Зміна масштабу виробництва

На відміну від короткотермінового періоду в довготерміновому періоді всі фактори виробництва змінні. Можливі кілька варіантів на збільшення масштабів виробництва: 1) зростаюча; 2) нейтральна; 3) спадна. Тут проявляються різні наслідки так званого ефекту масштабу виробництва.

Зростаюча реакція середнього продукту відбувається на позитивний ефект збільшення масштабів виробництва. Він може досягатися за рахунок таких факторів:

1. Поділ праці. На більших підприємствах можлива глибша внутрішня спеціалізація, що дає ефект зростання продуктивності праці і, отже, зменшення затрат.

2. Поліпшення управління. Поглиблена спеціалізація поширюється і на управлінську діяльність.

3. Збільшення масштабів виробництва найчастіше не вимагає пропорційного збільшення всіх ресурсів.

Нейтральна реакція середнього продукту на зростання масштабів виробництва означає, що незалежно від розмірів підприємства та обсягів продукції, яка на ньому виробляється, середня продуктивність факторів залишається незмінною.

Разом з тим, можлива й така ситуація, коли зростання масштабів виробництва негативно позначається на середньому продукті: його рівень зменшується. Справа в тому, що збільшення виробництва може призвести до виникнення проблем, з якими стикається підприємство.

При аналізі динаміки середнього продукту в довготерміновому періоді для одного й того самого підприємства на різних дільницях збільшення обсягів виробництва, як правило, виявляються всі з перелічених реакцій, їх комбінація багато в чому залежить від специфіки галузі, ринкової ситуації.

32. Альтернативна вартість.

Альтернативна вартість — найкраща вартість з втрачених в результаті вибору конкретного альтернативного варіанту.. При виробництві може бути визначено як кількість іншого товару, яким доводиться жертвувати (зменшувати його виробництво) для збільшення виробництва даного товару.

Альтернативна вартість може виражатися як натурально, так і в грошовому еквіваленті цих альтернатив. Так само альтернативну вартість можна виразити в годиннику часу (упущеного часу з точки зору його альтернативного використання). Альтернативна вартість не є предметом бухгалтерського обліку, це показник, на який можна орієнтуватися при ухваленні рішень. Альтернативна вартість завжди існує там, де є вибір. Коли ми обираємо, ми приймаємо один варіант і при цьому відмовляємося від іншого. Отже, альтернативною вартістю обраного варіанту буде вартість варіанту, від якого ми відмовились.

33. Витрати виробництва.

Розміщенням витрат ґрунтується на факти обмеження ресурсів і можливості їх альтернативного використання. Витрати виробництва це витрати фірми на виготовлення продукції. Економічні витрати – це ті, що фірма зобов’язана забезпечити постачальнику ресурсів для того щоб відвернути ці ресурси від використ. в альтернативному виробництві. Види витрат виробництва: -зовнішні- це грошові виплати, що несе фірма за надання послуг за роботу за сировину, паливо, енергію, транспортні послуги.
-внутрішні-це витрати на власний та самостійно використаний ресурс. Таким чином витратами є всі платежі зовнішні чи внутрішні та прибуток, який необхідний для того щоб залучити та отримувати ресурси.

34. Графічний аналіз максимального прибутку.

(Графік) Де криві TR і TC перетинаються, прибуток =0. При цих же обсягах виробництва Q1 і Q2 крива прибутку Pr перетинає вісь абсциз на відрізках. Де крива TC розташована вище кривої ТR фірма зазнає збиток, на відрізку де крива ТR розташ. вище ТС – доходи більші витрат. Максимальний прибуток буде там де існує більша відстань між кривими TR і TC. Графічно це визначається у такий спосіб – дотичні проведені до кривих TR і TC повинні бути паралельними, якщо ці дотичні розходяться то виробницто потрібно розширювати, а якщо сходяться – то виробництво скорочувати. Дотична яка проведена до кривої прибутку через максимальний прибуток буде паралельна вісі абсцис.

35. Функція витрат і рівновага виробника.

Економічні витрати залежать від кількості використаних ресурсів (їх затрат) та цін за послуги факторів виробництва.

