Обвинуваченого 5 страница. Глава 36. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення

------------------._________________________________________________ 987

Глава 36. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення

Стаття 477. Поняття кримінального провадження у формі приват­ного обвинувачення

І. Кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на під­ставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбаче­них:

1) частиною першою статті 122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження без обтяжуючих обставин), статтею 125 (умисне легке тілесне ушкодження), частиною першою статті 126 (умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій без обтяжуючих обставин), час­тиною першою статті 129 (погроза вбивством без обтяжуючих обставин), статтею 132 (розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невилі­ковної інфекційної хвороби), частиною першою статті 133 (зараження вене­ричною хворобою без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 135 (залишення в небезпеці без обтяжуючих обставин), частиною першою стат­ті 136 (ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 139 (ненадання допомоги хворому медичним працівником без обтяжуючих обставин), час­тиною першою статті 142 (незаконне проведення дослідів над людиною без обтяжуючих обставин), статтею 145 (незаконне розголошення лікарської таємниці), частиною першою статті 152 (зґвалтування без обтяжуючих об­ставин), статтею 154 (примушування до вступу в статевий зв'язок), части­ною першою статті 161 (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань без обтя­жуючих обставин), частиною першою статті 162 (порушення недоторкан­ності житла без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 163 (по­рушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 164 (ухилення від сплати аліментів на утримання дітей без обтяжуючих обставин), частиною пер­шою статті 165 (ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 168 (розголо­шення таємниці усиновлення (удочеріння) без обтяжуючих обставин), час­тиною першою статті 176 (порушення авторського права і суміжних прав без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 177 (порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтеграль­ної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію), статтею 180 (перешкоджання здійсненню релігійного обряду), статтею 182 (порушення недоторканності приватного життя), частиною першою статті 194 (умис-

988 _______________.-------------------------------------------------------------------

не знищення або пошкодження майна без обтяжуючих обставин), статтею 195 (ноі роза знищення майна), статтею 197 (порушення обов'язків щодо охорони майна), статтею 203' (незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва), час­тиною першою статті 206 (протидія законній господарській діяльності без обтяжуючих обставин), статтею 219 (доведення до банкрутства - щодо дій, якими завдано шкоду кредиторам), статтею 229 (незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого за­значення походження товару), статтею 231 (незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю), статтею 232 (розголошення комерційної або банківської таємниці), статтею 232' (незаконне використання ііісаііюр­ської інформації - щодо дій, якими заподіяно шкоду правам, свободам та інтересам окремих громадян або інтересам юридичних осіб), статтею 232² (приховування інформації про діяльність емітента), частиною першою статті 355 (примушування до виконання чи невиконання цивільно-право­вих зобов'язань без обтяжуючих обставин), статтею 356 (самоправство -щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян або інтересам власника), частиною першою статті 361 (несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, без обтяжуючих обставин), частиною першою статті 362 (несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних ма­шинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має пра­во доступу до неї, без обтяжуючих обставин), статтею 364' (зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми), статтею 365' (перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права не­залежно від організаційно-правової форми), статтею 365² (зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги) Кримінального кодексу України;

2) частиною другою статті 122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження за обтяжуючих обставин), частиною другою статті 126 (побої і мордування за обтяжуючих обставин, за виключенням випадків, якщо такі дії вчинені групою осіб), статтею 128 (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження), частиною першою статті 130 (свідоме по­ставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту лю­дини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини), частиною першою статті 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини без обтяжуючих обставин), частина друга стат­ті 152 (зґвалтування, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 153-155 Кримінального

----------------- __________________________________________ 989

кодексу України), частиною першою статті 153 (насильницьке задоволен­ня статевої пристрасті неприродним способом), частиною першою статті 286 (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації тран­спорту особами, які керують транспортними засобами, беї обтяжуючих обставин), частиною першою статті 296 (хуліганство беї обтяжуючих об­ставин), частиною другою статті 361 (несанкціоноване втручання в робо­ту електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, за обтяжуючих об­ставин), частиною другою статті 362 (несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на но­сіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї) Кри­мінального кодексу України - якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого;

3) статтею 185 (крадіжка, крім крадіжки, вчиненої організованою групою), статтею 186 (грабіж, крім грабежу, вчиненого організованою групою), статтею 189 (вимагання, крім вимагання, вчиненого організова­ною групою, а також поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи), статтею 190 (шахрайство, крім шахрайства, вчинено­го організованою групою), статтею 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам), статтею 192 (заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою), частинами першою або другою статті 289 (незакон­не заволодіння транспортним засобом без особливо обтяжуючих обставин), статтею 357 (викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службо­вим становищем або їх пошкодження) Кримінального кодексу України -якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім'ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого.

1. Відповідно до ст. 25 КПК прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї
компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосеред­
нього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження
заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх перед­
бачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушен­
ня та особи, яка його вчинила. Ці положення становлять зміст публічності як
засади кримінального провадження.

2. За загальними правилами наявність чи відсутність заяви потерпілого
та його позиція не мають принципового значення для здійснення криміналь­
ного провадження, адже відповідні відомості можуть бути внесені до Єдиного

990 ______.______________________________________________________

реєстру досудових розслідувань і після самостійного виявлення слідчим, про­курорам з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кри­мінального правопорушення. Як виняток ст. 477 КПК передбачає, що кримі­нальне провадження у формі приватного обвинувачення може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, згаданих у цій статті.

3. Юридична сутність кримінального провадження у формі приватно­
го обвинувачення полягає в тому, що воно ініціюється лише потерпілим від
цього злочину, його законним представником чи представником. Роль дер­
жави полягає в тому, щоб провести досудове розслідування та здійснити
правосуддя. Передбачені цією нормою статті Особливої частини КК визна­
чають відповідальність за злочин, яким перш за все потерпілому спричинена
моральна, фізична чи матеріальна шкода. Саме тому пріоритетне значення на­
буває захист здоров'я, свобод, прав та інтересів потерпілого. В таких кримі­
нальних справах кримінально-правове та кримінальне процесуальне значення
мають насамперед волевиявлення потерпілого, його оцінка діяння та особи
того, хто його вчинив. Важливим є не те, чи примирився обвинувачений із
потерпілим, а чи вибачив потерпілий його та чи примирився з ним. Тобто у
вирішенні питання про закриття провадження в справах приватного обвинува­
чення визначна роль належить саме потерпілому.

4. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення займає
незначну частку в загальному обсязі кримінальних проваджень в зв'язку з його
обмеженням обов'язковими ознаками правопорушень, щодо яких може здій­
снюватись провадження у формі приватного обвинувачення: 1) склад злочину
має бути визначений у п. 1 ст. 477 КПК; 2) склад злочину має бути визначений
у п. 2 ст. 477 КПК за умови, що вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпі­
лого; 3) склад злочину має бути визначений у п. З ст. 477 КПК за умови, що
вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи
членом сім'ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого
була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого.
Якщо цих умов немає, слідчий, прокурор зобов'язані в повному обсязі при­
йняти функцію обвинувачення, зокрема шляхом ініціювання провадження,
та здійснювати її від імені держави незалежно від волевиявлення потерпі­
лого на засадах публічності.

5. За родовою ознакою досудове розслідування у кримінальному про­
вадженні у формі приватного обвинувачення здійснюється слідчими органів
внутрішніх справ (ч. 1 ст. 216 КПК).

6. Принципова новизна коментованої статті полягає в тому, що досудове
розслідування у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачен­
ня відбувається і провадиться слідчим, прокурором відповідно до загального
порядку здійснення досудового розслідування.

7. Про поняття потерпілого, його права та обов'язки див. коментар до
ст.ст. 55-57 КПК. У випадку смерті потерпілого кримінальне провадження у

-------------------------------------------------------------------------------------------- 991

формі приватного обвинувачення може здійснюватись лише за заявою його близьких родичів та членів сім'ї (див. коментар до ст. З КПК). Якщо потерпі­лий визнаний недієздатним або обмежено дієздатним, справа може бути по­рушена за скаргою його законного представника. Законними представниками є батьки, опікуни, піклувальники цієї особи або представники тих установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває особа (див. коментар до ст. 59 КПК).

Стаття 478. Початок кримінального провадження у формі приват­ного обвинувачення

1. Потерпілий мас право подати до слідчого, прокурора, іншої служ­бової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку дав­ності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.

1. Коментована стаття акцентує увагу на тому, що потерпілий у кримі­
нальному провадженні у формі приватного обвинувачення займає сторону
обвинувачення, використовуючи для цього всі процесуальні можливості, на­
дані йому законом. Проте КПК, делегуючи потерпілому право ініціювання
кримінального провадження та право укладення угоди про примирення, яка
в обов'язковому порядку призводить до закриття цього кримінального про­
вадження, не покладає на потерпілого обов'язку збирання доказів.

2. Здійснення кримінального провадження у формі приватного обвину­
вачення щодо злочинів, перелічених у п. З ст. 477 КПК, якщо вони вчинені
особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду
виключно власності потерпілого, перебуває залежно від заяви керівника юри­
дичної особи. Необхідною умовою є очевидність характеру вчиненого право­
порушення та спричинення шкоди виключно цій юридичній особі. Перелічені
юридичні факти не завжди можуть бути очевидними. Більше того, найчасті­
ше вони можуть бути виявлені та встановлені лише в процесі доказування.
Така діяльність із збирання, перевірки та оцінки доказів не залежить від волі
юридичної особи, якій спричинена злочином шкода. Це, відповідно до засади
публічності, право та обов'язок правоохоронних органів. Тому при укладенні
угоди про примирення на стадії досудового розслідування слідчий, прокурор
мають переконатись в тому, що злочином спричинена шкода саме потерпілому,
зокрема, якщо потерпілою визнана юридична особа.

3. Для юридичної особи розголошення факту вчинення злочину її найма­
ними працівниками може спричинити значну моральну та навіть матеріальну
шкоду. Тому під час досудового розслідування необхідно застосувати макси­
мально допустимі заходи для збереження таємниці слідства.

4. Якщо потерпілому шкода була заподіяна кількома особами, від
нього залежить, щодо кого подавати заяву до слідчого, прокурора.

992 ______________________________________________________________

5. Якщо потерпілих кілька, кожний з них може подавати заяву про
вчинення злочину, яким йому завдана шкода. Укладення угоди про при­
мирення одним з кількох потерпілих з підозрюваним, обвинуваченим не
спричинює закриття справи, якщо обвинувачення підтримує інший потер­
пілий.

6. У предмет доказування у кримінальному провадженні у формі приват­
ного обвинувачення входять обставини, що визначені в ст. 91 КПК, та обста­
вини, що свідчать про наявність правових умов, за яких може бути укладена
угода про примирення (глава 35 КПК).

7. Якщо при провадженні досудового слідства буде встановлено,
що вчинено злочин, передбачений ст. 477 КПК, а заяви потерпілого у
справі немає, справа закривається, а потерпілому роз'яснюється його пра­
во звернутися з заявою про вчинений злочин. Коли ж кримінальне про­
вадження щодо злочинів, перелічених у ст. 477 КПК, здійснювалось після
самостійного виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин,
що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, але в мате­
ріалах розслідування міститься заява особи про залучення її до провадження як
потерпілого, кримінальне провадження продовжується.

8. Закриття справи слідчим, прокурором за відсутністю заяви потерпіло­
го не позбавляє його права звернутися до компетентних органів із такою за­
явою. Закриття справи судом першої, апеляційної, касаційної інстанції за мо­
тивами відсутності заяви потерпілого не позбавляє його права звернутися із
заявою про здійснення кримінального провадження на загальних підставах.

9. Заява потерпілого про здійснення кримінального провадження
щодо особи, хворої на психічну хворобу, може бути підставою для вирі­
шення у встановленому порядку питання про те, чи потребує особа, щодо
дій якої подана заява, застосування до неї примусових заходів медичного
характеру. У таких справах проводиться досудове слідство з урахуванням
положень глави 39 КПК.

10. Примирення потерпілого з підозрюваним, обвинуваченим може
статися як у стадії досудового слідства, так і під час судового розгляду
справи, але до видалення суду в нарадчу кімнату для постановления ви­
року.

11. Заява про укладення угоди про примирення може бути зроблена по­
терпілим і обвинуваченим як усно (із занесенням у протокол), так і пись­
мово. Якщо потерпілим є неповнолітній чи інша особа, яка не може сама
захистити свої інтереси, кримінальне провадження, що було ініційоване
за заявою потерпілого, його законного представника чи представника, може
бути закрита при укладенні угоди про примирення, яка може бути під­
писана законним представником чи представником потерпілого. Про поря­
док укладення угоди про примирення див. коментар до глави 35 КПК.

12. Кримінальні справи про злочини, перелічені в ст. 477 КПК, роз­
глядаються судом у загальному порядку з дотриманням вимог кримінального

____________________________________________________ 993

процесуального закону (див. коментар до глав 27-28 КПК). Під час судового розгляду справи потерпілий підтримує обвинувачення самостійно або через свого представника (див. коментар до ст.ст. 56, 58 КПК). Вирок, який поста­новляється у цих справах, повинен відповідати вимогам ст.ст. 373, 374 КПК. Судочинство у справах про злочини, вчинені неповнолітніми, провадиться з дотриманням вимог глави 38 КПК.

13. Строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчи­нення певного кримінального правопорушення визначенні ст. 49 КК України.

Стаття 479. Відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення

1. Відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може відбуватися на підставі угоди про примирення або без неї.

1. Однією з умов закриття провадження у справах приватного обвинува­
чення при укладенні угоди про примирення із особою, що вчинила криміналь­
но каране діяння, є відшкодування завданої злочином шкоди. В предмет доказу­
вання у таких справах входить встановлення факту добровільного та вільного
волевиявлення потерпілого щодо реалізації ним права на укладення угоди про
примирення, а також факту відшкодування шкоди, завданої злочином.

2. Про правові наслідки невиконання умов угоди про примирення див. ко­
ментар до ст. 476 КПК.

3. Про порядок відшкодування (компенсації) шкоди потерпілому див. ко­
ментар до ст.ст. 127-129 КПК.

Глава 37. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб

Стаття 480. Особи, щодо яких здійснюється особливий порядок кри­мінального провадження

1. Особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно:

1) народного депутата України;

2) судді Конституційного Суду України, професійного судді, а також
присяжного і народного засідателя на час здійснення ними правосуддя;

3) кандидата у Президенти України;

4) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

5) Голови Рахункової палати, його першого заступника, заступника,
головного контролера та секретаря Рахункової палати;

6) депутата місцевої ради;

8) Генерального прокурора України, його заступника.

1. Згідно зі ст. 21 Конституції України всі люди є рівними у своїх пра­
вах. Однак у главі 37 КПК встановлені суттєві винятки із загальних правил
кримінального провадження щодо певних категорій осіб. У коментованій
статті зазначені категорії за особливостями діяльності, виконуваної ними поза
межами кримінального провадження, класифікуються на кілька груп: 1) поса­
дові особи виборних державних органів і органів місцевого самоуправління
(народні депутати; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
голова Рахункової палати, його перший заступник, заступник, головний контр­
олер та секретар Рахункової палати; депутати місцевих рад); 2) посадові та інші
особи судової влади (судді Конституційного Суду України, професійні судді, а
також присяжні і народні засідателі на час здійснення ними правосуддя; 3) кан­
дидати у Президенти України; 4) посадові особи правоохоронних органів (ге­
неральний прокурор та його заступник); 5) адвокати.

Під час застосування статей глави 37 слід зважати на те, що особливості кримінального провадження щодо окремої категорії осіб встановлені не лише цією главою, а й відповідними статтями інших глав КПК, а також інших зако­нів України («Про прокуратуру», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про судоустрій і статус суддів», «Про вибори Президента України», «Про ста­тус народного депутата України» тощо).

2. Кандидати у народні депутати і кандидати у депутати місцевих рад,
представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини під ка­
тегорію осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального про­
вадження, не підпадають.

3. Для вирішення питання про застосування норм коментованої гла­
ви щодо суб'єктів, зазначених у цій статті, необхідно чітко встановити,

-------------------------------------------------------------------------------------------- 995

чи перебуває особа, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, у зазна­ченому правовому статусі.

Так, повноваження народного депутата починаються після складення ним присяги на вірність Україні перед Верховною Радою України з моменту скріплення присяги особистим підписом під її текстом. Народний депутат не може брати участі у засіданнях Верховної Ради України та її органів, а також здійснювати інші депутатські повноваження до того часу, поки він не скріпить присяги особистим підписом під її текстом. Відмова скласти та підписати при­сягу має наслідком втрату депутатського мандата (ч. 1 ст. 2 Закону України від 17 листопада 1992 р. «Про статус народного депутата України»).

Однак Конституційний Суд України визначив, що гарантії депутатської недоторканності відповідно до положень ч. З ст. 80 Конституції України по­ширюються на народних депутатів України з моменту визнання їх обраними за результатами виборів, засвідченими рішенням відповідної виборчої комісії, і до моменту припинення у встановленому порядку депутатських повноважень. Якщо громадянина обрано народним депутатом України після пред'явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину чи після арешту, подальше проваджен­ня у кримінальній справі стосовно такого депутата може бути продовжено за наявності згоди Верховної Ради України на притягнення його до кримінальної відповідальності або арешт. Такий підхід забезпечує реалізацію принципу рів­ності всіх народних депутатів України щодо гарантій депутатської недоторкан­ності (абз. 5 п. 4 Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/99 від 27 жов­тня 1999 року у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень ч. З ст. 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність п. 5 Рішення Конституцій­ного Суду України від 26 червня 2003 року № 12-рп/2003 у справі за консти­туційним поданням 56 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень чч. 1,3 ст. 80 Конституції України, ч. 1 ст. 26, чч. 1, 2, 3 ст. 27 Закону України «Про статус народного депутата України» та за конституційним по­данням Міністерства внутрішніх справ України про офіційне тлумачення поло­ження ч. З ст. 80 Конституції України стосовно затримання народного депутата України). Народному депутату гарантується депутатська недоторканність на весь строк здійснення депутатських повноважень (ч. 1 ст. 27 Закону України від 17 листопада 1992 р. «Про статус народного депутата України»).

За загальним правилом повноваження народного депутата припиняються з моменту відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скли­кання (ч. 2 ст. 2 Закону України від 17 листопада 1992 р. «Про статус народного депутата України»). Про дострокове припинення повноважень народного депу­тата України див. ст.ст. 4 і 5 цього Закону.

Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за ре­зультати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за ви­нятком відповідальності за образу чи наклеп (ч. 2 ст. 80 Конституції України). Це означає, що народний депутат України і після припинення депутатських

996 _______________________________________________________________

повноважень не може бути притягнений до юридичної відповідальності за за­значені дії.

4. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини користується
правом недоторканності на весь час своїх повноважень (ч. 2 ст. 7, ч. З ст. 20
Закону України від 23 грудня 1997 р. «Про Уповноваженого Верховної Ради
України з прав людини»). Уповноважений Верховної Ради України з прав люди­
ни призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України.
Припинення повноважень та звільнення з посади Уповноваженого оформля­
ються відповідною постановою Верховної Ради України (ч. 5 ст. 9 цього ж За­
кону). Він призначається строком на п'ять років, який починається з дня скла­
дення ним присяги на сесії Верховної Ради України (ст. 5 цього ж Закону).

5. Коментована глава не стосується випадків притягнення до юридичної
відповідальності Президента України, оскільки воно здійснюється згідно з про­
цедурою імпічменту, передбаченою ст. 111 Конституції України.

Конституційний Суд України визначив, що під поняттями «право недо­торканності людини» та «право недоторканності Президента України» розу­міються різні конституційні інститути. Суттєві властивості цього права Пре­зидента України надають йому ознак посадово-функціонального імунітету, що зумовлено публічно-правовим статусом Президента України, встановленим виключно Конституцією України. Право недоторканності Президента Укра­їни не може бути скасоване, призупинене або обмежене шляхом порушення проти нього кримінальної справи і переслідування у порядку кримінального судочинства. Водночас Конституційний Суд України зазначає, що право не­доторканності Президента України має обмеження в часі і діє, відповідно до Конституції України, лише на час виконання ним повноважень (п. З Рішення Конституційного Суду України від 10 грудня 2003 р. № 19-рп/2003 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України про офіційне тлу­мачення положень ч. 1 ст. 105, ч. 1 ст. 111 Конституції України (справа щодо недоторканності та імпічменту Президента України). Це означає, що Прези­дента України після завершення його повноважень може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, а також вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та здійснено інші заходи, передбаче­ні кримінальним процесуальним законом.

Встановлена Конституцією України процедура імпічменту є єдиним спо­собом притягнення Президента України до конституційної відповідальності і за своєю правовою природою не аналогічна обвинуваченню особи відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України. Тому немає підстав вважати досудовим слідством проведення розслідування тимчасовою слідчою комісією, яка створюється парламентом. У разі порушення кримінальної спра­ви проти глави держави на нього поширювалася б юрисдикція уповноважених органів протягом усього періоду досудового слідства та розгляду справи в су­дах, що позбавило б його права недоторканності та можливості належним чи­ном виконувати покладені на нього конституційні повноваження (п. 4 Рішення

-------------------------------------------------------------------------------------------- 997

Конституційного Суду України у справі щодо недоторканності та імпічменту Президента України).

Дата добавления: 2015-06-25