Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Прилади хімічної розвідки і контролю зараження




Для визначення ступеня зараження отруйними і сильнодіючими ядучими речовинами повітря, місцевості, споруд, обладнання, транспорту, техніки, засобів індивідуального захисту, одягу, продуктів харчування, фуражу, води застосовують прилади хімічної розвідки і газосигналізатори або відбирають проби і аналізують їх.у хімічній лабораторії.

Виявлення і визначення, отруйних і сильнодіючих ядучих речовин грунтується на зміні забарвлення індикаторів при взаємодії з цими хімічними речовинами. Залежно від взятого індикатора і зміни його забарвлення, визначають тип ОР, а порівняння інтенсивності одержаного забарвлення з кольоровим еталоном, дає можливість визначити приблизну концентрацію небезпечної хімічної речовини або щільність забруднення.

Прилади хімічної розвідки і контролю зараження мало відрізняються один від одного.

На оснащенні формувань і установ ЦО знаходяться такі прилади і комплекти: військовий прилад хімічної розвідки ВПХР, прилад хімічної розвідки ПХР, прилад хімічної розвідки медичної і ветеринарної служби ПХР-МВ, півавтоматичний прилад хімічної розвідки ППХР, медична польова хімічна лабораторія МГГХЛ, автоматичний газосигналізатор ГСП-11.

Військовий прилад хімічної розвідки ВПХР (рис. 10) призначений для виявлення і оцінки ступеня небезпеки зараження отруйними речовинами повітря, місцевості, техніки, транспорту за допомогою індикаторних трубок ІТ.

За допомогою ВПХР можна визначити зарин, зоман, Ві-Ікс, іприт, фосген, діфосген, синильну кислоту, хлорціан при температурі плюс 4-40°С і мінус 4-40°С та відносній вологості повітря.

У металевій" коробці 1 (рис. 10) розміщені: насос 2, насадка до нього З, захисні ковпачки 4, протидимні фільтри 5, патрони для грілки 6, грілка 7, штир 8 для пробивання патронів, лопатка 9 для відбору проб, ліхтар 10 для роботи у темний час, касети 11 з ІТ, паспорт і інструкція користування приладом. Насос (рис.П) призначений для прокачування досліджуваного повітря через індикаторні трубки. В рукоятці штока є ампуловідкривач. На головці розміщений ніж для надрізання і заглиблення при обламуванні кінців індикаторних трубок.

Насадка до насоса (рис.П) призначена для роботи з насосом у диму, при визначенні ОР на місцевості, різних об'єктах, у грунті і сипких матеріалах.

Касети з ІТ призначені для розміщення десяти індикаторних трубок ІТ. Індикаторні трубки (рис. 13) це скляні запаяні трубки, в середині яких знаходяться ампули з реактивами і наповнювачами. ІТ маркіровані кольоровими кільцями, які показують, яку ОР можна визначити за допомогою даної трубки. У комплекті ВПХР є три види індикаторних трубок: з одним червоним кільцем і червоною крапкою для визначення зарину, зоману, Ві-Ікс; з одним жовтим кільцем для визначення іприту; з трьома зеленими кільцями для визначення фосгену, синильної кислоти і хлорціану. Вони укладені в паперові касети по 10 штук. Для визначення ОР типу Сі-Ес і Бі-Зет призначені трубки ІТ-46. До комплекту вони не входять і постачаються окремо.

Грілка (рис. 14) призначена для підігрівання індикаторних трубок підчас виявлення ОР при температурі навколишнього повітря від мінус 40° до плюс 15°С. Грілкою користуються для підігрівання ІТ на іприт при температурі нижче + 15°С, на зоман - нижче 0°С, а також для відтавання ампул в індикаторних трубках.

Протидимні фільтри застосовують при визначенні ОР у диму, повітрі, в якому є речовини кислого характеру, в сипких матеріалах, а також для відбору проб диму.

Захисні ковпачки призначені для розміщення в них проб грунту, сипких матеріалів і захисту внутрішньої поверхні лійки насадки від зараження краплями стійких ОР.

При підозрі щодо наявності у повітрі ОР погрібно надіти протигаз і обстежити повітря за допомогою ІТ, які є в наборі.

Обстежувати повітря індикаторними трубками необхідно у такій послідовності: ІТ з червоним кільцем і крапкою; ІТ з трьома зеленими кільцями; ІТ з жовтим кільцем.

