Стаття 115. Майно господарського товариства

Стаття 114. Учасники господарського товариства

Стаття 113. Поняття та види господарських товариств

Стаття 100. Право участі у товаристві

1. Право участі у товаристві є особистим немайновим
правом і не може окремо передаватися іншій особі.

2. Учасники товариства мають право вийти з товариства,
якщо установчими документами не встановлений обов'язок
учасника письмово попередити про свій вихід з товариства у
визначений строк, який не може перевищувати одного року.

3. Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених установчими документами або законом, може бути виключений з товариства.

1. Господарським товариством є юридична особа, ста­тутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. 2. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

1. Учасником господарського товариства може бути
фізична або юридична особа.
■> Обмеження щодо участі у господарських товариствах

може бути встановлено законом.

2. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

1. Господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господар­ської діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

2. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господар­ського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встанов­лених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

\ Стаття 116. Права учасників господарського W товариства

1. Учасники господарського товариства мають право ) у порядку, встановленому установчим документом това­риства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визна­ченому в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержува­ти його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у по­рядку, встановленому установчим документом.

2. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

\ Стаття 117. Обов'язки учасників господарсько­му го товариства

1. Учасники господарського товариства зобов'язані:
) 1) додержуватися установчого документа товариства

та виконувати рішення загальних зборів;

2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вкла­ди (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що пе­редбачені установчим документом;

3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденцій­ну інформацію про діяльність товариства.

2. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

326 QsgfrZ*

С

2.1. Підприємницькі товариства

М Поняття підприємницького товариства безпосередньо

'..;. пов'язано з поняттям підприємницької діяльності та її здійс­ненням юридичною особою. ЦК не містить визначення підприємницької діяльності, а ст. 42 ГК закріплює ознаки такої діяльності: вона повинна здійснюватися визначеними законом суб'єктами (а) самостійно, тобто безпосередньо, (б) систематично, (в) іні­ціативно, (г) на власний ризик. Сферою цієї діяльності є виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг; метою - отримання прибутку, який в подальшому має бути розподілений між учасниками товариства. Тим самим установлюються певні критерії не лише для підприємницької ді­яльності, а й для визначення підприємницьких товариств.

Важливим є той факт, що ЦК вперше здійснив поділ товариств на підприємницькі та непідприємницькі та чітко визначив поняття остан­ніх. Адже ні в ЦК УРСР 1922 року, ні в ЦК УРСР 1963 року ні в За­коні «Про господарські товариства», ні в інших законах та нормативно-правових актах такого поділу не було закріплено.

Не закріплює такого поділу і ГК, в якому йдеться лише про окремі види комерційних та некомерційних підприємств без відповідного та необхідного підходу до логічної послідовності в їх визначенні.

Така термінологія, використовувана в ГК, вимагає з'ясування питан­ня, як співвідносяться комерційні підприємства, передбачувані в ГК, з підприємницькими товариствами, регулювання яких надається в ЦК.

ГК поділяє підприємства на такі, що «здійснюють підприємництво» (за виразом, що міститься в ч. 2 ст. 62 ГК), та такі, що створюються для здійснення некомерційної діяльності. Отже, поряд використовуються два терміни - «підприємницькі» та «некомерційні».

Не зосереджуючись на термінологічних розбіжностях ЦК і ГК сто­совно самих суб'єктів¹, звертає на себе увагу те, що ГК вживає терміно­логію «комерційне» (підприємство) стосовно насамперед державних та комунальних підприємств - «державне комерційне підприємство» (ст. 74 ГК), «унітарне комерційне підприємство» (п. 7 ст. 74 ГК), «ка­зенне комерційне підприємство» (п. 2 ст. 77 ГК) та «комунальне ко­мерційне підприємство» (п. З ст. 78 ГК). Не маючи на меті аналізувати

¹ За ЦК це юридичні особи і відповідні їх види - товариства та установи, а за ГК - це господарюючі суб'єкти і насамперед підприємства.

правове положення цих юридичних осіб, зауважимо, що подібний підхід ГК до приналежності комерційних юридичних осіб саме до державних чи комунальних не зрозумілий. Адже тоді постають кілька запитань:

- чи можуть існувати приватні комерційні підприємства?

- чим відрізняються комерційні державні підприємства від підпри­ємницьких товариств як юридичних осіб приватного права, мож­ливість створення яких державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами в особі відповідних органів нада­ється законом?

ЦК РФ використовує термін «комерційні організації» (ст. 50 ЦК РФ). Фактично визначення понять «підприємницьке товариство» за ЦКУкраїни та «комерційна організація» за ЦК РФ ідентичні. Так, п. 1 ст. 50 ЦК РФ визначає комерційну організацію як юридичну особу, яка за основну мету своєї діяльності має отримання прибутку з наступним його розподілом між учасниками.

Зазначена стаття ЦК РФ розмежовує юридичні особи на комерційні та некомерційні. ЦК України поділяє товариства на підприємницькі та непідприємницькі. ГК України з цього питання містить неоднозначні підходи, передбачаючи комерційні підприємства, але обмежуючи їх коло лише публічними юридичними особами (державними та комунальними підприємствами).

Увага! Термін «комерційний» не є повним аналогом тер­міну «підприємницький» і в ЦК не вживається. Тому слід уникати його використання при позначенні того чи іншого виду юридичної особи.

Дата добавления: 2015-06-04