Кожен виробник, купуючи фактори для організації виробництва, має обмеження в засобах. Рівновага виробника забезпечується тоді, коли він досягає максимуму обсягу виробництва при мінімальних витратах. Іншими словами, оптимум виробника визначається рівністю граничної норми технологічного заміщення одним ресурсом іншого (характеристика ізокванти) і співвідношенням цін ресурсів (характеристика ізокости), і виникає в тому випадку, коли гранична норма технологічного заміщення дорівнює відношенню цін факторів виробництва.

36. Управління корпорацією.

В Україні корпорація є організаційно-правовою формою об'єднань підприємств і є різновидом господарського об'єднання. В Україні також похідними термінами від «корпорація» позначаються явища, що пов'язані з акціонерними товариствами та господарськими товариствами.

Загальні збори акціонерів є вищим органом управління корпорації. Проведення загальних зборів дають можливість інформувати акціонерів про діяльність, досягненнях та власні плани, залучати акціонерів прийняття рішень по найважливішим питанням діяльності суспільства. Збори повинні установити наявність повної передплати на акції та їх оплати в необхідному розмірі. Проводяться вони раз на рік. Надзвичайні збори скликаються на вимогу певної групи акціонерів або за певних обставин. Рішення зборів оформляються протоколом.

37. Витрати у короткотерміновому періоді.

Аналізуючи формування витрат у короткотерміновому періоді, вони поділяються на постійні та змінні. Постійнівитрати (FC) не залежать від обсягів виробництва. Більше того, вони існують навіть тоді, коли виробництво взагалі припиняється. Постійними витратами можуть бути видатки, пов'язані з виплатою орендної плати, відсотки за отриманий кредит, амортизація тощо.

Змінні витрати (VC) — це вартість змінних ресурсів, що використовуються для виробництва заданого обсягу продукції. До них належать заробітна плата робітників, витрати на придбання сировини, матеріалів, електроенергії для виробничих цілей тощо.

У мікроекономічному аналізі широко використовуються показники не тільки загальних витрат, а й середніх: середні сукупні (АТС), середні постійні (AFC) та середні змінні (AVC) витрати: ATC=TC/Q; AFC=FC/Q; AVC=VC/Q.

38. Ефект масштабу.

Якщо підприємство розширює виробництво, то на початковому етапі виявляється позитивний ефект масштабу виробництва і витрати на одиницю продукції знижуються. Але при подальшому збільшенні розміру підприємства позитивний ефект масштабу може перерости в негативний, оскільки його середні витрати почнуть зростати. Негативний ефект масштабу виникає в результаті порушення можливостей ефективного управління на надзвичайно великому підприємстві.

Ефект масштабу виявляється в окремих галузях по-різному. Існують галузі, де середні витрати досягають мінімальних значень при дуже значному обсягу виробництва, достатнього для задоволення ринкового попиту. З точки зору економії витрат, у них доцільне існування однієї або декількох великих компаній.

39. Витрати в довготерміновому періоді.

Аналізуючи витрати у довготерміновому періоді слід мати на увазі, що при цьому немає поділу на постійні та змінні витрати: усі витрати можуть змінюватися залежно від обсягу виробництва. Можна відмовитися від оренди чи повернути кредит, продати ОЗ чи придбати нові. Отже, в довготерміновому періоді найголовніша проблема — оптимізація розмірів підприємства. Довготерміновий період — це період часу, достатній для зміни усіх зайнятих ресурсів, включаючи виробничі потужності. Це проміжок часу, достатній, з позицій окремої фірми, щоб змінити як постійні, фіксовані, так і змінні чинники виробництва. Довготерміновий період — це період, достатній для зміни виробничих потужностей.

40. Цінні папери.

Ці́нні папе́ри — документи, які засвідчують зобов'язальні відносини між особою, яка їх випустила, та особою, яка є їхнім власником. Документ вважається цінним папером якщо відповідно до законодавства він може бути самостійним об'єктом прав.

Цінні папери в залежності від виду засвідчують наявність певних правовідносин, зокрема: корпоративних прав (як акції), відносини позики (як облігації).

Акція — вид цінних паперів, що являє собою свідоцтво про власність на визначену частку статутного капіталу АТ і надає її власнику (акціонеру) певні права.

Облігація - емісійний цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу з виплатою певного доходу або передати йому майно, надати послуги.

Емісійні цінні папери засвідчують однакові права їх власників у межах одного випкску. Неемісійні- відображають операції між суб*єктами з придбання та продажу емісійних.

