Майно, яке не може бути предметом вкладу до статутного капіталу

^^^423

ті. До таких належать страхові компанії, банки, інші фінансові установи, торговці цінними паперами та ін.

Найпоширенішим предметом вкладу є гроші в національній валюті України. Якщо предметом вкладу є інше майно, то можливість його вне­сення повинна бути погоджена всіма іншими учасниками.

Домовленість учасників щодо формування статутного капіталу є центральним питанням для створення ТОВ. Якщо учасники вирішили зафіксувати свою домовленість письмово, то саме цим питанням слід приділити найбільше уваги в договорі, що укладається ними для засну­вання ТОВ. У договорі, зокрема, слід чітко описати майно, що є пред­метом вкладу та його оцінку.

Вклад учасників може складатися з різних речей, тобто бути комбі­нованим. Наприклад, учасник може передати товариству у власність нерухоме майно і частину внеску сплатити грошима.

Вклад нерухомим майном. Під час передачі нерухомого майна як внеску до статутного капіталу виникають питання, зумовлені нотарі­альним посвідченням установчих документів, зокрема, щодо обов'язку нотаріуса перевіряти належність учасникам майна, яке передається до статутного капіталу.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України від 15.05.2003 р. «Про державну ре­єстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» підписи за­сновників (учасників) на установчих документах мають бути нотаріально посвідчені. Нотаріус не перевіряє фактичної наявності майна, його оцін­ку та економічну доцільність для товариства. Відповідно до ст. 55 Закону України «Про нотаріат» угоди про відчуження майна, що підлягає реє­страції, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється.

Увага! Під час нотаріального посвідчення статуту, за яким внеском учасників є нерухоме майно, нотаріус зобов'язаний діяти так само, як і при посвідченні договорів про відчуження цього майна. Зокрема, нотаріус повинен вимагати подання йому правовстановлювальних документів в оригіналі, витя­гу з реєстру права власності на нерухоме майно, витягу з реєстру права власності тощо. Ці документи в оригіналі залишаються у справах нотаріуса.

На підставі статуту або іншого установчого документа органи міс­цевого самоврядування оформляють свідоцтво про право власності на ім'я юридичної особи (п. 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5).

Увага! У Листі від 14.09.2004 р. № 6279^і Держкомпідпри-ємництво України висловлює думку, що передачу нерухомого майна юридичній особі, а отже, і виконання зобов'язання учасника щодо сплати вкладу доцільно оформляти актом оцінки та приймання-передачі до статутного фонду. Держ-компіприемництво також робить висновок, що засновник ТОВ може стовідсотково формувати статутний капітал нерухомим майном, дотримуючись при цьому чинного законодавства.

Рухоме майно. Предметом внеску може бути обладнання, офісна техніка, меблі та інше рухоме майно. Документи, які свідчили б про право власності учасника на це майно нотаріусу, який посвідчує справжність підписів засновників на статуті, не подаються (закон цього не вимагає). Це не стосується, наприклад, такого майна, як автомобіль, який має бути зареєстрований в установленому порядку і нотаріусу надаються відпо­відні документи на підтвердження цього факту. Утім, фактичне існування внеску та факт його передачі товариству ні нотаріус, ні будь-хто інший не перевіряє. Це створює небезпеку формування статутного капіталу за рахунок майна, якого насправді немає або майном, яке одержано з невідо­мих джерел. Унесення вкладу за рахунок майна незаконного походження є одним зі способів легалізації (відмивання) такого майна.

Права інтелектуальної власності. Відповідно до ст. 418 ЦК право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

У ст. 420 ЦК наведено перелік об'єктів права інтелектуальної влас­ності: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (про­грами) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних ¹ Лист Держпідприємництва України від 14.09.2004 р. № 6279 // Бухгалтер. - 2004. - № 41.

мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для то­варів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності. Оскільки особисті немайнові права інтелектуальної власнос­ті є невідчужуваними (ч. 4 ст. 423 ЦК), то вони не можуть бути пред­метом вкладу до статутного капіталу юридичної особи. Отже, може йтися лише про одну складову прав інтелектуальної власності - майно­ві права. Основними майновими правами інтелектуальної власності є: і) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелек­туальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання.

Відповідно до ч. З ст. 424 ЦК майнові права інтелектуальної власнос­ті можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи.

Увага! Видається, що не всі права інтелектуальної влас­ності можуть бути вкладом учасника до статутного капі­талу. Це стосується, зокрема, права інтелектуальної влас­ності на наукове відкриття, а також права на комерційне найменування, які відповідно до ч. 2 ст. 490 ЦК передаються

іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій

ці права належать, або його відповідною частиною.

Щодо оцінки об'єктів інтелектуальної власності, які передаються до статутного капіталу, конструктивні ідеї містить Лист Держкомпідпри-ємництва від 15. 11 .2002 р. № 4-451 -2030/6118.

Увага! Згідно із цим Листом документом, що може під­тверджувати наявність вкладу засновника (учасника) гос­подарського товариства до статутного капіталу, внесено­го ним у вигляді права на використання ноу-хау, може бути акт оцінки майнових прав, ліцензійний договір на викорис­тання ноу-хау, договір купівлі-продажу ноу-хау. Для оцінкирекомен-

довано керуватися нормами Закону України від 12.07.2001 р. «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», в cm. 12 якого визначено, що документом, який містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, є акт оцінки майна.

Водночас поради, що містяться в цьому Листі, є спірними стосовно акта оцінки, адже чинним законодавством не передбачено, який саме документ повинен подаватися до органу реєстрації як підтвердження внеску учасниками (засновниками) товариства вкладів до статутного капіталу та його оцінки, в разі якщо вкладами є майнові права на інте­лектуальну власність, крім випадків, коли внеском є державна або кому­нальна частка майна.

Увага! Ускладнює внесення до статутного капіталу вкла­ду у вигляді об'єктів інтелектуальної власності передбачена законом спеціальна форма розпорядження майновими права­ми інтелектуальної власності. Відповідно до cm. 1107 ЦК це може бути зроблено виключно за письмовим договором (з ви­нятками, прямо передбаченими законом). Уразі недодержання пись­мової форми договору щодо розпоряджання майновими правами ін­телектуальної власності такий договір є нікчемним.

Згідно з Листом Міністерства освіти і науки України від ЗО. 10.2002 р. № 16-07/3483 внесок ноу-хау до статутного капіталу товариства по­винен бути оформлений ліцензійним договором на використання ноу-хау або договором про передачу прав на ноу-хау. Оцінка вартості ноу-хау має проводитися з дотриманням норм Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»¹.

Увага! Отже, для передачі прав інтелектуальної власнос­ті доведеться не лише передбачити такий вклад в статуті, а й згодом, після реєстрації товариства, укласти відповідний договір. За таких умов зобов'язання учасника внести вклад матиме характер попереднього, тобто обіцянки. Лист Міністерства освіти і науки України від 30.10.2002 р.№ 16-07/3483 «Щодо «ноу-хау» у статутному фонді товариства» // Податки та бухгалтерський облік. - 2002. - № 98.

Майнові права. Майновими правами вважаються права вимоги, які має кредитор у зобов'язанні. Не можуть бути вкладом до статутного капіталу майнові права, тісно пов'язані з особою кредитора, зокрема зобов'язання, в яких заміна кредитора не допускається: про відшкоду­вання шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 515 ЦК).

Під час внесення вкладу майновими правами слід застосовувати вимо­ги ст. 516 ЦК, згідно з якою заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст та обсяг майнових прав визначається зобов'язанням, яке є під­ставою виникнення цих прав. Якщо зобов'язання немає, то й майнових прав не виникає. Тому учасникам, які мають намір прийняти як вклад до статутного капіталу майнові права, слід ретельно аналізувати зобов'язання, яке є в основі виникнення майнового права, що пропо­нується як вклад, з'ясовувати хто є боржником, а хто кредитором.

Увага! Доцільно вимагати від учасника, який вносить вклад майновими правами, поручатися за боржника, як це передбачено у ст. 519 ЦК. Передача майнових прав відбува­ється шляхом укладення з товариством (після його держав­ної реєстрації) договору про відступлення права вимоги.

Увага! Вкладом можуть бути лише майнові права, а не обов'язки. Якщо кредитор одночасно має обов'язок, що виник із зобов'язання, то цей обов'язок і надалі нестиме ця особа, незважаючи на те, що свої майнові права за цим зобов'язанням вона передала.

Практичне застосування такий вид внесків може мати тоді, коли існує потреба об'єднати в межах одного товариства борги певного підпри­ємства для подальшого порушення справи про його банкрутство. Цей спосіб може бути економічно вигідний організаторам, оскільки платою за одержувані права вимоги є корпоративні права новоствореної юри­дичної особи, а не «живі» гроші.

Права користування рухомим і нерухомим майном, природними ресурсами (як різновид майнових прав). Вклад у вигляді права корис­тування майном дозволяє «вбити двох зайців»: зробити вклад і не втратити права власності на річ.

Варто зазначити, що оцінку внеску доцільно робити за вартістю ана­логічної пропозиції. Наприклад, право користування нерухомим майном коштує стільки, скільки становить плата за користування цим майном протягом строку, на який воно передається в користування товариству. Наприклад, сьогодні магазин площею 100 кв. м у центрі м. Львова коштує 1 млн грн. Місячна найомна плата за користування цим магазином ста­новить 15 тис. грн. Учасник передає приміщення магазину в користуван­ня товариству строком на 10 років (120 місяців). Отже, вартість вкладу становитиме 1,8 млн грн. (15 тис. грн. х 120 міс. = 1,8 млн грн.). Відзна­чимо, що вартість магазину на цей час менша, ніж сума оренди за 10 ро­ків. Розрахунки свідчать, що учасник більше вкладає, якщо передає това­риству право користування майном, а не право власності на нього.

Для учасника буде корисно, що право власності на об'єкт вкладу то­вариству не передається. Власником залишається учасник і він може навіть розпорядитися цим майном. При цьому право користування майном до закінчення строку залишається за товариством.

Це може бути використано для:

- усунення ризику вилучення майна в товариства внаслідок бан­крутства, примусового стягнення податкового боргу тощо;

- усунення ризику недобросовісних дій виконавчих органів това­риства;

- усунення ризику недобросовісних дій партнерів;

- унеможливленая розпорядження майном без згоди учасника;

- забезпечення впливу на діяльність товариства незалежно від на­лежної учаснику частки.

Недоліком таких вкладів є те, що товариство стає певною мірою за­лежним від учасника, майно якого воно використовує. Товариству цього бажано уникати.

Увага! Унесення вкладу у вигляді права користування майном слід фіксувати окремим договором між учасником і товариством. Самої лише вказівки про це в статуті буде недостатньо. У статуті слід зазначити також і суму ком­пенсації, яку зобов'язується сплатити учасник у разі достро­кового припинення користування з причин, не залежних від товари­ства. Ця сума мала б залежати від строку, який залишився невикористаним.

Питання про порядок внесення права користування спорудою до статутного капіталу та його оцінку розглядалося Держкомпідприємни-цтвом. Однак у Листі від 04.12.2002 р. № 2-222/6443, який мав би міс­тити відповідь, є лише описові посилання на Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» і рекомендація користуватися Методикою оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. №1554'.

У нормативних актах, що регулюють відносини у сфері викорис­тання природних ресурсів, не передбачено можливості інвестування права користування природними ресурсами до статутного капіталу юридичних осіб. Навпаки, складається враження, що передача права використання природних ресурсів третім особам суперечить закону. У більшості випадків правовою підставою таких прав є дозволи, тобто адміністативно-правові акти. Передача дозволу, а разом з ним і права користування іншим особам не допускається.

