Міжнародні міжвузівські наукові та іншого роду стосунки

Традиційно склалося, що основні наукові дослідження в Євро­пі проводяться більше в науково-дослідних інститутах, ніж в університетах, особливо це властиво для країн, що утворилися іга терені колишнього Радянського Союзу. У Сполучених Штатах Америки традиційна наука твориться в університетах, а приклад­на ще в пошукових лабораторіях при великих фірмах. Розвиток міжнародного поділу праці, а також нерівномірність розвитку науки в різних країнах за різними напрямами спричиняють виник­нення потреби в обміні не тільки новими товарами, як резуль­татами впровадження науково-технічних досягнень у виробничий процес, а й самими цими досягненнями. Спеціалізація в науці на світовому рівні сприяє значному її прогресу. Обмін науковими знаннями відбувається різними шляхами:

— "через наукову літературу, що розповсюджується по всьому світу;

— через запрошення провідних вчених з одних країн до спів­праці на деякий час у наукові центри в інших країнах;

— створення спільних науково-дослідних закладів, лаборато­рій;

— спільна участь у виконанні наукомістких програм, проектів;

— проведення різного роду симпозіумів, конференцій в царині науки тощо.

Дещо менше розвинена система обміну в галузі освіти, де міжнародний обмін, головним чином, побудований на основі зв'яз­ків між вузами. Десь біля 100 міжнародних організацій займа­ються питаннями інтернаціоналізації діяльності вищої школи. Усе більше розповсюджується комерційне надання освітніх пос­луг, але все ж залишається дотатньо велика доля співробітницт­ва між вузами на некомерційпій основі.

Пайрозповсюдженіші форми міжнародних відносин па рівні вищої ніколи:

— обмін досвідом та інформацією;

— обмін викладачами і науковими співробітниками;

— обмін аспірантами і студентами;

— узгодження підходів до процесу навчання; -. -»- спільна дослідницька діяльність;

— стажування молодих спеціалістів за кордоном з відповід­ним донавчанням; — навчання іноземних студентів, в першу чергу з країн, що розвиваються, у вузах розвинених країн.

Не завжди, особливо для невеликих країн, вигідно здійснюва­ти підготовку за усіма напрямками спеціальностей і, насамперед, зі спеціальностей, на які немає замовлення у великих кількостях. АдЖе витрати на утримання викладачів, матеріальної бази нав­чання все одно значні, а віддачі для суспільства майже немає. Тому й вигідно, щоб такі спеціальності здобувались за кордоном. Що стосується середньої школи, то тут також відбуваються певні міжнародні обмінні процеси, як, Наприклад, обмін учителя­ми, учнями, створення спільних шкіл або шкіл з іноземною мето­дикою навчання, але ця ланка освіти широкого загалу ще не на­була.

6. Світова організація інтелектуальної власності (СОІВ)

Серед великої кількості міжнародних організацій, що діють у царині міжнародного науково-технічного співробітництва, помітно вирізняється Світова організація інтелектуальної власності. Це міжурядова організація, що має статус спеціалізованого закладу ООН. СОІВ було засновано у 1970 році. Штаб-квартира знахо­диться у Женеві (Швейцарія), Має 155 членів.

Мета створення: сприяти охороні інтелектуальної власності у всьому світі шляхом розвитку співробітництва держав та взаємо­дії з будь-якою іншою міжнародною організацією; забезпечення управління союзами, що входять до структури СОІВ Найбільш відомими структурними елементами є:

— Паризька конвенція з охорони промислової власності (Па­ризький Союз);

— Договір про патентну кооперацію (Союз РСТ);

— Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків (Мад­ридський Союз).

Діяльність СОІВ багатопланова і багатогранна. У її обов'язки входить:

— розробка нових міжнародних угод та проектів щодо гармонізації національних патентних законодавств;

— забезпечення міжнародної реєстрації деяких об'єктів ін­телектуальної власності;

— збір і поширення наукової, технічної та іншої інформації;

— випуск спеціальних періодичних видань;

— сприяння в підготовці кадрів для країн, що розвиваються;

— створення типових законів про винаходи, промислові зразки, товарні знаки та інші об'єкти промислової власності;

— створення й удосконалення діяльності компетентних уста­нов у галузі охорони промислової власності;

—- сприяння у розвитку національної винахідницької діяльно­сті;

-— сприяння одержанню країнами, що розвиваються, на піль­гових умовах передової іноземної технології;

— створення фондів описів іноземних патентів.

Напевно, варто зазначити, що Україна є членом СОІБ з 1970 року, тобто одною з перших стала членом цієї світової органі­зації.

Дата добавления: 2015-06-25