41. Ознаки та умови досконалої конкуренції.

Найважливішими ознаками, за якими виділяють різні моделі ринку, є: кількість фірм-продавців на ринку; тип продукту, що пропонується для продажу; можливості контролю за цінами з боку продавців; умови вступу в галузь додаткових виробників та виходу з неї; метод конкуренції, який переважає на цьому ринку. В умовах чистої конкуренції, фірма не може проводити власної цінової політики. Вона може, лише пристосовуватися до тих цін, які на даний час склалися на ринку. Отже скільки продукції для продажу не запропонувала б конкурентна фірма, це ніяк не вплине на ринкову ціну.

Такий ринок завжди приходить до рівноваги. На ринку панує для однакових продуктів єдина ціна. Кожен продавець намагається максимально знизити свою ціну і, сам того не прагнучи, опиняється на рівні нульового прибутку.

42. Ринок і ринкова економіка.

Ринок — місце взаємодії продавців і покупців для визначення ціни та необхідної кількості товару. Ринок, це місце, де відбувається процес купівлі-продажу результатів людської діяльності, а отже, як сфера підприємницької діяльності-бізнесу. Оскільки в ринкові відносини вступають різні суб'єкти, а до сфери обміну надходять різноманітні товари і послуги, то в країні формується досить складна ринкова структура, яка включає самі різноманітні види(промисловий,харчовий..) ринків.

Економіка являє собою сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених ринків, які утворюють цілісну ринкову систему.

Ринкова економіка — економічна система, заснована на принципах вільного підприємництва, у якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок.

43. Максимізація прибутку у короткотерміновому періоді.

Конкурентне підприємство в короткостроковому періоді володіє незмінним устаткуванням і намагається максимізувати свої прибутки або мінімізувати свої втрати, пристосовуючи свій обсяг виробництва через зміни величини змінних ресурсів, які воно використовує. Економічні прибутки, яких прагне підприємство, визначаються як різниця між валовим доходом і валовими витратами. Що стосується кількості виготовленої продукції, то в короткостроковому періоді підприємство виготовлятиме такий обсяг продукції, за якого воно максимізує прибутки або мінімізує збитки. Що ж до розрахунків прибутків і збитків, то кожне підприємство максимізуватиме свої прибутки через виробництво і мінімізуватиме свої збитки.

44. Витрати виробництва.

Розміщенням витрат ґрунтується на факти обмеження ресурсів і можливості їх альтернативного використання. Витрати виробництва це витрати фірми на виготовлення продукції. Економічні витрати – це ті, що фірма зобов’язана забезпечити постачальнику ресурсів для того щоб відвернути ці ресурси від використ. в альтернативному виробництві. Види витрат виробництва: -зовнішні- це грошові виплати, що несе фірма за надання послуг за роботу за сировину, паливо, енергію, транспортні послуги.
-внутрішні-це витрати на власний та самостійно використаний ресурс. Таким чином витратами є всі платежі зовнішні чи внутрішні та прибуток, який необхідний для того щоб залучити та отримувати ресурси.

45. Основні риси чистої монополії.

Ринок чистої монополії має такі характеристики:

1. На ринку функціонує лише один виробник якоїсь продукції.

2. Товар, який виробляє монополіст, не має близького замінника. У чистого монополіста немає прямих конкурентів на ринку товарів.

3. Чистий монополіст сам установлює ціну на свій товар.

4. Вступ у галузь інших виробників заблокований. Практично кожен виробник бажає стати монополістом та обмежити конкуренцію на ринку його товарів.

46. Перехресна еластичність попиту.

Перехресна еластичність попиту - відсоткова зміна попиту на товар при зміні на 1% ціни іншого, можливо, взаємопов'язаного з ним товару. Вона показує відсоток зсуву кривої попиту, оскільки зміна ціни на інший товар належить до нецінових чинників попиту.

Перехресна еластичність попиту вимірюється коефіцієнтом перехресної еластичності попиту (кЕПп), який визначається відношенням процентної зміни величини попиту па один товар до процентної зміни ціни на інший товар:

де % Пх - процентна зміна величини попиту товару Х; % у - процентна зміна ціни товару У.

47. Визначення ціни та обсягів виробництва монополістом.

Вирішальна відмінність між чистою конкуренцією та чистою монополією полягає у своєрідності кривої попиту якщо для конкурентної фірми вона має абсолютно еластичний характер (пряма лінія), то для чистого монополіста — спадний характер.

Спадний характер кривої попиту суттєво впливає на розробку моделі поведінки монополіста на ринку при виборі обсягів виробництва. Насамперед слід мати на увазі, що ціна реалізації додаткової одиниці продукції для монополіста завжди перевищує додатковий доход, отриманий від її продажу (граничний доход). Виробник не зможе продати більше продукції без зниження ціни на неї. Проте він буде змушений одночасно знизити ціну не тільки на додаткову одиницю продукції, а й на весь обсяг продаж. Якщо на конкурентному ринку граничний доход продавця формується лише за рахунок виграшу від збільшення обсягу продаж, то для чистого монополіста цей виграш зменшується на розмір програшу від зниження ціни на попередній обсяг проданої продукції.

Оскільки вступ у галузь, де панує монополіст, заблоковано, то для нього немає загрози з боку конкурентів, які, збільшивши пропозицію, знизили б ціну рівноваги та ліквідували економічний прибуток. На відміну від конкурентної фірми монополіст має змогу як у короткотерміновому, так і у довготерміновому періоді отримувати економічний прибуток.

48. Нормальні товари.

Нормальні товари – це товари, попит на які зростає зі зростанням доходів споживачів, крива попиту зміщується праворуч. Абсолютна більшість товарів є нормальними; для нормальних товарів крива “дохід-споживання” матиме зростаючий характер

49. Монополістична конкуренція та її основні риси

Монополістична конкуренція - це така ринкова ситуація, за якої відносно велика кількість невеликих виробників пропонують схожу, але не ідентичну продукцію. Із самої назви випливає, що монополістичній конкуренції властиві риси як монополії, так і досконалої конкуренції.

Характерні риси ринку (галузі) в умовах монополістичної конкуренції:

1) різноманітність товарів та послуг;

2) важливе значення має не тільки ціна, а й нецінові чинники (умови продажу, можливість товари в кредит, гарантія, реклама і т. д.);

3) легкий вхід та вихід фірми з галузі

50. Неякісні товари.

Неякісні товари – це такі товари, споживання яких зменшується за умови росту доходу споживача. зростаючий, для неякісних“дохід-споживання” матиме – спадаючий характер.

51. Визначення ціни та обсягів виробництва при монополістичній конкуренції

Оскільки монополістично конкурентні фірми випускають подібні товари, які мають багато замінників, то попит на продукт кожної фірми є еластичний і, подібно до монополії, фірма займається пошуком оптимальної ціни і обсягу виробництва продукту, які забезпечують їй максимальний прибуток.

Еластичність попиту на продукт фірми в умовах монополістичної конкуренції має певні межі. Оскільки у монополістично конкурентної фірми є достатня кількість конкурентів, які випускають взаємозамінну продукцію, то попит на її продукт є більш еластичним, ніж в умовах чистої монополії. В той же час попит на продукт монополістично конкурентного виробника не є абсолютно еластичним, як на ринку чистої конкуренції, так як монополістично конкурентна фірма має менше конкурентів і продукти цих конкурентів хоча і є близькими замінниками, але все ж таки не є абсолютними їх замінниками.

52. Типи економіки.

Еконо́міка — комплекс суспільних наукових дисциплін про господарство, а саме — про організацію та управління матеріальним виробництвом, ефективне використання ресурсів, розподіл, обмін, збут і споживання товарів та послуг.

Типи економічних систем:

- Ринкова економіка (економічна система, заснована на принципах вільного підприємництва, у якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок);

- Адміністративно-командна система (спосіб економічної організації суспільства, за якого усі питання вирішують державні органи.)

- традиційна;

- змішана (економічна система, функціонування якої залежить як і від приватних компаній та господарств, так і від уряду країни.)

- постійна.

53. Ознаки олігополістичного ринку.

Як правило на олігополістичних ринках домінує від двох до десяти фірм, на які припадає половина чи більше загального обсягу продажів продукту. На таких ринках декілька або й усі фірми у довгостроковому часовому масштабі одержують значні прибутки, оскільки вхідні бар'єри ускладнюють або унеможливлюють вхід фірм-новачків до ринку.

