Екологічна експертиза водяних джерел підприємства

Процедура оцінки ризику

Концепція ризику включає два елементи: оцінку ризику (Risk Assessment)і управління ризиком (Risk Management). Оцінка ризику - науковий аналіз генезису і масштабів ризику в конкретній ситуації, тоді як управління ризиком - аналіз ризикової ситуації і розробка рішення, направленого на його мінімізацію.

Ризик для здоров'я людини (або екосистеми), пов'язаний із забрудненням навколишнього середовища, виникає за наступних необхідних і достатніх умов:

1) існування джерела ризику (токсичної речовини в навколишньому
середовищі або продуктах харчування, або підприємства по випуску продукції, що містить такі речовини, або технологічного процесу і т.д.);

2) присутність даного джерела ризику в певній шкідливій для здоров'я людини дозі або концентрації;

3) схильність людини до дії згаданої дози токсичної речовини.

Перераховані умови утворюють в сукупності реальну загрозу або небезпеку для здоров'я людини.

Таблиця 7.3 Розрахункові характеристики аварійних розливів нафтопродуктів

у штильову погоду за 2-годинний інтервал часу (по В.Н.Молчано-

ву, 2000)

Нафтопродукт	Радіус плями *, м	Швидкість** розтікання, м/с
Мазут	7 – 2155	0,001 – 0,3
Дизельне паливо	16 – 5154	0,002 – 0,7
Бензин	19 – 5894	0,003 – 0,8

* при об’ємі розливу від 0,1 до 10 000 м³,

** при температурі води 0 і 20 °С.

Лекція № 9

Перед розробкою документації по розширенню об'єкта виконується екологі­чна експертиза, що служить для оцінки стану середовища і застосування прогнозів по зміні її якостей після введення нового об'єкта. При цьому експертиза прово­диться з метою визначення стану поверхневих, ґрунтових вод, ґрунтів і стану по­вітря.

Одним з важливих показників контролю якості води є визначення напря­мків зміни її складу і визначення шляхів міграції забруднювача.

Міграція забруднювача - це функція від гідрогеологічних характеристик і взаємодії між хіміко-біологічними процесами під поверхневим шаром землі.

Переміщення міграції забруднювача в ґрунтових водах може супрово­джуватися хімічними перетвореннями забруднювача, що називається його жит­тєвим циклом.

Життєвий цикл залежить у першу чергу від поводження забруднювача в навколишньому середовищі і властивостей самого навколишнього середовища.

Використання понять життєвого циклу і міграцій забруднювача дозволяє нам:

1) пророчити час появи і концентрації забруднювача об'єкта;

2) установити системи контролю складу ґрунтових вод;

3) розробити методи знешкодження за­бруднювачів ґрунтових вод.

На міграцію забруднювача впливають властивості ґрунтових вод і геологі­чна характеристика місцевості.

На виникнення і характер потоку руху ґрунтових вод впливають:

1) водоносні шари, глибина їхнього залягання;

2) геологічна струк­тура;

3) поповнення чи розвантаження шарів;

4) топографічні властивості місцево­сті;

5) їхнє забруднення.

А також фактори, що мають значення при міграції:

- зона аерації (пори і капіляри в геологічній структурі);

- зона насичення (водонепроникність, водопропускна їм кісту, градієнт).

До гідрогеологічних характеристик шарів відносять фактори, що впливають на виникнення і рух потоку ґрунтових вод. При цьому велике значення має тип во­доносного шару, його водонасиченість і пропускна здатність води.

Водоносні шари характеризуються наступними показниками: необмежений водоносний шар, тобто той,що знаходиться на контакті з атмосферою через наяв­ність отворів у належних шарах ґрунту.

Напірний водоносний шар - шар, що обмежує зверху водоупором і має тиск, якого достатньо для підйому води над підставою водоупора.

Гідрогеологічні характеристики визначають поповнення підземних вод і над­ходження води у водоносний шар. У безнапірних шарах поповнення відбувається активніше.

Первинним джерелом поповнення є інфільтрація, що підрозділяється на ін­фільтрацію опадів і інфільтрацію води.

Розвантаженням підземних вод називається відтік з одних водоносних ша­рів в інші. При розвантаженні вода виходить з одних водоносних шарів в інші. При розвантаженні вода виходить на поверхню у виді джерел у місцях просочування (у ярах., у гірничих виробках).

Розвантаження може бути у виді відкачок з водоносних шарів.

Рівень підземних вод визначається топографією поверхні. По ухилу поверхні можна судити про градієнт і напрямок потоку ґрунтових вод. Маються різні зони збору води і зони насичення - це та частина ґрунту чи насосного шару над рівнем води, що не цілком насичена водою.

На цю зону впливають розходження в тиску насиченої пари, розміри, роз­ташування пір. Основні фактори, що впливають на рух води у зонах - по­ристість і проникність.

Пористість - відношення порожнього простору, до загального обсягу насосно­го шару чи породи.

Проникність - показує взаємозв'язок між порами, тобто наявність каналів між порами. Відбиває здатність пористого шару пропускати рідини.

У зони над зоною насичення утвориться капілярна зона.

Капілярна зона характеризується характером потоку, близьким до насиченого. У ній відбувається втягування потоку в порожнини пір під дією капілярних сил.

У поняття капілярних сил входить;

- сила когезії (притягання подібних молекул);

- сила адгезії (притягання різнорідних молекул).

