Міжнародно-правовові джерела регулювання іноземних інвестицій

Формування і розвиток міжнародно-правового регулювання іноземних інвестицій пройшло свій довгий еволюційний шлях. Передумовою формування міжнародного інвестиційного права був вихід національного капіталу далеко за межі території його первинного походження, що само по собі носить об’єктивний економічний характер. Дослідження проблем генезису і поетапного розвитку міжнародно-правових інвестиційних відносин допомагає краще розібратися в складних проблемах правового регулювання іноземних інвестицій в умовах розвитку світового господарства на сучасному етапі.

Дослідження проблем правового регулювання міжнародних інвестицій, як одного з видів міжнародно-правових відносин, показує, що вони не вкладаються в загальноприйняту усталену доктрину міжнародного права, відповідно до якої міжнародне право – це система юридичних норм – договірних і звичаєвих, створюваних державами й іншими суб’єктами міжнародного права, які регулюють міжнародні відносини, та спрямовані на підтримку миру й зміцнення міжнародної безпеки, встановлення й розвиток всебічного міжнародного співробітництва, які забезпечуються сумлінним виконанням суб’єктами міжнародного права своїх міжнародних зобов’язань, а при необхідності й примусом, здійснюваним державами в індивідуальному або колективному порядку відповідно до чинних норм міжнародного права.

Предмет міжнародного інвестиційного права складають не тільки норми міжнародного інвестиційного права і врегульовані ними суспільні відносини, що виникають в процесі здійснення іноземним інвестором особливої підприємницької діяльності, але і практика правового регулювання захисту і заохочення на етапах виникнення і становлення міжнародно-правового забезпечення залучення іноземного капіталу.

З єдності предмету регулювання інвестиційного процесу, в умовах єдиного і взаємозалежного світу і формується міжнародне інвестиційне право, що складається з двох видів і сфер правового регулювання - національно-правового і міжнародно-правового. Таким чином, інвестиційне право виступає як сукупність юридичних норм та принципів, що регламентують відносини, які складаються між різними учасниками інвестиційної діяльності. В міжнародно-правових нормах знаходять своє вираження процеси взаємодії держав, міжнародних відносин певної сфери регулювання, які саме через право закріплюються та забезпечуються.

Правове регулювання інвестиційних відносин означає перш за все формування стійких юридичних гарантій іноземним інвесторам, які незалежно від суб’єктивних причин завжди повинні стимулювати інвестування у виробництво, тобто, в інвестиційну діяльність. Інвестиційні відносини – це в першу чергу відносини власників. А тому, поліпшення інвестиційного клімату з точки зору права, є створення юридичних передумов взаємодії в інвестиційному процесі всіх видів і форм власності і власників – суб’єктів інвестиційних відносин, які включають національно-правові і міжнародно-правові форми і методи регулювання. Створення сприятливих умов для інвестиційного процесу вимагає чітких правових форм і методів захисту капіталовкладень, проте це ускладнюється дворівневим характером регулювання¹.

Останнім часом робиться спроба обгрунтувати виділення міжнародного інвестиційного права в самостійну підгалузь міжнародного економічного права як системи принципів і норм, що регулюють відносини між державами з приводу залучення капіталовкладень.

Виділення системи норм міжнародного інвестиційного права у самостійну галузь права засноване на наявності наступних критеріїв, обумовлених вимогами й особливостями теорії й практики сучасного міжнародного права:

1. Наявність відособленої групи суспільних відносин, що відбивають об’єктивні умови формування й розвитку інвестиційного процесу або інвестиційної діяльності як об’єктивної економічної закономірності в суспільстві. Міжнародні інвестиційні відносини в силу свого особливого положення в системі міжнародного економічного співробітництва є самостійним предметом правового регулювання. Загальний потік прямих іноземних інвестицій набагато перевершує світовий обсяг товарів і послуг. Завдяки цьому в умовах функціонування національного й міжнародного ринків інвестиційна діяльність по виробництву матеріальних і духовних благ стає головним видом економічних відносин, у яких інвестиції є товаром виробничого призначення й об`ектом правового регулювання.

