Методи пізнання економічних явищ економічні категорії та закони

Основним методом, за допомогою якого економічна теорія вивчає закономірності економічного роз­витку суспільства, є діалектика. Найвищим його принципом є відображення економічних явищ і процесів у їх постійному взаємозв'язку і взаємозалежності, в стані безперервного розвитку, коли на­громаджені кількісні зміни призводять до зміни якісного стану. Джерелом розвитку діалектика вважає єдність і боротьбу протилежностей.

Метод діалектики реалізується за допомогою різних способів і прийомів вивчення реальної дійс­ності. До них належать: статистичне спостереження, постановка і перевірка гіпотез, аналіз і синтез, індукція і дедукція, системний підхід, моделювання процесів, постановка експериментів тощо.

У економічній теорії велике значення має такий метод поглибленого вивчення реальної діяльності, як метод наукової абстракції. Абстрагування означає очищення уявлення людини про досліджува­не явище від випадкового, поодинокого і виділення в них найбільш стійкого, типового. Саме за допо­могою методу абстракції можливі пізнання суті явища, перехід від сутності одного рівня до сутнос­ті більш високого рівня, формування категорій (наукові абстракції, які виражають реальні еконо­мічні явища і процеси) і законів науки, які виражають ці суттєвості. Закон і суть – поняття одно-порядкові, однозначні. Закон — це те, що найбільш суттєве, стале в явищі, постійно відтворююється в ньому.

Економічні закони не народжуються у свідомості людей, а властиві самим явищам чи процесам, які відбуваються в реальній дійсності. Оскільки існує певний тип виробничих відносин, то тим самим задані й економічні закони, які виражають їх суть.

Економічні закони — це закони розвитку відносин виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ на відповідному етапі суспільного розвитку. Закони виникають у процесі господа­рської діяльності людей і тому діяти поза виробничими відносинами не можуть. У цьому їх головна відмінність від законів природи, які діють без участі людей.

Економічні закони не діють самі по собі. Вони не залежні від свідомості, але не від діяльності людини. В усіх випадках виробництво може розвиватись успішно лише на основі пізнання вимог економічних законів та свідомої їх реалізації.

Економічні закони не мсжуть бути незмінними. Адже кожному способу виробництва властивостей свій тип виробничих відносин. Тому закони виникають разом з становленням певного способу вироб­ництва і змінюються з його розвитком. Інакше кажучи, одні закони виникають, інші зникають за­лежні від виникнення тих відносин, суть яких вони виражають.

Кожному суспільному ладу виробництва властива своя система законів. Це специфічні економічні закони конкретних форм виробництва, розподілу, обміну і споживання, які виражають історично визначні виробничі відносини, що виникають на основі тих чи інших форм власності на засоби ви­робництва.

Крім специфічних законів певного ступеня розвитку виробничих відносин існують також закони єдності, або загальні, властиві не одному, а всім способам виробництва. Це пояснюється тим, що в суспільно-економічних відносин є такі істотні, постійні, необхідні зв'язки і взаємозалежності, що не залежать від часу. Наприклад, закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню роз­витку продуктивних сил, закон росту продуктивності праці, закон відшкодування затрат робочої си­ли тощо.

Всі закони тісно пов'язані між собою у межах певного типу виробничих відносин. Загальні зако­ни пов'язують розвиток формацій у єдиний процес.

Закони проявляються не в кожнрму окремому явищі, а у вигляді пануючої тенденції, яка вияв­ляється у всій сукупності діючих процесів. Цей комплекс законів і теоретичних положень дозволяє економістам обгрунтувати і пояснити причину і наслідки різних явищ і дизбалансу державного курсу валют з ринковим, інфляцію, дифіцит і т. п. Однак системний перехід в економічній теорії має свої особливості на відміну від природних, економічні закони менш досліджені, а коефіцієнти математичних залежностей розраховані з меншою точністю. Політичні, культурні, демографічні змі­ни в розвитку суспільства можуть впливати на економічні процеси, на математичні залежності економічних законів, які їх відображають.

Треба мати на увазі, що економічна теорія не має можливості здійснювати контрольовані експе­рименти, як це робиться в хімії, фізиці, біології. Економічний експеримент, при його надзвичайно великій ролі все ж носить достатньо умовний характер. Економісти задовольняються головним чи­ном аналізом статистичних даних, економічних подій, яким відомо, не притаманні чіткість і упоряд­кованість. Виходячи з цього можна стверджувати, що економічна теорія робить гігантський крок вперед навіть тоді, коли вона правильно визначає загальний напрям розвитку явища. Та все ж пра­во приймати рішення належить не економістам, а політикам. Поради економістів, їх пропозиції можуть враховуватися, але можуть й ігноруватися, якщо їх концепція не співпадає з офіційною точ­кою зору. Економічний розвиток відбувається за економічним законом. Якщо політики їх ігнорують, то ці закони пробивають собі дорогу через адміністративні перепони, але економіка при цьому несе значні втрати.

Економічний і соціальний розвиток постійно вимагають підвищення ролі економічної теорії у розробці економічної політики.

Для того, щоб уникнути рішень і дій, які суперечать об'єктивним економічним законам, необ­хідно оволодіти висновками економічної теорії, глибоко пізнати економічні закони, механізм їх дій та використання. Це необхідно також для розробки економічної політики як концентрова­ного виразу економіки і для її реалізації, тобто для щоденної, свідомої організації виробничої діяльності людей.

Дата добавления: 2015-06-30