Олігополія — переважаюча форма ринкової структури. До олігополістичних галузей належать автомобільна, сталеплавильна, нафтохімічна, електротехнічна та комп'ютерна індустрії.

На олігополістичних ринках деякі фірми можуть впливати на ціну завдяки великій долі своєї продукції у загальній кількості товару. Продавці на олігополістичному ринку знають, що коли вони або їхні суперники змінять ціни чи обсяг продажів, наслідки позначаться на прибутках усіх фірм на ринку. Продавці усвідомлюють свою взаємозалежність. Передбачається, що кожна фірма в галузі визнає, що зміна її ціни чи випуску викликає реакцію з боку інших фірм. У багатьох випадках олігополії захищені бар'єрами для входу на ринок, схожими з тими, котрі існують для монопольних фірм. Природна олігополія має місце коли кілька фірм можуть поставляти продукцію для всього ринку при нижчих довгострокових витратах, ніж ті, які були б у багатьох фірм.

54. Заміщення факторів виробництва.

Увігнутість ізоквант вказує на те, що граничні продуктивності факторів різноспрямовані і в кожній точці ізокванти вони будуть мати різну граничну продуктивність. Це говорить про те, що одне й те саме збільшення одного фактора буде замінятись убуваючи кількістю іншого фактора. Величина, яка відображає необхідні кількісні зміни одного фактора в залежності від одиничних змін іншого чинника при збереженні обсягу випуску, називається граничною нормою заміщення факторів (MRTS).Інакше кажучи, гранична норма технологічного заміщення капіталу працею (MRTSLK) показує величину капіталу, що може замінити кожна одиниця праці при забезпеченні одного і того ж обсягу випуску.

Оскільки заміщення факторів передбачає збереження обсягу випуску, то стає очевидним, що гранична норма технічного заміщення тісно пов'язана з граничними продуктами факторів.

Межі заміщення факторів зумовлені особливостями технології.

55. Поведінка фірми щодо ціни та випуску на олігополістичному ринку.

Поведінка фірми щодо цін і випуску, яка функціонує чи на ринку чистої конкуренції, чи чистої монополії, чи монополістичної конкуренції була досить зрозумілою. Вона визначалась параметрами витрат, з однієї сторони, і параметрами попиту, з іншої. Що ж торкається олігополії, то визначення нею оптимальних обсягів виробництва і цін ускладнюється певними обставинами. По-перше, олігополія включає різноманітні ринкові ситуації: "жорстка" олігополія, при якій декілька фірм порівну ділять між собою весь ринок, і "розмита" олігополія, при якій декілька фірм ділять між собою 60-99 % ринку, а решта ринку представлена багатьма фірмами; фірми можуть виробляти як стандартизований, так і диференційований продукт; виробники можуть вдаватись до співробітництва (змови), а можуть конкурувати.

Дві основні тенденції щодо олігополістичного ціноутворення:

1) олігополістичні ціни мають тенденцію до стабільності, коли конкуренти не перебувають у змові один з одним, тобто діють незалежно, недомовляючись про ціни і частку свого ринку;

2) олігополістичні ціни можуть змінюватись, коли фірма проявляє тенденцію до співробітництва, вступаючи у таємну чи відкриту змову.

56. Функції ринку.

Ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції.

Основні функції-ринку: регулювальна, стимуляційна, розподільча, інтеграційна та ціно утворювальна.

Регулювальна функція полягає в тому, що ринок забезпечує постійні зв'язки між різними галузями виробництва, виробництвом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та забезпечує безперервність процесу відтворення. Стимуляційну функцію ринок виконує тим, що спонукає раціонально використовувати ресурси, упроваджувати науково-технічний прогрес для здобуття високих результатів виробництва. Якщо суб'єкти господарської діяльності не впроваджуватимуть НТП, то вони будуть неконкурентоспроможними і збанкрутують.

Розподільча функція проявляється в тому, що через ринок розподіляються засоби виробництва і предмети споживання, а коливання цін зумовлює перерозподіл доходів підприємств і населення.

Інтеграційна функція полягає в тому, що ринок об'єднує економіку в єдиний організм, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків між різними галузями виробництва та регіонами країни.

