Романтизм як художній напрямок

Романтизмом називають художній напрямок, що виникло на початку XIX століття в Європі й тривало до середини XIX століття. Романтизм спостерігається в літературі, образотворчому мистецтві, архітектурі, поводженні, одязі, психології людей

Передумовою виникнення романтизму вважають велику французьку буржуазну революцію. До її у Франції все було впорядковано, існувала чітка станова ієрархія, кожна людина займала своє місце. Революція зруйнувала стару структуру суспільства, але нова ще не була створена, тому в окремої людини виникло почуття самітності. Життя починає здаватися людям грою, у якій кому- те повезе, а кому- те немає. Виникають і здобувають величезну популярність азартні ігри, в усьому світі з’являються ігорні будинки, публікуються посібника з ігор

Героями літературних творів стають «романтичні» герої – це гравці, вони грають із життям і долею, адже тільки в грі людин може відчути силу долі

Але за всією цією бравадою ховається всього лише почуття власної винятковості. Зосереджуючи на собі, вони вступають у конфлікт із дійсністю, конфлікт людини з миром. Виникає психологія особистості, що бунтує, що найбільше глибоко відбив Лорд Байрон у добутку “Подорож Чайльд-Гарольда”. Популярність цього добутку була так велика, що виникло ціле явище – “байронізм”, і цілі покоління молодих людей намагалися наслідувати йому (такий, наприклад, Печорин в “Герої нашого часу” Лермонтова). Основною літературною формою європейського романтизму стали казки, легенди, фантастичні повести

Одна з основних ідей – дія. Герої добутків не сидять на місці, вони приїжджають і знову їдуть. Досить згадати, наприклад, подорож Чичикова або Чацкого, що на початку звідкись приїжджає “Лікувався, говорять, на кислі він водах…”), а потім знову кудись їде (“Карету мені, карету!”). У літературі виникають образи поштової карети, подорожей, мандрівок. Вони намагалися показати, що людина живе у світі, що постійно змінюється. У світі дивному, фантастичному, незвичайному, як у казці Гофмана “Лускунчик”, або виродливий, як у його казці “Крихта Цахес”. У цих казках відбуваються дивні події, предмети оживають і вступають у великі бесіди, основною темою яких стає глибокий розрив між ідеалами й дійсністю. І цей розрив стає однієї з основних ідей лірики романтизму

Російські письменники створюють казковий мир шляхом опису повсякденної побутової дійсності. Ця побутова дійсність переломлюється й переосмислюється як фантастична. “Ніч перед Різдвом” Миколи Васильовича Гоголя найбільше яскраво відбиває ця особливість

Однак не помилюся, якщо назву “Пікову даму” А.С.Пушкіна головним добутком російського романтизму. Це глибоко романтичне й навіть містичний добуток, що втілив у собі кращі риси російського романтизму. Донині цей добуток користується недоброю славою серед театральних артистів і режисерів. Воно оточено багатьма містичними історіями, що відбуваються з тими, хто ставить його на сцені або грає в ньому головні ролі

Суперечливість образу головного героя повісті Оноре де Бальзака “Гобсек”

На думку Бальзака, психологія і спосіб життя людини залежать не від природи, а від формування у соціальному середовищі, Тому, щоб зрозуміти образ головного героя одноіменної повісті Гобсека, треба дізнатись про його минуле. Автор не подає біографію героя, а тільки окремі штрихи до неї. Коли герою виповнилось 10 років, мати влаштовує сина на корабель юнгою. Він довго мандрував, поки не залишився в Парижі. Невідомо, чи був він релігійною людиною, як нажив свій капітал. Відомо лише, що він боровся за незалежність Америки, знався з багатьма видатними людьми своєї епохи, пізнав багато розчарувань.

Суворі умови життя привчили йогоне замислюватися над тим, які засоби обрати для досягнення мети.
Отже, перш ніж стати лихварем, Гобсек пройшов тяжку життєву школу. Чому ж він вибрав саме таке заняття? Бо це були обміркована і зважена позиція та переконання. Гобсек вирішив, що ні моральні принципи, ні кохання, ні мистецтво не вирішують нічого в реальному житті. «З усіх земних благ є тільки одне досить надійне… Це золото!»
На перший погляд здається, що Гобсек - людина-автомат, людина без серця, яка використовує будь-які засоби для збагачення. Навіть у перекладі його ім’я звучить як «живоїд». Лихвар не вміє тримати слова: пообіцявши пані де Ресто прийти за грошима наступного дня, вже за кілька хвилин він шантажує її в присутності чоловіка й отримує діамант, який коштує набагато більше, ніж сума боргу. У Гобсека немає родинних почуттів: на нього не справляє враження смерть найближчої родички. Він бере з свого друга Дервіля високі проценти, отримуючи при цьому безкоштовне ведення справ та право на обіди. Картину моральної і духовної деградації героя завершує опис товарів, що гниють у будинку Гобсека.
Але ідея повісті Бальзака розкривається не стільки в засудженні героя, скільки у відображенні тих причин, які примушують Гобсека чинити тах, а не інакше. На думку оповідача, у героєві «живуть дві істоти: скнара і філософ, істота підла та мисляча». Філософія Гобсека- це філософія циніка. Золото для нього не тільки засіб та мета збагачення, як вважають ті, хто його оточує. Адже сам він живе скромно. Золото потрібне, щоб отримати незалежність: «Золото - ось духовна сутність усього теперішнього суспільства». Герой сам себе називає докором совісті, порівнює себе з Богом.Та секрет повісті Бальзака ще й в тому, що сам Гобсек, який знає владу грошей над людьми, не може протистояти їх згубності: на останніх сторінках твору ми бачимо жалюгідне створіння, яке помирає в будинку, повному золота.
Жорстокість лихваря теж можна розглядати під різними кутами зору. У нього були дві боржниці: одна - графиня Анастазі де Ресто, інша - бідна дівчина, швачка Фанні Мальво. Одна витрачає тільки на прання тонкої білизни дві тисячі франків на рік і легко могла б знайти гроші, щоб сплатити вексель. А друга зовсім бідна, і її вексель мав бути безнадійним. Але саме він і був оплачений. Лихвар особисто хоче зустрітися з Фанні, потім розповідає про дівчину Дервілю, після чого юнак і дівчина покохали одне одного та одружилися. А жорстокість з графинею де Ресто зумовлюється бажанням лихваря розірвати стосунки жінки з ЇЇ коханцем, яка все більше заплутується у своїх брудних взаєминах з білявим красенем.
Таким чином, образ лихваря Гобсека складний і неоднозначний. З одного боку, він тонкий психолог, який одних карає, а іншим робить добро. Золото зробило його і філософом, і рабом. Жаданої свободи Гобсек так і не отримує. З другого боку, він став поетом влади грошей і помирає через неї.
На прикладі образу Гобсека О. Бальзаку вдалося запобігти одностороннього зображення героїв літературного твору.

Дата добавления: 2015-06-26