Визначення ОР нервово-паралітичної дії в небезпечних концентраціях

(0,00005-0,1 мг/л і більше):

-взяти дві індикаторі трубки з червоним кільцем і крапкою;

-надрізати ножем на голівці насоса (рис. 15), а потім відламати кіниі індикаторних трубок;

-ампулорозкривачем з червоною рискою і крапкою розбити верхні ампули обох трубок;

-вставити відкриту ІТ маркірованим кінцем в отвір аспулорозкривача насоса з маркіруванням того ж кольору;

-насос потрібно держати вертикально, а ІТ підводити в отвір ампулорозкривача знизу;

-повертаючи ІТ, натиснути нею на штир ампулорозкривача так, щоб розбити в трубці ампулу, при цьому вміст ампули повинен зволожити наповнювач трубки (щоб не порізати руки при розбиванні ампул не допускати, щоб вільний кінець ІТ упирався в долоню);

-витягнути ІТ і, взявши за верхні маркіровані кінці. 2-3 рази струснути щ навідліг;

-одну із трубок немаркіровочним кінцем вставити в насос і прокачати 5-6 разів через неї повітря, через другу - контрольну - повітря не прокачувати;

-потім розбити амполорозкривачем нижні ампули обох трубок і після струшування їх спостерігати за зміною забарвлення наповнювачів. Збереження червоного кольору наповнювача в дослідній трубці після пожовтіння його в контрольній вказує на наявність 03 у небезпечних концентраціях;

-одночасне пожовтіння наповнювача в обох трубках вказує на відсутність ОР у небезпечних концентраціях.

Вміст цих же ОР у малонебезпечних концентраціях (5х10'7 мг/л) визначають у такій же послідовності, але:

-зробити 50-60 качків насосом;

-через 2-3 хв. Після прокачування повітря розбивають нижні ампули;

-в жарку погоду (35°С і вище) нижню ампулу в контрольній трубці розбивають через' 15 с з моменту отрушування дослідної трубки.

ОР в малих концентраціях присутні, якщо до моменту утворення жовтого забарвлення в контрольній трубці збережеться червоний колір верхнього шару наповнювача дослідної трубки. Зміна кольору до жовтого або рожево-оранжевого вказує на відсутність ОР нервово-паралітичної дії в малонебезпечних концентраціях.

Обстеження повітря на наявність фосгену хлорціану і синильної кислоти.

Це робиться за допомогою індикаторної трубки з трьома зеленими кільцями. Послідовність роботи така:

-надпиляти трубку;

-обламати кінці;

-розбити ампулу;

-вставити трубку немаркірованим кінцем у насос; -зробити 10-15 качків насосом;

-дивитися на забарвлення верхнього і нижнього шарів наповнювача;

-верхній шар забарвлюється від фосгену і діфосгену, нижній - від хлорціану або синильної кислоти (або хлорціану і синильної кислоти одночасно) і порівняти забарвлення наповнювача з еталоном, нанесеним на касеті для індикаторних трубок з трьома зеленими кільцями (рис. 16,б).

При необхідності визначити, від якої ОР виникло забарвлення нижнього шару, потрібно:

-надпиляти другу трубку;

-обламати кінці;

-розбити ампулу;

-вставити немаркірованим кінцем у насос; -зробити 10-15 качків;

-подивитися забарвлення; відсутність рожево-малинового забарвлення в трубці свідчить про наявність у повітрі тільки синильної кислоти.

Наявність у повітрі парів іприту визначають індикаторною трубкою з одним жовтим кільцем. Для цього (рис. 17 а):

-обламати кінці;

-вставити в насос;

-зробити 60 качків;

-вийняти трубку із насоса;

-витримати 1 хв. і визначити ступінь небезпеки ОР відповідно до еталону на касеті для індикаторних трубок з одним жовтим кільцем (рис.16а).

Для виявлення ОР у диму із застосуванням протидимного фільтра необхідно (рис. 17 б):

-підготувати ІТ згідно з інструкцією ОР і встановити насос;

-надіти насадку на головку насоса;

-закріпити протидимний фільтр;

-зробити необхідну кількість качків;

-зняти фільтр і насадку:

-вийняти ІТ і визначити ступінь небезпеки за рекомендаціями для даної ОР.

