За формулою

де х_і, у_і координати і вершини земельної ділянки, визначається:

+площа земельної ділянки;

периметр земельної ділянки;

площа знімальної трапеції;

периметр знімальної трапеції.

82. Основним методом створення планової державної геодезичної мережі в Україні є:

тріангуляція;

полігонометрія;

трилатерація;

+супутниковий метод.

83.Геодезичнамережа,щозабезпечуєпоширеннякоординатнавсютериторіюдержавиієвихідноюдляпобудовиіншихгеодезичнихмереж – це:

+державна геодезична мережа;

геодезична мережа згущення;

знімальна мережа;

геодезична мережа спеціального призначення.

84. Геодезичний пункт астрономо-геодезичної мережі 1 класу відноситься:

+до державної геодезичної мережі;

до розрядної геодезичної мережі згущення;

до знімальної геодезичної мережі;

до висотної геодезичної мережі.

85. Геодезичний пункт мережі згущення 3 класу відноситься:

до знімальної геодезичної мережі;

до розрядної геодезичної мережі згущення;

+до державної геодезичної мережі;

до мережі технічного і тригонометричного нівелювання.

86. Геодезичний пункт мережі 2 розряду відноситься:

до державної геодезичної мережі;

+ до розрядної геодезичної мережі згущення;

до знімальної геодезичної мережі;

до висотної геодезичної мережі.

87. Засічками визначають планові координати пунктів:

державної геодезичної мережі;

розрядної геодезичної мережі згущення;

+знімальної геодезичної мережі;

геодезичної мережі згущення 3 класу.

88. Прокладанням теодолітних ходів визначають планові координати пунктів:

державної геодезичної мережі;

розрядної геодезичної мережі згущення;

+знімальної геодезичної мережі;

геодезичної мережі спеціального призначення.

89. Способом тріангуляції може створюватись:

астрономо-геодезична мережа 1 класу;

+ розрядна геодезична мережа згущення;

нівелірна мережа 1 класу;

мережі технічного нівелювання.

90. У трикутниках мережі тріангуляції вимірюються:

+всі горизонтальні кути;

всі довжини сторін;

одна сторона і два кута;

всі кути і всі сторони.

91. У трикутниках мережі трилатерації вимірюються:

всі горизонтальні кути;

+всі довжини сторін;

одна сторона і два кута;

всі кути і всі сторони.

92.Мережатрикутників,щомежуютьодинзодним,уякихвимірюютьусікутийхочабиоднусторону – це:

трилатерація;

полігонометрія;

+тріангуляція;

супутниковий метод.

93.Побудовананамісцевостісистемаламанихлінійзвимірянимидовжинамилінійтагоризонтальнимикутамиміжними – це:

трилатерація;

+полігонометрія;

тріангуляція;

супутниковий метод.

94.Мережатрикутників,щомежуютьодинзодним,уякихвимірюютьсторони – це:

+трилатерація;

полігонометрія;

тріангуляція;

супутниковий метод.

95.Координатипунктівдержавноїгеодезичноїмережівизначаютьв:

умовній системі координат;

+референцній системі координат;

астрономічній системі координат;

полярній системі координат.

96. Основним кутомірним приладом є:

мензула;

+теодоліт;

нівелір;

мірна стрічка.

97. Горизонтальні кути вимірюють за допомогою:

мірної стрічки;

нівеліра;

+теодоліта;

мензули.

98. Вертикальні кути вимірюють за допомогою:

мірної стрічки;

нівеліра;

+теодоліта;

мензули.

99. В теодолітних ходах довжини сторін вимірюють за допомогою:

+мірної стрічки;

кіпрегеля;

нівеліра;

мензули.

100. Становий гвинт призначений:

для перенесення теодоліта і встановлення візирної вішки;

для зміни відліків по горизонтальному кругу;

для виведення бульбашки циліндричного рівня на середину;

+для закріплення теодоліта на штативі.

101. Робоча міра в теодоліті у вигляді кругової шкали з рівномірним градуюванням через 1^º, 10’ або 20’ називають:

кремальєрою;

мікроскопом;

+лімбом;

циліндричним рівнем.

102. Для взяття відліків за горизонтальним та вертикальним кругами теодоліта служить:

кремальєра;

+мікроскоп;

зорова труба;

діоптрійне кільце.

103. Фіксування алідади теодоліта здійснюється за допомогою:

навідних гвинтів;

+закріпного гвинта;

виправних гвинтів;

підйомних гвинтів.

104. Бусоль – це прилад, який призначений:

для вимірювання довжин ліній;

для вимірювання вертикальних кутів;

+ для вимірювання магнітних азимутів;

для вимірювання перевищень.

105. Бульбашку циліндричного рівня горизонтального кругу виводять в нуль-пункт за допомогою:

навідних гвинтів;

закріпних гвинтів;

+підіймальних гвинтів;

станового гвинта.

106. Теодоліт до штативу кріпиться за допомогою:

+станового гвинта;

навідних гвинтів;

виправних гвинтів;

підіймальних гвинтів.

107. Фокусування зображення за предметом здійснюється в теодоліті за допомогою:

мікроскопа;

циліндричного рівня;

+кремальєри;

алідади.

108. Чіткість зображення штрихів сітки ниток у теодоліті забезпечується за допомогою:

+діоптрійного кільця окуляра;

мікроскопа;

циліндричного рівня;

алідади.

109. Точне наведення сітки ниток зорової труби теодоліта на ціль здійснюється за допомогою:

лімба;

+навідних гвинтів;

алідади;

кремальєри.

110. Навідний гвинт алідади горизонтального круга призначений:

для виведення теодоліта в горизонтальне положення;

для виведення циліндричного рівня горизонтального круга на середину;

для точного наведення сітки ниток на ціль у вертикальній площині;

+ для точного наведення сітки ниток на ціль у горизонтальній площині.

111. Навідний гвинт зорової труби призначений:

для виведення теодоліта в горизонтальне положення;

для виведення циліндричного рівня на середину;

+ для точного наведення сітки ниток на ціль у вертикальній площині;

для точного наведення сітки ниток на ціль у горизонтальній площині.

112. Грубе наведення зорової труби теодоліта на ціль здійснюється за допомогою:

лімбу;

+візиру;

алідади;

кремальєри.

113. Приведення теодоліта в горизонтальне положення здійснюється за допомогою:

нитяного виска;

кремальєри;

+ підіймальних гвинтів;

навідних гвинтів.

114. Центрування технічного теодоліта Т30 здійснюється за допомогою:

+нитяного виска або зорової труби;

кремальєри;

циліндричного рівня горизонтального круга;

навідних гвинтів.

115. Частина теодоліта, яка показує чи приведений він у горизонтальне положення, - це:

+циліндричний рівень алідади;

мікроскоп;

алідада горизонтального круга;

лімб горизонтального круга.

116. За призначенням і сферою застосування теодоліти діляться:

+на астрономічні, геодезичні, маркшейдерські, спеціальні;

на механічні, оптичні, електронні;

на технічні, точні, високоточні;

на прості, повторювальні.

117. За точністю теодоліти діляться:

на астрономічні, геодезичні, маркшейдерські, спеціальні;

на механічні, оптичні, електронні;

+ на технічні, точні, високоточні;

на прості, повторювальні.

118. За конструкцією теодоліти діляться:

на астрономічні, геодезичні, маркшейдерські;

+ на прості, повторювальні, механічні, оптичні, електронні;

на точні та високоточні;

на технічні та спеціальні.

119. Теодоліти, які мають нерухомий лімб, називаються:

+прості;

повторювальні;

механічні;

оптичні.

120. Теодоліти, в яких лімб і алідада обертаються незалежно одне від одного навколо вертикальної осі, називаються:

+повторювальні;

механічні;

електронні;

оптичні.

121. Складовими частинами зорової труби є:

+об’єктив, окуляр, фокусуюча лінза;

лімб;

алідада;

мікроскоп.

122. За допомогою двох підіймальних гвинтів установлюють бульбашку циліндричного рівня на середину. Повертають теодоліт на 180 градусів і спостерігають чи не зміщується бульбашка рівня із середини. Ці операції виконують під час:

визначення місця нуля вертикального круга;

перевірки сітки ниток;

+перевірки осі циліндричного рівня;

перевірки горизонтальної осі зорової труби.

123. Перед виміром горизонтального кута необхідно виконати:

+центрування та горизонтування приладу;

визначення місця нуля;

визначення висоти приладу;

компарування.

124. Вісь циліндричного рівня алідади горизонтального круга має бути перпендикулярна до вертикальної осі приладу. Ця геометрична умова контролюється під час проведення:

+перевірки циліндричного рівня;

перевірки положення колімаційної площини;

перевірки положення горизонтальної осі;

визначення місця нуля вертикального круга.

125. Візирна вісь зорової труби має бути перпендикулярна до осі обертання зорової труби. Ця геометрична умова контролюється у разі проведення:

+перевірки положення колімаційної площини;

перевірки циліндричного рівня;

перевірки положення горизонтальної осі;

перевірки місця нуля вертикального круга.

126. Вісь обертання зорової труби має бути перпендикулярна до осі обертання приладу (вертикальної осі). Ця геометрична умова контролюється у разі проведення:

перевірки циліндричного рівня;

перевірки положення вертикальної осі;

+перевірки положення горизонтальної осі;

перевірки місця нуля вертикального круга.

127. Вертикальний штрих сітки ниток має бути вертикальним, а горизонтальний штрих – горизонтальним. Ця геометрична умова контролюється у разі проведення:

перевірки місця нуля вертикального круга;

перевірки положення колімаційної площини;

перевірки положення горизонтальної осі;

+перевірки правильності установки сітки ниток зорової труби.

128. Провішування ліній, якщо між кінцевими точками лінії є взаємна видимість, виконується:

способом «із середини»;

способом «через пагорбок»;

способом «через яр»;

+способом «на себе».

129. Перед лінійними вимірюваннями мірною стрічкою необхідно виконати:

центрування приладу;

визначення місця нуля;

визначення колімаційної похибки;

+компарування.

130. Метод вимірювання перевищення за допомогою горизонтального візирного променя зорової труби – це:

+геометричне нівелювання;

барометричне нівелювання;

гідростатичне нівелювання;

автоматичне нівелювання.

131. Метод вимірювання перевищення за допомогою похилого візирного променя зорової труби – це:

+тригонометричне нівелювання;

барометричне нівелювання;

гідростатичне нівелювання;

автоматичне нівелювання.

132. Метод визначення висот точок, в основу якого покладено залежність зміни атмосферного тиску зі зміною висоти точки, – це:

геометричне нівелювання;

тригонометричне нівелювання;

+барометричне нівелювання;

автоматичне нівелювання.

133. Метод визначення висот точок, в основі якого покладена властивість вільної поверхні рідини у сполучених посудинах знаходитися на однаковому рівні, – це:

геометричне нівелювання;

тригонометричне нівелювання;

барометричне нівелювання;

+гідростатичне нівелювання.

134. Для створення державної висотної мережі використовується:

+геометричне нівелювання;

барометричне нівелювання;

гідростатичне нівелювання;

автоматичне нівелювання.

135. Геометричне нівелювання може виконуватись способом:

+нівелювання із середини;

способом прийомів;

бокового нівелювання;

нівелювання похилим візирним променем зорової труби.

136. Висота візирного променя нівеліра відносно основної рівневої поверхні – це:

висота приладу;

+горизонт приладу;

перевищення;

умовна рівнева поверхня.

137. Геодезичні роботи, в результаті яких визначаються перевищення, називаються:

контурним зніманням;

кадастровим зніманням;

+нівелюванням;

орієнтуванням.

138. У результаті нівелювання визначається:

+перевищення між точками місцевості;

магнітний азимут між точками місцевості;

дирекційні кути між точками місцевості;

прямокутні координати точок місцевості.

139. Геометричне нівелювання виконується:

похилим променем;

+горизонтальним променем;

за принципом використання залежності атмосферного тиску від висоти точки;

за принципом використання властивості вільної поверхні рідини у сполучених сосудах.

140. Тригонометричне нівелювання виконується:

+похилим променем;

горизонтальним променем;

за принципом використання залежності атмосферного тиску від висоти точки;

за принципом використання властивості вільної поверхні рідини у сполучених сосудах.

141. Барометричне нівелювання виконується:

похилим променем;

горизонтальним променем;

+за принципом використання залежності атмосферного тиску від висоти точки;

за принципом використання властивості вільної поверхні рідини у сполучених сосудах.

142. Горизонтальний промінь у просторі можна побудувати:

+нівеліром;

оптичним центриром;

світловіддалеміром;

екером.

143. Горизонт приладу (ГП) – це:

перевищення однієї точки над іншою;

висота точки, над якою стоїть теодоліт;

+висота візирного променя відносноосновної рівневої поверхні;

висота точки, над якою стоїть нівелір.

144. За точністю нівеліри поділяють на групи:

+ нівеліри високоточні, точні, технічні;

нівеліри з компенсатором;

нівеліри з лімбом;

нівеліри з циліндричним рівнем.

145. Автоматично приводиться промінь візування в горизонтальне положення у нівелірів:

високоточних;

точних;

+з компенсатором;

технічної точності.

146. Чітке зображення сітки ниток зорової трубі нівеліра отримують обертанням:

елеваційного гвинта;

+окулярного кільця;

навідного гвинта;

підіймальних гвинтів.

147. Попереднє горизонтування нівеліра у разі приведення його в робоче положення виконуються за допомогою:

циліндричного рівня та елеваційного гвинта;

+круглого рівня та підіймальних гвинтів;

циліндричного рівня та навідного гвинта;

циліндричного рівня та закріпного гвинта.

148. Елеваційний гвинт нівеліра служить:

для закріплення зорової труби в горизонтальній площині;

для горизонтування нівеліра;

для отримання чіткого зображення сітки ниток у зоровій трубі;

+для суміщення зображення кінців бульбашки циліндричного рівня у полі зору окуляра.

149. Два коротких штриха сітки ниток нівеліра служать:

для вимірювання горизонтальних кутів;

для вимірювання вертикальних кутів;

+для вимірювання відстані до рейки;

для визначення перевищення.

150. Під час технічного нівелювання відлік на рейці беруть:

за верхнім штрихом;

+за середнім штрихом;

за нижнім штрихом;

за всіма трьома штрихами.

151. Відлік на рейці під час технічного нівелювання беруть:

до 1 см;

до 5 мм;

до 3 мм;

+до 1 мм.

152. Компенсатор нівеліра – це пристрій, який використовується:

для встановлення нівеліра в робоче положення;

для вимірювання висоти нівеліра;

для вимірювання відстані до рейки;

+для автоматичного встановлення променя візування у горизонтальне положення.

153. Різниця відліків за червоною та чорною шкалами рейки є величина:

постійна і дорівнює нулю;

постійна і дорівнює числу 100;

+постійна і дорівнює числу, з якого починається відлік поділок на червоній шкалі рейки;

постійна і дорівнює числу, яким закінчується відлік поділок на чорній шкалі рейки.

154. Головна умова нівеліра з циліндричним рівнем – це:

+візирна вісь зорової труби нівеліра має бути паралельна до осі циліндричного рівня;

вісь круглого рівня має бути паралельна до осі обертання нівеліра;

горизонтальний штрих сітки має бути перпендикулярним до осі обертання;

вертикальний штрих сітки має бути перпендикулярним до осі обертання.

155. Під час прокладання нівелірного ходу загальні для двох суміжних станцій точки називають:

станціями;

+сполученими (зв’язковими);

поворотними;

плюсовими.

156. Визначення на площині дирекційного кута і довжини лінії за координатами її кінцевих точок – це:

пряма геодезична задача;

+зворотна геодезична задача;

теодолітний хід;

геодезична засічка.

157. Визначення координат кінцевої точки лінії за координатами початкової точки, дирекційного кута та довжини лінії між точками – це:

+пряма геодезична задача;

зворотна геодезична задача;

теодолітний хід;

геодезична засічка.

158. Румб лінії А-В під час розв’язання оберненої геодезичної задачі обчислюється за формулою, де - координати початкової (А) та кінцевої (В) точок лінії:

+

159. Довжина лінії А-В при розв’язанні оберненої геодезичної задачі може обчислюватись за формулою, де - координати початкової (А) та кінцевої (В) точок лінії:

₊

160. Теодолітні ходи можуть бути:

+замкненими, розімкненими, висячими;

мензульними;

нівелірними;

тахеометричними.

161. Теодолітні ходи відносять:

до планової розрядної геодезичної мережі згущення;

+до знімальної геодезичної мережі;

до планової державної геодезичної мережі;

до висотної державної геодезичної мережі.

162. Під час прокладання теодолітних ходів на місцевості вимірюють:

+довжини ліній, горизонтальні кути та вертикальні кути;

горизонтальні та вертикальні кути;

горизонтальні кути та перевищення;

довжини ліній та вертикальні кути.

163. Теоретична сума виміряних кутів у замкнутому теодолітному ході дорівнює:

різниці між дирекційними кутами кінцевої і початкової ліній ходу;

нулю;

сумі виміряних кутів;

+180°(n – 2), де n – кількість кутів у ході.

164. Теоретична сума приростів координат у замкнутому теодолітному ході дорівнює:

180°(n – 2), де n – кількість кутів в ході;

+нулю;

сумі виміряних перевищень;

сумі виміряних довжин ліній.

165. Практична сума виміряних кутів у теодолітному ході дорівнює:

різниці між дирекційними кутами кінцевої і початкової ліній ходу;

нулю;

+сумі виміряних кутів;

180°(n – 2), де n – кількість кутів в ході.

166. Практична сума приростів координат у теодолітному ході дорівнює:

різниці між вирахуваними приростами координат та різницею координат кінцевого та початкового вихідних пунктів;

нулю;

+сумі вирахуваних приростів координат;

різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

167. Прирости координат у теодолітному ході визначають:

+за дирекційними кутами та довжинами ліній;

за виміряними кутами;

за румбами напрямків та виміряними кутами;

за дирекційними кутами.

168. Кутова нев’язка у теодолітному ході дорівнює:

+різниці між сумою виміряних кутів та її теоретичним значенням;

нулю;

сумі виміряних кутів;

різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

169. Нев’язка за приростами координат в замкнутому теодолітному ході дорівнює:

різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів;

нулю;

+сумі вирахуваних приростів координат за осями координат;

різниці значень дирекційних кутів кінцевого та початкового напрямків.

170. Поправки в горизонтальні кути теодолітного ходу розподіляються:

пропорційно довжинам ліній у ході;

пропорційно виміряним кутам ходу;

+порівну на всі кути;

порівну на всі довжини ліній.

171. Поправки в прирости координат теодолітного ходу розподіляються:

+пропорційно довжинам ліній у ході;

пропорційно виміряним кутам ходу;

порівну на всі кути;

порівну на всі довжини ліній.

172. Координати пунктів теодолітних ходів визначають як:

координата наступного пункту плюс приріст координат;

+координата попереднього пункту плюс виправлений приріст координат;

координата попереднього пункту мінус поправка по приростах координат;

різниця координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

173. Теоретична сума приростів координат у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:

різниці кінцевого та початкового дирекційних кутів;

нулю;

сумі виміряних перевищень;

+різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

174. Практична сума приростів координат у теодолітному ході дорівнює:

різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів;

нулю;

+сумі вирахуваних приростів координат;

сумі координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

175. Нев’язка виміряних кутів у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:

+різниці між сумою виміряних кутів і їх теоретичною сумою;

нулю;

сумі виміряних кутів;

різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

176. Нев’язка по приростах координат у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:

різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів;

нулю;

сумі вирахуваних приростів координат;

+різниці між сумою вирахуваних приростів координат та різницею координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

177. Під час камерального опрацювання теодолітних ходів на кінцевому етапі отримують:

+координати точок ходу;

довжини ліній;

горизонтальні кути;

перевищення.

178. Кількість сторін у висячого теодолітного ходу на незабудованій території має бути:

одна;

не більше двох;

+не більше трьох;

не більше чотирьох.

179.Визначення координат пункту стояння за виміряними горизонтальними кутами β₁та β₂ між напрямами на три вихідні пункти - це:

засічка кутова обернена багаторазова;

+ засічка кутова обернена одноразова;

засічка кутова пряма одноразова;

засічка кутова пряма багаторазова.

180.Визначеннякоординатпунктустояннязавимірянимигоризонтальнимикутамиβ₁,β₂таβ₃міжнапрямаминачотиривихідніпункти– це:

+ засічка кутова обернена багаторазова;

засічка кутова обернена одноразова;

засічка кутова пряма одноразова;

засічка кутова пряма багаторазова.

181. Знімання, за якого на місцевості виміряють горизонтальні кути і довжини ліній, в результаті чого отримують план місцевості із зображенням елементів ситуації без рельєфу – це:

тахеометричне знімання;

бусольне знімання;

мензульне знімання;

+теодолітне знімання.

182. Контурний план місцевості отримують у результаті:

тахеометричного знімання;

мензульного знімання;

топографічного знімання;

+теодолітного знімання.

183. Топографічний план місцевості отримують у результаті:

+тахеометричного знімання;

бусольного знімання;

окомірного знімання;

теодолітного знімання.

184. Мензульне знімання виконується за допомогою:

теодоліта;

нівеліра;

+мензули та кіпрегеля;

тахеометра.

185. Вид знімання, за якого на плані місцевості викреслюється ситуація і рельєф, має назву:

+топографічне знімання;

бусольне знімання;

окомірне знімання;

теодолітне знімання.

186. Знімання, за якого на місцевості виміряють магнітні азимути та довжини ліній, – це:

топографічне знімання;

+бусольне знімання;

окомірне знімання;

теодолітне знімання.

187. На топографічний план пікетні точки можуть наноситися за допомогою:

нівеліра;

тахеометра;

планіметра;

+тахеографа.

188. Допустима кутова нев’язка у ході полігонометрії або полігоні 4 класу визначається за формулою (де n -кількість кутів):

₊

189. Допустима кутова нев’язка у ході полігонометрії або полігоні 1 розряду визначається за формулою (де n -кількість кутів):

₊

190. Допустима кутова нев’язка у ході полігонометрії або полігоні 2 розряду визначається за формулою (де n -кількість кутів):

₊

191. У полігонометрії 4 класу, 1 та 2 розрядів довжини сторін до 500 метрів вимірюються з середньою квадратичною похибкою:

1 мм;

+1 см;

5 мм;

5 см.

192. У полігонометрії 4 класу, 1 та 2 розрядів довжини сторін вимірють:

штриховими мірними стрічками;

теодолітом;

+світловідалемірами;

нитковим віддалеміром.

193. Для визначення положення точок методом GPS-спостережень одночасно потрібно спостерігати не менше:

трьох супутників;

+чотирьох супутників;

п’яти супутників;

шести супутників.

194. Для створення планової геодезичної мережі супутниковим методом використовуються:

+статичні відносні GPS-спостереження;

кінематичні відносні GPS-спостереження;

напівкінематичні відносні GPS-спостереження;

GPS-спостереження в режимі stop&go.

195. Для топографічного знімання місцевості супутниковим методом використовуються:

статичні відносні GPS-спостереження;

кінематичні відносні GPS-спостереження;

+напівкінематичні відносні GPS-спостереження (stop&go);

псевдостатичні GPS-спостереження.

196. Для створення планової геодезичної мережі супутниковим методом одночасно потрібно вести GPS-спостереження не менше ніж:

одним приймачем;

+двома приймачами;

трьома приймачами;

чотирма приймачами.

197. Під час нівелювання IV класу нівелірні ходи прокладають:

+тільки в одному напрямі;

у прямому та зворотному напрямах;

два рази в одному напрямі;

по два рази в прямому та зворотному напрямах.

198. Під час нівелювання IV класу нерівність відстаней від нівеліра до рейок на станції допускається до:

+5 метрів;

10 метрів;

2 метри;

4 метри.

199. Під час нівелювання IV класу накопичення нерівностей відстаней від нівеліра до рейок у секції допускається до:

5 метрів;

+10 метрів;

2 метри;

4 метри.

200. У разі нівелювання IV класу нормальна довжина променя візування:

50 м;

75 м;

+100 м;

150 м.

201. Під час нівелювання IV класу нев’язки в ходах між вихідними пунктами мають бути не більше:

5 мм на 1 км ходу;

10 мм на 1 км ходу;

+20 мм на 1 км ходу;

50 мм на 1 км ходу.

202. Під час нівелювання IV класу розходження значень перевищень на станції, що визначені за чорними та червоними шкалами рейок, допускається до:

1 мм;

2 мм;

3 мм;

+5 мм.

203. Державна нівелірна мережа України поділяється на:

два класи;

три класи;

+ чотири класи;

п’ять класів.

204. Лінії державної нівелірної мережі І, ІІ, ІІІ та ІV класів закріплюють реперами вздовж траси через:

1 км;

2 км;

+ 5 км;

8 км.

205. Висотну прив’язку центрів тріангуляції 4 класу, 1 і 2 розрядів проводять:

нівелюванням І класу;

нівелюванням ІІ класу;

нівелюванням ІІІ класу;

+ нівелюванням ІV класу або технічним нівелюванням;

206. Щільність пунктів мережі згущення на незабудованій території має бути не менш ніж:

+ 1 пункт на 1 км²;

2 пункти на 1 км²;

4 пункти на 1 км²;

8 пунктів на 1 км².

Дата добавления: 2015-06-04