Насичена зона (зона насичення) - це частина водоносного шару, у якому порожнини всіх пір заповнені водою. На течію ґрунтових вод у насиченій зоні впливають фактори:

Гідравлічний градієнт визначається ухилом поверхні підземних вод - для безнапірних, чи напірних горизонтів.

Гідравлічний градієнт - зміна напрямку і рівня води убік максимального зменшення напору.

Водопроводністю шару називається здатність водоносного шару пропускати воду. Вона визначається розміром і формою пір, проникністю і фізичними властиво­стями рідини. Для напірних шарів водопропускна ємність відбиває водопропускний потенціал водоносного шару. Вона дорівнює водопровідності помноженої на по­тужність шару.

Водотоки і ґрунтові води у великих карстових тріщинах мають турбулен­тний плин. Плин вод через пористі середовища мають різноманітний характер. Для ламінарного потоку (наприклад, у піску) і пористих середовищ витрата води, ви­значається по формулі:

dh

де, Q – витрата води, л/добу,

К – водопровідність, л/доба/м²,

А – площа поперечного перетину потоку, м²,

dh/dl – гідравлічний градієнт, м/м.

На поширення чи міграцію забруднень впливає ряд властивостей:

§ Властивості, що перешкоджають переміщенню забруднювачів. Властивості не залежать від факторів, що впливають на переміщення ґрунтових вод. Ці властивості зв’язані з органічними сполуками.

§ Фізичні властивості, що впливають на міграцію забруднювачів: щільність, розчинність, в’язкість, поверхневий натяг, летючість.

§ Хімічні властивості – абсорбція, розпад. Щільність – маса 1 обсяг г/см³.

Визначають обсяг переміщення забруднювачів, а також буде він осаджуватися чи переміщатися.

р > 1 г/см³ – осаджуються

забруднювачі

р < 1 г/см³ – переміщаються

Розчинність мг/л - визначає обсяг і ступінь розчинення забруднювачів у во­ді. Забруднювачі з високими показниками розчинності легше розчиняються у во­ді. З низькими - менш розчиняються. Вони можуть бути присутніми у рідині у виді неводної фази.

В'язкість - внутрішній опір розтіканню, що перевіряється в рідині. Характе­ризує обсяг переміщення забруднювачів у водоносному шарі і ненасиченому пото­ці.

Рідини неводної фази (газ, бензин) погано розчиняються у воді й існують як самостійні рідинні фази.

Інфільтрація відбувається за рахунок сил в'язкості, капілярних сил. Легкі рідини неводної фази мають щільність менше, ніж щільність води. Вони перено­сяться по поверхні водяного потоку і втягуються в капіляри.

Щільні рідини неводної фази мігрують за течією потоку до зіткнення з водоупором ( р > рводи).

Утворяться скупчення в напрямку куту падіння шару.

З фізичних параметрів забруднювачів поверхневий натяг відбиває ступінь поширення хімічних речовин і інтенсивність поглинання забруднювачів ненасиченими шарами під дією капілярних сил. При значному поверхневому натягу з забру­днювачів він менше поширюється по поверхні води й інтенсивніше поглинається ненасиченою зоною, під дією капілярних сил. Властивості поверхневого натягу ви­користовуються для визначення забруднювачів між насиченою і ненасиченою зо­ною, масштабів його поширення.

З фізичних властивостей летючість характеризує процес переносу забруд­нювачів з ґрунту в води або в атмосферу. Він може протікати в ненасиченій і в на­сиченій зоні.

Обумовлює витоку забруднювачів і зміна концентрації в насичених і ненасичених зонах.

Летючість може сприяти скупченню парів ненасичених зонах. Вона є при­чиною утворення підземних газів, що є причиною вибухів, загоряння, порушення здоров'я людний, що працюють під землею.

Вплив хімічних властивостей,

§ абсорбція,

§ розпад.

Абсорбція - перехід забруднювачів з розчину в структуру іншого твердого тіла (ґрунтів, гірничих порід). Визначає розподіл забруднювачів між водою і ґрунтом, впливає на обсяг за­бруднювачів. У твердому тілі (абсорбція). На абсорбцію впливають хімічні і фізичні властивості забруднювачів і хімічний склад твердого тіла.

де, Е – ємність ґрунту,

в – const для сорбуючого елементу,

S – характеристика, що залежить від наявності в ґрунті визначених сорбуючих компонентів.

Розпад - процес, у якому забруднюючу речовина піддається одній чи декільком хімічним реакціям, що приводять до хімічного її перетворення.

Продукти розпаду можуть бути хімічно стійкими, більш-менш стійкими, чим їхніх сполук.

Основний спосіб розпаду забруднювачів – біологічний. При біологічному розпаді продуктом повного розпаду є S₂ і Н₂О. Значення кінцевих продуктів роз­паду допомагають розробити системи очищення ґрунтових вод.

Різні хімічні сполуки мігрують по-різному, тому їх поділяють на класи від­повідно до хімічної стійкості і рухливості.

Ароматичні сполуки -відносяться до класу А: Приклад: похідні аніліну, що використовуються для барвників, лаків, пестицидів. Бензол входить до складу па­лива. Дифеніли - діоксин.

Розчинність у воді невисока, абсорбція невелика. Вони існують у рідкій ор­ганічній формі, не змішуються з водою. Розпадаються біологічним розкладанням, утворяться токсичні ароматичні з'єднання і вода.

Дата добавления: 2015-06-25