аксіомами і раніше виведеними з них твердженнями. - Гіпотико-дедуктивний метод – створення системи дедуктивно зв’язаних між собою гіпотез, з яких виводиться ствердження про емпіричні факти. 2. Емпіричні: - Спостереження – цілеспрямоване вивчення предмета, яке спирається на органи чуття. - Експеримент – активне і цілеспрямоване втручання дослідника в протікання процесу. - Порівняння – судження про схожість чи відмінність об’єктів.
3. Загальнологічні методи: Аналіз, синтез, абстрагування, ідеалізація, узагальнення, ідеалізація, узагальнення, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, системний підхід, ймовірнісний підхід. ► Форми знання: 1. Наукове знання – істинне, об’єктивне знання. 2. Езотеризм – позанаукове знання. Це сукупність особливих способів сприйняття реальності, що мають таємний зміст і вираження в "психодуховних практиках". До складу езотеризму входять магія, алхімія, астрологія, гностицизм, кабала, теософія, суфізм, йога, ваджраяна (буддійський тантризм), масонство, антропософія, мондіалізм. 3. Буденно-практичне знання – досвід повсякденного життя, здоровий глузд, має несистемний та неписьмовий характер, використовується майже несвідомо, 4. Ігрове пізнання – будується на основі прийнятих правил і цілей. 5. Народна наука – знахарство, екстрасенси, шамани, ворожба. ■ 3. КЛАСИЧНА НАУКА (30-ті рр. ХІХ ст.): 30-ті рр. ХІХ ст. – згасання інтересу до метафізики та філософії Г. Гегеля. Англійський емпіризм та філософія Просвітництва. Досвід – єдине достовірне джерело істини. Наукові методи ідеальні для пізнання дійсності. Нова тенденція – механіко-математичне природознавство. Техніка – оречевлена сила науки. Філософія – служниця науки. Ідеал знання – математичне, уніфіковане, систематизоване. Основні характеристики класичної науки: 1. Експериментально-емпірична: Емпіризм – напрям теорії пізнання, який визнає чуттєвий досвід джерелом знання. Це абсолютизація досвіду та чуттєвого пізнання. 2. Об'єктивне, незалежне від спостерігача дослідження. 3. Закриті системи: Система – цілісність, утворена рядом взаємодоповнюючих та взаємозалежних елементів. Закрита система – система, яка характеризується жорсткими фіксованими межами та ігноруванням впливу зовнішніх чинників. Це відсутність або жорстка обмеженість взаємодії з навколишнім світом. Це система, яка має джерело енергії в середині себе (годинник, машина). 4. Об'єкт дослідження – спостережувані явища. "Світ явищ". 5. Спостереження і теоретичний опис. 6. Кумулятивна модель розвитку (накопичення в концентрованому вигляді усіх попередніх здобутків). 7. Одноваріантність розвитку наукової системи. 8. Верифікація – відповідність емпіричним даним. Перевірка істинності теорії на практиці. 9. Експериментальний характер. Знання базується на чуттєвому досвіді.
НЕКЛАСИЧНА НАУКА (поч. ХХ ст.): 1. Гіпотетико-експериментальна: Гіпотеза – спосіб мислення, який полягає в побудові припущень, їх розвиток та доведення. Експеримент – метод дослідження явища в умовах, якими можна керувати. Це активне та цілеспрямоване втручання дослідника у процес пізнання. 2. Суб'єкт + прилади. Втручання в дослідження. 3. Відкриті системи – передбачають динамічну взаємодію з навколишнім світом (магазин, калькулятор на сонячних батарейках). 4. Об'єкт дослідження – безпосередньо неспостережувані явища і точно сконструйовані ідеальні об'єкти. 5. Математизація і формалізація: Математизація – використання математики для теоретичного представлення наукового знання. Побудова математичних моделей для пояснення механізму явища. Формалізація – подання інформації про об’єкт і строго формалізованому вигляді, тобто, це система абстрактного мислення. 6. Лінійно-некумулятивна модель розвитку. 7. Багатоваріантність спрямованості розвитку системи. 8. Фальсифікація – спростування теорії посиланням на емпіричний факт. 9. Теоретичний характер. ► К. Поппер (1902 – 1994) – основоположник філософської концепції критичного раціоналізму. - Принцип фалібілізму – будь-яке наукове знання принципово не є завершеним та передбачає подальше доповнення та заміну. Гіпотетичний характер знання та схильність до помилок. - Модель розвитку науки: формулювання проблеми → висування гіпотез → фальсифікація гіпотез → експериментальна перевірка → нова і точніша постановка проблеми.
