Питання 3. Податковий обов’язок і його складові. Підстави виникнення, зміни, припинення та виконання податкового обов’язку

Поняття податкової звітності

Нарахування і сплата будь-якого виду податку чи збору (обо­в'язкового платежу) припускають здійснення належним чином обліку і розрахунку, результати яких відображаються у від­повідній формі податкової звітності.

Податкова "звітність являє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів установленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника по­датку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету. По­даткову звітність може здійснювати як платник податку само­стійно, так і його представник або податковий агент.

На платника податку покладається обов'язок з податкової звітності у разі, якщо відповідним податковим законом на нього покладено обов'язок зі сплати податку.

Визначення кола обов'язків і прав платника податків має важливе значення, оскільки застосування фінансової відпові­дальності до платника податків зумовлено саме порушенням установленого законом обов'язку. Захист своїх прав платником податків ґрунтується в першу чергу на доказі факту відсутності в нього того чи іншого обов'язку.

Обов'язок платника податків — це передбачена нормою податкового права міра його належної поведінки, тобто плат­ник податків не може відмовитися від виконання свого обо­в'язку. Обов'язок платника податків означає, що він повин­ний незалежно від свого бажання будувати свою поведінку таким чином, як це запропоновано йому податковим зако­ном. Обов'язок платника податків зробити необхідну від нього за законом дію настає або в терміни, зазначені в по­датковому законодавстві або за вимогою контролюючого органу.

Право платника податків — це передбачена нормою подат­кового права міра його можливої поведінки. Право платника податків означає, що він може будувати свою поведінку на влас­ний розсуд, але в межах того, що йому не заборонено податко­вим законом.

Обов’язок зі сплати податку чи збору виникає, змінюється чи припиняється за наявності підстав, установлених податко­вим законодавством. Важливо враховувати, що в податкових правовідносинах діє розширювальний принцип, принцип доз­воленого поводження, тобто такий, що охоплює сукупність дій, прямо запропонованих законодавчими актами про оподатку­вання. Водночас подібне положення закріплює і певні гарантії, встановлюючи рамки для контролюючих органів: підстави ви­никнення, зміни і припинення обов’язків платника податків як об’єкта контролю мають встановлювати тільки податкові закони.

Найважливішим питанням при регулюванні правовідносин з приводу сплати податків і зборів є з’ясування моменту, з яко­го виникає обов’язок сплачувати податок. Нормативні акти, що регулюють порядок внесення цих платежів, пов’язують обов’я­зок їхньої сплати з настанням обставин, передбачених закона­ми і підзаконними актами. Такою основою, зокрема, може бути наявність об’єкта обкладання при обов’язковому одержанні податкового повідомлення. Повідомлення є юридичним актом індивідуального характеру, що конкретизує зміст правовідно­син щодо окремого суб’єкта. С. Д. Ципкін на підставі цього ро­бить висновок, що для виникнення податкових правовідносин необхідна наявність як матеріальних умов, так і особливих актів фінансових органів. У такий спосіб формується складний юридичний факт (фактичний склад), точно зазначений у гіпо­тезі фінансово-правової норми. Тому, мабуть, недостатньо ви­діляти як підставу виникнення податкових правовідносин, що випливають винятково із закону.

Виникнення податкових правовідносин пов’язується з ви­никненням податкового обов’язку — безпосереднього і першо­чергового обов’язку платника податку зі сплати податку чи збору за наявності певних обставин. Такими обставинами є: 1) мож­ливість віднесення конкретного суб’єкта до платника податку, зумовленого відповідно до чинного законодавства; 2) наявність у платника податку об’єкта оподаткування або здійснення їм діяльності, пов’язаної зі сплатою податку чи збору; 3) наявність нормативно-правового (насамперед законодавчого) регулюван­ня всіх елементів податкового механізму.

Податковий обов’язок пов’язується не тільки з підставами його виникнення, а й чітко визначається конкретними термі­нами, протягом яких він має бути виконаний. При цьому важ­ливо пам’ятати, що виконання податкового обов’язку є першо­черговим стосовно інших обов’язків платника, що визначає зміст усіх інших обов’язків. Виконання податкового обов’яз­ку реалізується сплатою податку. Однак можливі випадки, коли платник не може виконати податковий обов’язок у загальному порядку. У такій ситуації необхідні певні додаткові га­рантії, що виділяються у формі способів забезпечення виконан­ня податкового обов’язку. Податковий обов’язок як обов’язок платника податків сплатити необхідну суму податку у встанов­лений термін за наявності обставин, передбачених податковим законодавством, виникає з кожного виду податку окремо. Існує чотири підстави припинення податкового обов’язку:

належне виконання податкового обов’язку;

ліквідація юридичної особи—платника податку;

смерть фізичної особи—платника податків або визнання її померлою;

втрата особою ознак, що визначають його як платника податків.

Припинення податкового обов’язку сплатою податку плат­ником податків відображає загальне положення теорії права про те, що будь-який обов’язок припиняється належним вико­нанням. Три інші підстави припинення податкового обов’язку фактично пов’язані з відсутністю особи, зобов’язаної сплачу­вати податки і збори (смерть фізичної особи, ліквідація юри­дичної особи).

У деяких випадках як підстава припинення податкового обов’язку розглядається скасування податку. Однак навряд чи тут зовсім однозначна ситуація. Дійсно, обов’язок щодо спла­ти податку припиняється, але тільки стосовно періоду, що ви­пливає за скасуванням податку, а не у відношенні минулого періоду. Адже в кінцевому підсумку й обов’язку зі сплати по­датку з моменту його скасування не існує.

У встановлених законодавством випадках податковий обо­в’язок може бути припинений шляхом взаємозаліків з бюдже­том шляхом спрямування сум переплат з одного податку в ра­хунок погашення недоїмки за іншим чи майбутніх платежів за цим самим податком. Проведення подібних заліків може здійснюватися трьома способами:

— загальним порядком — переплачена сума зараховується без заяви платника в погашення недоїмки за його іншими пла­тежами. Податки в цьому разі сплачуються з допомогою подат­кових органів без участі платників податків, а про зроблений залік податкові органи зобов’язані сповістити платника по­датків після його здійснення;

спеціальним порядком — податковий залік встановлюєть­ся відповідними законодавчими актами й інструкціями для конкретних податків;

особливим порядком — податковий облік встановлюєть­ся щодо окремих груп підприємств і має тимчасовий характер.

Виконання податкового обов’язку в широкому розумінні припускає реалізацію всієї системи обов’язків платника по­датків, пов’язаних зі сплатою податків і зборів (обов’язку з об­ліку, сплаті та звітності). У вузькому розумінні виконання по­даткового обов’язку означає своєчасну і повну сплату податків. Однак сплата податку опосередковується також діями з обліку, обчислення податкового окладу, тобто всім комплексом обо­в’язків платника податків, що складають податковий обов’я­зок у широкому розумінні. Виконання податкового обов’язку розглядають переважно саме як сплату податку.

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата плат­ником податків сум податку у встановлений термін. Сплату податку здійснює платник податків безпосередньо, а у випад­ках, передбачених законодавчими актами, — податковий агент або податковий представник.

Платник податків самостійно обчислює суму податку, що підлягає сплаті, і перераховує її в термін і в порядку, встанов­лені законодавчими актами. Забороняється виконання подат­кового зобов’язання платника податків третіми особами. По­рушення цієї заборони не звільняє платника податків від виконання податкового обов’язку.

Найбільш поширеним моментом припинення обов’язку зі сплати податку є належне виконання цього обов’язку. Цей мо­мент визначається різними способами, залежно від форми роз­рахунків і особливостей перерахування сум податків до бюд­жетів. Обов’язок зі сплати податку вважається виконаним:

1) при сплаті податку в безготівковому порядку — з момен­ту пред’явлення платником у банк доручення на сплату відпо­відного податку за умови наявності коштів на рахунку платника, достатніх для сплати податку, і оформлення доручення на­лежним чином;

2) при сплаті податку наявними коштами — з моменту вне­сення відповідної суми в банк чи відділення зв’язку.

У разі виконання обов’язку зі сплати податковим агентом обо­в’язок платника податків припиняється з моменту утримання сум податку податковим агентом. При цьому необхідно враховува­ти, що податок утримується до надходження коштів у розпоряд­ження платника податків і він фактично не може вплинути на виконання свого податкового обов’язку власними діями.

Укладач:

Професор кафедри економіко-

правових дисциплін НАВС,

к.е.н., доцент Т.М. Тігова

Міністерство ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра економіко−правових дисциплін

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Начальник кафедри економіко-правових дисциплін

полковник міліції

_________________

А.Г. Чубенко

«» листопад 2012 року

Дата добавления: 2015-06-29