Дошкільні програми і профілактика голосових порушень

Сучасні підходи до профілактики голосових порушень у дітей

Анатомо-фізіологічні особливості голосового апарату в дошкільному віці і відповідні голосові можливості

Розглядаючи питання про розвиток голосу у дошкільників потрібно виявити особливості формування голосу у дітей в онтогенезі. Розвиток дитячого голосу умовно поділяють на кілька періодів: дошкільний (до 6 – 7 років), домутаційний (з 6 – 7 років до 13 років), мутаційний (13 – 15 років) і післямутаційний (15 – 17 років) [5, 156 с.].

Саме в дошкільний період у дитини відбувається становлення голосового апарату, тому в правильному його розвитку спочатку велику роль відіграватимуть батьки, а пізніше і вихователі дитячого закладу де перебуває дитина.

Однією з перших голосових реакцій дитини після народження буде рефлекторний крик, який являє собою сукупність певних мало оформлених голосних звуків. До кінця другого місяця звуки які вимовляє малюк набувають емоційного забарвлення, яке зв’язане з самопочуттям дитини. В цей час в криці, що виражає незадоволення дитини з’являється тверда голосова атака. В період гуління і лепету формуються все більш виразніші голосні і приголосні звуки, які вимовляються м’якою атакою голосу [2, 13 с.].

Гортань такої дитини в 2 – 2,5 рази менше гортані дорослого, а її голосові складки коливаються лише своїми краями, так як їх м’язи ще мало розвинені. Таке коливання голосових складок можна спостерігати в криці малюка в перші місяці його життя.

По мірі розвитку словника і звуковимови у дитини ускладнюються голосові реакції. Вона вчиться володіти своїм голосом. Дитині раннього віку подобається наслідувати голоси тварин та інші різкі звуки. О.В. Правдіна,

М.Є. Хватцев, С.С. Ляпідевський виділяють наступні особливості голосу маленької дитини: зазвичай голос високий, дзвінкий, в ньому мало обертонів; діапазон голосу в дітей 2 – 3 років не перевищує трьох тонів. Сила голосу невелика. Голос дитини звучить нерівномірно: то крикливо, то тихо; при форсуванні голосу низькі звуки є напруженими, крикливими, а більш високі – верескливими; інтонація мовлення і його модуляція одноподібні й інколи різкі. В подальшому, по мірі розвитку дитини, розвивається і її голос. Інтонація і модуляція стає більш багатшою, діапазон у дітей 4 – 5 років сягає уже чотирьох тонів, а до кінця дошкільного віку, як правило, шести тонів.

Необхідність у системній профілактиці мовленнєвих порушень викликана різким зростанням і одночасним ускладненням мовної патології у дітей, яка набула в більшості випадків системний характер і тому потребує впливу на всю мовну (і не тільки мовну) систему дитини.

У необхідності профілактичної роботи нас постійно переконує повсякденна практика, зокрема наявність недоліків письмового і усного мовлення учнів початкових класів шкіл, основні витоки якого сліду шукати в ранньому дитинстві (дошкільний вік) і в упущених можливостях профілактики [7, 2-7с.].

Сучасні вимоги до теорії і практики логопедії активізують проблему пошуку найбільш ефективних методів та прийомів корекційної-розвивальної та пропедевтичної роботи з дітьми які мають мовленнєві вади [8, 92 с.].

Робота над голосом з дошкільнятами є одним з важливих розділів роботи над усним мовленням у дитячому навчальному закладі. Формування у дітей виразного усного мовлення нерозривно пов'язане з формуванням навичок користування голосом нормальної сили, висоти, без грубих порушень тембру.

Для попередження різних голосових розладів дуже важлива охорона і виховання голосу з раннього дитинства. Кожен педагог повинен знати, що розвиток голосу відбувається поступово, що дитячий голосовий апарат ще слабкий і форсування голосу може завдати непоправної шкоди. Крикливий спів у діапазоні, що не відповідає дитячому голосу, викликає перенапруження голосового апарату, що може призвести до функціональних чи органічних порушень. Діти повинні чути м'які мелодійні голоси з точними і виразними інтонаціями. Маючи велику здатність до наслідування, вони легко засвоюють інтонацію і спосіб голосоподачі оточуючих їх дорослих.

Основними профілактичними заходами щодо попередження патології голосу є:

- загартовування дитячого організму (загартовані діти легше переносять зміни вологості повітря, холод, спеку, менш схильні до простудних та інших захворювань);

- оволодіння навичками найбільш раціонального діафрагмального дихання (ігрові вправи, що використовуються для корекції мовленнєвого дихання, сприяють також розвитку голосу, і навпаки, всі голосові вправи, що проводяться логопедом і вихователем, сприяють постановці правильного мовленнєвого дихання);

- оволодіння м'якою атакою голосу.

Отже, розглядаючи програму дошкільного навчання і виховання «Я у світі» та концепції стандарту спеціальної освіти дітей дошкільного віку з порушеннями мовленнєвого розвитку Є. Ф. Соботович я дійшла висновку, що профілактика мовленнєвих порушень і в тому числі порушень голосу є одним із напрямків роботи вихователів, логопедів та психологів у дошкільному навчальному закладі. Профілактика включає в себе роботу з батьками, загартовування дитячого організму, загальний розумовий, фізичний та мовленнєвий розвиток (щоб уникнути порушень голосу у дошкільників проводять відповідну роботу з розвитку голосових можливостей, з розвитку мовленнєвого і фізіологічного дихання).

Дата добавления: 2015-06-25