Ціноутворювальна. Суть даної функції в тому, що внаслідок взаємодії попиту і пропозиції на ринку в умовах досконалої конкуренції визначається ціна, встановлюється вартісна оцінка продукту, тобто сума грошей, яку потрібно заплатити за товар. Вона повинна задовольняти продавця і покупця, і на цій основі відбувається обмін товарів.

57. Теорія граничної продуктивності та попит на ресурси

Ресурси задовольняють потреби виробника не безпосередньо, а опосередковано: виробнику немає ніякого сенсу купувати працю чи капітал, якщо вони не можуть бути використані ним продуктивно. Тому попит на будь-який ресурс залежить від:

а) попиту та ціни на товар виробника на ринку кінцевих продуктів;

б) продуктивності ресурсу при створенні товару.

Якщо ресурс є високопродуктивним при виробництві товару, що користується широким попитом на ринку та має досить високу ціну, то попит на такий ресурс буде значним. Таким чином попит на ресурси є похідним попитом, тобто таким, який залежить від попиту на товари, що виробляються за їх допомогою.

Граничний продукт у грошовому вираженні – це приріст загального доходу внаслідок використання кожної додаткової одиниці змінного фактора виробництва.

Щоб максимізувати прибуток, фірма має використовувати додаткові одиниці будь-якого виду ресурсів доти, поки кожна наступна одиниця дає приріст валового доходу фірми більший, ніж приріст її сукупних витрат. Межею доцільності залучення додаткових ресурсів буде точка, в якій зрівноважується граничний продукт у грошовому вираженні та граничні на ресурс.

Для виробництва меншого обсягу продукції залучатиме меншу кількість ресурсів, тому попит на ресурси на ринках недосконалої завжди менший, ніж на конкурентних ринках.

58. Сукупний, середній та граничний продукт факторів виробництва.

Сукупний фізичний продукт, або просто загальний продукт, показує розміри виробленого продукту у фізичних одиницях, таких, як бушелі пшениці або барелі перекачаної нафти. Граничний продукт —це додатковий обсяг продукції,спричинений затратою однієї додаткової одиниці фактора виробництва. Граничний продукт фактора виробництва — це додатковий продукт або обсяг продукції, отримані внаслідок збільшення затрат цього фактора на одну додаткову одиницю при сталій величині інших факторів виробництва. С ередній продукт - частка сумарного продукту, що припадає на одиницю перемінного чинника.

59. Зміни у попиті на ресурс та еластичність попиту.

Зміни попиту на будь-який ресурс зумовлені такими взаємопов'язаними чинниками, як: зміни продуктивності ресурсу, зміни у попиті на продукт, який виготовляється з допомогою цього ресурсу, і зміна ціни на інші ресурси. Вплинути на продуктивність ресурсу можна через зміну кількості інших, пов'язаних з ним ресурсів, або вдосконалення технології виробництва і підвищення якості самого змінного ресурсу — праці. Зміни ціни на інші ресурси можуть змінити попит на якийсь конкретний ресурс.

Для визначення еластичності попиту на ресурс можна застосувати такий специфічний показник, як коефіцієнт зниження граничного продукту змінного ресурсу. Якщо граничний продукт праці знижується поступово в міру його додавання до незмінної кількості капіталу, то крива попиту на працю, знижується повільно і має тенденцію до високої еластичності. Незначне зниження ціни на такий ресурс викликає, відповідно, більше зростання потрібної кількості ресурсу. Дуже важливим показником еластичності є ступінь взаємозамінності ресурсів. Чим більша кількість придатних ресурсозамінників, тим вищою буде еластичність попиту на певний ресурс.

60. Виробнича функція.

Виробнича функція— залежність кінцевого виходу продукції чи її вартості від використання різних факторів виробництва, конкретних видів ресурсів і затрат, подана в математичній формі. Дана функція використовується для пошуку оптимального (мінімального) кількості витрат, які необхідні для виготовлення певної кількості товарів. Найзагальніший вигляд виробничої функції: Q = f(K, L) де Q — обсяг виробництва; K — обсяг капіталу; L — обсяг праці. Функція Кобба - Дугласа - залежність обсягу виробництва Q від створюваних його факторів виробництва - витрат праці L і капіталу K. Загальний вигляд функції:, А - технологічний коефіцієнт, α - коефіцієнт еластичності з праці, а β - коефіцієнт еластичності по капіталу.

Дата добавления: 2015-06-26