Про тоталітаризм

Арон Раймон. Демократія і тоталітаризм.

Із першоджерел

Що являє собою феномен тоталітаризму? Як і всі соціальні явища він, залежно від точки зору спостерігача, може мати багато різних визначень. Ось якими мені уявляються п'ять його основних ознак:

1. Тоталітаризм виникає в режимі, що надає якійсь одній партії моно­польне право на політичну діяльність.

2. Ця партія має на озброєнні (чи як знамено) ідеологію, якій вона на­дає статус єдиного авторитету, а в подальшому - й офіційної державної іс­тини.

3. Для поширення офіційної істини держава наділяє себе винятковим правом на силовий вплив і на засоби переконання. Держава та її предста­вники керують усіма засобами масової інформації - радіо, телебаченням, пресою.

4. Більшість видів економічної та професійної діяльності знаходиться у підпорядкуванні держави і стає його частиною. Оскільки держава невід'­ємна від своєї ідеології, то майже на всі види діяльності накладає свій від­биток офіційна істина.

5. У зв'язку з тим, що будь-яка діяльність стала державною і підпоряд­кованою ідеології, будь-яка провина в господарчій або професійній царині одразу ж перетворюється на провину ідеологічну. Результат - політизації ідеологізація всіх можливих прогріхів окремої людини і, як завершальний акорд, терор, одночасно поліційний та ідеологічний.

Визначаючи тоталітаризм, можна, звісно, вважати головним винятко­ве становище партії, чи одержавлення господарчої діяльності, чи ідеологі­чний терор. Але саме явище набирає завершеного вигляду лише тоді, ко­ли усі ці риси об'єднані й виявлені цілковито.

Усі п'ять перерахованих ознак були взаємопов'язані у 1934-1938 ро­ках; подібно велося й у 1948-1952 роках. Зрозуміло, у який спосіб здійсню­вався взаємозв'язок. За радянського режиму виняткове становище парти та ідеології пов'язане із самою суттю більшовизму, його революційною спрямованістю.

Централізація засобів прямого впливу і засобів переконання пов'язана з ідеєю виняткового становища партії в державі. Одержавлення господар­чої діяльності є прямим вираженням комуністичного вчення. Зв'язки між переліченими ознаками легко проглядаються. Що стосується завершення ідеологічного терору, то він стає логічним саме завдяки винятковому ста­новищу партії, ідеології, засобів переконання і одержавлення видів індиві­дуальної діяльності.

Було б невірним ототожнювати зрозумілість і необхідність такого по­єднання. Ці ознаки об'єднані, проте їхній зв'язок ще не обов'язково постій­ний, а режим з партією, що монополізувала владу, не завжди призводить до крайнього різновиду терору.

Друкується за: Політологія. Навчально-методичний комплекс:

Підручник. - К Центр навчальної літератури. 2004 – С. 297-298.

Дата добавления: 2015-06-29