Самостійна робота 1: етапи розвитку нейрохірургії. Допоміжні лабораторні методи обстеження в нейрохірургії

Материалы к лекциям теоретического раздела курса (модуль 1)

См. приложение — отдельный файл.

На початку 20 сторіччя в Києві систематично операції з приводу пухлин спинного мозку і його оболонок проводив П.С. Бабіцкий у хірургічній клініці П.В. Волковича. У Харкові подібні операції виконувалися Е.К. Істоміним на базі психіатричної лікарні (Сабурова дача). Е.К. Істомін першим на Україні виконав задню різотомію при невгамовних больових синдромах. В Одесі Я.В. Зільберберг у 1911 році один із перших на Україні видалив екстрамедулярну пухлину. Проте оперативні втручання з приводу спінальних пухлин були рідкі в той період, так як їх діагностика базувалася тільки на неврологічному огляді. Проте, досить часто в цей період проводилися оперативні втручання з приводу травми хребта та спинного мозку.

У 1927 році Бабіцкий П.С. організував самостійне нейрохірургічне відділення при Київській міській психоневрологічній лікарні. Пізніше він опублікував ряд робіт по діагностиці і хірургічному лікуванні пухлин спинного мозку.

З 1931 року починає функціонувати нейрохірургічна клініка в Харкові, очолювана З.І. Геймановичем. У цій клініці поряд з операціями на головному мозку регулярно виконувались операції на спинному мозку та його оболонках.

Значною подією в галузі спінальної патології в довоєнній Україні явилося видання Я.М. Павлонским у 1941 році монографії “Пухлини спинного мозку й хребта”. У 1943 році Гейманович З.І. узагальнив свої спостереження хірургічного лікування хребетно-спінальної травми монографією “Військово-травматичні пошкодження хребта та спинного мозку”.

Надзвичайно важливою подією в розвитку спінальної хірургії на Україні явилося проведення першого оперативного втручання поперекової дискектомії в 1954 році. Цю операцію виконав академік А.И. Арутюнов. Діагноз був поставлений на підставі клінічної і неврологічної картини, рентгенографії хребта. Грижа диска віддалена шляхом проведення лямінектомії. З цієї пори такі операції виконувалися зі зростаючою частотою. А.И. Арутюнов приділяв велику увагу цій новій науковій і практичній проблемі. Завдяки йому такі операції одержали широке поширення, сприяли розвитку і розширенню обсягу спінальної нейрохірургічної допомоги. Його постійний інтерес до цієї проблеми проявився публікацією ряду робіт декількома роками пізніше. У 1960 році А.И. Арутюнов і М.К. Бротман публікують роботу “Клініка і лікування випадіння міжхребцевих дисків поперекового відділу, як хірургічна проблема”, у 1962 році “Про попереково-крижові радикуліти і дегенеративні зміни поперекових міжхребцевих дисків”, у 1964 році А.И. Арутюнов і В.С. Міхайловский - “Особливості нейрохірургічної тактики при патології міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта”. Надалі проблема остеохондрозу стає головною в розробках спінальної клініки. Вона розробляється подвійно, як хірургічна проблема професором В.С. Міхайловським і, як неврологічна проблема, якою займаються працюючі на той час в інституті невропатології М.К. Бротман, А.Д. Дінабург, А.Е.. У 1960 році А.Е. Рубашева й А. Д. Дінабург видають першу в колишньому Союзі монографію “Міжхребцеві диски”

Розвиток хірургічної техніки поперекової дискектомії і накопичення результатів хірургічного лікування дозволило вже в 1972 році клінічно оцінити віддалені результати таких втручань (Міхайловский В.С. „Віддалені результати хірургічних втручань проведених у зв'язку з патологією міжхребцевих дисків”). Поряд із вивченням результатів цієї операції у клініці спінальної патології йшло удосконалювання техніки поперекової дискектомії, впроваджувалися зберігачі методи оперативних втручань, зменшувався обсяг резекції міжхребцевих дуг.

У 70-ті роки для лікування травматичних ушкоджень шийного відділу хребта впроваджене кісткові тяжі. Постійно розроблялась й удосконалювалась діагностика спінальних патологічних процесів. У 1975 році в діагностику спінальної патології був впроваджений новий метод - радіоізотопна мієлографія. Довгі роки цей метод залишався найбільше достовірним і інформативним у діагностиці спінальної патології.

Наприкінці 70-тих і початку 80-тих років проф. Міхайловский В.С. вперше на Україні й один із перших у Союзі впровадив на той час нове оперативне втручання - передню шийну дискектомію. Для виконання операції був розроблений набір інструментів - фреза для шийного відділу хребта, набір кусачок, розширювачі.

Поряд із впровадженням нових методів хірургічного лікування постійно продовжувалося удосконалювання традиційної хірургічної спінальної техніки. Співробітниками спінальної клініки постійно розроблялася діагностика і техніка видалення екстрамедуллярних пухлин.

Першу операцію радикального видалення внутрішньомозкової пухлини шийного відділу спинного мозку виконав у 1976 році Андрейко Р.Л.

У 1991 році в Херсоні встановлений перший на Україні магнітно-резонансний томограф. Для діагностики спінальної патології МРТ дослідження вперше застосоване клінікою спінальної патології. З 1991 по 1995 роки магнітно-резонансна томографія застосовувалася для діагностики спінальної патології зі зростаючою частотою. З 1995 року метод МРТ став основним діагностичним методом у клініці спінальної патології.

У 1988-1992 роках відбулося значне удосконалення техніки поперекової дискектомії - лямінектомія була замінена більш обмеженою інтерлямінектомією. Перші операції інтерлямінектомії проведені у відділенні в 1988-1990 роках Косіновим А.Є. і Цимбалом М.О. Подальшим удосконаленням хірургічної техніки поперекової дискектомії стало впровадження співробітниками клініки в 1995 році мікродискектомії. Надалі ця техніка постійно удосконалювалася, одержала широке застосування.Вірішується проблема ендовазального (трансвазального) і мікрохірургічного виключення спінальних судинних мальформацій, судинних пухлин хребта і спинного мозку. Основними напрямками є розробка техніки ангіографічної діагностики, селективної передопераційної емболізації судинних АВМ і пухлин з наступним їх радикальним мікрохірургічним видаленням

Допоміжні методи обстеження головного і спинного мозку:

З-поміж рентгенологічних методів, крім рентгенографії, використовуються такі спеціальні: комп'ютерна томографія, пневмовентрикулографія, каротидний артеріографія, мієлографія та інших.

>Рентгенографія - у прямій, бічний проекціях досить інформативна і дуже використовується на дослідження черепа і хребта за різноманітних захворюваннях.

>Рентгенівська комп'ютерна томографія (звична і спіральна) - є важливим методом для нейродіагностики. Метод дає можливості виробляти серію зрізів із високою розрізнювальною здатністю і використовувати їх на дослідження головного і спинного мозку та інших важкодоступних відділів.Трьохвимірна реконструкція разом із контрастним посиленням стала основою КТ-ангіографії.

>Пневмоенцефаловентрикулографія (ПЕГ) - дослідження мозку після введення газу в його лікворний простір (шлуночки, субарахноїдальний простір). Після запровадження в практику КТ і МРТ метод пневмоенцефаловентрикулографії застосовується рідко. Покази: вади розвитку, пухлини, кісти, абсцеси, травматичні ушкодження мозку та інших. Протипокази: високий внутрішньочерепний тиск,важкий загальний стан хворого.

>Контрастні речовини: закис азоту, кисень, вуглекислий газ.

>Каротидна артеріографія (КА) - метод рентгенологічного дослідження судин голови, мозку і шиї. Покази: аномалії розвитку судин мозку, травматичні ушкодження з ознаками внутрішньочерепної гематоми, об'ємні процеси мозку та інших. Протипокази: випадки, коли характер захворювання і тяжкість загального стану хворого виключають можливість оперативного лікування. Відносні протипокази:декомпенсироване захворювання печінки, нирок, серця й ін. Ускладнення: виникнення гематом на місці пункції; специфічні ускладнення

>Миєлографія – дослідження субарахноїдального простору спинного мозку за допомогою контрастних речовин. Протипоказання: гострі інфекційним і психічні захворювання,декомпенсовані захворювання печінки, нирок, серця.

>Контрастние речовини: застосовуються водорозчинні йодисті контрастні речовини (>ультравіст, омніопак); гази - закис азоту, кисень

>Радионуклідна діагностика - використовуються методи: однофотона емісійна КТ (>ОФЕКТ), статична сцинтиграфія мозку, позитронна емісійна томографія (ПЕТ) та інших.

>Магнітно-резонансна томографія методика використовується для дослідження черепа, головного і спинного мозку, дозволяє диференційовано розрізняти на зрізах мягкотканинні елементи.

Дата добавления: 2015-06-04