Інакше кажучи, суспільні відносини, пов’язані з інвестуванням у виробництво матеріальних і духовних благ, становлять фундамент сучасної ринкової економіки. Іноземні інвестиції постійно виступають одним із ключових важелів соціально-економічного розвитку будь-якої держави, оскільки саме від правильної інвестиційної політики залежить значною мірою ріст виробничого й економічного потенціалу, збільшення обсягів і якості виробництва матеріальних і духовних благ, розвиток усієї інфраструктури. Отже, предмет регулювання міжнародного інвестиційного права виступає як специфічний комплекс відособлених суспільних відносин, учасниками яких є держави й інші традиційні суб’єкти міжнародного права, транснаціональні корпорації (ТНК), міжнародні фінансові й економічні організації, у тому числі спеціалізовані міжнародні інвестиційні, а також деякі міжнародні неурядові організації, і інші іноземні інвестори у вигляді юридичних і фізичних осіб.

2. Досить велика суспільна значимість інвестиційних відносин і усвідомлення суспільством їхньої особливої національної значимості становлять другу умову, необхідну для визнання системи правових норм як галузі міжнародного інвестиційного права. Основне значення для суспільства інвестицій і інвестиційного процесу, що прийняли цивілізовані з погляду міжнародного права форми якихось піввіку назад, зростає з розвитком ринкової економіки. У розвинених країнах формування й розвиток ринку й ринкової економіки йшов природним, тобто еволюційним, шляхом, а потім вже почав свідомо регулюватися за допомогою механізму державно-правових інститутів. У країнах, що розвиваються, і країнах з так званою перехідною економікою, забезпечення гарантій іноземних інвестицій почалося відразу на основі державно-правового регулювання. Між іншим, в країнах з розвиненою ринковою економікою правове регулювання інвестиційних відносин із застосуванням нормативних актів, що відносяться безпосередньо до регулювання всіх товарно-грошових відносин, не призвело до виділення із системи правового регулювання економічних відносин особливого, інвестиційного права. Але це не означає, що в економічно розвинених країнах відсутні інвестиційні відносини й правові норми, що їх регулюють. Зростання ролі міждержавного інвестиційного співробітництва обумовлене його суспільною значимістю й об’єктивною потребою посилення економічної інтеграції на всіх рівнях. Умови, що зложилися в цей час на міжнародній арені, адекватно відбивають більшу зацікавленість країн, що розвиваються, і держав з перехідною економікою в збільшенні обсягів залучення іноземних інвестицій. Розширення й поглиблення міжнародних інвестиційних зв’язків, існування потужних міжнародних усе більше зростаючих інвестиційних потоків, граючих одну з головних ролей у глобалізації світового господарства, – усе це найважливіші фактори сучасного суспільного розвитку окремих країн і світового співтовариства в цілому.

3. Великий обсяг нормативно-правового матеріалу в сфері регулювання іноземних інвестицій є головним критерієм науково-практичного обґрунтування самостійності міжнародного інвестиційного права. Нормативність – властивість права, що виявляє його зміст та приналежність; у нормативності виражається потреба затвердження в суспільних відносинах нормативних основ.

Важливе значення в ході здійснення іноземної інвестиційної діяльності мають національні фінансово-правові норми і інститути, здатні ефективно себе проявляти в новітніх умовах глобалізації світового господарства. Одній з причин мало ї привабливості для іноземного інвестора країн так званої перехідної економіки якраз і є неефективність їх фінансово-економічних інститутів в умовах все більш активного функціонування світової фінансової системи. При цьому універсальні правові норми і положення, прямо або що побічно регламентують правовий режим іноземних інвестицій, закладені, зокрема, в міжнародно-правових актах Всесвітньої торгової організації, Статутах Міжнародного валютного фонду і Світового банку, Модельних кодексах ОЕСР, документах неурядових фінансових організацій, що знаходяться під егідою Лондонського і Паризького клубів, а також в універсальних фінансових конвенціях, прийнятих в рамках міжнародних економічних організацій, таких, як УНІДРУА, ЮНСИТРАЛ, ЮНІДО, ЮНКТАД і ін.

Першоджерелом багатосторонньої міжнародно-правової практики у сфері регулювання інвестиційних правовідносин була Угода про Міжнародний валютний фонд (МВФ), що вступила в силу 27 грудня 1945 р. Вона поклала початок правовому регулюванню міжнародного руху капіталів і міжнародно-правовій співпраці у сфері іноземних інвестицій. Потім в рамках таких міжнародних організацій, як Європейське економічне співтовариство (ЕЕС) і Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), був створений певний механізм регулювання транснаціонального руху капіталів, що сприяло вдосконаленню механізму правового регулювання іноземних інвестицій на багатобічній основі.