Під час обстеження повітря при низьких температурах на наявність ОР нервово-паралітичної дії за допомогою індикаторних трубок з червоним кільцем і крапкою, роботу виконують у такій послідовності (рис. 14):

-вставити патрон грілки в центральний отвір корпуса грілки;

-штирем грілки через отвір у ковпачку патрона розбити ампулу, шо знаходиться в ньому, штир повинен бути заглиблений в патрон повністю;

-повертаючи штир, пересвідчитися в тому, що ампула розбита;

-інтир вийняти;

-вставити дві ІТ (одна дослідна, інша контрольна) у бокові гнізда грілки до відтавання ампул, тривалість відтавання залежно від температури становить від 0,5 до З хв. після відтаювання трубки вийняти;

-надпиляти і обламати кінці трубок;

-розбити верхні ампули;

-2-3 рази енергічно струснути;

-прокачати повітря через дослідну трубку 5-6 разів, контрольну грубку тримати в штативі;

-вставити трубку немаркірованим кінцем в гніздо грілки на 1 хв; -після цього розбити нижні ампули дослідної і контрольної трубок; -струснути їх;

-спостерігати за зміною забарвлення наповнювача трубок.

Обстеження повітря з трьома зеленими кільцями при мінусових температурах і трубками з жовтим кільцем при температурі нижче 15°С проводити з застосуванням грілки. Трубки підігрівають у грілці 1-2 хв, потім визначають зараженість повітря так, як описано для кожної групи ОР.

Необхідно пам'ятати, що перегрівання трубок призводить до їх псування.

Визначення ОР на місцевості, техніці, одязі та різних предметах. Наявність ОР у навколишньому середовиші визначають спочатку за зовнішніми ознаками.

Найбільш характерним є з них маслянисті краплі, плями, бризки, калюжі, підтікання на землі, снігу, рослинності, техніці та різних предметах, зміна забарвлення рослинності або в'янення.

За зовнішніми ознаками можна визначити давність зараження. При зараженні приблизно до 2 годин рослинність, техніка, різні предмети вкриті краплями ОР різної величини. Колір рослинності майже незмінений. Через 8-12 год. після зараження рослинність набуває бурого (до чорного) забарвлення, на техніці і одягу краплі ОР висихають і стають малопомітними.

На ділянках місцевості, заражених більше доби, крапЛі ОР у більшості випадків відсутні, а рослинність сильно змінює своє забарвлення.

Щоб визначити ОР на місцевості треба підготувати індикаторні трубки так, як було вказано:

-вставити трубку в головку насоса;

-надіти насадку, залишивши відкинутим притискне кільце; -надіти на лійку насадки захисний ковпачок;

-прикласти насадку до зараженого предмету так, щоб лійка накривала ділянку з найбільш різко вираженими ознаками зараження;

-прокачати через індикаторну трубку повітря, роблячи необхідну кількість качків;

-зняти ковпачок і насадку;

-вийняти із головки насоса ІТ і визначити ступінь небезпеки ОР.

Для виявлення ОР у грунті і сипких матеріалах: -підготувати і вставити в насос відповідну індикаторну трубку; -накрутити на насос насадку і надіти на лійку захисний ковпачок; -зняти з приладу лопатку і взяти пробу з верхнього шару грунту (снісу) або сипкого матеріалу в найбільш зараженому місці; -взяту пробу насипати в ковпачок до країв;

-накрити ковпачок із пробою протидимним фільтром і закріпити його;

-прокачати через індикаторну трубку повітря, роблячи необхідну кількість качків;

-відкинути притискне кільце, зняти протидимний фільтр, пробу, ковпачок і насадку;

-вийняти з головки насоса індикаторну трубку і визначити ступінь небезпечності ОР.

Прилад хімічної розвідки медичної і ветеринарної служб ПХР-МВ призначений для визначення у воді: зарину, зоману, Ві-Ікс, іприту, трихлоретиламіну, хлорціану, синильної кислоти та її солей, миш'яковистих отруйних речовин (люізиту та ін.), алкалоїдів і солей важких металів; у фуражі: зарину, зоману, Ві-Ікс, іприту, трихлортриетиламіну, люізиту, синильної кислоти, хлорціану, фосгену і діфосгену; у повітрі і на різних предметах: зарину, зоману, Ві-Ікс, іприту, трихлортриетиламіну, люізиту, синильної кислоти, хлорціану, миш'яковисного водню, фосгену і діфосгену.