► І. Лакатош (1922 – 1974) вважає, що в основі розвитку науки лежить ідея конкуренції науково-дослідних програм й будь-яка, навіть найбільш вірна, методологія все одно є обмеженою. Науково-дослідницька програма (НДП) – сукупність і послідовність теорій, пов’язаних спільною основою, спільними ідеями і принципами. Вихідна теорія тягне за собою ряд наступних. Будова НДП: - Ядро – сукупність наукових припущень, які залишаються незмінними протягом усього розвитку науково-дослідної програми. - Правила позитивної евристики – визначають подальші шляхи розвитку дослідження. - Правила негативної евристики – забороняють переосмислення жорсткого ядра навіть у випадку зіткнення НДП з аномаліями та контрприкладами. - Захисний пояс – додаткові гіпотези, які можуть видозмінюватись та адаптуватись до аномалій.
► Т. Кун (1922 – 1996) стояв на позиціях того, що наука розвивається стрибкоподібно та у вигляді наукових революцій. - Парадигма – визнані усіма наукові досягнення, які протягом певного часу дають науковому товариству модель постановки та вирішення проблем. - Етапи розвитку науки:
ПОСТНЕКЛАСИЧНА НАУКА (60-70 рр. ХХ ст.): 1. Anything goes! (Методологія анархізму П. Фойєрабенда. Принцип проліферації (розмноження) та неспіввимірності теорій). 2. Суб'єкт + прилади + ціннісно-цільові орієнтації. 3. Складні саморегулюючі й самоорганізуючі системи – динамічні адаптативні системи, у яких засвоєння інформації пов’язане із видозміною структури самої системи, які самостійно обирають цілі свого розвитку та критерії їх досягнення (навчання людини, економіка). 4. Об'єкт дослідження – саморегулюючі і самоорганізуючі системи. Квазіоб'єкти. Квазіоб'єкти – ідеальна модель реального об’єкта. 5. Прогностична методологія. Синергетика. Прогностична методологія спрямована на передбачення наслідків людської діяльності. Синергетика – міждисциплінарний підхід, який досліджує спільні закономірності явищ та процесів в складних самоорганізуючих системах. 6. Нелінійна некумулятивна модель розвитку. 7. Багатоваріантність спрямованості розвитку системи. Точка біфуркації – критичний стан системи, у якому система стає нестабільною й виникає невизначеність: або стан системи перейде до хаотичного, або вона перейде на новий, вищий рівень впорядкованості. 8. Проліферація альтернативних теорій. Збереження й подальша модифікація. Експериментальне спростування, але не усунення. 9. Комп'ютерне моделювання – комп’ютерна програма, яка реалізує абстрактну модель деякої системи. ► Різниця між класичним, некласичним та постнекласичним типом раціональності: Раціональність – здатність мислення працювати з ідеальними об’єктами та відображати світ понятійно. Класичний тип наукової раціональності, концентруючи увагу на об’єкті, намагається елімінувати при теоретичному поясненні та описі все, що стосується суб’єкта, засобів і операції його діяльності. Некласичний тип наукової раціональності враховує зв’язки між знанням про об’єкт і характером засобів та операції, які використовує суб’єкт. Постнекласичний тип наукової раціональності враховує співвідношення отриманих знань про об’єкт не лише з особливостями засобів та операції діяльності, але й з ціннісно-цільовими структурами.
Дата добавления: 2015-06-25; Просмотров: 928; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |