У той самий день страждання святого мученика Петра, названого Валсамит

Петро, що й Валсамит називається, взятий був в Авло-ні-граді, коли гоніння поширилося, родом же був із країв Єлевтеропольських. І приведений до Севіра-князя на випро- бування. Говорив же до нього князь: "Як називаєшся?" Відповідав Петро: "Батьківським іменням називаюся Валсаміт, іменем же духовним, яке прийняв при хрещенні, Петром іменуюся". Сказав князь: "Якого ти роду?" Відповідав Петро: "Християнином є". Спитав князь: "Який маєш сан?" Відповідав Петро: "Більшого чи кращого сану мати не можу, більше від того, що християнином є". Говорив князь: "Чи маєш батька?" Відповідав Петро: "Не маю". Князь казав: "Брешеш, я-бо чув, що батька маєш". Відповідав Петро: "У Євангелії сказано, щоб від усього відректися, ідучи на сповідання імени Господнього". Казав князь: "Чи знаєш наказ царський?" Петро відповів: "Я наказ Бога мого знаю, що є істинний і вічний Цар". Князь казав: "Звеліли наймилости-віші царі, щоб усі християни або принесли жертву богам, або різними загинули карами". Петро відповів: "І істинний вічний Цар звелів, що коли якщо хтось принесе жертву бісам, а не Богові живому, той навік загине. Ти суди праведно: чи годиться ту заповідь Царя Небесного переступати?" Сказав князь: "Принеси жертву богам, послухай мене і виконай заповідь царів наших". Відповів Петро: "Я рукотворним богам, дерев'яним і камінним, на яких ви подібні, не принесу жертви". Князь говорить: "Образу нам чиниш, не знаєш, що владу маю вбити тебе?" Петро відповідав: "Я не ображаю тебе, але, як написано в Законі Господньому, те говорю: "Ідоли народів — срібло і золото, діла рук людських, уста, очі, ніздрі, вуха, руки, ноги мають, але ані не говорять, не бачать, не чують запаху, не осягають, ані не ходять". Говорить же Господь у Писанні: "Подібними на них хай будуть ті, що творять їх, і всі, що покладаються на них". Якщо Господь устами пророків і Святим Духом це сказав, то як ти мені кажеш, ніби образу чинив тобі, бо сказав бути подібним на каміння і дерево — німим і глухим, — в яких же бісів вшановуєте? Ще ж і мені радиш, щоб я був на тебе подібний". Сказав князь: "Послухай мене, помилуй сам себе і принеси богам жертву". Відповідав Петро: "Тоді справді помилую себе, якщо не принесу жертви богам вашим і не відступлю від істини. Але тому що невірний ти, через те не ймеш мені віри ані закону Божому, що коли хтось богам принесе жертву, той загине. Але чому зволікаєш? Роби, що тобі наказане". Князь сказав: "Ще терплю, чекаючи, поки роздумаєш і принесеш жертву богам і звільнишся від мук". Відповідав Петро: "Марно чекаєш, роби вже, що маєш робити, і виїсонуй діло отця твого, диявола, бо я не чинитиму за волею вашою, ані не попустить мене чинити те Господь мій Ісус Христос, Йому ж служу з усього серця". Звелів-бо князь повісити його. Коли ж він висів, сказав князь: "Що скажеш, Петре, чи принесеш жертву богам, чи ні?" Відповідав Петро: "Дай ті залізні гаки і звели дерти мене ними, я-бо тобі казав не один раз, що не принесу жертви бісам, хіба самому Богові моєму, в ім'я Якого страждаю". Звелів же Севір-князь мучити його сильно. Коли був мучений славний Божий Мученик, не видав голосу болю, але тільки співав, промовляючи: "Єдине лише попрошу в Господа, щоб жити в Домі Господньому у всі дні життя мого". І знову говорив: "Чашу спасення прийму й Ім'я Господнє призову". Коли те говорив, більше роздратувався князь й иншим катам приступити звелів. Народ же, що обабіч стояв, бачив багато крови, що по землі текла, співчував йому, говорячи: "Помилуй себе, чоловіче, і богам принеси жертву, щоб від гірких цих мук вибавитися". Святий же Петро відповідав: "Ці муки нічим не є ані болю жодного не приносять мені. Якщо ж відвернуся від Бога мого, то справді у найтяжчі муки впаду, які є безконечними". Князь мовив: "Що говориш, Петре? Принеси богам жертву, щоб пізніше не розкаявся запізно". Відповів Петро: "Не розкаюся ані жертви не принесу". Відповів князь: "Я тебе на смерть передам". Відповідав Петро: "Це є те, чого я бажаю, — щоб померти за Бога мого". Тоді князь дав на нього вирок смертний, говорячи: "Петра, який зневажив заповідь непереможних царів задля закону Бога свого, на хресті ро-зіп'яти велю". І так добрий воїн Христовий подвиг свій закінчив. Сподобився бути причасником страстей Владики, на хресті розп'ятим будучи. Постраждав свідок Христовий Вал-самит, що й Петро, в Авлоні-граді під царем Римським Мак-симіяном, царював же над усім Господь наш Ісус Христос, Йому ж слава навіки. Амінь.

У той самий день пам'ять святого мученика Мертія, що був воїном. У царювання ж Диоклитіяна за Христа постраждав.

Дата добавления: 2015-06-04