Різноманітний масив нормативного матеріалу відповідної якості й кількості в сфері іноземних інвестицій говорить сам за себе. До 1998 року у світі було укладено біля 1500 міжнародних двосторонніх угод про взаємне заохочення й захист закордонних капіталовкладень за участю 170 країн. Діє також ряд багатосторонніх договорів, покликаних регулювати іноземні інвестиції відповідно до міжнародних стандартів. І звичайно, найцінніший арсенал міжнародних інвестиційних норм і правил ми знаходимо у двох універсальних багатосторонніх договорах – Вашингтонської конвенції 1965 року «Про порядок вирішення інвестиційних суперечок між державами й іноземними особами іншої держави» і Сеульскій конвенції 1985 року «Про організацію багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій» (МІГА), а також у Договорі до Європейської Енергетичної Хартії (ДЭХ), що виявився одним з найважливіших ланок у довгому ланцюзі зусиль по створенню міжнародного інвестиційного режиму починаючи з мертвонародженої Гаванської Хартії кінця 40- х років ХХ в., невдалої спроби створення Кодексу поводження транснаціональних корпорацій ².

Особливе значення загальних принципів міжнародного права в міжнародних економічних відносинах закріплене в таких основоположних міжнародних актах: принципи, що визначають міжнародні торгові відносини і торгову політику, сприяючі розвитку, - так звані Женевські принципи, прийняті на Першій конференції ЮНКТАД в Женеві в 1964 р., Декларацію про встановлення нового міжнародного економічного порядку і Хартію економічних прав і обов’язків держав, прийняті у формі Резолюцій Генеральної Асамблеї ООН "Про заходи зміцнення довіри в міжнародних економічних відносинах" (1984 р.) і "Про міжнародну економічну безпеку" (1985 р.). Не слід забувати, що зазначені рішення і резолюції, прийняті міжнародними організаціями, не мають обов’язкової юридичної сили і не є в строгому юридичному сенсі джерелами міжнародного економічного права в цілому і міжнародного інвестиційного права зокрема. Але їх юридична обов’язковість витікає з міжнародної практики, що мала місце до ухвалення вказаних міжнародних актів. Крім того, їх юридична сила обумовлена законодавчим закріпленням положень цих міжнародних документів в численних двосторонніх договорах, у внутрішніх законодавчих актах держав, а також застосуванням їх в арбітражній і судовій практиці і т.д. З цієї причини фундаментальні норми міжнародного інвестиційного права існують у формі міжнародно-правового звичаю.

Основоположні міжнародні акти, що відносяться до міжнародного економічного співробітництва, підкреслюючи особливу роль і місце загальних принципів міжнародного права, одночасно формулюють спеціальні принципи міжнародних економічних відносин. Останні прямо або побічно відносяться і до міждержавних інвестиційних відносин. Серед них можна назвати принцип всебічної участі, що означає повну і ефективну участь на основі рівності всіх країн у вирішенні світових економічних проблем в загальних інтересах.

4. Наявність особливого методу правового регулювання інвестиційних відносин, що виражається в поєднанні публічно-правового й приватноправового регулювання іноземних інвестицій, є науково-теоретичним фундаментом обґрунтування виділення самостійного інвестиційного права в системі права. З погляду теорії права, методи правового регулювання – це прийоми юридичного впливу, їхнє сполучення, що характеризують використання в даній області суспільних відносин того або іншого комплексу юридичних засобів впливу. Методи правового регулювання іноземних інвестицій мають свою специфіку, яка полягає в тому, що вони носять різнорівневий характер.

Підсумовуючи викладене можна зробити висновок, що міжнародне інвестиційне право розвивається як комплексна правова галузь. Аналіз інвестиційних відносин свідчить про те, що з огляду на неоднорідність суб’єктів щодо здійснення іноземних інвестицій, міжнародне інвестиційне право органічно і нерозривно пов’язане з міжнародним публічним і міжнародним приватним правом, що підтверджує комплексний характер галузі. Норми міжнародного інвестиційного права через комплексний характер предмету свого вивчення інтегрують теоретичні знання щодо правового регулювання іноземних інвестицій в цілісну систему – міжнародне інвестиційне право.

_________________________

1. Фархутдинов І.З. Иностранные инвестиции в России и международное право; Уфа, 2001

2. Лукашук И.И. Взаимодействие международного и внутригосударственного права в условиях глобализации//ЖРП. 2002

Дата добавления: 2015-06-30