Крім цього, прилад призначений для забору підозрілих на зараженість бактеріальними засобами проб води, продуктів, грунту та інших матеріалів й предметів для дослідження їх лабораторії.

Прилад ПХР-МВ складається із металевої коробки з кришкою (рис. 18) і корпусом 2. У коробці розміщені насос колекторний ручний 3, банка 4 для сухопбвітряної екстракції при визначенні отруйних речовин у фуражі, байка 5 з чотирма спеціальними пробірками для забору проб на зараженість бактеріальними засобами, паперові касети 6 з індикаторними трубками, тканинна касета з сухими реактивами, пробірками, склянками Дрекселя. Крім того, до комплекту приладу входять: лопатка для взяття проб, ножиці, пінцет, тримач і підвіси для пробірок, лейкопластир для заклеювання банки із взятими пробами, мішечки поліетиленові для проб фуражу та деякі інші предмети, перелік яких, є в додатку. Для перенесення приладу є плечовий пасок.

Насос колекторний, призначений для прокачування досліджуваного повітря через індикаторні трубки.

Колектор призначений для одночасного з'єднання з насосом двох, трьох, чотирьох або п'яти індикаторних трубок. У ньому є барабан, в якому розміщена гумова пластинка з гніздами для індикаторних трубок. У середині барабана знаходиться захисний патрон, який захищає насос від потрапляння в нього парів агресивних речовин і реактивів із індикаторних трубок.

Ампуловідкривач служить для розбивання ампул в індикаторних трубках. Він розміщений в ручці насосу. Є спеціальні отвори із штирями. Три з них мають маркіровку таку саму як на індикаторних трубках, призначених тільки для цих трубок. Решта отворів з запасними штирями маркіровки не мають. Для індикаторних трубок на зарин, зоман, Ві-Ікс є окремий ампуловідкривач.

У торці насоса між отворами ампуловідкривача розміщений пристрій для надпилювання і обламування кінців індикаторних трубок і аМпул.

Для встановлення колектора насоса у необхідне положення (робота з однією, двома, трьома трубками) необхідно:

-взяти в ліву руку колектор, тримаючись правою рукою за ручку і Циліндр насоса;

-повертати циліндр насоса проти годинник, стрілки доти, поки барабан колектора при легкому відтягуванні його вниз не буде вільно крутитися в обоймі;

-повертаючи барабан, встановити проти риски на обоймі цифру, шо відповідає кількості індикаторних трубок, які потрібно встановити в колектор;

-встановити в гнізда колектора індикаторні трубки;

-щільно завернути колектор, обертаючи циліндр насоса за годинниковою стрілкою.

Індикаторні трубки вставляють у гнізда колектора немаркірованим кінцем по черзі і одночасно по кілька для визначення кількох ОР. При одночасному застосуванні кількох трубок, встановлених у колектор, кількість качків насоса при темпі 50-55 повних робочих ходів поршня за хвилину необхідно збільшити: при роботі з двома трубками - у 2 рази відносно найбільшої кількості качків, вказаних на касетних еталонах IT. У холодний час року кількість качків насосом

необхідно в 2-3 рази збільшити порівняно із тією кількістю, що вказана на еталонах ІТ.

Перед відбором проби води необхідно обстежити водойму і прилеглу територію, звертаючи увагу на наявність ознак хімічного зараження. Крім загальних ознак, які вже перелічені, показником зараженості води може бути поява мертвої риби на поверхні води.

Якщо ознак зараження не виявлено, але є підозра на зараженість водойми, то досліджують воду (рис. 17 в) з усіма заходами обережності, як і явно заражену воду.

Забір води роблять чистим посудом. Проби води із колодязя потрібно брати після ретельного перемішування (можна кілька разів опускати відро).

Пробу із водойми (ставка, озера, річки) потрібно брати з місця, де видно маслянисті плями на поверхні води.

Після того, як посудина наповнена, воду в ній ретельно перемішують (чистою палицею) і піпеткою беруть пробу води для дослідження. Наповнюючи пробірку досліджуваною водою необхідно дотримуватися обережності, не допускати потрапляння води на поверхню пробірки.

Пробу урожаю і кормів (рис. 17г) треба брати з поверхні в місця/, найбільшого зараження, зерна і комбікорму з глибини 2-3см, пресованого і непресованого (в скиртах) сіна, соломи - на глибині 3-4см. Із зараженого брикетованого комбікорму пробу зрізають ножем. Сіно і солому відбирають ножицями і пінцетом, а потім на листку кальки подрібнюють ножицями і поміщають у мішечки з поліетилену.