Увага! Право користування природними ресурсами реаль­но не може бути вкладом до статутного капіталу, оскільки відсутній правовий механізм передачі такого вкладу.

Корпоративні права інших юридичних осіб. Одним із найбільш спірних питань є питання про те, чи можуть бути вкладом до статутно­го капіталу юридичної особи частки в статутному капіталі інших юри­дичних осіб.

Правовий режим цих вкладів залежить від форми існування корпо­ративних прав. Немає спору щодо тих корпоративних прав, які вираже­ні у формі акцій. Ці цінні папери можуть вільно відчужуватися, як правило, мають курсову вартість, тому можуть бути вкладом статутно­го капіталу інших юридичних осіб.

Аналіз переліку документів, необхідних для реєстрації переходу прав власності на цінні папери, свідчить про те, що цінні папери не можуть бути вкладом до статутного капіталу новоствореної юридичної особи, адже на момент внесення змін до реєстру юридична особа вже має іс­нувати (повинно бути свідоцтво про державну реєстрацію).

' Лист Держпідприемництва від 06.04.2005 р. № 2514 «Про порядок формування ста­тутного фонду корпоративними правами» // Бухгалтерія. - 2003. - № 10.

430 ОфьЬг

У Листі від 06.04.2005 № 2514 «Про порядок формування статутно­го фонду корпоративними правами» Держпідприємництво України роз'яснило, що при формуванні статутного капіталу ТОВ за рахунок внесків корпоративних прав (часток) засновників, якими вони володіють в іншому товаристві з обмеженою відповідальністю, повинна відбувати­ся зміна складу засновників існуючого товариства. Однак порядок пере­ходу прав власності на корпоративні права та особливості оформлення документів для державної реєстрації товариства у цьому випадку чинним законодавством не встановлені. Отже, Держпідприємництво відповіді по суті не дає.

Увага! Унесення вкладів у вигляді часток в статутному капіталі вимагає дотримання процедури відступлення кор­поративних прав тієїчи іншої юридичної особи, установленої законом та її установчим документом. Наприклад, для пе­редачі до статутного капіталу юридичної особи частки в

статутному капіталі ТОВ може вимагатися одержання попередньої

згоди інших учасників цього товариства.

Унесення такого вкладу має супроводжуватися реєстрацією змін до статуту товариства, корпоративні права якого стали предметом вкладу до іншої юридичної особи, адже вона стає новим його учасником.

Відповідно до ч. З ст. 13 Закону «Про господарські товариства» за­бороняється використовувати для формування статутного капіталу бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу. Аналогічне положення закріплено і в ч. З ст. 86 ГК.

Як видається, зазначена норма має на меті запобігти формуванню статутних капіталів за рахунок коштів, які не є власністю засновників. Практичне значення такого обмеження неістотне. Для товариства не має значення, за рахунок яких джерел учасники вносять вклади, - власних чи запозичених. Важливо, щоб вклад надійшов товариству. Якщо в заснов­ника у зв'язку із внесенням вкладу виникає зобов'язання перед третіми особами (наприклад кредиторами), то ці зобов'язання не впливають на товариство і тим більше не є підставою для повернення вкладу.

^^Щ0431

Слід ураховувати також низьку ефективність такої заборони. По-перше, її не складно оминути, а по-друге, відсутні будь-які санкції за її порушення.

Увага! Доцільно було б трансформувати цю заборону в заборону робити вклади обтяженим майном, тобто майном, яке є предметом інших зобов'язань. Адже за загальним пра­вилом у разі переходу права власності на майно, обтяжене зобов'язаннями найму, застави та ін. ці зобов'язання пере­ходять до нового власника. Якщо таке майно є предметом вкладу, то до товариства перейде і майно, і зобов'язання учасника. Це може негативно вплинути на майновий стан товариства, а тому є сенс обмежити такі вклади.

Відповідно до ст. 12 Закону України від 05.04.2001 р. «Про обіг век­селів в Україні»¹ забороняється використовувати векселі як внесок до статутного фонду господарського товариства.

Не можуть бути вкладом учасника його особисті дії (реєстрація товариства, досвід у певній галузі діяльності, консультації), роботи чи послуги.

У ч. 2 ст. 144 ЦК прямо зазначено, що не допускається звільнення учасника ТОВ від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

Увага! Вкладом учасника не може бути погашення (про­щення) боргу.

Разом з тим, на думку Держпідприємництва України, висловлену в Листі від 18.03.2005 р. № 1768, аналіз ст. 144 ЦК окремо, а також у поєднанні з іншими правовими нормами дає підстави вважати, що законодавча заборона зарахування вимог учасника до товариства і зобов'язання такого учасника внести вклад до статутного капіталу товариства не поширюється на випадки збільшення статутного капі­талу шляхом внесення додаткових вкладів. Такий висновок випливає з такого.

' Закон України від 05.04.2001 р. «Про обіг векселів в Україні» // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 24. - Ст. 128.

З аналізу структури ст. 144 ЦК вбачається, що частини 1і 3 зазначеної статті встановлюють обов'язкові правила щодо формування статутного капіталу ТОВ на етапі створення товариства. Так, в ч. 1 містяться визна­чення статутного капіталу та його призначення, а також робиться вказів­ка, що розмір статутного капіталу ТОВ не може бути меншим розміру, установленого законом. Згідно з ч.І ст. 52 Закону України «Про госпо­дарські товариства» розмір статутного фонду ТОВ повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним зарплатам, виходячи зі ставки мінімальної зарплати, яка діє на момент створення ТОВ.

Частина Зет. 144 ЦК встановлює обов'язок учасників сплатити не менше ніж 50% суми своїх вкладів до моменту держреєстрації ТОВ. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності ТОВ. Якщо учасники про­тягом першого року діяльності ТОВ не сплатили повністю суму своїх вкладів, ТОВ повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію ТОВ.

Таким чином, вимога частини 2 ст. 144 ЦК щодо обов'язковості вне­сення учасниками своїх вкладів до статутного капіталу ТОВ і неможли­вості звільнення від такого обов'язку шляхом зарахування вимог до ТОВ стосується лише первинних вкладів учасників з огляду на розміщення цього правила між нормами, які стосуються саме таких вкладів учасни­ків товариства.

Водночас порядок збільшення статутного капіталу існуючого ТОВ передбачено в ч. 6 ст. 144 ЦК. Відповідно до неї збільшення статутного капіталу ТОВ допускається після внесення усіма його учасниками вкла­дів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлю­ється законом і статутом ТОВ.

Таким чином, збільшення статутного капіталу вже існуючого ТОВ шляхом внесення додаткових вкладів учасниками є, скоріше, їх правом, а не обов'язком. Таке право реалізується шляхом прийняття відповід­ного рішення зборами ТОВ, які вправі самостійно визначати розмір, форму і порядок внесення учасниками додаткових вкладів (п. «а» час­тини першої ст. 59 Закону України «Про господарські товариства»).

У цьому випадку (при внесенні додаткових вкладів) ТОВ не позбав­лене права проводити зарахування зустрічних однорідних вимог з ін-

шими особами, зокрема учасниками товариства, на загальних підставах, визначених у ст. 601 ЦК.

Увага! З огляду на вищезазначене, не допускається звіль-ненняучасника ТОВ від обов'язку внесення первинного вкладу до статутного капіталу ТОВ, заявленого на момент держ­реєстрації ТОВ, у тому числі шляхом зарахування вимог до ТОВ. Це правило не поширюється на збільшення статутно­го фонду ТОВ шляхом внесення додаткових вкладів учасниками'.

Дата добавления: 2015-06-04