Якщо зерно і комбікорм знаходяться в мішках, то мішки в місцях найбільшого зараження розрізають ножицями і металевою лопаткою беруть пробу. Пробу переносять в банку з кришкою, наповнюючи банку до 2/3 її місткості, а потім обережно, не розсипаючи зерно чи комбікорм, вводять в середину банки трубку, прикріплену до внутрішньої поверхні кришки і шільно закручують кришку на байці. Потім провести дослідження на зараженість ОР.

Найбільш достовірні показники зараженості води, урожаю і кормів дослідження одержують у незараженій атмосфері (краще в приміщенні) і по можливості найшвидше після взяття проби, щоб не відбувся гідроліз або випаровування ОР.

Для дослідження на зараженість бактеріальними засобами проби води, грунту, різних матеріалів беруть на території, явно підозрілій на зараженість, пробірку з пробою води щільно закривають і встановлюють у банку. Харчові продукти беруть пінцетом або ложечкою головним чином з поверхні продуктів або безпосередньо під тарою. Потім пробірку закривають пробкою і вкладають у банку

Грунт та інші матеріали беруть у місцях, де є ознаки наявності небезпечних біологічних об'єктів. Для цього у вийняту із банки пробірку набирають ложечкою заражений матеріал (із верхнього шару, краще у кількох місцях), після чого наповнену пробірку щільно закривають пробкою і встановлюють у банку.

Траву, листя, лід, сніг, комах можна забирати в пробірку ложечкою або пінцетом.

Змиви з поверхонь предметів, проби яких не можна взяти для дослідження (техніка тоиіо), потрібно брати у вийняту із банки пробірку з тампоном. Тампон змочити фізіологічним розчином, який є в пробірці. Ретельно протерти тампоном заражену поверхню предмета. Потім тампон помістити в пробірку, яку закрити пробкою і вкласти в банку.

Після того, як всі необхідні проби відібрані і пробірки вкладені в банку, її потрібо закрити кришкою, заклеїти по краю лейкопластирем і встановити в приладі.

Для визначення фосфорорганічних ОР (зарину, зоману, Ві-Ікс]_у воді використовують ампульний набір. Він розміщений у паперовій касеті і вміщує 11 ампул з сухим комбінованим реактивом (дві червоні мітки), 5 ампул з додатковим реактивом (зелена мітка), ампулу з рідиною синього кольору (колориметричний стандарт № 1, який відповідає початковому забарвленню проб) і ампулу з рідиною зеленого кольору (стандарт № 2, який відповідає реєстрованому забарвленню проб).

-У двох ампул з червоними мітками надфілем надрізати і пінцетом обламати загострені кінці і вставити їх у гнізда верхньої частини касети так, щоб обидві мітки були на рівні прорізу;

-піпеткою з білою смугою наповнити одну із ампул до нижньої мітки незараженою водою (незаражену дистильовану воду взяти із приладу ПХР-МВ), щоб розчинити вміст ампули. Для цього обережно десять разів набирають і випускають рідину тією піпеткою;

-другу ампулу наповнити до нижньої мітки досліджуваною водою, взявши її піпеткою з червоною смугою і розчинити вміст ампули так само. Залишити обидві ампули на 3 хв.;

-відкрити ампулу із зеленою міткою, наповнити її за допомогою піпетки із зеленою смугою незараженою (дистильованою) водою до мітки і розчинити вміст ампули, перемішуючи його тією ж піпеткою (обережно набирати і випускати рідину);

-цим розчином піпеткою із зеленою смугою долити до верхньої червоної мітки ампули досліджуваною і чистою водою;

-піпетками з білою і червоними смугами відповідно перемішати вміст цих ампул, який набуває синього забарвлення аналогічно кольоровому стандарту № 1;

-після цього потрібно уважно стежити, дивлячись на годинник, за швидкістю зміни кольору (від синього до зеленого) у першій (контрольній) і другій (досліджуваній) пробах, порівнюючи їх на білому фоні з кольоровим стандартом № 1 синім і № 2 зеленим.

Відставання в швидкості зміни синього забарвлення на зелене в ампулах з досліджуваною водою порівняно з незараженою є ознакою зараженості води Протягом 2 хв. виявляється це відставання. Вміст контрольної ампули забарвлюється в зелений колір, а вміст ампули із зараженою водою зберігає синьо-зелений (малий ступінь зараження) або насичений енній колір (великий

ступінь зараження). Пізніше ця різниця в забарвленні збільшується. Ампула з чистою водою стає жовто-зеленою, а ще пізніше - жовтою. Забарвлення зараженої води змінюється поволі.

Одночасне позеленіння проб до забарвлення стандарту № 2 означає, що у воді немає ОР. Запізнення позеленіння дослідної проби порівняно із контрольною до 2 хв. означає слабкий ступінь зараження (0,0005 мг/л), запізнення до 5 хв. -середній ступінь зараження (0,005 мг/л).

Якщо забарвлення досліджуваної води суттєво не змінюється протягом 30 хв, значить у воді є велика кількість фосфорорганічних ОР понад 0,05 мг/л

У холодний період року при низьких температурах касету з ампульним набором, щоб не допустити замерзання, краще взяти в кишеню одягу. Дослідження бажано проводити у приміщенні, інакше, ампули з водними розчинами потрібно зігрівати в руці, одягнутій у гумову рукавицю.

При одночасному визначенні іприту і трихлортриетиламіну (азотистого іприту):

-налити піпеткою досліджувану воду в градуйовану пробірку до другої мітки (2 мл.);

-добавити до неї вміст однієї ампули реактиву на іприти;

-реактив із ампули перенести у пробірку так: надрізати обидва кінці ампули, відкрити один кінець і ввести його в пробірку з досліджуваною водою, а потім, не виймаючи ампулу, відкрити її з другого кінця;

-після добавки реактиву і перемішування суміш у пробірці повинна забарвитися в синій колір;

-пробірку укріпити на тримачі і вміст обережно кип'ятити на вогні підпаленої таблетки, розміщеної на лопатці для взяття проб, протягом 2-3 хв. (з часу закипання);

-після цього, не чикаючи охолодження кислотного порошку і струснути пробірку до 'зникнення синього забарвлення. При зараженні досліджуваної води

іпритом або трихлортриетиламіном в пробірці з'являється жовте (при малих концентраціях зараження) забарвлення.

Якщо забарвлення виражено слабо, то:

-в ту ж пробірку після її охолодження вливають вміст із однієї ампули з толуолом;

-пробірку щільно закривають пробкою і вміст перемішують, перевертаючи пробірку 10-12 разів;

-після розшарування рідини у верхньому шарі (толуол) при наявності іприту, або трихлортриетиламіну з'являється більш інтенсивне жовте забарвлення;

-після добавки до води реактиву на іприт під час нагрівання пробірки з цією водою, синій колір може знебарвитися, тоді необхідно додати синій реактив із ще однієї ампули і продовжити нагрівання. Зниження синього забарвлення після добавки реактиву свідчить про високу кислотність води, що може бути результатом гідролізу отруйної речовини. Таку потрібно дослідити в лабораторії.

Для визначення хлорціану, синильної кислоти та її солей треба підготувати індикаторну трубку з трьома зеленими кільцями (відкрити обидва кінці, ампулу не розбивати) і приєднати її верхнім маркірованим кінцем через гумову трубку до короткої трубки дрексельної насадки.

-У градуйовану дрексельну пробірку налити піпеткою досліджувану воду до другої мітки (2 мл), добавити в неї одну ложечку кислотного порошку і закрити пробірку дрексельною насадкою з приєднаною до неї індикаторною трубкою;

-вільний (нижній) кінець індикаторної трубки приєднати до насоса і зробити 30 плавних качків, після чого вийняти індикаторну трубку із склянки Дрекселя і від'єднати від насоса;

-порівняти зміну її забарвлення із еталоном на касеті При наявності у воді хлорціану або синильної кислоти та її солей нижній шар наповнювача

індикаторної трубки забарвлюється в малиновий або червоно-фіолетовий колір (рис. 16).

Щоб визначити миш'яковисті отруйні речовини (люізит та ін.) необхідно:

-у градуйовану дрексельну пробірку налити піпеткою досліджувану воду до другої мітки (2 мл) і добавити 1-2 ложечки кислотного порошку;

-потім до короткої трубки склянки Дрекселя приєднати приготовлену скляну трубку з ватою, намоченою оцтово-кислим свинцем, а до вільного кінця цієї трубки - підготовлену індикаторну трубку з двома чорними кільцями (на миш'яковистий водень);

-у градуйовану пробірку з досліджуваною водою опустити одну гранулу цинку і зразу закрити пробірку підготовленою дрексельною насадкою з приєднаними до неї трубками;

-користуючись тримачем, вміст пробірки у складеному приладі обережно протягом 3 хв нагрівати на вогні таблетки (не допускаючи викидання кип'яченої рідини в трубку з ватою);

-укріпити її на кришці приладу, за допомогою підвісу;

-вільний кінець індикаторної трубки приєднати до насоса і зробити 15 плавних качків насосом (рис. 17 в).

При визначенні алкалоїдів:

-у ірадуйовану пробірку піпеткою наливають досліджувану воду до третьої мітки (3 мл), додають четвертину ложечки кислотного порошку і вміст однієї ампули з реактивом на алкалоїди.

При наявності алкалоїдів вода каламутнішає., а при більших кількостях алкалоїдів випадає осадок оранжевого кольору. Якщо досліджувана вода була трохи каламутна, то наявність у ній алкалоїдів при додаванні реактиву визначають за збільшенням ступеня каламутності. Для цього необхідно порівняти прозорість води без внесеного в неї реактиву з водою, уже обробленою реактивом на алкалоїди.

Для групового визначення солей важких металів:

-у градуйовану пробірку наливають піпеткою 3-4 мл досліджуваної води, додають кілька кристаликів реактиву на орсини і солі важких металів, перемішують вміст пробірки;

-далі у цю ж пробірку добавляють невелику кількість (на кінчику ложечки) кислотного порошку і знову перемішують;

-за допомогою підвісу закріплюють пробірку на кришці приладу і спостерігають 5-10 хв. Забарвлення розчину в жовто-бурий або темно-бурий колір чи поява каламуті такого ж кольору вказує на наявність у воді солей важких металів. Органічні сполуки миш'яку дають білу, а неорганічні - жовту каламуть.

Щоб визначити наявність солей ртуті:

-у градуйовану пробірку наливають досліджувану воду до третьої мітки (З мл), додають 1-2 ложечки порошку йодистої міді і перемішують вміст пробірки протягом 1-2 хв. При наявності солей ртуті, сіруватий порошок йодистої мїді набуває жовтогарячого або яскраво-червоного забарвлення.

Вміст зарину, зоману. Ві-Ікс, іприту, трихлортриетиламіну, люізнту, фосгену, діфосгену, синильної кислоти і хлорціану в урожаї і кормах визначають за допомогою індикаторної трубки:

-маркірований кінець ІТ з'єднують з насосом (рис.І7д)і роблять необхідну кількість качків;

-готують індикаторні трубки, встановлюють кількість качків насосом і оцінюють показання трубки із кольоровим еталоном касети (рис. 16).

Фосфорорганічні отруйні речовини (зарий, зоман, Ві-Ікс) визначають з а допомогою ампульного набору:

-в градуйовану пробірку склянки Дрекселя наливають чисту дистильовану воду до нижньої мітки і закривають пробірку дрексельною насадкою;

-довгий кінець її приєднують до зовнішньої трубки кришки банки з досліджуваним урожаєм або кормами, а короткий кінець - до насоса (рис. 14в);

-роблять 40-60 плавних качків насосом, після чого досліджують воду в пробірці склянки Дрекселя на наявність у ній фосфорорганічних ОР.

Для визначення іприту і трихлортриетиламіну застосовують реактив на іприти:

-підготовляють трубку з чистим наповнювачем (силікагель) і з'єднують її з довгим кінцем зовнішньої трубки кришки банки, в якій міститься проба урожаю або фуражу, а короткий - з насосом;

-роблять 50 плавних качків насосом;

-із трубки за допомогою штиря ампулорозкривача силікагель обережно, без втрат, переносять у чисту пробірку і додають туди 2 мл (вміст двох ампул) реактиву на іприти;

-вміст добре перемішують і потім обережно зливають рідину без осаду в чисту пробірку;

-злиту рідину нагрівають до кипіння, а після охолодження добавляють у неї одну ложечку кислотного порошку й обережно збовтують.

При наявності в пробі іприту або трихлортриетиламіну, вміст пробірки забарвлюється у жовтий або жовто-оранжевий колір.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-06-25; Просмотров: 599; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.091 сек.